09 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 340/6259/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року
у справі №340/6259/24
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про скасування постанови,-
ОСОБА_1 зверну до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.09.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП №67306599.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 р. у справі № 340/6259/24 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі №340/6259/24, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував практику Верховного Суду, яким зазначено про необхідність розгляду таких спорів тим судом, що видав виконавчий документ.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом п.2 ч.1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Положеннями п.1, 5 ч.1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Слід зазначити, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Відповідно до ч.1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до ч.1 статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 74 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц та у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №908/2520/16 виснувала правову позицію, за якою, враховуючи, що чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то необхідно застосовувати частину 1 статті 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Так, у адміністративному судочинстві оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця здійснюється в порядку частини 1 статті 287 КАС України шляхом подання позовної заяви за встановленими правилами підсудності без прив'язки до того суду, який видав виконавчий документ (за виключенням випадків, визначених в ч. 5 ст. 287 КАС України, які стосуються виконання рішень, ухвалених місцевими загальними судами, як адміністративними).
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції зазначив, що згідно із частиною 2 статті 26 КАС України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь №805892 від 25.09.2024) адресою реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_1 є м. Київ.
У свою чергу, місцезнаходженням відповідача - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є м. Київ, вул. Городецького, буд. 13.
Відтак, зазначив суд першої інстанції, жодна зі сторін даного спору не знаходиться в межах території Кіровоградської області, на яку поширюється територіальна юрисдикція Кіровоградського окружного адміністративного суду, тому цей спір не підсудний Кіровоградському окружному адміністративному суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що дана справа предметно підсудна окружному адміністративному суду.
З огляду на те, що місцезнаходження як позивача так і відповідача по справі є м. Київ, судом першої інстанції вірно визначено територіальну підсудність справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і, відповідно, не дають правових підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі №340/6259/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко