12 грудня 2024 р. № 400/1064/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 у вигляді не виплати ОСОБА_1 основного виду грошового утримання - посадового окладу у повному обсязі за грудень 2022 року, січень, лютий і березень 2023 року, грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 та 2023 рік;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 заборгованість із основного виду грошового утримання - посадового окладу у повному обсязі за грудень 2022 року, січень, лютий і березень 2023 року, грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, а також зобов'язати нарахувати і виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не нарахована та не виплачена йому грошова компенсація вартості за неотримане речове майно, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою від 08.02.2024 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №400/1064/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач був не звільнений з військової служби, а переведений до нового місця служби, а саме до військової частини НОМЕР_2 , тому права на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно не має. Також, згідно довідки-розрахунку грошового забезпечення від 14.02.2024 року № 0989/10/518 позивач отримав матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік в розмірі 8118,73 грн. Вказав, що у разі перебування військовослужбовця на лікуванні командир військової частини має право прийняти рішення про зарахування військовослужбовця у своє розпорядження. При цьому, грошове забезпечення військовослужбовцю у період його перебування у розпорядженні, на лікуванні та у відпустці для лікування нараховується та виплачується у відповідності до Порядку № 260. Позивач отримував повне грошове забезпечення з місяця в якому виведений в розпорядження (серпень 2022 року) протягом 4 місяців, далі почав отримувати тільки оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років згідно чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації під час дії воєнного стану згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2022 року №271 позивача призначено на посаду оператора - далекомірника 1 відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , та з "13" травня 2022 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №188 від 03.07.2023 року позивача зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , вважається таким, що з "04" липня 2023 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_2 .
Згідно наказу №188 від 03.07.2023 року матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік позивачу не виплачувалась.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати посадового окладу у повному обсязі за грудень 2022 року, січень, лютий і березень 2023 року, грошової компенсації вартості за не отримане речове майно та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 та 2023 рік протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (далі - Порядок №178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
- звільнення з військової служби;
- загибелі (смерті) військовослужбовця;
- переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
За приписами пункту 5 цього ж Порядку довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Отже, чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби або переводиться до інших утворених відповідно до законів України військових формувань з виключенням із списків особового складу військової частини, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Водночас, умовою для виникнення такого обов'язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
Аналогічні висновки були викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, у постанові Верховного Суду 27 січня 2021 року у справі № 340/680/20, від 29 липня 2021 року у справі № 807/761/15.
Так, з аналізу приписів пунктів 3-4 Порядку № 178 слідує, що особа має право отримати грошову компенсацію за неотримане речове майно:
- перед звільненням - у разі подання відповідного рапорту під час проходження служби;
- після звільнення - у разі подання відповідного рапорту після звільнення.
У постановах від 27 січня 2021 року у справі №340/680/20 та від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а Верховний Суд звернув увагу на те, що відсутність відповідного рапорту військовослужбовця, поданого під час проходження служби, виключає правові підстави для виплати військовою частиною грошової компенсації за неотримане речове майно.
Суд зауважує, що позивачем не надано, а матеріали справи не місять доказів звернення позивача до відповідача із рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби.
У зв'язку з неподанням позивачем до рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби, у відповідача не виникло правових підстав для розгляду відповідного питання та виплати такої компенсації.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Стосовно не виплатити ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 рік, суд зазначає наступне.
Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентовано розділом XXIV Порядку №260, пунктом 1 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно п. 2 розд. XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов'язків за посадами.
Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
При цьому, за правилами п. 9 розд. XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Судом встановлено, що згідно довідки-розрахунку грошового забезпечення від 14.02.2024 року № 0989/10/518 позивач отримав матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік в розмірі 8118,73 грн.
Згідно пункту 6 окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачують військовослужбовцям у розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
- смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;
- поранення військовослужбовця, що зазнав при виконанні завдань під час воєнного стану;
- у разі наявності у військовослужбовця інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
- порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хімієтерапія), захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
- безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше ніж 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
- сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися у полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або визнані безвісти відсутніми.
Отже, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира та за відповідності військовослужбовця визначеним окремим дорученням Міністра оборони України у 2023 році умовам.
Разом з тим, попри твердження позивача, матеріали справи не містять доказів, що останній протягом 2023 року і до моменту вибуття до нового місця служби звертався до командира в/ч НОМЕР_3 із відповідним рапортом. Крім того, у позовній заяві позивач також не наводить жодних з передбачених окремим дорученням Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з обставин, настання яких зумовлює виникнення у військовослужбовця права на отримання такої допомоги.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про виплату грошового забезпечення за час перебування в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.08.2022 року № 437 солдата ОСОБА_1 відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з 03 серпня 2022 року увільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Питання перебування військовослужбовців у розпорядженні відповідних командирів
регламентовано пунктами 116-118 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення № 1153).
Так, у відповідності до підпункту 15 пункту 116 Положення № 1153 (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Пунктом 16 Положення № 1153 передбачено, що військовослужбовці звільняються з
посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).
Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).
Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних
Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260.
Тобто, у разі перебування військовослужбовця на лікуванні командир військової частини має право прийняти рішення про зарахування військовослужбовця у своє розпорядження. При цьому, грошове забезпечення військовослужбовцю у період його перебування у розпорядженні, на лікуванні та у відпустці для лікування нараховується та виплачується у відповідності до Порядку № 260.
Так, згідно пункту 1 розділу XXVII Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Відповідно до пункту 6 розділу XXVIIІ Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Відповідно до п. 9 Порядку №260 виплата військовослужбовцям грошового забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).».
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Загальний строк збереження грошового забезпечення військовослужбовця, який перебуває на лікуванні може складати лише чотири місяці. Далі потрібен висновок ВЛК та індивідуальне рішення командира про продовження виплат.
Матеріали справи не містять висновку ВЛК про необхідність продовження лікування позивача в лікарняних закладах.
У відповідності до довідки-розрахунку грошового забезпечення №0989/10/518 від 14
лютого 2024 року позивач отримував повне грошове забезпечення з місяця в якому виведений в розпорядження (серпень 2022 року) протягом 4 місяців, а далі (грудень 2022, січень, лютий, березень 2023) отримував тільки оклад за військовим званням та надбавку.
Тобто, відповідач діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 у вигляді не виплати ОСОБА_1 основного виду грошового утримання - посадового окладу у повному обсязі за грудень 2022 року, січень, лютий і березень 2023 року, грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 та 2023 рік; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 заборгованість із основного виду грошового утримання - посадового окладу у повному обсязі за грудень 2022 року, січень, лютий і березень 2023 року, грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, а також зобов'язати нарахувати і виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 рік - відмовити.
2. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко