09 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/9369/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року
у справі №160/9369/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за №912500104046 від 13.03.2024 про переведення ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та нарахувати і виплатити пенсію у зв'язку з втратою годувальника з дати звернення із заявою за призначенням такої пенсії, а саме з 05 березня 2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі №160/9369/24 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Судом зазначено, що підстави для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника у пенсійного фонду відсутні, оскільки позивачка не надала доказів, що підтверджують місце проживання (за однією адресою) разом з чоловіком ОСОБА_2 . Вважає, що довідка № 476 від 05.03.2024, видана начальником відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради, не може бути таким доказом, оскільки для підтвердження інформації про місце проживання, особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Не погодившись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі №160/9369/24, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржниця зазначає, що довідка № 476 від 05.03.2024, видана начальником відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради, як суб'єктом місцевого самоврядування, підтверджує факт спільного проживання з чоловіком, відповідно до пункту 2.11 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"».
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №912500104046 від 13.03.2024 позивачці відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відмовляючи у задоволенні заяви відповідач зазначив, що при розгляді документів, які надані для перерахунку, з'ясовано, що підставою для видачі документу про факт перебування на утриманні померлого годувальника зазначено акт, виданий та підписаний ОСОБА_1 (заявницею) та сусідами, а не документи визначені Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи. Крім цього, адреса годувальника ОСОБА_2 , згідно з даними електронної пенсійної справи: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .
Не погодившись із рішенням відповідача, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно з пункту 1,3 частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Відповідно частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 2.11 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Отже, документами, які підтверджують факт перебування на утриманні є довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою)/рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні.
Варто зазначити, що наведені норми не містять вимоги щодо підстав видачі відповідного документа.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 18.02.1964.
ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивачки ОСОБА_2 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане 05.03.2024, Серія НОМЕР_2 .
До заяви про призначення пенсії позивачка надала довідку № 476 від 05.03.2024, видану начальником відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради, в якій зазначено, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала разом з нині покійним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 1996 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 . Підстава для видачі довідки: акт виданий та підписаний гр. ОСОБА_1 та сусідами по АДРЕСА_3 від 05.03.2024.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, зважаючи на мотиви відмови, застосовані судом у даній справі, колегія суддів вважає, що довідка № 476 від 05.03.2024 видана органом місцевого самоврядування є належним документом, що засвідчує факт перебування на утриманні відповідно пункту 2.11 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"» не залежно від підстав її видачі.
При цьому, суд зазначає, що орган Пенсійного фонду не має права надавати оцінку правомірності видачі довідки уповноваженим органом, оскільки саме орган, що видав довідку несе відповідальність за відомості у ній зазначені, як і відповідальність у разі безпідставної видачі такої довідки.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що відповідачем протиправно не взято до уваги довідку № 476 від 05.03.2024, видану начальником відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради яка підтверджує факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , з 1996 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, доводи пенсійного органу про те, що згідно пенсійної справи ОСОБА_2 зазначено адресу: АДРЕСА_4 , судом не приймаються, оскільки адреса місця реєстрації та адреса місця проживання особи, можуть відрізнятись, і саме для цього передбачена можливість надання документа, який засвідчує факт спільного проживання.
Колегія суддів вважає, що пенсійний орган розглядаючи заяву позивачки, формально підійшов до виконання своїх обов'язків, не обґрунтував своє рішення, а тому таке рішення підлягає скасуванню.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення, перерахунку пенсій.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розгляд розраховувати пенсію позивача, оскільки прийняття рішень про призначення, перерахунок пенсії відноситься до компетенції відповідача. Призначення (перерахунок) і виплату пенсій здійснює Пенсійний фонд України через свої територіальні органи.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, належним способом захисту прав, свобод та інтересів позивачки буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за №912500104046 від 13.03.2024 про переведення ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, із зобов'язанням повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.03.2024.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Згідно ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.
Згідно ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за подання адміністративного позову та 1816,80 грн. за подання апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що вимоги позивачки фактично задоволені, а частковість їх задоволення не впливає на сутність вирішення питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача судових витрат позивачки зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі №160/9369/24 - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за №912500104046 від 13.03.2024 про переведення ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2024 про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3028,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко