копія
13 грудня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/13555/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 11.10.2024 звернувся до суду адміністративним позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Чернігівській області від 10.04.2024 №Л-174 про виключення з числа службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , для забезпечення його постійним житлом;
- зобов'язати відповідача розглянути клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Чернігівській області від 10.04.2024 №Л-174 відносно виключення з числа службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , для забезпечення його постійним житлом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що до клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Чернігівській області (далі - ГУДСНС України в Чернігівській області) від 10.04.2024 №Л-174 про виключення з числа службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 у встановленому порядку відповідачем не було розглянуто, у зв'язку з чим на даний час позивач не може реалізувати своє право на отримання жилого приміщення для постійного проживання.
Ухвалою судді від 15.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також судом запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що у позивача не має правових підстав визнавати дії, бездіяльність ДСНС протиправними, оскільки відповідач безпосередньо не порушував його прав, не приймав жодних рішень та не вчиняв бездіяльність щодо нього. Так, ДСНС у межах своїх управлінських функцій розглянула лист підпорядкованого підрозділу, з урахуванням вимог законодавства, та надала відповідь ГУДСНС України у Чернігівській області. При цьому, ДСНС уважно вивчило порушене Головним управлінням питання, законодавство з житлових питань, кількість осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які потребують службових жилих приміщень та перебувають на обліку в ГУДСНС України у Чернігівській області. З урахуванням того, що прийняття рішення про задоволення порушених ОСОБА_1 у зверненні питань суперечитиме чинному законодавству та може порушити права держави і третіх осіб, листом від 29.08.2024 ГУДСНС України у Чернігівській області повідомлено, що питання виключення квартири АДРЕСА_2 з числа службових є передчасним. Також відповідач зауважив, що право позивача на житло не порушено, оскільки він не позбавлений можливості проживати у службовій квартирі та користуватися нею. Ні ДСНС, ні Головним управлінням не ставиться питання про виселення ОСОБА_1 із спірної квартири. ДСНС звертало увагу на те, що у чинному законодавстві України відсутні правові норми, які б зобов'язували власника житлового приміщення, що належить до службового житлового фонду, виключити його із цього фонду, а сам лише факт проживання особи в службовому житловому приміщенні не є підставою для виключення його із числа службових. Крім того, питання стосовно можливості виключення квартири з числа службових відповідно до нормативно-правових актів належить до компетенції Головного управління, ДСНС та органів місцевої влади, а відтак суд не повинен вирішувати питання про зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути заяву ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача вчинити дії, якими надати письмове погодження щодо зняття статусу «службове житло» із квартири, адже суди не вправі втручатись в повноваження та діяльність суб'єктів владних повноважень або ж підміняти їх.
Додатково відповідач просив суд вирішити питання можливості закриття провадження у справі, оскільки предметом позову є спір про житлове право позивача, який підвідомчий суду цивільної юрисдикції.
Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити, наполягаючи на його обґрунтованості.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких свою правову позицію підтримав, у задоволенні позову просив відмовити.
Від третьої особи пояснення по суті спору не надійшли.
Розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлено такі обставини.
Відповідно до матеріалів справи позивач є пенсіонером ДСНС України.
23.05.2003 Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради видано позивачу ордер на жиле приміщення №125, який надає йому право на зайняття службової квартири за задресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Відповідно до довідки управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 04.04.2024 №2696 станом на 03.04.2024 у вказаному жилому приміщенні, окрім позивача, зареєстровані 6 осіб (а.с. 15).
08.04.2024 ОСОБА_1 на ім'я начальника ГУДСНС України у Чернігівській області подав заяву, у якій просив порушити клопотання перед ДСНС щодо надання дозволу на зняття статусу службової з квартири АДРЕСА_3 з метою отримання її в подальшому у приватну власність. До заяви було додано відповідний пакет документів (а.с. 16-26).
Листом від 18.04.2024 ГУДСНС України у Чернігівській області повідомило про направлення 10.04.2024 вказаного клопотання до ДСНС (а.с. 30).
Листом від 29.08.2024 за №04-19349/216 ДСНС повідомило ГУДСНС України у Чернігівській області, що станом на 01.01.2024 у Головному управлінні 52 особи рядового і начальницького складу потребують надання службових жилих приміщень згідно з Кодексом цивільного захисту України. Враховуючи вищевикладене, прийняття рішення про виключення квартири із числа службових є передчасним (а.с. 35).
Про отриману відповідь представник позивача повідомлений листом ГУДСНС України у Чернігівській області від 30.08.2024 (а.с. 32).
Вважаючи, що відповідач не належним чином розглянув клопотання про виключення квартири із числа службових, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує такі норми права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.
На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (частина перша статті 122 Житлового кодексу України).
Стаття 119 Житлового кодексу України передбачає категорії осіб, яким може бути надано службові жилі приміщення, а стаття 121 - порядок надання таких приміщень.
Так, порядок надання службових жилих приміщень установлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об'єднання.
Пунктом 2, 3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим постановою РМ УРСР від 04.02.1988 №37, регламентовано, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця). Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.
Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.
Згідно з пунктом 6 вказаного Положення жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Наказом МНС від 15.04.2011 №422 затверджено Положення про комісії з житлово-побутової роботи МНС України, розділом ІІІ якого передбачено, що комісії здійснюють: розгляд рапортів, заяв, повноти та якості формування квартирних справ осіб рядового і начальницького складу, працівників та службовців, які потребують поліпшення житлових умов; перевірку житлових умов осіб, які потребують їх поліпшення; прийняття рішень про постановку на квартирний облік осіб рядового і начальницького складу, працівників та службовців, а також зняття з такого обліку на підставах та у порядку, визначеному чинним законодавством; підготовку рішень про надання житлової площі особам рядового і начальницького складу, працівникам та службовцям, які перебувають на квартирному обліку у територіальних органах управління, підрозділах та установах МНС України; контроль за надходженням житлової площі, правильністю ведення її обліку у територіальних органах управління, підрозділах та установах МНС України; контроль за правильністю ведення квартирного обліку осіб рядового і начальницького складу, працівників та службовців МНС, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в територіальних органах управління, підрозділах та установах МНС України.
Відповідно до правил, визначених у розділі V Положення, рішення комісії оформлюється відповідним протоколом.
Наказом ДСНС від 02.09.2014 №504 відповідно до Житлового кодексу Української РСР та Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року №470, з метою посилення громадського контролю за веденням квартирного обліку та наданням житла особам рядового і начальницького складу, працівникам і службовцям ДСНС України, які потребують поліпшення житлових умов, затверджено Персональний склад Житлової комісії апарату ДСНС.
Таким чином, отримавши від ГУДСНС України у Чернігівській області клопотання позивача про виключення квартири із числа службових, відповідна комісія ДСНС повинна була розглянути таке клопотання і надати дозвіл на виключення або мотивовану відмову у його наданні. Однак, незважаючи на вищезазначені вимоги чинного законодавства, відповідач рішення не прийняв, чим порушив права та інтереси позивача.
При цьому, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на виключення квартири із числа службових свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що свідчить про протиправну бездіяльність.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.
При цьому, доводи відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі суд вважає необґрунтованими, оскільки спір між сторонами виник у зв'язку з недотриманням суб'єктом владних повноважень процедури розгляду клопотання про виключення квартири з числа службових. Спір про житлове право позивача - відсутній.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правової допомоги від 08.04.2024 №137; акт виконаних робіт від 08.10.2024; прибутковий касовий ордер від 08.04.2024; ордер на надання правової допомоги. Відповідно до наданих суду документів всього виконано роботи на суму 12000,00 грн. (а.с. 36-40).
Відповідач у поданому відзиві наголошував на неспівмірності заявлених витрат.
Суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, а відтак, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 5000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме у зазначеному розмірі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо розгляду клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області від 10.04.2024 №Л-174 щодо надання дозволу на зняття статусу службового житла з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій розглянути клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області від 10.04.2024 №Л-174 щодо надання дозволу на зняття статусу службового житла з квартири за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти вмотивоване рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 13 грудня 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ).
Відповідач: Державна служба України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 38516849, вул. Гончара Олеся, 55А, м. Київ, 01054).
Третя особа: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 38590042, просп. Миру, 190А, м. Чернігів, 14037).
Суддя С.В. Бородавкіна