12 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5293/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року (суддя Прасов О.О.)
у справі №280/5293/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць у період з 01.07.2023 по 31.12.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.07.2023 по 31.12.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у спірний період позивач здійснював бойові (спеціальні) завдання, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та мав право на виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Позивач вважає, що йому протиправно не виплачена у спірний період додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн з розрахунку на місяць, що порушує права позивача.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 Військовою частиною НОМЕР_1 , передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткову винагороду за серпень 2023 року у сумі 6000,00 грн та за вересень 2023 року у сумі 6000,00 грн.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду за серпень 2023 року у сумі 6000,00 грн та за вересень 2023 року у сумі 6000,00 грн.
Визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не донарахуванні та не доплаті ОСОБА_1 Військовою частиною НОМЕР_1 передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткової винагороди за листопад 2023 року у сумі 14000,00 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 донарахувати та доплатити ОСОБА_1 передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду за листопад 2023 року у сумі 14000,00 грн.
В іншій частині позовної заяви відмовлено.
Суд за встановлених у справі обставин дійшов висновку, що виплата позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, здійснювалась позивачу без дотримання приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260. Відповідачем не обґрунтовано не виплачена додаткова винагорода за серпень та вересень 2023 року у розмірі 6000,00 грн щомісячно, за листопад 2023 року додаткова винагорода виплачена н у повній сумі - не доплачено 14000,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що грошове забезпечення виплачується у поточному місяці за минулий, вважає, що матеріали справи містять докази нарахування та виплати позивачу додаткової винагорода у розмірі 30000 грн за листопад та грудень 2023 року, у розмірі 6000 грн за липень, серпень, вересень 2023 року, пропорційно дням задіяння/служби позивача. Також відповідач звертає увагу, що суд першої інстанції не належно з'ясував, чи дотримано позивачем строк звернення до суду, а також наявність поважних причин щодо його пропуску.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості саме в цій частині.
Рішення суду в частині незадоволених позовних вимог не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду першої інстанції не перевіряється.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до витягу з наказу №215 від 09.10.2021 перебуває на строковій військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_1 - військова частина НОМЕР_1 на посаді водія 1 спеціального відділення 2 спеціального взводу 5 спеціальної роти НОМЕР_2 спеціального батальйону, ВОС-124037А, шпк «солдат».
Позивач, вважаючи наявним у нього право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць у період з 01.07.2023 по 31.12.2023, звернувся до суду за захистом своїх прав.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Стосовно питання дотримання позивачем строку звернення до суду, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції ухвалою про відкриття провадження у цій справі від 10.06.2024 задовольнив заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновив позивачу строк звернення з позовом до адміністративного суду.
Ухвалою від 27 червня 2024 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви відповідача про залишення без розгляду позовної заяви у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Положеннями ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В даному випадку позивач звернувся до адміністративного суду за захистом порушеного права на виплату грошового забезпечення у належному розмірі, оскаржуючи бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті додаткової винагороди, як складової грошового забезпечення військовослужбовця.
Згідно ч.1 ст.233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Суд апеляційної інстанції вважає, що визнаючи поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлюючи позивачу строк звернення з позовом до суду, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі та дізнався про те, за який період йому було сплачено додаткову винагороду, лише після отримання довідки від 20.05.2024 у відповіді на адвокатський запит.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не приймає доводи скаржника, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не належно з'ясував чи дотримано позивачем строк звернення до суду, а також наявність поважних причин щодо його пропуску.
По суті прийнятого судом рішення суд апеляційної інстанції з'ясував таке.
Відповідно до абз.1, 2 п.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідно до п.1-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України в редакції на час виникнення спірних правовідносин (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №836 від 09.08.2023, яка у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 1 червня 2023 року) на період воєнного стану:
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
військовослужбовцям строкової військової служби щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 6000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Згідно п.1-2 постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану визначено розділом XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260.
Згідно п.2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану додаткова винагорода згідно з постановою №168 виплачується у розмірі 30 000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Відповідно до абз. 27 пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260, який застосовується з 01 червня 2023 року згідно Наказу Міністерства оборони №566 від 26.09.2023, додаткова винагорода згідно з постановою №168 виплачується у розмірі 6000 гривень - військовослужбовцям строкової військової служби в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби (пропорційно часу проходження служби).
Згідно п. 9 розділу XXXIV Порядку №260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Згідно п.8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.
З наявних у справі доказів вбачається, що згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2023 №2368 наказано виплатити особовому складу військової частини, за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткову винагороду в розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з 01 листопада 2023 по 30 листопада 2023 року, відповідно до додатку 29 цього наказу. До вказаного додатку включено позивача (п. 959 додатку).
Довідкою військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2024 №10386 та випискою по картці/рахунку позивача у АТКБ «ПРИВАТБАНК» підтверджено, що відповідач виплатив позивачу у грудні 2023 року додаткову винагороду в розмірі 30000 грн за листопад 2023 року, згідно вимог п.8 розділу І Порядку №260 (в поточному місяці за минулий).
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині, що стосується виплати додаткової винагороди за листопад 2023 року.
Також судом встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.10.2023 №1954 наказано виплатити військовослужбовцям строкової військової служби додаткову винагороду в розмірі 6000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби з 01 вересня 2023 по 30 вересня 2023 року, відповідно до додатку 479 до цього наказу.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.10.2023 №1954 наказано виплатити військовослужбовцям строкової військової служби додаткову винагороду в розмірі 6000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби з 18 серпня 2023 по 31 серпня 2023 року, відповідно до додатку 547 до цього наказу.
Згідно п. 570 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.10.2023 №1954 наказано виплатити військовослужбовцям строкової військової служби додаткову винагороду в розмірі 6000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби з 01 липня 2023 по 31 липня 2023 року, відповідно до додатку 570 до цього наказу.
У пункті 118 додатку 479, у пункті 14 додатку №547, у пункті 267 додатку №570 до наказу від 17.10.2023 №1954 містяться відомості про позивача.
Наявними у матеріалах справи довідкою військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2024 №10386 та випискою по картці/рахунку позивача у АТКБ «ПРИВАТБАНК» підтверджено, що у жовтні 2023 року відповідачем виплачена позивачу додаткова винагорода у розмірі 6000 грн за липень-вересень 2023 року на загальну суму 14709,68 грн, як військовослужбовцю строкової військової служби в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби (пропорційно часу проходження служби).
Таким чином, є такими, що не відповідають фактичним обставинам, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу військовою частиною НОМЕР_1 передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткової винагороди за серпень 2023 року у сумі 6000,00 грн та за вересень 2023 року у сумі 6000,00 грн.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №280/5293/24 скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №280/5293/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко