Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/16293/2024
13 грудня 2024року місто Київ
справа № 375/999/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 05 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Антипенка В.П., у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В червні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг monobank від 07 травня 2021 року у розмірі 20447,20грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Вказував, що особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Зазначав, що умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
Посилався на те, що 07 травня 2021 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим цього ж дня підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг та отримав розрахункову карту НОМЕР_1 .
Вказував, що на підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100000 грн. з можливістю його коригування зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, та зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості.
Зазначав, що позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав, надавши можливість відповідачеві розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, а останній у свою чергу прострочив зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка становить 20447,20 грн.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 05 серпня 2024 року у позові АТ «Універсал Банк» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач АТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 07 травня 2021 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим цього ж дня підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг та отримав розрахункову карту НОМЕР_1 .
Вказував, що згідно умов анкети-заяви відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на ім'я ОСОБА_1 та встановлено кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов договору.
Зазначав, що сторонами договору було погоджено можливість коригування встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 400000 грн., протягом всього строку користування кредитними коштами.
Посилався на те, що на підставі укладеного між AT «Універсал Банк» та позичальником договору, відповідач отримав кредит в розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок (який у подальшому змінювався).
Вказував, що відповідач користуватися кредитними коштами, за якими утворилася заборгованість, яка не погашена на час звернення до суду з даним позовом.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що 07 травня 2021 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк».
У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок №НОМЕР_2 у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
На підтвердження своїх вимог позивачем до позовної заяви було надано: розрахунок заборгованості за договором №б/н від 07 травня 2021 року станом на 06 травня 2024 року, витяг з Умов і правил обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифи картки monobank, виписку по рахунку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодного доказу, що заборгованість по рахунку № НОМЕР_3 є заборгованістю по кредитному договору від 07 травня 2021 року або по будь-якому іншому договору. З матеріалів справи вбачається лише те, що кошти із цього рахунку спрямовувалися на погашення заборгованості по кредиту, який обліковувався по рахунку № НОМЕР_2 .
Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач вказував на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконати грошові зобов'язання та повернути кредитні кошти.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до виписок із рахунку, НОМЕР_7, належного відповідачу, вихідний залишок заборгованості станом на 06 травня 2024 року становить 20447,20 грн.
З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 07 травня 2021 року станом на 06 травня 2024 року та виписки по рахунку вбачається, що відповідач здійснював витрати кредитних коштів та періодично вносив кошти на погашення кредиту та станом на 06 травня 2024 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 20447,20 грн.
Отже, станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань по договору, у ОСОБА_1 була наявна заборгованість у розмірі 20447,20 грн., яка підлягала стягненню з останнього на користь АТ «Універсал Банк».
Разом з тим, 25 листопада 2024 року позивач АТ «Універсал Банк»подав до суду апеляційної інстанції заяву, в якій вказував на те, що станом на дату подання даної заяви, спірні відносини між сторонами врегульовано та відповідачем сплачена заборгованість.
На підтвердження вказаного позивач надав довідку, з якої вбачається, що станом на 24 листопада 2024 року у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по рахункам: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .
Таким чином, оскільки на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед АТ «Універсал Банк», а відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги позивача.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову АТ «Універсал Банк», однак з помилкових мотивів, отже судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити частково.
Рокитнянського районного суду Київської області від 05 серпня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: