4 грудня 2024 року місто Київ
справа № 761/29803/23
провадження №22-ц/824/14952/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну ОСОБА_3
на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Юзькової О.Л.,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила розірвати шлюб, зареєстрований з відповідачем 4 серпня 2017 року Шевченківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1441, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня подання цього позову до суду і до досягнення ними повноліття, у загальному розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Позов обґрунтовано тим, що спільне життя з відповідачем не склалося в зв'язку з відсутністю взаєморозуміння між ними, наявності різних поглядів на сімейне життя та через втрату почуття взаємної любові. Ведення спільного побуту між сторонами припинено.
У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час проживають разом з матір'ю у Польщі та повністю перебувають на утриманні матері. Відповідач допомоги на утримання дітей не надає, хоча є здоровим та працездатним, а тому вона просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 22 квітня 2024 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 4 серпня 2017 року Шевченківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1441, розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей: дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня подання цього позову до суду і до досягнення ними повноліття, у загальному розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 серпня 2023 року та до дня досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 858 грн. 88 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 858 грн. 88 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргув якій проситьрішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 квітня 2024 року в частині стягнення аліментів змінити та ухвалити нове рішення, якимстягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей: дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня подання цього позову до суду і до досягнення ними повноліття, у загальному розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 19 серпня 2023 року.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 квітня 2024 року в частині стягнення судового збору з ОСОБА_2 просить скасувати, оскільки він є інвалідом другої групи і за законом звільнений від сплати судового збору.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 квітня 2024 року - залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про стягнення аліментів, неправильно застосував норми матеріального права, а саме ч.5 ст.183 СК України, якою передбачено, що стягнення аліментів на двох дітей встановлюється у розмірі однієї третини, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник позивача адвокат Старіков Є.О. подав відзив, в якому посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване.
Зазначає про те,що згідно ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Тобто такий розмір аліментів встановлений законом лише для справ наказного провадження. Водночас при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів обмеження у вигляді «не більше десяти прожиткових мінімумів» законодавством не передбачене.
Щодо доводів апелянта про незгоду зі стягненням з нього судового збору вважає безпідставними, адже суд першої інстанції при розподілі судових витрат виходив із положень ст. 141 ЦПК України (про що прямо вказано в передостанньому реченні мотивувальної частини рішення), відповідно до якої у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу не оскаржується, відповідно апеляційним судом не переглядається.
В судове засідання ОСОБА_1 та її представник адвокат Старіков Є.О. не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи були повідомлені, адвокат Старіков Є.О. подав до суду заяву, в який просив розглядати справу у відсутність позивача та її представника.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Лукацька Л.Г. апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено,що 4 серпня 2017 року Шевченківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного Головного територіального управління юстиції у місті Києві зареєстровано шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №1441, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу, копія якого долучена до матеріалів справи.
Після реєстрації шлюбу позивач отримала прізвище чоловіка- « ОСОБА_1 ».
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Малолітні діти проживають разом з матір'ю.
Відповідач має групу інвалідності, матір відповідача є непрацездатною.
Ухвалюючи рішення в частині стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліме5нтів на одну дитин6у не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, як це визначено ч.2 ст.181 СК України. Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили, що матеріальний стан платника аліментів не дозволяє відповідачу сплачувати кошти на утримання дітей у розмірі, встановленому законодавством. З огляду на норми матеріального права, зокрема, які передбачають право вибору отримання аліментів в частині доходу або твердій грошовій сумі того з батьків, з ким проживає дитина, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів у частці від доходу останнього, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного вікущомісячно.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції правильними, зважаючи на наступне.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ч.5 ст. 183 СК України в частині обмеження розміру аліментів десятьма прожитковими мінімумами на дитину відповідного віку на кожну дитину, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Згідно частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У частині п'ятій статті 183 СК України вказано, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Аналогічне положення міститься у розділі II Наказне провадження ЦПК України. Наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Тлумачення частини першої статті 182 та частини п'ятої статті 183 СК України свідчить, що обмеження щодо розміру аліментів, передбачене частиною п'ятою статті 183 СК України, встановлено виключно для справ, що розглядаються у порядку наказного провадження, яке призначене для стягнення грошових сум незначного розміру.
До таких висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 308/9827/19 (провадження № 61-3155св21).
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо помилкового незастосування судом першої інстанції положень частини п'ятої статті 183 СК України до спірних правовідносин не знайшли свого підтвердження.
Аргументи апеляційної скарги щодо стану здоров'я відповідача та стану здоров'я його непрацездатних батьків колегія суддів відхиляє з тих підстав, що вказані обставини були оцінені судом першої інстанції, який при вирішенні справи врахував всі обставини.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині стягнення судового збору з відповідача.
Як убачається з матеріалів справи відповідач є інвалідом другої групи з 1 серпня 2023 року,що підтверджується довідкою /а.с. 150/.
Згідно з п.9, ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права і в цій частині підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України,
суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 квітня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору скасувати.
ОСОБА_1 компенсувати витрати по сплаті судового збору в сумі 858,88 грн. за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України .
Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 858,88 грн. віднести за рахунок держави.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Постанова складена 13 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус