13 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/15281/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 в адміністративній справі №160/15281/24 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ро визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ -21910427) щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), після проведення перерахунку пенсії з 01.02.2023 року на підставі довідки № 3/2840 від 28.12.2023 року, з обмеженням пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427), провести перерахунок та виплату пенсію Степановe Максимe Івановичe з 01.02.2023 року на підставі довідки № 3/2840 від 28.12.2023 року: з 01.03.2023 року з урахуванням індексації, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з 01.03.2024 року з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що дії відповідача є протиправними, оскільки позивачу не здійснено перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням індексації, проведеної із застосуванням максимального розміру пенсії. Позивач наголошує про протиправність дій відповідача щодо обмеження розміру індексації пенсії позивачу. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 в адміністративній справі №160/15281/24 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення постановою Кабінету Міністрів України граничної суми індексації 1500,00 грн. не є звуженням пенсійних прав, свобод та інтересів позивача у розумінні чинного законодавства.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скарги, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що позовні вимоги стосувались того, що після проведення перерахунку пенсії на підставі довідки № 3/2840 від 28.12.2023 року, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року по справі № 160/2321/24, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було проведено перерахунок моєї пенсії та розмір пенсії було обмежено максимальним розміром десятьма прожитковими розмірами для непрацездатних осіб.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача з огляду на таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
01.05.2024 року позивач звернувся з заявою (копія міститься в матеріалах справи) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогою виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року у справі № 160/2321/24.
Листом від 04.06.2024 року № 33196-21331/С-01/8-0400/24 відповідач відмовив у виплаті пенсії без застосування обмеження її максимальним розміром (а.с.15).
Не погодившись за такими діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Положення ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, якими передбачено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, доповнено згідно із Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011.
Одночасно статтею 2 Закону №3668-VI обмежено максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), в тому числі, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже, всі подальші зміни, внесені до вказаної норми є нереалізованими. Тобто, починаючи із 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не містила норм про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.
Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (у тому числі із змінами і доповненнями) до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17.
В то же час, склалась така ситуація, що положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Наведене є свідченням наявної колізії між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд зазначив наступне: «на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI».
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 в адміністративній справі №160/15281/24- скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ -21910427) щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), після проведення перерахунку пенсії з 01.02.2023 року на підставі довідки № 3/2840 від 28.12.2023 року, з обмеженням пенсії максимальним розміром;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427), провести перерахунок та виплату пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки № 3/2840 від 28.12.2023 року: з 01.03.2023 року з урахуванням індексації, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з 01.03.2024 року з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун