Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/17926/2024
м. Київ Справа № 369/4451/20
12 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2022 року, ухвалене під головуванням судді Дубас Т. В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Корякова Н.О., про переведення прав покупця на житловий будинок та земельну ділянку та визнання договорів купівлі-продажу частково недійсними в частині покупця та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Корякова Н.О., про виселення без надання іншого жилого приміщення, усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування моральної шкоди,-
У квітні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Корякова Н.О., про переведення прав покупця на житловий будинок та земельну ділянку та визнання договорів купівлі-продажу частково недійсними в частині покупця.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що з 05 лютого 2011 року вона перебувала з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, в якому народилося троє дітей. Разом з ОСОБА_5 вона працювала на підприємстві ТОВ «Орган з сертифікації «Промстандарт», у якому вони були засновниками.
11 серпня 2012 року між нею та ОСОБА_6 було укладено попередній договір про укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Мурзак С.О. Того ж дня, 11 серпня 2012 року, чоловік ОСОБА_5 надав письмову згоду, посвідчену нотаріально, на укладання нею попереднього та основних договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки.
Зазначала, що оскільки на час укладання договорів ОСОБА_5 працював на державних посадах, балотувався у народні депутати України, подружжям було вирішило укласти основні договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки на батька ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , 1941 року народження, пенсіонера, який в подальшому мав скласти заповіт на користь ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Власником житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на підставі укладених 20 вересня 2012 року договорів купівлі-продажу залишився батько померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_2
18 березня 2020 року їй стало відомо, що ОСОБА_2 склав заповіт, яким усе своє майно заповів сину ОСОБА_1 , у зв'язку з чим фактично придбане у шлюбі майно подружжя ОСОБА_7 може перейти особі, яка не має до нього ніякого відношення.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд:
- визнати частково недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 20 вересня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Коряковою Н.О., реєстровий номер 1248, на земельну ділянку площею 0, 1017 га, кадастровий номер 3222486201:01:018:0228, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , в частині покупця та перевести права покупця за цим договором з ОСОБА_2 на неї, ОСОБА_3 ;
- визнати частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 20 вересня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Коряковою Н.О., реєстровий номер 1244, на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , в частині покупця та перевести права покупця за цим договором з ОСОБА_2 на неї, ОСОБА_3 .
У травні 2020 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Корякова Н.О., про виселення без надання іншого жилого приміщення, усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування моральної шкоди.
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що 20 вересня 2012 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 укладено два нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0, 10 га, кадастровий номер 3222486201:01:018:0228 за цією ж адресою.
Зазначав, що вказане майно придбане безпосередньо ОСОБА_2 за кошти, які йому позичив його молодший син ОСОБА_1 .
Вказував, що з 2012 року ОСОБА_3 разом з чоловіком ОСОБА_5 з дозволу власника ОСОБА_2 проживали у будинку за вказаною адресою, але після смерті чоловіка відповідачка перестала бути членом сім'ї власника будинку, тому не має законних підстав на проживання у цьому будинку. Договори найму жилого приміщення та оренди земельної ділянки між власником та ОСОБА_3 не укладалися, будь які домовленості щодо її проживання у спірному будинку відсутні, спільним побутом із ОСОБА_2 відповідачка не пов'язана, а її дії направлені на позбавлення позивача права власності, користування та розпорядження своїм майном.
Звертав увагу, що у власності ОСОБА_3 є інше нерухоме майно, яким вона фактично володіє та має можливість там проживати.
Також зазначав, що дискредитуванням та приниженням ОСОБА_2 , зневажливим до нього ставленням останньому завдано й моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 10 000 грн.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд:
- виселити ОСОБА_3 з будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні вказаним будинком шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням та земельною ділянкою;
- вселити ОСОБА_2 в будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди, а також стягнути судові витрати по справі.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено; у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що первісний позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню за недоведеністю, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів придбання житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 саме за кошти подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Позивачкою не доведено факту наявності у неї та її чоловіка ОСОБА_5 станом на 2012 рік необхідної суми коштів для придбання спірного нерухомого майна, а посилання на те, що вони з чоловіком ОСОБА_5 були учасниками/засновниками ТОВ «Орган з сертифікації «Промстандарт» спростовується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого засновником 100 % частки статутного капіталу вказаного підприємства є ТОВ «Юридична компанія «Енгросс».
Крім того, позивачкою не доведено, що між її померлим чоловіком ОСОБА_5 та ОСОБА_2 існувала домовленість щодо оформлення на останнього спірного житлового будинку та земельної ділянки, які придбані за кошти подружжя, відповідні примітки відсутні також у договорах купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 20 вересня 2012 року, жодних заяв нотаріусу з цього приводу не надавалось. Договори купівлі-продажу від 20 вересня 2012 року підписані сторонами без будь-яких зауважень, а тому відсутні підстави для визнання оспорюваних договорів частково недійсними в частині покупця та переведення прав покупця за цими договорами з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 проживає з осені 2012 року, сплачує витрати на утримання будинку та інші обов'язкові платежі, тобто має тривалий зв'язок із спірним житлом. Її сім'я також проживає у вказаному будинку та перебуває на обліку як багатодітна. Власник спірного житлового будинку ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає, комунальні послуги не сплачує, проте суду не надано належних та допустимих доказів щодо вчинення ОСОБА_2 перешкод з боку ОСОБА_3 у користуванні його власністю, як і не надано доказів про відмову відповідачки виїхати зі спірного житлового будинку, тому суд вважав звернення ОСОБА_2 з вказаним позовом передчасним.
Також суд зазначив, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, то і похідна вимога про стягнення моральної шкоди є безпідставною.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Кульбіч-Калбукова С.А., подала апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом про переведення прав покупця на житловий будинок та земельну ділянку та визнання договорів купівлі-продажу частково недійсними в частині покупця задовольнити.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Корякова Н.О. про виселення без надання іншого жилого приміщення, усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування моральної шкоди, правонаступник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_9 вказує, що для придбання спірного майна він надав грошові кошти своєму батьку - ОСОБА_2 , який у свою чергу сплатив їх продавцю ОСОБА_8 .
Вказує, що матеріали справи не містять доказів про наявність у ОСОБА_3 бажання купувати спірне майно, не містять доказів наявності у неї необхідної суми коштів станом на укладання основних договорів, також не має взагалі доказів щодо проведення нею оплати за придбання спірного будинку та земельної ділянки.
Вказує, що ОСОБА_3 подано до суду завідомо підроблену довідку, що вона є співвласником ТОВ «Орган з сертифікації «Промстандарт», в той час коли засновником та власником цього товариства є юридична особа ТОВ «Юридична компанія «Енгросс», де кінцевим бенефіціаром є ОСОБА_1 .
Посилається на пропуск строку позовної давності, оскільки про наявність договорів купівлі-продажу ОСОБА_3 була обізнана протягом всього часу.
Вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову є обґрунтованими, проте не з підстав вказаних судом першої інстанції, а саме з підстав пропуску строку позовної давності.
Посилаються на те, що ОСОБА_3 зареєстрована за іншою адресою, а тому має альтернативне місце проживання. Вона також володіє великим обсягом нерухомого майна, в тому числі і квартирами.
Вказує, що на теперішній момент ОСОБА_3 може проживати у будинку ОСОБА_1 лише за письмовою згодою власника, яким є ОСОБА_1 , та укладенням письмового договору найму житлового приміщення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року до участі у розгляді справи залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , як правонаступників померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Постановою Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Кульбіч-Калбуковою С.А., задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2022 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Корякова Н.О., про переведення прав покупця на житловий будинок та земельну ділянку, визнання договорів купівлі-продажу частково недійсними в частині покупця - змінено й викладено мотивувальну частину рішення суду у редакції цієї постанови.
Апеляційне провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Корякова Н.О., про виселення без надання іншого жилого приміщення, усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування моральної шкоди закрито.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторонами оспорюваних (в частині) договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 20 вересня 2012 року є ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), проте суд першої інстанції вирішив спір за участю однієї сторони правочинів - ОСОБА_2 , тобто за неналежного суб'єктного складу учасників справи, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_3 .
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , апеляційний суд посилався на приписи статті 1219 ЦК України, відповідно до яких процесуальне правонаступництво не допускається у справах з позовом, вимоги за яким тісно пов'язані із особою позивача (спадкодавця), та виходив з того, що зустрічні вимоги про виселення без надання іншого жилого приміщення, усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування моральної шкоди є такими, за якими процесуальне правонаступництво не допускається.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинський районний суд м. Києва від 21 лютого 2022 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Корякова Н.О., про виселення без надання іншого жилого приміщення, усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування моральної шкоди.
Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Корякова Н.О., про виселення без надання іншого жилого приміщення, усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування моральної шкоди - скасовано, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з тих підстав, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі за зустрічним позовом, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, оскільки стосуються захисту його особистих немайнових прав, які відповідно до пункту 1 частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини, апеляційний суд, не врахував, що у зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 посилався на те, що підставою для звернення до суду з позовом є порушення його прав, як власника, на володіння та користування належним йому нерухомим майном - житловим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , тобто зустрічні позовні вимоги зводяться до захисту його порушених майнових прав, а отже правовідносини допускають правонаступництво.
Ухвалою від 22 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв до свого провадження зазначену справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2022 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Корякова Н.О., про виселення без надання іншого жилого приміщення, усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування моральної шкоди.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності не з'явившихся сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову вказаним вимогам закону відповідає.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 укладено шлюб.
11 серпня 2012 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено попередній договір про укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Мурзак С. О. та зареєстровано в реєстрі за № 1016.
Відповідно до пункту 1 вказаного договору у строк до 20 вересня 2012 року продавець зобов'язується передати у власність покупця за договорами купівлі продажу, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,1017 га, кадастровий номер 3222486201:01:018:0228, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
У пункті 4 вказаного договору сторони домовились, що продаж житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та земельної ділянки буде вчинено за 2 917 445 грн, що на день укладення цього договору становить 365 000 доларів США.
Пунктом 6 вказаного договору визначено, що при укладені цього договору покупець сплачує продавцю передоплату у вигляді авансу у розмірі 159 860 грн, що на день укладення цього договору становить 20 000 доларів США.
Відповідно до пункту 7 вказаного договору сторони домовились, що при укладенні основних договорів сума, яка підлягатиме передачі покупцем продавцю, буде зменшена на суму виданого за цим договором авансу.
11 серпня 2012 року ОСОБА_5 складено нотаріально посвідчену заяву про надання згоди дружині ОСОБА_3 на укладання попереднього та основних договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
У подальшому договір купівлі-продажу між сторонами укладений не був.
Натомість, 20 вересня 2012 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею, 0,1017 га, кадастровий номер 3222486201:01:018:0228, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Коряковою Н.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1248.
Відповідно до пункту 5 вказаного договору продаж земельної ділянки вчиняється між сторонами за 197 200 грн. Вказану суму грошей покупець сплатив, а продавець отримав повністю до підписання цього договору.
У відповідності до пункту 10 вказаного договору право власності на земельну ділянку виникає з моменту реєстрації цього права.
Крім того, 20 вересня 2012 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Коряковою Н.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1244.
Відповідно до пункту 3 вказаного договору продаж житлового будинку з надвірними будівлями вчиняється між сторонами за 1 290 600 грн.
У відповідності до пункту 6 цього договору право власності на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору.
Пунктами 12, 13 вказаних договорів сторони підтвердили, що їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі, договори спрямовані а реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, договори не носять характеру фіктивного та удаваного правочинів.
Згідно з довідкою від 06 квітня 2020 року № 061/184Д, виданою директором ТОВ «Орган з сертифікації «Промстандарт», сума доходу товариства у 2012 році, включаючи ПДВ в гривні, склала 20 186 986, 61 грн.
Згідно з довідкою від 07 квітня 2020 року № 061/187Д, виданою директором ТОВ «Орган з сертифікації «Промстандарт», ОСОБА_5 дійсно був співробітником цього товариства, на якому працював з 26 грудня 2011 року по 15 лютого 2020 року на посаді провідного інженера з стандартизації - керівника проектів і програм, звільнений у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідкою від 07 квітня 2020 року № 061/186Д, виданою директором ТОВ «Орган з сертифікації «Промстандарт», ОСОБА_3 є співвласником цього підприємства, на якому працює з 05 січня 2012 року по час видачі довідки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а. с. 19, т. 1).
Згідно даних свідоцтва про народження НОМЕР_1 батьком ОСОБА_5 є ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 07 квітня 2020 року № 727, виданою ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , до складу сім'ї входять: ОСОБА_3 (уповноважений власник, співвласник, наймач), ОСОБА_12 (син), ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 (син), ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 (донька), ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_15 (син), ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які прийняли спадщину шляхом подачі нотаріусу заяв про прийняття спадщини.
Звертаючись до суду з зустрічним позовом ОСОБА_2 посилався на те, що відповідач ОСОБА_3 безпідставно проживає у належному йому житловому будинку АДРЕСА_1 , чим порушує його права власника на володіння та користування вказаним нерухомим майном.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
До способів захисту цивільних прав та інтересів віднесено припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 3 та 4 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина четверта статті 9 ЖК України).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine») від 02 грудня 2010 року, поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.
Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зав'язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20), підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, дійшла висновку, що позбавлення особи права користування житлом можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.
Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 проживає та зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 з осені 2012 року разомм зі своїми дітьми, двоє з яких є онуками ОСОБА_2 , сплачує витрати на його утримання та інші обов'язкові платежі, тобто має тривалий зв'язок зі спірним житловим приміщенням.
У свою чергу, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 ніколи не проживав у спірному будинку та не приймав участі у сплаті комунальних послуг за утримання такого нерухомого майна, доказів на підтвердження того, що йому чиняться перешкоди у користуванні будинком, останнім не надано. Крім того, ОСОБА_2 не надав суду доказів на підтвердження тих обставин, що він у передбаченому законом порядку ставив питання про визначення порядку користування спірним будинком та про відмову відповідачки виїхати з спірного будинку, в зв'язку з чим йому було завданно моральної шкоди.
Враховуючи наведене, установивши фактичні обставини, які мають значення для справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 з підстав недоведеності позивачем порушення його права на користування спірним житлом. При цьому, колегія суддів звертає вагу, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позбавлення права користування житловим будинком та виселення відповідача з житла без надання іншого житлового приміщення у цій справі буде виправданим втручанням у право особи на житло, право особи на повагу до житла, передбачену пунктом 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та є необхідним у демократичному суспільстві.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судового рішенні, питання вичерпності висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2022 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргуОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2022 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Корякова Н.О., про виселення без надання іншого жилого приміщення, усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 13 грудня 2024 року.
Головуючий: Судді: