Провадження № 1-в/243/296/2024
Справа № 243/4856/24
13 грудня 2024 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29 про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, подання начальника відділу № 12 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 області відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старомихайлівка, Мар'їнського району, Донецької області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого:
31 липня 2024 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 190 КК України, із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України до 1 року обмеження волі з випробувальним строком 1 рік,
про звільнення від покарання у випадках, передбачених ч. 2 ст. 74 Кримінального кодексу України, -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернувся начальник відділу № 12 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях з поданням, в якому просить на підставі п. 13 ст. 537, ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, ч. 2 ст. 74 КК України привести вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2024 року, відносно ОСОБА_4 , яким останній засуджений за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, у відповідність до діючого законодавства.
Представник відділу № 12 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_6 , в судовому засіданні не брала участь, надіслала на адресу суду заяву з проханням розглядати подання без її участі.
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду подання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 подання підтримав.
З'ясувавши думку прокурора та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком на 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Відповідно до вказаного вироку, який 02 вересня 2024 року набрав законної сили та 22 листопада 2024 року прийнятий до виконання відділом № 12 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, ОСОБА_4 , у березні 2024 року у вечірній час доби, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою, при цьому спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 2706 гривень 99 копійок.
Так, 9 серпня 2024 року набрав чинності Закон України 3886-IX від 18.07.2024р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким ст. 51 КУпАП викладено в новій редакції, відповідно до якої дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 1 статті 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
За ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 3028 грн., а 50 відсотків від його розміру ставили 1514 грн.
Отже, для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального неоподатковуваний мінімум у 2024 році складає 1514,00 грн. (1514x2=3028).
Таким чином, відповідно до ст. 51 КУпАП(в редакції закону станом на 09 серпня 2024 року), дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення, тобто станом на 2024 рік, не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3028,00 грн.
Згідно з наданими даними, та з урахуванням нових змін у законодавстві, вартість викраденого майна на момент вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у березні 2024 року становила 2706 грн. 99 коп., не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на наведені обставини та діюче законодавство, суд дійшов висновку, що діяння засудженого, яке раніше кваліфікувалося як шахрайство, згідно з новими нормами декриміналізується та підпадає під ознаки дрібного викрадення чужого майна, відповідальність за яке передбачена ст. 51 КУпАП.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3ст.74 КК України.
Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
З огляду на викладене, враховуючи те, що ОСОБА_4 засуджений за діяння, караність якого законом усунена, суд дійшов до висновку, що подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 74 КК України, ст. 537, 539 КПК України, суд
Подання начальника відділу № 12 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 , про звільнення від призначеного покарання у зв'язку з усуненням законом караності діяння засудженого ОСОБА_4 , - задовольнити.
Засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, звільнити від призначеного вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2024 року покарання за ч. 1 ст. 190 КК України, у виді 1 (одного) року обмеження волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання із іспитовим терміном 1(один) рік, - у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області.Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє її виконання, крім випадків встановлених КПК України.
Ухвалу складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області ОСОБА_1