Головуючий І інстанції: Алєксєєва Н.Ю.
10 грудня 2024 р.Справа № 440/11243/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шипіцина Олександра Володимировича на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
20.09.2024 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шипіцин О.В. звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, пенсійний орган) від 01.05.2024 № 930030171326 щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р (II)/2024;
- зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження розміру пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р (II)/2024, починаючи з 20.03.2024 та з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадження)) частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.05.2024 № 930030171326.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити з 21.03.2024 перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_2 пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмеження її максимального розміру та з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 виправлено описку в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 у справі № 440/11243/24, шляхом зазначення в третьому абзаці резолютивної частини рішення прізвища, імені, по-батькові позивача « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_2 ».
23.10.2024 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шипіцин О.В. звернувся до суду із заявою, якою просив ухвалити додаткове судового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, що понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 440/11243/24 залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду заяву представника позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачем або його представником на час ухвалення рішення Полтавським окружним адміністративним судом від 21.10.2024 не подано докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі надану ОСОБА_3 , як і не подано до суду заяву із обґрунтуванням поважних причин неможливості подати докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу та надання до ухвалення рішення у справі, відтак судом у рішенні від 21.10.2024 питання про розподіл судових витрат вирішено на підставі наявних у справі документів.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024 частково задоволено апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року у цій справі.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 у справі № 440/11243/24 змінено, шляхом виключення з його мотивувальної частини висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення понесених витрат на правничу допомогу.
В інший частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 у справі № 440/11243/24 - залишено без змін.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шипіцин О.В., не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив її скасувати, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначає, що 17.10.2024 на адресу відповідача та суду було направлено відповідь на відзив, в якій позивач заявляв, що ним будуть надані документи на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, у строк відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду, - без змін.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шипіцин О.В, 17.10.2024, тобто, до ухвалення судом першої інстанції рішення по справі (21.10.2024), направлено до суду заяву про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн., в якій зазначено, що ним будуть надані документи на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи відповідно до вимог ч. 4 ст. 139 КАС України.
23.10.2024 представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області у розмірі 7500,00 грн.
Разом з заявою надано: ордер серії АН № 1515544; договір про надання правової допомоги від 18.09.2024 № 18-09/2024; додаткова угода № 1 від 18.09.2024 (до договору № 18-09/2024 про надання правової допомоги від 18.09.2024); акт приймання - передачі виконаних послуг № 1 від 22.10.2024 (до договору № 18-09/2024 про надання правової допомоги від 18.09.2024).
За умовами договору про надання правової допомоги від 18.09.2024 № 18-09/2024, укладеному між позивачем та Адвокатським бюро «Олександра Шипіцина», - бюро зобов'язується надати клієнту правову допомогу, пов'язану з будь-якими питаннями, які виникають у клієнта, за умовами даного Договору Бюро уповноважує певного Адвоката (працівника Бюро) представляти інтереси ОСОБА_1 в будь-яких судах України загальної юрисдикції зі всіма правами, що надані позивачу, .
Розмір гонорару, що сплачується клієнтом на користь Бюро є конфіденційною інформацією та узгоджується сторонами окремо у додатковій угоді до Договору.
18.09.2024 між позивачем та Адвокатським бюро «Олександра Шипіцина» укладена додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги від 18.09.2024 року № 18-09/2024, за умовами якої розмір гонорару, що сплачується клієнтом на користь Бюро за правову допомогу, пов'язану з підготуванням документів для подання позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.05.2024 № 930030171326 і зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , є фіксованим та дорівнює 7.500 грн.
В Акті приймання - передачі виконаних послуг до договору про надання правової допомоги від 18.09.2024 року № 18-09/2024 сторони договору погодили обсяг виконаних адвокатом робіт та витрачений ним час.
Відповідно до частин першої та другої ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та про адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Таким чином, фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Разом з тим, за висновком, викладеним у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та про адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18, від 26.09.2024 у справі № 440/12065/21 які в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, колегія суддів зауважує, що принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ста. 139 КАС України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, від 17.10.2024 у справі № 580/7963/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.
Так, представник відповідача заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги неспівмірні зі складністю справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як установлено судом, заяву про відшкодування витрат на правову допомогу позивач подав до суду першої інстанції 17.10.2024, тобто в межах строку, встановленого ч. 7 ст. 139 КАС України, та протягом двох днів (23.10.2024) після ухвалення рішення (21.10.2024) надано докази понесених витрат.
Відтак, посилання суду першої інстанції на відсутність підстав для стягнення понесених витрат на правничу допомогу є помилковим.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.08.2020 по справі № 810/3213/16.
Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19, постанові від 29.10.2020 у справі № 2686/5064/20, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України та частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Зазначені норми були введені в КАС України з 15.12.2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами господарювання, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів - суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Колегія суддів за наслідком аналізу наданих позивачем документів на підтвердження понесення судових витрат на надання правової допомоги, вказує про надання необхідного їх переліку для здійснення відшкодування таких витрат.
Стосовно суті заяви про ухвалення додаткового рішення колегія суддів, виходить з наступного.
Так, відповідно до п. 2.1. договору про надання правової допомоги № 18-09/2024 від 18.09.2024, розмір гонорару, що сплачується клієнтом на користь Бюро є конференційною інформацією та узгоджується сторонами окремо у додатковій угоді до договору.
Згідно з п. 1.2. додаткової угоди № 1 від 18.09.2024 (до договору № 18-09/2024 про надання правової допомоги від 18.09.2024) Бюро надає клієнту правову допомогу , пов'язану з підготуванням документів для подання позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.05.2024 №930030171326 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р (II)/2024.
Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди № 1 від 18.09.2024 (до договору № 18-09/2024 про надання правової допомоги від 18.09.2024), розмір гонорару, що сплачується клієнтом на користь Бюро за правову допомогу, вказану в пункті 1.2 договору є фіксованим та дорівнює 7500 грн.
Відповідно до акту приймання - передачі виконаних послуг № 1 від 22.10.2024 (до договору № 18-09/2024 про надання правової допомоги від 18.09.2024), на виконання умов договору виконано доручення клієнта в наступних обсягах із затратою такої кількості часу:
-аналіз нормативно-правових документів, які регулюють спірні взаємовідносини між клієнтом та ГУ ПФУ в Полтавській області - 1 год.;
- аналіз судової практики щодо спірних взаємовідносини між клієнтом та ГУ ПФУ в Полтавській області - 1 год.;
- підготування позовної заяви та доданих до неї документів з подальшим направленням їх на адресу відповідача та до Полтавського окружного адміністративного суду - 5 год.;
- підготування та направлення відповіді на відзив та доданих до неї документів з подальшим направленням їх на адресу відповідача та до Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/11243/24.
Загальна вартість послуг складає 7500,00 грн.
Загальний час роботи адвоката складає 7 годин.
Отже, колегія суддів зазначає, що доказами по справі підтверджено понесення позивачем витрат на правову допомогу в суді першої інстанції.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Так, аналізуючи зміст наданих позивачу послуг, зазначених в детальному описі виконаних робіт, слід вказати, що такі послуги як попереднє вивчення матеріалів, формування позиції, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини та вивчення судової практики є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складання адміністративного позову, до якого входить вивчення, аналіз, складання документів та дії технічного характеру, з огляду на що окреме їх виділення є необґрунтованим.
Отже, в контексті здійснення представництва інтересів позивача у даній справі реальним результатом є складання позовної заяви та відповіді на відзив.
При цьому, виконана робота щодо підготовки позову фактично полягала у складанні позовної заяви, зміст якої зводиться до цитування окремих норм Податкового кодексу України, а обґрунтування викладене лише на одній сторінці.
Стосовно таких послуг як аналіз нормативно-правових документів, аналіз судової практики, підготування позовної заяви та підготування та направлення відповіді на відзив, який фактично відтворює зміст позовної заяви та містить обґрунтування витрат на правничу допомогу, слід застосовувати принцип необхідності та дійсності наданих послуг із урахуванням юридичного результату для сторони, що досягнутий внаслідок таких послуг.
Колегія суддів зазначає, що згідно висновків викладених Верховним Судом в постанові від 05.12.2024 у справі № 640/20409/21 суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Таким чином, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 КАС України, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, заперечень відповідача колегія суддів вважає, що визначений позивачем розмір для відшкодування на рівні 7 500,00 грн. є завищеним, з огляду на що підлягає зменшенню до 2 500,00 грн.
З огляду на викладене, клопотання представника позивача про стягнення на користь ОСОБА_1 з відповідача витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 про залишення без розгляду клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шипіцина Олександра Володимировича - задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шипіцина Олександра Володимировича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 12.12.2024 року.