02 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 334/6391/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2024 року
у справі №334/6391/24
за позовом ОСОБА_1
до інспектора батальйону 2 роти 2 взводу 1 управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП молодшого лейтенанту поліції Яцківа Сергія Олеговича, Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до інспектора батальйону 2 роти 2 взводу 1 управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП молодшого лейтенанту поліції Яцківа Сергія Олеговича, Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області, у якому просила визнати протиправною та постанову серії ЕНА №2671310 від 24.07.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2024 року у справі № 334/6391/24 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора батальйону 2 роти 2 взводу 1 управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП молодшого лейтенанту поліції Яцківа Сергія Олеговича, Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області - відмовлено.
Судом зазначено, що долучений до матеріалів справи відеозапис підтверджує порушення ОСОБА_1 п. 15.9. «е» ПДР України та є належним та допустимим доказом по справі.
Не погодившись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2024 року у справі №334/6391/24, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржниця вказує, що згідно оскаржуваного рішення позивачка нібито здійснила зупинку ближче 30 метрів від зупинки маршрутних транспортних засобів, при цьому наданий відеозапис не містить зафіксованих дій інспектора щодо вимірювання такої відстані. Вважає, що в даному випадку відсутня подія адміністративного правопорушення та не доведена вина особи у його вчиненні.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії серія ЕНА № 2671310 від 24.07.2024, 24 липня 2024 року о 13год.41 хв. в м. Запоріжжі по пр. Соборному,224 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснила зупинку ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушила п.15.9. «е» ПДР України, за що її притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та застосовано штраф у сумі 340,00грн.
Вважаючи, що спірна постанова підлягає скасуванню, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст. 14 Закону України Про дорожній рух визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до п.п. «е» п. 15.9 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306 (далі ПДР України) зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно примітки до ст.122 КУпАП суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною другою ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 15.9 «е» ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Згідно з пунктом 4.3 ГБН В.2.3-218-550:2010 основними елементами зупинок є:
- зупинковий майданчик, який влаштовують на дорогах і на ділянках доріг у населеному пункті або зупинковий напівмайданчик, який допускається застосовувати за певних умов тільки в населеному пункті;
-посадковий майданчик;
- павільйон;
- відповідні дорожні знаки, огородження та розмітка.
Відповідно до розділу 33 ПДР України «Дорожні знаки»:
- 5.45.1 “Пункт зупинки автобуса». Знак позначає початок посадкового майданчика автобуса, що рухається за встановленим маршрутом.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що відповідний дорожній знак є елементом саме зупинки маршрутного транспорту, як і посадовий майданчик.
Посадковий майданчик передбачає обов'язкову наявність і зупинкового майданчика. Вказані елементи дороги за своєю характеристикою однозначно видимі для учасників дорожнього руху.
Колегією суддів встановлено, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, відповідач надав відеозапис з нагрудного реєстратора з якого вбачається, що позивачка здійснила зупинку транспортного засобу безпосередньо біля знаку 5.45.1 “Пункт зупинки автобуса».
Враховуючи розташування автомобіля порушниці безпосередньо біля знаку, який позначає пункт зупинки автобуса, відсутність на відеозаписі процесу вимірювання відстані від автомобіля позивачки до знаку, який попереджає про зупинку автобуса, не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення.
Відтак, факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена приписами ч. 3 ст. 122 КУпАП підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України.
Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується порушення позивачкою вимог пункту 15.9 «е» ПДР України, колегія суддів дійшла висновку, що спірна постанова є правомірною і підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги вчинення порушення вимог пункту 15.9 «е» ПДР України не спростовують. Суд першої інстанції при ухваленні рішення по справі дійшов вірних висновків, які базуються на матеріалах справи, оцінці доказів і підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2024 року у справі №334/6391/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко