Справа № 420/37433/24
13 грудня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 04 липня 2024 року № 1217 «Про результати службового розслідування» у частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності (п. 4 Наказу), у частині занесення в книгу обліку грошових стягнень у сумі 163 085, 64 грн (п. 5.3. Наказу), у частині щомісячного проведення відшкодування заподіяної шкоди у розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення (п. 5.4. Наказу); зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити головному сержанту ОСОБА_1 утримані кошти у вигляді 20 відсотків місячного грошового забезпечення.
В адміністративному позові представник позивача зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.01.2022 року № 4 ОСОБА_1 призначено на посаду командира взводу технічного забезпечення 2-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , BOC-700147A. Як стало відомо позивачу, з нього з липня 2024 року почали відраховувати 20 відсотків місячного грошового забезпечення. Самостійно з'ясувати підстави стягнення позивач не зміг, тому звернувся за правовою допомогою до адвоката. Зі стягненням позивач категорично не згоден, так як вважає, що відповідач протиправно порушує його право на отримання в повному розмірі грошового забезпечення, законних підстав для стягнення коштів у відповідача немає. В судовому порядку відшкодування будь-якої шкоди відповідачем теж не здійснювалось.
Так, з відповіді командира Військової частини НОМЕР_1 № 12984 від 22.08.2024 року на адвокатський запит, адвокатом було з'ясовано, що пунктом 3, 4, 5.2, 5.3, 5.4 Наказу командира військової частини № НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 04 липня 2024 року № 1217 н.п. Ярова «Про результати службового розслідування» на позивача накладено дисциплінарне стягнення на підставі пункту «в» ст. 50 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України «Сувора догана» за недобросовісне виконання своїх службових обов'язків, порушення вимог ст. 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; притягнуто до повної матеріальної відповідальності; позбавлено премії у розмірі 100% за червень місяць 2024 року, а також стягується щомісячно відшкодування заподіяної шкоди у розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення.
До адміністративного позову додано клопотання представника позивача про поновлення на звернення до суду із даним позовом, в обґрунтування якого зазначено, що позивач за липень 2024 року отримав грошове забезпечення не повному обсязі, з'ясувати самостійно в чому полягає недоотримання коштів не виявилось можливим, в зв'язку з чим позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката. 05.08.2024 року до Військової частини НОМЕР_1 направлено адвокатський запит. 30.08.2024 року отримано відповідь на адвокатський запит, однак відповідь надана не в повному обсязі, в зв'язку з чим адвокатом подано ще два адвокатських запита для більш детального з'ясування питань, пов'язаних з недоотримання в повному обсязі грошового забезпечення позивачем, таких, як доведення оскаржуваного Наказу до позивача, ознайомлення з посадовою інструкцією, службовими обов'язками та перелік службових обов'язків позивача. Однак, до теперішнього часу відповідь не отримано. Строк звернення з цим позовом до суду, передбачений статтею 122 КАС України був пропущений позивачем з поважних причин, оскільки з серпня місяця 2024 року він знаходиться в зоні активних бойових дій. Через нестабільний зв'язок та перебування в зоні безпосереднього ведення бойових дій адвокат не мав можливості одразу ознайомити позивача з отриманою відповіддю на адвокатський запит. Позивач не мав можливості одразу після отримання відповіді передати інформацію адвокату для здійснення належного захисту його інтересів та звернутися до суду. Виконання військового обов'язку, покладеного на позивача у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, перешкодило позивачу звернутися до суду у встановлені строки. Наведене підтверджується тим, що позивач призначений на посаду командира взводу технічного забезпечення 2-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , яка є бойовою, а також посвідченням учасника бойових дій. Надати довідку про безпосередню участь в бойових діях неможливо, у зв'язку з тим, що виконання бойового розпорядження не є завершеним, відповідно відомості є із обмеженим доступом.
Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведеного вбачається, що з огляду на норми статті 122 КАС України, позивач пропустив місячний строк на звернення до суду з даним позовом, який розпочав відлік з наступного дня після ознайомлення адвоката із відповіддю командира військової частини НОМЕР_1 № 12984 від 22.08.2024, зокрема 31.08.2024 (поштове відправлення 6630403237472 вручено 30.08.2024), а звернення до суду з цим позовом відбулося 27.11.2024 (позов здано на пошту).
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, в світлі якого і запроваджено обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, вчинених на звернення позивача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд роз'яснює, що обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Фактично позивач просить нівелювати взагалі інститут строку на звернення до суду з позовом, надавши перевагу в такий спосіб стороні позивача.
Отримання 30.08.2024 адвокатом відповіді на адвокатський запит є датою, з якої сторона позивача дізналася про порушення своїх прав та інтересів і відлік строку на звернення до суду розпочався з наступного дня. Подальші звернення адвоката із адвокатськими запитами для більш детального з'ясування питань, пов'язаних з недоотримання в повному обсязі грошового забезпечення позивачем не впливають на перебіг строку позовної давності із даними вимогами, оскільки процесуальне законодавство не пов'язує повноту даних щодо спірних правовідносин із строком на звернення до суду. Відсутність відповідей у позивача щодо його ознайомлення із посадовою інструкцією, службовими обов'язковими та переліком службових обов'язків жодним чином не перешкоджала своєчасному зверненню до суду.
Крім того, посилання позивача на проходження військової служби під час ведення воєнного стану на території України не може бути безумовною підставою для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на можливість своєчасного звернення до суду, та без надання доказів на підтвердження того, що виконання обов'язків служби під час введення військового стану вплинуло на позивача, і, відповідно, обумовило пропуск строку на звернення до суду.
Таким чином, доводи представника позивача щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду на увагу не заслуговують, оскільки є надуманими та жодним чином не підтверджують існування дійсних перешкод для своєчасного звернення до суду з такими вимогами.
Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 122, 123 КАС України,
В задоволенні клопотання представника позивача про поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Завальнюк