20 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 280/5416/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 р. (суддя Прасов О.О.) в адміністративній справі №280/5416/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області: від 30.11.2023 за №0072049-2409-0827-UA73060610000066784; від 30.11.2023 за №0072055-2409-UA73060610000066784; від 04.03.2024 за №0067465-2409-0827-UA73060610000066784.
В обґрунтування пред'явленого позову позивач вказував, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями йому нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020, 2022, 2023 рік, відповідно. Проте, нерухоме майно, власником якого є позивач, має статус гуртожитку, тому, в силу п.п. "г" п. 266.2.2 п. 266.2 ПК України, не є об'єктом оподаткування.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позовну заяву задоволено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує на те, що позивачем не надано до суду доказів перебування нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в статусі гуртожитку. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна, позивач є власником частини нежитлової будівлі за вказаною адресою. З питання проведення звірки по об'єктам оподаткування, на які було нарахований податок, позивач до Головного управління ДПС у Запорізькій області не звертався.
Позивач у письмових поясненнях просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на те, що обставина статусу об'єкта нерухомого майна, на яке відповідачем нарахований податок, підтверджений рішеннями у цивільній справі №726/822/21.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Запорізькій області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.11.2024№0072049-2409-0827-UA73060610000066784, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік у сумі 63309 грн. 06 коп.; №0072055-2409-UA73060610000066784, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у сумі 15841 грн. 58 коп. та податкове повідомлення-рішення №0067465-2409-0827-UA73060610000066784 від 04.03.2024 яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у сумі 56682 грн. 56 коп.
Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки податкове зобов'язання визначено ними на об'єкт, який не підлягає оподаткуванню, - гуртожиток.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом (ПК) України.
За приписами підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб та обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 цього ж Кодексу, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Однак, пільги із сплати податку не надаються на об'єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності).
Згідно рішення від 25.06.2015 року № 1635 Чернівецької міської ради «Про справляння в місті Чернівцях місцевих податків і зборів, акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарів та відміну раніше прийнятих рішень» зі змінами встановлено ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості на рівні 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_2 д розташована нежитлова будівля, власником 46/100 частин якої є ОСОБА_1 на підставі рішення суду б/н, 20.10.2004 Жовтневого району м. Запоріжжя.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2006 р. у справі № 2-596/06 після поділу в натурі 46/100 частин визнано за ОСОБА_1 право власності на кімнати №14-№20 поверху І, кімнати №18-№24 поверху ІІ, кімнати №18-№24 поверху ІІІ, кімнати №18-№25 поверху ІУ, кімнати №18-№24 поверху У. Загальна площа належної ОСОБА_1 частки за реєстраційним № 556 складає 1462,3 кв.м.
Суд першої інстанції погодився із доводами позивача про те, що належний йому на праві власності об'єкт нерухомості є гуртожитком, тому не підлягає оподаткуванню.
Стаття 127 Житлового Кодексу Української РСР встановлює, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
За визначенням, наведеним у пункті 2 розділу І Положення про гуртожитки, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року № 84, гуртожиток - це спеціально споруджений або переобладнаний жилий будинок, який використовується для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.
За даними Чернівецької міської ради, кімнати в будинку АДРЕСА_2 були закріплені як гуртожиток для проживання малих сімей відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради від 21.06.1988 №164/6 (а.с.35). Доказом відсутності зміни статусу зазначеного об'єкту нерухомого майна є рішення Чернівецької міської ради № 614 від 27.09.2012, яким надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Чернівців гуртожитку на АДРЕСА_3 (а.с.28).
Також, рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2006 р. у справі № 2-492/2006 встановлена обставина того, що будівля по АДРЕСА_2 є жилим будинком і має статус гуртожитку (а.с.36-49). Цим же рішенням встановлено, що в гуртожитку проживають (прописані, зареєстровані) працівники ВАТ "Чернівецький цукровий завод", а згідно угод, укладених з ВАТ "Чернівецький цукровий завод", до нових власників (у тому числі ОСОБА_1 ) перейшли права й обов'язки наймодавця житлової будівлі-гуртожитку.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 02 грудня 2021 р. у справі № 726/876/21 встановлено, що Чернівецька міська рада чи її виконавчий комітет не приймали жодних рішень щодо переведення вказаного гуртожитку у статус нежитлових приміщень. Станом на день ухвалення судом рішення у справі № 726/876/21 об'єкт нерухомого майна у АДРЕСА_2 має статус гуртожитку, в якому проживають більше 10 сімей. Підтверджений цей статус і постановою Чернівецького апеляційного суду від 05 листопада 2024 р. у справі №726/1063/23.
Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправне нарахування ОСОБА_1 податку спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Щодо доводів скаржника про те, що податок визначений ним на підставі даних Державного реєстру речових прав.
Дійсно, контролюючий орган отримує інформацію, необхідну для нарахування податкового зобов'язання, з відповідних державних реєстрів. Однак, у даному випадку, враховуючи наведені вище докази на підтвердження статусу об'єкту нерухомого майна, як гуртожитку, визначальним, на думку колегії суддів, є встановлення мети, з якою цей об'єкт використовується.
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 р. у справі №404/6748/15-ц зазначено, що правовідносини, які виникають між мешканцем гуртожитку і його власником (володільцем), є договірними і належать до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (комунальних послуг). Громадяни, які проживають у гуртожитку, зобов'язані своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги.
Доказів того, ОСОБА_1 у 2020, 2022, 2023 роках використовував належну йому частину гуртожитку у підприємницької діяльності, укладав угоди найму із мешканцями, отримував дохід від передачі кімнат будинку в оренду відповідачем суду не надано.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 р. в адміністративній справі №280/5416/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили 20 листопада 2024 р. і оскарженню не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник