13 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/12968/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення на протязі надмірно тривалого часу погашення заборгованості по рішенню судів ОСОБА_1 згідно доказів та розрахунків наданих в позові загальним розміром - 745434,08 грн. ( сімсот сорок п'ять тисяч чотириста тридцять чотири гривні , 8 копійок) ;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як державного органу, який безпосередньо відповідає за щомісячні виплати пенсії, грошові кошті, через незаконні дії шляхом невиконання на протязі тривалого часу чинних норм частини третьої ст. 52, частини другої ст. 55 спеціального Закону №2262-ХІІ від 09.04.1992, а також тривалу бездіяльність в подальшому з порушенням практики Європейського суду з прав людини, а саме - пункту 23 Рішення у справі «Сук проти України», (CASE OF SUK v. UKRAINE; Заява №10972/05; остаточне рішення від 10 березня 2011 року, що призвело до завдання з 01.01.2018 і до теперішнього часу матеріальної шкоди загальним розміром - 745434,08 грн. ( сімсот сорок п'ять тисяч чотириста тридцять чотири гривні , 08 копійок).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вказує, що право позивача на отримання в повному обсязі перерахованого розміру пенсії, визначається безпосередньо Законом № 2262, отже підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , щодо захисту права власності, тому як відповідні недоотримані суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку вважаються майном у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке було і є передбаченим Законом № 2262. Отже, невиплата вказаних сум пенсійного забезпечення є порушенням законних сподівань і втручанням у право позивача на мирне володіння майном, що порушує права позивача як людини.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що загальний розмір перерахованих коштів за Програмою заборгованості ВПО у 2023 році становить 3958.04 грн. Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік було затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1156 від 11.10.2024, за Програмою заборгованість ВПО було передбачено 1 000 000 тис грн. Головному управлінню доведено план доходів і видатків головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, та передбачено видатки за Програмою заборгованості ВПО в розмірі 11 215,7 тис грн. Враховуючи розмір виділених коштів, Головним управлінням було здійснено нарахування особам, які були внесені до переліку передбаченого Порядком станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024, максимальний розмір виплати склав 2361 грн, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2024 році. Саме в такому розмірі в жовтні 2024 року було здійснено перерахування на рахунок позивача. Загальний розмір виплаченої заборгованості за Програмою заборгованості ВПО станом на 11.11.2024 становить 6851.22 грн. Таким чином, виплати за Програмою заборгованості ВПО у 2022, 2023 та 2024 здійснені в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету та з урахуванням пункту 4 Порядку. Одночасно повідомляємо, що Головним управлінням заплановано в листопаді здійснити виплату за Програмою заборгованість ВПО в розмірі прожиткового мінімуму, а саме 2361 грн.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Позивач є пенсіонером, отримує пенсію у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання копії документів щодо заборгованості Пенсійного фонду України ОСОБА_1 за рішеннями судів та повідомлення за якої з програм буде здійснена виплата заборгованості позивачу у 2024 році.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 13 серпня 2024 року № 1600-0201-8/59859 повідомило позивача про те, що на обліку перебувають виплати за минулі періоди, які внесені до переліку отримувачів (передбаченого Порядком) на виконання рішень судів по справах:
- № 440/4421/19 від 15.05.2020 заборгованість на суму 11654,16 грн;
- № 440/5957/20 від 30.11.2020 заборгованість на суму 82658,80 грн;
- № 440/1011/21 від 17.03.2021 заборгованість на суму 117620,50 грн;
- № 440/7099/21 від 30.07.2021 заборгованість на суму 2470,61 грн;
- № 440/12433/21 від 11.11.2021 заборгованість на суму 124519,11 грн;
- № 440/5026/22 від 12.07.2022 заборгованість на суму 22924,02 грн;
- № 440/2116/23 від 03.04.2023 заборгованість на суму 4500,00 грн;
- № 440/7733/23 від 19.07.2023 заборгованість на суму 35877,58 грн;
- № 440/8409/23 від 28.07.2023 заборгованість на суму 160269,54 грн;
- № 440/9038/23 від 09.08.2023 заборгованість на суму 32833,98 грн;
- № 440/12863/23 від 23.10.2023 заборгованість на суму 14000,00 грн;
- № 440/14254/23 від 31.10.2023 заборгованість на суму 15000,00 грн.
Загальна сума заборгованості по вищевказаним судовим рішенням становить 624328,30. Крім того, протягом 2022 та 2023 років були здійснені виплати відповідної заборгованості на загальну суму 4490,22 грн. Таким чином заборгованість станом на 13.08.2024, яка внесена до переліку становить 619838,08, тобто 624328,30-4490,22=619838,08 грн. Додатково зазначено, що виплата заборгованості на виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду № 440/2632/24 від 02.04.2024 на суму 27728,73 грн, № 440/2519/24 від 10.04.2024 на суму 10952,35 грн, № 440/3774/24 від 02.05.2024 на суму 86914,82 грн буде здійснена з наступного року.
Не погоджуючись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Приписами статті 1174 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Для відшкодування шкоди за правилами статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії;
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.
Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.
За таких обставин саме на позивача покладається обов'язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку статті 1173 Цивільного кодексу України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
Позивач вважає, що йому завдано матеріальну (майнову) шкоду, яка складається з недоотриманої пенсії у розмірі 745434,08 грн.
Під матеріальною шкодою слід розуміти зменшення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом та мають певну економічну цінність і виражаються в грошовому вимірнику (в тому числі збитки).
Відповідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Цивільного кодексу України).
З огляду на наведені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд зауважує, що позивачем не надано суду жодних доказів, які підтверджують завдання йому матеріальної шкоди діями та бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та відповідно не доведено причинно-наслідкового зв'язку отримання матеріальних збитків і протиправним діянням відповідача належними, достатніми та допустимими доказами, а тому вказані вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 2 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Отже, у разі не отримання пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України нарахованих сум пенсії, виплата цих сум здійснюється з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, що передбачено статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Однак у цій справі позивач не заявляє вимог про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії у зазначених ним розмірах.
Крім того, право позивача на перерахунок та виплату пенсії у спірних правовідносинах вже захищено рішеннями суду у справах № 440/4421/19 від 15.05.2020, № 440/5957/20 від 30.11.2020, № 440/1011/21 від 17.03.2021, № 440/7099/21 від 30.07.2021, № 440/12433/21 від 11.11.2021, № 440/5026/22 від 12.07.2022, № 440/2116/23 від 03.04.2023, № 440/7733/23 від 19.07.2023, № 440/8409/23 від 28.07.2023, № 440/9038/23 від 09.08.2023, № 440/12863/23 від 23.10.2023, № 440/14254/23 від 31.10.2023, № 440/2632/24 від 02.04.2024, № 440/2519/24 від 10.04.2024, № 440/3774/24 від 02.05.2024.
Позивач також не оспорює правильність нарахування заборгованості, здійсненого на виконання цих судових рішень.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд встановив відсутність доказів у справі, що розглядається в підтвердження наведених позивачем підстав для визнання протиправними дій відповідача та відповідно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
При прийнятті рішення у цій справі суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, позов ОСОБА_1 належить залишити без задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.
Суддя К.І. Клочко