10 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/13489/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року
у справі №160/13489/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 047150026597 від 16.04.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;
- визнати достатність наявного 45-річного віку у ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту “а» ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», в редакції, що діяла до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015, №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України, №1-р/2020 від 23.01.2020, станом на дату звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії від 09.04.2024;
- визнати періоди роботи ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві “Південний гірничо-збагачувальний комбінат», на посаді машиніста крана рудо-збагачувальної фабрики №2 у виробництві “Збагачення», що передбачено Списком №1, з 01.04.2014 по 31.03.2024, як такі, що дають право на призначення пільгової пенсії відповідно до пункту “а» частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ці періоди роботи до пільгового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період по догляду за дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним трьох річного віку, а саме період з 02.04.1995 по 02.04.1998;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 09.04.2024, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні по даній справі та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 08.03.2024 відповідно до пункту “а» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», в редакції, що діяла до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015, №213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі №160/13489/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №047150026597 від 16.04.2024, про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період по догляду за дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним трьох річного віку, а саме період з 02.04.1995 по 02.04.1998;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до пільгового стажу роботи з 01.04.2014 по 31.03.2024 в Акціонерному товаристві “Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді машиніста крана рудо-збагачувальної фабрики №2 у виробництві “Збагачення», що передбачено Списком №1, як такі, що дають право на призначення пільгової пенсії відповідно до пункту “а» частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 09.04.2024, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні по даній справі та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 08.03.2024 року відповідно до пункту “а» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», в редакції, що діяла до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року, №213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової позиції суду, викладеної у цьому рішенні та зарахованих пільгових періодів роботи ОСОБА_1 цим судовим рішенням.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Судом зазначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов'язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта, чинним законодавством не передбачені. Також суд зауважує, що період роботи з 01.04.2014 по 31.03.2024 на посаді машиніста крана рудо-збагачувальної фабрики №2 у виробництві “Збагачення», що передбачено Списком №1, як такі, що дають право на призначення пільгової пенсії відповідно до пункту “а» частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» підтверджені записами трудової книжки НОМЕР_1 , тобто відображено стаж роботи в обсязі, який є достатнім для зарахування до пільгового стажу позивачки. Також суд зазначив, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі №160/13489/24, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що норми щодо можливості визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та пенсійного віку особи за нормами ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не підлягають застосуванню після набрання чинності Законом №2148. Вважає, що позивачка не має права для виходу на пенсію, оскільки не досягла пенсійного віку та у неї відсутній необхідний пільговий стаж.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , 09.04.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області розглянуто заяву позивачки за принципом екстериторіальності та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №047150026597 від 16.04.2024. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії, зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період догляду за дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним трьох років, оскільки в свідоцтві про народження дитини відсутня відмітка про видачу паспорта. Для зарахування періоду здійснення догляду за дитиною до трьох років необхідно додати паспорт дитини або довідку з підтвердженням факту, що заявниця народила виховала дитину до трьох років;
- періоди роботи згідно із довідкою від 08.04.2024 року № 170, оскільки довідка завірена заступником Генерального директора з персоналу та соціальних питань, а довідка про право підпису відсутня.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до положень ст. 44 Закону №1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності
Згідно ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що право на зарахування періодів роботи до стажу.
Колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, період роботи з 01.04.2014 року по 31.03.2024 рік на посаді машиніста крана рудо-збагачувальної фабрики №2 у виробництві “Збагачення», підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 , тобто відображено стаж роботи в обсязі, який є достатнім для зарахування до пільгового стажу.
Крім того, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що орган Пенсійного фонду протиправно не зарахував період догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку з 02.04.1995 по 02.04.1998, оскільки в свідоцтві про народження відсутня відмітка про видачу паспорта.
Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 у ОСОБА_3 народився син ОСОБА_2 . Однак, відповідно до оскаржуваного рішення, ГУ ПФУ в Чернівецькій області не зарахувало до страхового стажу позивачки період догляду за дитиною до трьох років.
Відповідно до п. "ж" ч. 3 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-XII), до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Доказів неправдивості або недостовірності відомостей, що зазначені у свідоцтві серії НОМЕР_2 , відповідачем у рішенні про відмову у призначенні пенсії не наведено.
За змістом ст. 181 Кодексу законів про працю України, що узгоджується з положеннями ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення», відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.
Пунктом 11 Порядку №637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
Суд правильно зауважив, що вказана норма не передбачає наявності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта для врахування періоду догляду за такою дитиною до страхового стажу особи.
Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для призначення пенсії відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом №213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 1 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Вказана норма застосовується з 01.10.2017 року.
Таким чином, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
З вищевикладеного слідує, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт а статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.
Відносно позивачки, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивачки закону, а саме положенням пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За встановлених обставин у цій справі, суд апеляційної інстанції вважає можливим погодитися з висновком суду першої інстанції щодо визначеного способу захисту порушеного права, оскільки у спірному випадку пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу позивачки наведені вище періоди. Отже, оскільки дискреційними повноваженнями щодо визначення стажу роботи наділені пенсійні органи, а у спірному випадку такі повноваження відповідачем фактично не були реалізовані, то суд першої інстанції, визначивши неправомірність дій пенсійного органу під час вирішення питання щодо зарахування страхового стажу, обґрунтовано зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії та зарахувати спірні періоди роботи позивачки, з урахуванням висновків суду, які зроблені під час розгляду цієї справи.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі №160/13489/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко