справа № 378/295/24
провадження № 22-ц/824/15543/2024
головуючий у суді І інстанції Марущак Н.М.
13 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 31 липня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з посиланням на те, що 13 червня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір 3438038, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надав позичальнику кредит у сумі 20 000 грн. ТОВ «МІЛОАН» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 20 000 грн, позичальник не виконав умови договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого має заборгованість в розмірі 88 100 грн, з яких 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 65 100 грн - заборгованість по відсоткам, 3 000 грн заборгованість за комісійними винагородами.
13 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за вищевказаним кредитним договором.
Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 88 100 грн, понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу в сумі 6 000 грн.
Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 31 липня 2024 року в задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням представник ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенко М.Е. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом правильно встановлено укладення кредитного договору від 13 червня 2021 року з відповідачем ОСОБА_1 , який був підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, однак суд помилково відмовив у задоволенні позову у зв'язку із не наданням позивачем виписки про рух коштів.
Зазначає, що позивач надав деталізований розрахунок заборгованості, відповідно до якого вбачається надання кредиту, нарахування комісії, відсотків із зазначенням пунктів договору.
Наголошує, що відповідачем не спростовано даний розрахунок заборгованості, не надано контрозрахунку.
Вказує, що позивач не має виписки про рух коштів, оскільки не має відповідних повноважень на отримання виписки про рух коштів по картковому рахунку, так як не є банківською установою та не є емітентом картки, на яку перераховані кредитні кошти. ТОВ «МІЛОАН» є фінансовою установою, яка перераховує кошти на зазначений відповідачем картковий рахунок, а отже, апелянт надав усі наявні докази у справі на підтвердження своїх позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір від 13 червня 2021 року підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами кредитного договору, однак позивачем не було надано доказів отримання кредиту та користування ним.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 13 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3438038, який підписано електронним підписом позичальника, та за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 20 000 грн, зі сплатою процентів в розмірі 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, строком кредитування 15 днів, до 28 червня 2021 року (а.с. 22-25, 26).
Згідно з п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору загальний розмір кредиту становить 20 000 грн.
Згідно з п. 1.3. Договору кредит надається строком на 15 днів з 13 червня 2021 року (строк кредитування).
Згідно п. 1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 28 червня 2021 року.
У п. 1.5.1 Договору передбачено, що комісія за надання кредиту: 3000 грн, яка нараховується за ставкою 15,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 5 100 грн, які нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно з п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Відповідно до п. 6.1. договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт Кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер НОМЕР_1 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Кредитодавцем.
Відповідно до п. 6.3. Договору, приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Згідно із анкетою-заявою на кредит № 3438038 від 13 червня 2021 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 20 000 грн, з датою повернення 28 червня 2021 року, сума до повернення 28 100 грн, комісія за надання кредиту 3 000 грн за ставкою 15,00% від суми договору, проценти за користування кредитом 5 100 грн нараховуються за ставкою 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 13).
Із платіжного доручення № 48686643 від 13 червня 2021 року встановлено, що платником ТОВ «Мілоан» перераховано отримувачу ОСОБА_1 20 000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 3438038 (а.с. 31).
Згідно із роздруківкою хронології процесу оформлення та розгляду заяви від 13 червня 2021 року № 3438038: 13 червня 2021 року о 07:01:37 відбулося заповнення заяви; 13 червня 2021 року о 07:01:48 автоматична перевірка; 13 червня 2021 року о 07:02:00 перевірка у БКІ; 13 червня 2021 року о 07:02:01 скоринг; 13 червня 2021 року об 07:02:03 перевірка у БКІ; 13 червня 2021року 07:02:46 скоринг; 13 червня 2021 року о 07:02:54 підтвердження змін умов; 13 червня 2021 року о 07:03:12 обробляється; 13 червня 2021 року о 07:03:24 підписання договору; 13 червня 2021 року о 07:03:53 оброблено (а.с. 13).
13 вересня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан»» було укладено договір факторингу № 07Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі прав вимоги (п. 2. 1) (а.с. 37-39 ).
Відповідно до п. 4.1 даного договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання цього договору. Фінансування та порядок розрахунків за цим договором передбачено пунктом 3 договору. До позову позивачем додано платіжні інструкції про перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ТОВ «Мілоан» грошових коштів за вищевказаними договором факторингу (а.с. 51 - 58).
Відповідно до акта прийому-передачі Реєстру прав вимоги від 13 вересня 2021 року за вказаним Договором факторингу ТОВ «Мілоан» передав, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняв реєстр права вимоги до боржників в кількості 9315 (а.с. 43).
Згідно витягу з Додатку до вказаного договору факторингу ОСОБА_1 зазначений у вказаному Додатку як боржник за вищевказаними кредитним договором 3438038 від 13 червня 2021 року, заборгованість якого на момент відступлення за вищевказаним договором факторингу становить 88 100 грн, яка включає в себе: 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 65 100 грн заборгованість за відсотками, 3 000 грн заборгованість за комісією (а.с. 14).
Також, як вбачається із матеріалів справ, до позовної заяви позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» було додано розрахунок заборгованості відповідача по вказаному кредитному договору, яка станом на 13 вересня 2021 року складає 88 100 грн, яка включає в себе: 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 65 100 грн заборгованість за відсотками, 3 000 грн заборгованість за комісією. З 13 вересня 2021 року сума заборгованості за вказаним кредитним договором не змінювалась (а.с. 16).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ТОВ «Діджи Фінанс» зазначав, що ТОВ "Мілоан" свої зобов'язання за кредитним договором виконав, а відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, допустивши прострочення сплати визначених кредитним договором платежів на вищевказану суму.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Дослідивши наявні у матеріалів справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вищевказаний кредитний договір від 13 червня 2021 року підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами кредитного договору.
Так, у вищевказаній анкетній заяві від 13 червня 2021 року (яка містить детальну інформацію щодо процесу оформлення та розгляду заяви почасово) (а.с. 13) та у п. 10 вищевказаного договору про споживчий кредит від 13 червня 2021 року вказано, зокрема: Позичальник ПІБ: ОСОБА_1 ; ідентифікаційний код, паспортні дані, адреса реєстрації, номер телефону, електронна пошта; в анкеті заяві, крім того, вказано дату народження останнього.
Крім того, у вищевказаному платіжному дорученні № 48686643 від 13 червня 2021 року, яким ТОВ «Мілоан» перераховано отримувачу ОСОБА_1 20 000 грн, також вказано ідентифікаційний код останнього (а.с. 31).
Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначених анкеті заяві та договорі матеріали справи не містять.
Таким чином, судом було правильно встановлено, що вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (який надається відповідно до п. 6.2 ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон номера позичальника, та без відправлення електронного повідомлення (акцепту) Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер НОМЕР_1 .
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У розрахунку заборгованості зазначено, що загальний розмір заборгованості за вищевказаним кредитним договором складає 88 100 грн і вказана сума заявлена банком до стягнення.
Матеріалами справи також встановлено, що в суді першої інстанції відповідач не визнавав наявності заборгованості за вищевказаним кредитним договором.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20.
У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
В той же час, стороною позивача не було надано в якості доказів виписку про рух коштів, яка б могла підтвердити заборгованість відповідача, а саме отримання кредитних коштів та їх використання, на що правильно звернув увагу суд першої інстанції.
Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, матеріали справи не містять.
Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи позивача про те, що розрахунок заборгованості є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними, оскільки розрахунок заборгованості, на який посилається позивач не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, сплату тіла кредиту, відсотків, комісії, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Схожі за змістом обставини встановлені Київським апеляційним судом судом в постановах від 22 вересня 2023 року у справі № 752/10157/22, від 08 січня 2024 року у справі № 754/3192/23.
Колегія суддів також не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має виписки про рух коштів, оскільки не має відповідних повноважень на отримання виписки про рух коштів по картковому рахунку, так як не є банківською установою та не є емітентом картки, на яку перераховані кредитні кошти. ТОВ «МІЛОАН» є фінансовою установою, яка перераховує кошти на зазначений відповідачем картковий рахунок, а отже, апелянт надав усі наявні докази у справі на підтвердження своїх позовних вимог.
Сторона позивача клопотань про витребування виписки по картковому рахунку ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій не заявляла.
Так, у випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.
Даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року справа № 383/821/22, провадження № 61-5935св23.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Таким чином, є правильним та не спростованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2021 в сумі 88 100 грн.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 31 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба