Рішення від 13.12.2024 по справі 380/6835/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/6835/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №380/6835/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу в частині,-

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просить визнати протиправним та скасувати, з часу видачі п. 2 наказу ДПП від 15.03.2024 № 142 «Про застосування до працівників УПП у Львівській області ДПП дисциплінарних стягнень» в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Департаменту патрульної поліції від 15.03.2024 № 142 застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність. Зазначає, що встановлений відповідачем в ході службового розслідування факт вчинення дисциплінарного проступку не розкриває суті порушення службової дисципліни, оскільки в діях не вбачається порушення обов'язків під час здійснення служби. Позивач вважає вказаний наказ незаконним і необґрунтованим, оскільки службове розслідування було проведене із порушенням, комісія для його здійснення була утворена не у повноважному складі, а застосування виду дисциплінарного стягнення як попередження про неповну службову відповідність, не є пропорційним вчиненому на думку відповідача дисциплінарному проступку.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що відповідно до п. 2 наказу Департаменту патрульної поліції від 15.03.2024 № 142 «Про застосування до працівників УПП у Львівській ДПП дисциплінарних стягнень» до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність за вчинення дисциплінарного проступку. Підставою для видання наказу від 15.03.2024 № 142 слугував висновок службового розслідування від 15.02.2024, проведений у зв'язку з надходженням доповідної записки інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП майора поліції Залужного Ігоря (1218вн/41/12/02-2024 від 16.01.2024), у якій вказується на ознаки дисциплінарного проступку у діях зокрема інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 , по події 18.12.2023.

Відповідно до наказу УПП у Львівській області ДПП від 01.02.2024 №27 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» проведено службове розслідування за відомостями, викладеними в доповідній записці інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП майора поліції ОСОБА_2 .

22.01.2024 на адресу УПП у Львівській області ДПП надійшло подання «Про призначення службового розслідування за фактом можливого порушення вимог статті 43 Закону України «Про запобігання корупції»» з Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, яке зареєстроване в УПП у Львівській області ДПП за вхідним № 511 від 22.01.2024 (зареєстроване в ІПНП за №1829 від 23.01.2024) з проханням призначення службового розслідування за фактом можливого розголошення інформації з обмеженим доступом з інформаційно-комунікаційної системи «ІПНП» працівниками УПП у Львівській області ДПП та відповідно до статей 14, 26 «Дисциплінарного статуту Національної поліції України» затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII призначити та провести службове розслідування із включенням до складу дисциплінарної комісії оперуповноваженого Львівського управління ДВБ НП України капітана поліції ОСОБА_3 .

Зазначає, що у ході службового розслідування, дисциплінарною комісією встановлено, що 18.12.2023 під час опрацювання повідомлення «Конфлікт» за адресою: АДРЕСА_1 , лейтенант поліції ОСОБА_4 будучи зареєстрованим у мобільному логістичному пристрої в систему ІПНП під своїм логіном та паролем, однак не здійснивши виходу з ІПНП передав даний пристрій для користування лейтенанту поліції ОСОБА_1 . Лейтенант поліції ОСОБА_1 користується службовим планшетним пристроєм та інформацією отриманою із системи ІПНП, однак не здійснивши вхід в систему ІПНП під своїм логіном та паролем, та у свою чергу розголосив заявниці ОСОБА_5 персональні дані водія таксі, а саме: прізвище, ім'я, по батькові та рік народження, а лейтенант поліції ОСОБА_4 повідомив заявниці номер телефону водія таксі який отримав із даних системи ІПНП. Лейтенант поліції ОСОБА_4 та лейтенант поліції ОСОБА_1 розголосили інформацію з обмеженим доступом, яка стала їм відома під час виконання службових обов'язків, а саме отриману виключно із системи ІПНП та жодним чином не отриману із доступних інтернет ресурсів, від так працівники поліції проявили безвідповідальне ставлення до професійного виконання службових обов'язків.

Окрім цього, дисциплінарною комісією встановлено, що працівники поліції звертаючись до ОСОБА_5 не попередили заявницю щодо проведення превентивного поліцейського заходу, а саме здійснення відеофіксації спілкування, причини застосування та нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такий захід, а також лейтенант поліції ОСОБА_1 спілкуючись із останньою не назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання.

Окрім цього, лейтенант поліції ОСОБА_4 , будучи очевидцем дій колеги не сприяв керівнику у дотриманні службової дисципліни, не здійснив доповіді про допущенні порушення лейтенантом поліції ОСОБА_1 , а лейтенант поліції ОСОБА_1 в свою чергу не повідомив про порушення службової дисципліни лейтенантом поліції ОСОБА_4 .

Відтак дисциплінарною комісією встановлено, що позивач порушив присягу працівника поліції, вимоги Правил етичної поведінки поліцейських, посадову інструкцію інспектора взводу, Закони України «Про запобігання корупції», «Про Національну поліцію», та Дисциплінарний статут, у зв'язку з чим до нього правомірно було застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.

Представником позивача подано додаткові пояснення від 13.05.2024, у яких зазначає, що під час службового розслідування відповідач та третя особа маючи на це час та можливість не опитали заявника (потерпілу) ОСОБА_5 , поліцейські послуги якій надавав позивач, а надали фактично переваги заяві та показанням кривдника ОСОБА_6 , на думку якого поліцейські розголосили заявнику, яка звернулась з письмовою заявою в поліцію його персональні дані, за що на таких працівників поліції було накладено оскаржуване дисциплінарне стягнення.

Зазначає, що маючи повноваження адвоката в порядку передбаченому ст. 20 профільного закону опитано ОСОБА_5 , яка зокрема пояснила таке: «Мною особисто було надано поліції контактний номер водія, який згідно встановленого у мене на телефоні додатку виклику таксі, а також «пошуковику GetContact», а також сайту «Автономера» відповідав профілю ОСОБА_7 . Окрім того, у мобільному додатку «виклику таксі» містилось фотозображення водія легковика, а в додатку «Автономера» також було зображено і автотранспорт на якому я перебувала того дня в якості пасажира. Більш того, у носії «GetContact», окрім прив'язки номеру телефону водія також містились дані про повний номер його автівки. Отже у трьох відкритих для публічного перегляду пошуковиках (додатках) містилась інформація про особу ОСОБА_7 , номер, марку його автомобіля, а також контактні дані телефону, тощо. При спілкуванні з поліцією ми лише порівняли для аналізу наявні у мене та поліції дані про особу ОСОБА_7 на якого я вказала. При написанні заяви я використала аналіз усіх наявних у мене даних про особу - кривдника ОСОБА_7 , та при написанні такої заяви, (як і поліцейським при виконанні) не треба було отримати від особи на яку я вказала дозвіл на поширення/розголошення його персональних даних, оскільки поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних».

Представником позивача подано додаткові пояснення від 17.05.2024, у яких зазначає, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20.01.2012 №2-рп/2012 надав офіційне тлумачення ч. 1 та 2 ст. 32 Конституції України: «Інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігій ні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».

Стаття 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.

Стаття 1 Закону України «Про Національну безпеку»: національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. До об'єктів національної безпеки серед іншого належать: людина і громадянин їхні конституційні права свободи; суспільство.

Також наголошує на відсутності правомочного складу дисциплінарної комісії, рівня кваліфікації та перепідготовки, оскільки відповідно до п.п. 2-5 Загальних положень наказу МВС від 07.11.2018 № 893 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/3280 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» - дисциплінарна комісія створюється за письмовим наказом Міністра внутрішніх справ України, службової особи поліції або ректора закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, наділених повноваженнями із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (далі - уповноважений керівник), одночасно з прийняттям рішення про призначення службового розслідування. Дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії. У разі призначення службового розслідування за відомостями про скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, що потребує значного обсягу дій, зокрема опитування великої кількості поліцейських та інших осіб, витребування та аналізу значного обсягу матеріалів, уповноважений керівник може призначати заступника голови дисциплінарної комісії. Головою дисциплінарної комісії, утвореної в поліції, може бути лише поліцейський. Дисциплінарна комісія створюється із числа поліцейських та інших працівників органу (підрозділу) поліції, у якому призначено службове розслідування, або працівників інших органів (підрозділів) поліції за наявності згоди їхніх керівників, які мають відповідні знання та досвід служби (роботи) в поліції або відповідну фахову підготовку щодо предмета проведення службового розслідування. Залучення поліцейських та працівників інших органів (підрозділів) поліції до складу дисциплінарної комісії здійснюється на підставі письмового запиту уповноваженого керівника, який прийняв рішення про проведення службового розслідування, та за наявності письмової згоди керівника органу (підрозділу) поліції, в якому вони проходять службу (працюють). Згідно з п. 3 Розділу ІІ Положення № 893, за листом керівника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України чи його заступника, а також керівника територіального (відокремленого) підрозділу цього органу до складу дисциплінарної комісії може(уть) бути включений(і) представник(и) підрозділу внутрішньої безпеки. Під час службового розслідування відносно позивача комісія діяла саме у складі трьох осіб, з яких ОСОБА_8 , Любов Гамеляк (УПП у Львівській області ДПП) та ОСОБА_9 (внутрішня безпека). Матеріали судової справи, як і службового розслідування не містять ані запиту, (УПП у Львівській області ДПП), ані листа погодження підрозділу внутрішньої безпеки. За вказаних обставин Дисциплінарна комісія діяла не повним та не уповноваженим складом (3-1), відповідно рішення у формі висновку не є законним.

Департаментом патрульної поліції подано додаткові пояснення, у яких зазначає, що дисциплінарною комісією перевірено та оцінено матеріали і відомості про дисциплінарний проступок позивача, відповідно до ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» та пункту 1 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893, та під час визначення виду стягнення, відповідно до частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту, враховано характер проступку, обставини, за яких воно було вчинене, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність, попередню поведінку поліцейських та їх ставлення до служби.

Стосовно формування дисциплінарної комісії зазначає, що відповідно до п. 3 Розділу ІІ Положення №893 за листом керівника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України чи його заступника, а також керівника територіального (відокремленого) підрозділу цього органу до складу дисциплінарної комісії може(уть) бути включений(і) представник(и) підрозділу внутрішньої безпеки. Станом на дату призначення службового розслідування 01.02.2024 (на стадії підготовки проекту наказу відповідно до п. 4 Розділу ІІ Порядку №893) в УПП був наявний лист керівника ЛУ ДВБ НПУ із зазначенням уповноваженого представника ЛУ ДВБ НПУ, тому твердження представника позивача про порушення відповідачем п. 3 Розділу ІІ Положення №893 під час прийняття наказу УПП у Львівській області ДПП від 01.02.2024 №27 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», що стосується кількісного та персонального складу комісії, є неаргументованими та такими, що не відповідають матеріалам справи.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 02.04.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та відповідачу встановлено строк для подання відзиву до суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою судді від 13.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Судом встановлені наступні обставини:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 12.05.2015, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

ОСОБА_1 проходить службу в органах Національної поліції України на посаді інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.

16.01.2024 на адресу заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Володимира Струка від інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП Ігоря Залужного надійшла доповідна записка «Щодо розгляду звернення ОСОБА_7 за реєстраційним індексом Щ-3919 від 19.12.2023 ІКС ІПНП УПП у Львівській області ДПП № 30184 від 20.12.2023», у якій зазначено, що в діях інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_4 , та інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, що є підставою для проведення службового розслідування.

Львівським управлінням Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України подано начальникові УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_10 подання «Про призначення службового розслідування за фактом можливого порушення вимог ст. 43 ЗУ «Про запобігання корупції»» з проханням призначити службове розслідування у відповідності до Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, затвердженого наказом Голови Національної поліції України № 83 від 09.11.2015 (в редакції наказу НП України від 15.04.2017 № 361), а також ст.ст. 14, 15 Дисциплінарного Статуту, затвердженого Законом України № 2337-VIII, за фактом можливого розголошення інформації з обмеженим доступом з інформаційно-телекомунікаційної системи «ІПНП» працівниками УПП у Львівській області та включити до складу дисциплінарної комісії оперуповноваженого Львівського управління ДВБ НП України капітана поліції ОСОБА_11 , яке зареєстровано в УПП у Львівській області ДПП 22.01.2024 за вх.№ 511.

Заступником начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП Іриною Пилат подано начальнику УПП у Львівській області ДПП Андрію Крутню доповідну записку «Про призначення службового розслідування», у якій просить призначити службове розслідування щодо перевірки фактів викладених у висновку інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП Ігоря Залужного.

Наказом УПП у Львівській області ДПП № 27 від 01.02.2024 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» у зв'язку із надходженням висновку інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП майора поліції Залужного Ігоря (1218вн/41/12/02-2024 від 16.01.2024) , у якому вказується на порушення службової дисципліни у діях інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_4 та інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 , по події 18.12.2023, призначено службове розслідування у формі письмового провадження. Створено дисциплінарну комісію в складі: - голова дисциплінарної комісії - майор поліції Пилат Ірина, заступник начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП; - члени дисциплінарної комісії: 1) капітан поліції ОСОБА_12 , оперуповноважений Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України; 2) майор поліції ОСОБА_13 , старший інспектор відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП.

За результатами службового розслідування, дисциплінарною комісією складено висновок від 15.02.2024, який затверджений начальником УПП у Львівській області ДПП 15.02.2024 року.

Висновком службового розслідування від 15.02.2024 року зокрема встановлено, що «Згідно розстановки сил та засобів, затвердженої начальником УПП у Львівській області ДПП майором поліції ОСОБА_14 , з 08.00 по 20.00 18.12.2023 на службу заступив особовий склад батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП. У складі наряду поліції «Омега - 601» перебували інспектор взводу № 1 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_4 та інспектор взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_1 на транспортному засобі Toyota Prius з номерним знаком НОМЕР_3 (на синьому фоні).

В ході проведення службового розслідування, відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІПНП) установлено, що о 14:04 год. 18.12.2023 на скорочений номер екстреного виклику поліції « 102» звернулась ОСОБА_5 . З повідомленням про те, що на неї напав водій таксі транспортного засобу «Тойота Рав 4» темно сірого кольору, н.з. НОМЕР_4 . Водій агресивно поводився, шарпав заявницю та штовхнув заявницю у грязюку. Потребує допомоги поліції. Повідомлення кваліфіковано як «Конфлікт» (БЕТА). Звернення зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за № 25351 від 18.12.2023 відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ВП №1 ЛРУП № І ГУНП у Львівській області).

Дисциплінарною комісією встановлено, що відповідно до ІПНП вказане службове завдання для належного опрацювання о 14:05 скеровано наряду поліції «Омега-601», які о 14:05 його прийняли, о 14:15 поставили відмітку про прибуття, о 14:45 проставили відмітку про виконання.

За результатами опрацювання вказаного завдання о 14:44 подано електронний рапорт, у якому зазначено: «Прибули на місце події, поспілкувались із заявником ОСОБА_5 , яка повідомила, що в неї відбувся конфлікт з водієм таксі, який керував транспортним засобом «Тойота Рав 4» н.з. НОМЕР_4 . Водій поводив себе неадекватно та штовхнув заявницю у грязюку після чого поїхав у невідомому напрямку. ОСОБА_5 написала заяву про дану подію, яку в подальшому доставлено в Шевченківський відділ поліції. На місці події є камери відеоспостереження».

У ході проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією здійснено аналіз відомостей до журналу обліку видачі, повернення портативних відеореєстраторів за 18.12.2023 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП та згідно з якою встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 отримав під особистий підпис портативний відеореєстратор №471094, лейтенант поліції ОСОБА_4 отримав під особистий підпис портативний відеореєстратор № 474430.

В ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією здійснено перегляд відеозаписів з портативних відеореєстраторів №471094 та № 474430 (наявного у матеріалах справи Щ-3919 від 19.12.2023 за зверненням ОСОБА_15 ) в період часу з 14:09 по 14:34 18.12.2023. За результатом перегляду якого установлено, що о 14:11 18.12.2023 екіпаж поліції «Омега-601» прибув на місце події за адресою: вул. Під Голоском, 8, м. Львів на повідомлення «Конфлікт» (БЕТА). За вказаною адресою до них підійшла заявниця, яка повідомила, що у неї виник конфлікт із водієм таксі, якого вона викликала до свого під'їзду. Зі слів заявниці водій таксі виїхавши на автодорогу провіз її лише до першого повороту, після чого відмовився продовжувати рух та попросив її вийти з автомобіля, на вулиці таксист почав заявницю шарпати за рюкзак, який згодом кинув у болото, після чого поїхав у невідомому напрямку.

З'ясувавши обставини події, лейтенантом поліції ОСОБА_4 запропоновано заявниці написати заяву на місці, або звернутись самостійно за адресою: вул. Академіка Кучера 5 (відділ поліції № 1 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області), на що ОСОБА_5 виявила бажання написати дану заяву на місці події.

О 14:13 лейтенант поліції ОСОБА_4 уточнив у заявниці, чи немає вона номера мобільного телефону водія таксі, на що ОСОБА_5 відповіла, що має, надаючи його працівнику поліції (як установлено згодом, наданий номер телефону є невірним та належить лейтенату поліції ОСОБА_4 ).

О 14:16 лейтенант поліції ОСОБА_4 користуючись службовим планшетним пристроєм в системі ІПНП встановлює особу водія таксі, а лейтенант поліції ОСОБА_1 надає заявниці ОСОБА_5 бланк для написання заяви.

Лейтенант поліції ОСОБА_4 знайшовши фотографію водія таксі у службовому планшетному пристрої, продемонстрував її ОСОБА_5 , яка у свою чергу підтвердила особу водія таксі.

Також під час перегляду відеозапису, дисциплінарною комісією установлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 підійшовши до заявниці ОСОБА_5 відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» не представився. Також, працівники поліції всупереч пункту 9 частини 1 статті 31, статті 40 ЗУ «Про Національну поліцію» не повідомили заявниці, що здійснюється відеозапис спілкування.

Окрім цього, на відеозаписі події відображено, що лейтенант поліції ОСОБА_4 проводить спілкування із заявницею без головного убору, чим порушує однострій поліцейських, а лейтенант поліції ОСОБА_1 опрацьовує завдання із прихованим спеціальним жетоном.

Згідно з аналізу аналітично-пошукових запитів у системі ІПНП о 14:09 18.12.2023 користувачем ОСОБА_4 здійснювалась перевірка «транспортного засобу н.з. НОМЕР_4 » та о 14:19, 14:20, 14:21 та 14:23 18.12.2023 осіб « ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », користувачем ОСОБА_1 жодних перевірок в системі ІПНП не проводилось.

В ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією здійснено аналіз заявки про надання доступу до Інформаційного порталу Національної поліції України №86 від 09.01.2019 на ім'я керівника підрозділу з проханням надати доступ до інформаційних підсистем ІПНП ОСОБА_1 та заявки про надання доступу до Інформаційного порталу Національної поліції України №1158 від 16.04.2022 на ім'я керівника підрозділу з проханням надати доступ до інформаційних підсистем ІПНП ОСОБА_4 у яких останні проставили підписи про ознайомлення щодо персональної відповідальності за роботу в системі ІПНП, зокрема зобов'язання як користувачів ІПНП».

Таким чином, за результатами службового розслідування, на підставі зібраних матеріалів та їх оцінки дисциплінарною комісією установлено дисциплінарні проступки у діях інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_4 та інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 , під час події 18.12.2023, оскільки під час опрацювання повідомлення «Конфлікт» за адресою: АДРЕСА_1 , лейтенант поліції ОСОБА_4 будучи зареєстрованим у мобільному логістичному пристрої в систему ІПНП під своїм логіном та паролем, однак не здійснивши виходу з ІПНП передав даний пристрій для користування лейтенанту поліції ОСОБА_1 . Лейтенант поліції ОСОБА_1 користується службовим планшетним пристроєм та інформацією отриманою із системи ІПНП, однак не здійснивши вхід в систему ІПНП під своїм логіном та паролем, та у свою чергу розголосив заявниці ОСОБА_5 персональні дані водія таксі, а саме: прізвище, ім'я, по батькові та рік народження, а лейтенант поліції ОСОБА_4 повідомив заявниці номер телефону водія таксі який отримав із даних системи ІПНП. Лейтенант поліції ОСОБА_4 та лейтенант поліції ОСОБА_1 розголосили інформацію з обмеженим доступом, яка стала їм відома під час виконання службових обов'язків, а саме отриману виключно із системи ІПНП та жодним чином не отриману із доступних інтернет ресурсів, від так працівники поліції проявили безвідповідальне ставлення до професійного виконання службових обов'язків.

Водночас лейтенант поліції ОСОБА_1 02.01.2024 та 09.02.2024 надаючи пояснення та як доказ до такого, долучав фото світлини на якій відображена заява ОСОБА_5 , яку останній отримав під час опрацювання вищевказаного повідомлення, де описана подія 18.12.2023, зазначені персональні заявниці ОСОБА_5 , а також особи на яку скаржиться заявниця, а саме ОСОБА_7 , чим поширює дану інформацію без дозволу суб'єктів персональних даних. З огляду на вимоги чинного законодавства щодо збирання, зберігання, використання та поширення інформації про фізичних осіб, слід зазначити, що лейтенант поліції ОСОБА_1 не мав би володіти вищевказаною інформацією, ба більше користуватись такою в своїх цілях.

Таким чином, матеріали і відомості, зібрані дисциплінарною комісією свідчать про неналежне повсякденне виконання службової дисципліни, яка полягає у недотриманні законодавчих та підзаконних актів з питань службової діяльності, та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, в тому числі порушення Присяги працівника поліції, оскільки лейтенантом поліції ОСОБА_1 та лейтенантом поліції ОСОБА_4 скоєно проступки проти інтересів служби, які суперечать покладеним на них обов'язків, підриває довіру до них як до представників державного органу, що призводить до приниження авторитету поліції».

Наказом Департаменту патрульної поліції № 142 від 15.03.2024 «Про застосування до працівників УПП у Львівській області ДПП дисциплінарних стягнень» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктів 1, 2, 5 частини першої статті 18, частини третьої статті 18, частини другої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», статей 38, 43 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців 2, 3 та 12 пункту 1, абзацу 5 пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, підпунктів 1, 8, 9, 10, 11, 13 пункту 3.1 розділу III посадової інструкції інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівської області ДПП, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.08.2021 № 1705, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне застосування дисциплінарного стягнення протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного наказу з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1).

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Згідно ст. 2 Закону №580-VIII, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до ст.8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

За приписами ч.1 ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з ч.1 ст.64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».

В силу приписів ст.23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; 4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; 5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; 5-1) здійснює екстрені комунікації за телефонним номером 102, оброблення та використання інформації, переданої поліції постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг у випадках та порядку, передбачених Законом України «Про електронні комунікації».

Відповідно до п.9 ч.1 ст.31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, які поліція може закріплювати на однострої.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці (ч.2 ст.40 №580-VIII).

Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України (ч.3 ст.40 №580-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.42 Закону №580-VIII поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї.

Частинами 1,2 ст.19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України №2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Дисциплінарний статут).

Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Нормою ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (ч.2 ст.1 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту).

Частинами 1,2,3 ст.13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (ч.5 ст.13 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту).

Частиною 3 ст.14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Згідно ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ч.6 ст.14 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ст.18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Представником поліцейського може бути адвокат, повноваження якого підтверджені копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордером та копією договору із представником. Представник користується правами поліцейського, щодо якого проводиться службове розслідування, крім прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо поліцейським і не може бути доручена представнику, а також користується правами з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами, з моменту надання дисциплінарній комісії підтвердних документів.

Відповідно до ч.1 ст.19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку (ч.2 ст.19 Дисциплінарного статуту).

Частиною 3 ст.19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до ч.4 ст.19 Дисциплінарного статуту обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського (ч.5 ст.19 Дисциплінарного статуту).

Частиною 7 ст.19 Дисциплінарного статут встановлено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту).

Частинами 9,10 ст.19 Дисциплінарного статуту передбачено, що за кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.

Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут Національної поліції України, доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Статтею 26 Дисциплінарного статуту встановлено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).

Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях (ч.3 ст.26 Дисциплінарного статуту).

За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку (ч.5 ст.26 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції (ч.6 ст.26 Дисциплінарного статуту).

Частиною 1 ст.27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

Відповідно до ч.1,2 ст.29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції (абз.1 ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту).

У разі повторного вчинення дисциплінарного проступку поліцейським протягом строку дії дисциплінарного стягнення у виді зауваження за результатами службового розслідування дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє (абз.5 ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Національну поліцію», з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, наказом Міністерства внутрішніх справ України №1179 від 09.11.2016 затверджені Правила етичної поведінки поліцейських (далі-Правила №1179).

Відповідно п.1 розд.І Правил №1179, правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей, які поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції (п.2 розд.І Правил №1179).

Правила ґрунтуються на Конституції України, Законах України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», інших законах України, актах Президента України та постановах Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України (п.3 розд.І Правил №1179).

Пунктом 4 розд.І Правил №1179 передбачено, що під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.

Згідно п.1 розд.ІІ Правил №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський, зокрема повинен:

- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України».

Цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Згідно п.1 розд.ІІ цього Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

За змістом п.1 розд.V Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до п.4 розд.V Порядку службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Пунктом 13 розд.V Порядку передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.

За змістом п.1 розд.VІІ Порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Аналіз наведених норм вказує на те, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Висновок службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Отже, в контексті спірних правовідносин в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку.

Разом з тим, суд враховує, що для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дисциплінарного проступку. Вирішуючи спір та встановлюючи істину в справі, суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоб в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Крім того, під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до виконання службових обов'язків. Такі відомості повинні бути викладені у висновку службового розслідування.

Аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення дисципліни та чи є воно грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 28.02.2020 у справі №825/1398/17, від 06.03.2020 у справі №804/1758/18, від 15.10.2020 у справі №640/11784/19, від 20.10.2020 у справі №340/1502/19, від 06.10.2021 у справі №200/11250/19-а.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом УПП у Львівській області ДПП № 27 від 01.02.2024 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» призначено службове розслідування у формі письмового провадження та створено дисциплінарну комісію в складі: - голова дисциплінарної комісії - майор поліції Пилат Ірина, заступник начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП; - члени дисциплінарної комісії: 1) капітан поліції Демків Михайло, оперуповноважений Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України; 2) майор поліції ОСОБА_13 , старший інспектор відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП, у зв'язку із надходженням висновку інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП майора поліції ОСОБА_2 (1218вн/41/12/02-2024 від 16.01.2024), у якому вказується на порушення службової дисципліни у діях інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_4 та інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 , по події 18.12.2023.

За результатами службового розслідування, дисциплінарною комісією складено висновок від 15.02.2024, яким зокрема встановлено, що «Відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» установлено, що о 14:04 год. 18.12.2023 на скорочений номер екстреного виклику поліції « 102» звернулась ОСОБА_5 з повідомленням про те, що на неї напав водій таксі транспортного засобу «Тойота Рав 4» темно сірого кольору, н.з. НОМЕР_4 . Водій агресивно поводився, шарпав заявницю та штовхнув заявницю у грязюку. Потребує допомоги поліції. Повідомлення кваліфіковано як «Конфлікт» (БЕТА). Звернення зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за № 25351 від 18.12.2023 ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області. Відповідно до «ІПНП» вказане службове завдання для належного опрацювання о 14:05 скеровано наряду поліції «ОМЕГА-601», які о 14:05 його прийняли, о 14:15 поставили відмітку про прибуття, о 14:45 проставили відмітку про виконання. За результатами опрацювання даного завдання о 14:44 подано електронний рапорт, у якому зазначено: «Прибули на місце події, поспілкувались із заявником ОСОБА_5 , яка повідомила, що в неї відбувся конфлікт з водієм таксі, який керував транспортним засобом «Тойота Рав 4» н.з. НОМЕР_4 . Водій поводив себе неадекватно та штовхнув заявницю у грязюку після чого поїхав у невідомому напрямку. ОСОБА_5 написала заяву про дану подію, яку в подальшому доставлено в Шевченківський відділ поліції. На місці події є камери відеоспостереження».

У ході проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією здійснено аналіз відомостей до журналу обліку видачі, повернення портативних відеореєстраторів за 18.12.2023 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП, згідно з якою встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 отримав під особистий підпис портативний відеореєстратор № 471094, лейтенант поліції ОСОБА_4 отримав під особистий підпис портативний відеореєстратор № 474430.

В ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією здійснено перегляд відеозаписів з портативних відеореєстраторів № 471094 та № 474430 (наявного у матеріалах справи Щ-3919 від 19.12.2023 за зверненням ОСОБА_15 ) в період часу з 14:09 по 14:34 18.12.2023. За результатом перегляду якого установлено, що о 14:11 18.12.2023 екіпаж поліції «ОМЕГА-601» прибув на місце події за адресою: вул. Під Голоском, 8, м. Львів на повідомлення «Конфлікт» (БЕТА). За вказаною адресою до них підійшла заявниця, яка повідомила, що у неї виник конфлікт із водієм таксі, якого вона викликала до свого під'їзду. Зі слів заявниці водій таксі виїхавши на автодорогу провіз її лише до першого повороту, після чого відмовився продовжувати рух та попросив її вийти з автомобіля, на вулиці таксист почав заявницю шарпати за рюкзак, який згодом кинув у болото, після чого поїхав у невідомому напрямку.

З'ясувавши обставини події, лейтенантом поліції ОСОБА_4 запропоновано заявниці написати заяву на місці, або звернутись самостійно за адресою: вул. Академіка Кучера, 5 (ВП № 1 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області), на що ОСОБА_5 виявила бажання написати дану заяву на місці події.

О 14:16 лейтенант поліції ОСОБА_4 користуючись службовим планшетним пристроєм в системі ІПНП встановлює особу водія таксі, а лейтенант поліції Паславський А.С. надає заявниці ОСОБА_5 бланк для написання заяви.

О 14:19 відбувається діалог між лейтенантом поліції ОСОБА_4 , лейтенантом поліції ОСОБА_1 та заявницею:

- ОСОБА_1 : «Прошу прийняти міри до. ОСОБА_16 , скажи дані того мужика».

- ОСОБА_5 : «в мене є ще скрін з додатку. Гляньте чи тут фотка збігається».

- ОСОБА_4 : «він схожий. Просто тих даних ми вам передати не можемо».

- ОСОБА_5 : «а мені не треба дані, просто, щоб була ця людина».

- ОСОБА_4 : «ви можете вказати його номер машини».

- ОСОБА_1 : «ану покажіть його. Він на Тойоті Рав 4 був. Нічого собі….. Та чого, може написати цей».

О 14:20 лейтенант поліції ОСОБА_4 передає службовий планшетний пристрій лейтенанту поліції ОСОБА_1

- Паславський А.С.: «Писати чи не писати?».

- ОСОБА_4 : «Вирішуй сам».

- ОСОБА_5 : «а що, ви не впевнені, що це та людина?».

- ОСОБА_4 : «може бути не він».

- ОСОБА_1 : «просто ми не маємо права повідомляти третім особам».

- ОСОБА_5 : «ну якщо по фотці схожий, то значить він…».

- ОСОБА_1 : «Та пишіть, йой» та із службового планшету для написання заяви диктує заявниці персональні дані водія таксі: «Прошу прийняти міри до ОСОБА_7 , 1975 р.н., водій таксі Тойота Рав 4 НОМЕР_4 , який…..».

Написавши заяву, ОСОБА_5 вийшла із службового транспортного засобу, сфотографувала на вулиці заяву та дописала номер мобільного телефону водія таксі, однак лейтенант поліції ОСОБА_4 зауважив, що заявниця у заяві зазначила його номер телефону та попросив закреслити його, та натомість вказати номер телефону водія таксі. ОСОБА_5 повідомила, що тоді вона не має даного номеру. Лейтенант поліції ОСОБА_4 диктує заявниці номер телефону водія таксі: « НОМЕР_6 . В подальшому заявниця пішла у невідомому напрямку, а працівники поліції покинувши місце події, попрямували у відділ поліції.

Також під час перегляду відеозапису, дисциплінарною комісією установлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 підійшовши до заявниці ОСОБА_5 відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» не представився. Також, працівники поліції всупереч п. 9 ч. 1 ст. 31, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не повідомили заявниці, що здійснюється відеозапис спілкування.

Дисциплінарною комісією, в ході проведення службового розслідування, згідно довідки заступника начальника відділу зв'язку та телекомунікацій УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції Кубішина Олега установлено, що в період часу з 08.00 по 20.00 години 18.12.2023 у службовому планшетному пристрої (IP-адреса 10.11.116.165) був зареєстрований користувач системи ІПНП з логіном L46SHMIPS, що належить інспектору взводу № 1 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанту поліції ОСОБА_4 . Згідно з аналізу аналітично-пошукових запитів у системі ІПНП о 14:09 18.12.2023 користувачем ОСОБА_4 здійснювалась перевірка «транспортного засобу н.з. НОМЕР_4 » та о 14:19, 14:20, 14:21 та 14:23 18.12.2023 осіб ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », користувачем ОСОБА_1 жодних перевірок в системі ІПНП не проводилось.

В ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією здійснено аналіз заявки про надання доступу до Інформаційного порталу Національної поліції України № 86 від 09.01.2019 на ім'я керівника підрозділу з проханням надати доступ до інформаційних підсистем ІПНП ОСОБА_1 та заявки про надання доступу до Інформаційного порталу Національної поліції України № 1158 від 16.04.2022 на ім'я керівника підрозділу з проханням надати доступ до інформаційних підсистем ІПНП ОСОБА_4 у яких останні проставили підписи про ознайомлення щодо персональної відповідальності за роботу в системі ІПНП, зокрема зобов'язання як користувачів ІПНП.

У ході службового розслідування взято до уваги зобов'язання щодо нерозголошення персональних даних та пам'ятку (з якою під особистий підпис 09.01.2019 ознайомлений лейтенант поліції ОСОБА_1 ). Згідно зазначеного документу останній зокрема зобов'язався в будь яких випадках не розголошувати персональні дані, які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків під час використання системи ІПНП; не використовувати інформацію, отриману з системи ІПНП, з приватною або будь-якою іншою, не пов'язаною з виконанням функціональних обов'язків метою. Авторизовані користувачі системи ІПНП зобов'язані використовувати інформацію з системи ІПНП виключно в рамках законодавства; використовувати для доступу до системи ІПНІ тільки власний обліковий запис (логін та пароль), а також після завершення роботи або тимчасового залишення робочого місця здійснювати вихід з системи ІПНП.

Таким чином за результатами службового розслідування, на підставі зібраних матеріалів та їх оцінки дисциплінарною комісією установлено дисциплінарні проступки у діях зокрема інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 , під час події 18.12.2023, а саме розголошення інформації з обмеженим доступом, яка стала їм відома під час виконання службових обов'язків, а саме отриману виключно із системи ІПНП та жодним чином не отриману із доступних інтернет ресурсів, від так працівники поліції проявили безвідповідальне ставлення до професійного виконання службових обов'язків.

Водночас лейтенант поліції ОСОБА_1 02.01.2024 та 09.02.2024 надаючи пояснення та як доказ до такого, долучав фото світлини на якій відображена заява ОСОБА_5 , яку останній отримав під час опрацювання вищевказаного повідомлення, де описана подія 18.12.2023, зазначені персональні дані заявниці ОСОБА_5 , а також особи на яку скаржиться заявниця, а саме ОСОБА_7 , чим поширює дану інформацію без дозволу суб'єктів персональних даних. З огляду на вимоги чинного законодавства щодо збирання, зберігання, використання та поширення інформації про фізичних осіб, слід зазначити, що лейтенант поліції ОСОБА_1 не мав би володіти вищевказаною інформацією, ба більше користуватись такою в своїх цілях.

Окрім цього, дисциплінарною комісією встановлено, що вищевказані працівники поліції звертаючись до ОСОБА_5 не попередили заявницю щодо проведення превентивного поліцейського заходу, а саме здійснення відеофіксації спілкування, причини застосування та нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такий захід, а також лейтенант поліції ОСОБА_1 спілкуючись із останньою не назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання.

З наявних у справі доказів вбачається, що відеореєстратором позивача з інвентарним номером №471094 зафіксовано факт розголошення ОСОБА_1 персональних даних водія таксі ОСОБА_17 , які були отримані з Інформаційного порталу Національної поліції України.

Відеоматеріали також спростовують надані представником позивача пояснення ОСОБА_5 , яка стверджувала, що вона особисто надала поліції контактний (мобільний) номер водія таксі, оскільки з досліджених відеоматеріалів вбачається, що ОСОБА_5 не володіла як номером телефону таксиста, так і його даними (ПІП, дата народження), а лише мала дані про державний номер транспортного засобу таксі.

Суд наголошує, що в матеріалах справи наявне зобов'язання щодо дотримання вимог про нерозголошення персональних даних з яким лейтенант поліції ОСОБА_1 09.01.2019 ознайомлений.

Таким чином, згідно з наявними у матеріалах справи відомостями, які досліджувались дисциплінарною комісією, лейтенант поліції ОСОБА_1 розголосив інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома під час виконання службових обов'язків, а саме отриману із системи ІПНП.

Частиною другою статті 32 Конституції України встановлено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про захист персональних даних» використання персональних даних працівниками суб'єктів відносин, пов'язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків. Ці працівники зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків, крім випадків, передбачених законом. Таке зобов'язання чинне після припинення ними діяльності, пов'язаної з персональними даними, крім випадків, установлених законом.

Статтею 38 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Статтею 43 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв'язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов'язків, крім випадків, встановлених законом.

Черговим, поліцейським первинної комунікації фронт-офісу та членам добового наряду чергової служби забороняється надавати інформацію про місце проживання, мобільні й домашні телефони поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів та членів їх сімей, потерпілих, свідків та інших учасників подій, а також відомості, які віднесені до категорії інформації з обмеженим доступом та персональних даних (п. 4 розд. ХІ Інструкції з організації діяльності чергової служби в Національній поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.04.2017 № 440 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2022 № 103), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.06.2017 за № 750/30618).

Пунктом 2 розділу ІІІ і пунктом 6 розділу IV Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.08.2017 № 676, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.2017 за № 1059/30927, встановлено, що в інформаційних ресурсах системи ІПНП обробляється інформація, яка належить до державних інформаційних ресурсів. Така інформація не підлягає поширенню та передачі іншим особам, крім випадків, передбачених законодавством.

Користувачі системи ІПНП зобов'язані не розголошувати у будь-який спосіб інформацію, яка їм стала відома у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, крім випадків, передбачених законом, відповідають за достовірність інформації, що вводиться ними до відповідних інформаційних ресурсів системи ІПНП, та зобов'язані дотримуватися законодавства у сфері захисту інформації.

Пунктами 1, 3, 6 розділу ІV Положення про інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», власником системи «ІПНП» є Національна поліція України. Користувачами системи ІПНП є посадові особи органів (підрозділів) поліції, яким в установленому порядку надано право доступу до інформації в цій системі. Користувачі системи ІПНП зобов'язані не розголошувати у будь-який спосіб інформацію, яка їм стала відома у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, крім випадків, передбачених законом, відповідають за достовірність інформації, що вводиться ними до відповідних інформаційних ресурсів системи ІПНП, та зобов'язані дотримуватися законодавства у сфері захисту інформації.

Відповідно до абзацу 2 пункту 11 розділу I Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, що затверджена наказом МВС України від 27.04.2020 № 357 зазначено, що під час приймання та реєстрації заяв і повідомлень про правопорушення або події, організації та здійснення оперативного реагування на них посадовим особам, уповноваженим на здійснення прийому, опрацювання та реєстрації заяв і повідомлень про правопорушення або події, а також поліцейським нарядів поліції забороняється заходити в систему ІПНП не під своїм логіном та паролем.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 11 розділу І Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.04.2020 № 357, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2020 за № 443/34726, під час приймання та реєстрації заяв і повідомлень про правопорушення або події, організації та здійснення оперативного реагування на них посадовим особам, уповноваженим на здійснення прийому, опрацювання та реєстрації заяв і повідомлень про правопорушення або події, а також поліцейським нарядів поліції забороняється надавати наявну в системі ІПНП інформацію стороннім особам, а також посадовим особам правоохоронних органів, яких працівник не може ідентифікувати.

Таким чином, поліцейським, які є користувачами інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІПНП), забороняється надавати наявну в цій системі інформацію стороннім особам.

Суд під час розгляду справи установив, що ОСОБА_1 в порушення встановлених законодавчих та підзаконних актів повідомив ОСОБА_5 (сторонній особі), персональні дані водія таксі, а саме прізвище, ім'я, по-батькові та дату народження.

ОСОБА_1 знає про заборону розповсюдження персональних даних третім особам, про що особисто повідомляє ОСОБА_5 , однак порушує законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, при цьому говорячи «та пишіть, йой», повідомляє ОСОБА_5 персональні дані водія таксі, які наявні в системі ІПНП, що зафіксовано на портативний відеореєстратор № 471094 в період часу з 14:20:35 по 14:21:50 годин, який був виданий позивачу перед тим, як заступити на службу 18.12.2023.

Таким чином, суд зазначає, що під час розгляду справи та дослідження матеріалів справи встановлено, що позивач 18.12.2023 року під час опрацювання повідомлення «Конфлікт» за адресою: АДРЕСА_1 , користуючись службовим планшетним пристроєм та інформацією наявною в системі ІПНП повідомив ОСОБА_5 персональні дані водія таксі, а саме прізвище, ім'я, по-батькові та дату народження.

Суд зазначає, що встановлені дисциплінарною комісію факти під час проведення службового розслідування, позивачем не спростовано та підтверджуються відеоматеріалами долученими Департаментом патрульної поліції до матеріалів справи, в яких зафіксовано вчинення неправомірних дій з боку ОСОБА_1 під час виконання службових обов'язків.

ОСОБА_1 по суті вчиняв дії, які направлені на дискредитацію працівників патрульної поліції, підрив довіри суспільства (людей) до державних інституцій, зокрема Національної поліції в особі управління патрульної поліції у Львівській області, оскільки здійснював розповсюдження персональних даних, отриманих (наявних) з системи Інформаційний портал Національної поліції України третім особам, що свідчить про свідоме нехтування службовими обов'язками та прояв непрофесіоналізму.

Правила етичної поведінки поліцейських вимагають від кожного співробітника суворо та неухильно дотримуватись Конституції України, законів України, виконання вимог статутів, нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України, працівник поліції має бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності.

Суд зазначає, що одним із принципів етики працівників Національної поліції є гідна поведінка, що охоплює: повагу до гідності інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування; доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів; недопущення дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників Національної поліції. Поведінка працівника Національної поліції завжди й за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму й морально-етичним принципам.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 07.03.2019 у справі №819/736/18, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивачем було вчинено діяння, проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, за що законом передбачена дисциплінарна відповідальність.

Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог Дисциплінарного статуту, Закону України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», Присяги працівника поліції, Правил етичної поведінки поліцейських та посадової інструкції інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №4 УПП у Львівській області ДПП.

Зазначені обставини безумовно негативно впливають на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства, та заслуговують застосування відповідного виду дисциплінарної відповідальності (дисциплінарного стягнення).

В матеріалах справи наявна довідка від 01.02.2024 «Про наявність дисциплінарних стягнень, заохочень та державних нагород», з якої вбачається, що ОСОБА_1 станом на 01.02.2024 не має діючого дисциплінарного стягнення, проте до нього було застосовано тричі дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження, у 2019, 2020 та 2023 роках. В довідці також зазначено, що ОСОБА_1 не заохочувався та до державних нагород не представлявся.

Суд наголошує, що позивачем не надано докази, які спростовують висновки дисциплінарного провадження та можуть свідчити про не вчинення дисциплінарного проступку.

Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 по справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява №34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» (заява № 63235/00).

Відтак, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність є правомірним і пропорційним.

В межах проведеного службового розслідування встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак порушення службової дисципліни, зокрема, неналежне виконання службової дисципліни, яка полягає у невиконанні (недотриманні) законодавчих та підзаконних актів з питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. В діях позивача, на переконання суду наявний склад дисциплінарного проступку, а вид дисциплінарного стягнення відповідач обрав обґрунтовано, з врахуванням всіх обставин у справі, що не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Стосовно тверджень представника позивача щодо формування дисциплінарної комісії, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою-четвертою ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Частиною 10 ст.14 Дисциплінарного статуту встановлено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до п.1 розд.II Порядку, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Таким чином, службове розслідування призначається наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Судом встановлено, що Львівським управлінням Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України подано начальникові УПП у Львівській області ДПП Андрію Крутню подання «Про призначення службового розслідування за фактом можливого порушення вимог ст. 43 ЗУ «Про запобігання корупції»» з проханням призначити службове розслідування, за фактом можливого розголошення інформації з обмеженим доступом з інформаційно-телекомунікаційної системи «ІПНП» працівниками УПП у Львівській області та включити до складу дисциплінарної комісії оперуповноваженого Львівського управління ДВБ НП України капітана поліції ОСОБА_11 .

Наказом УПП у Львівській області ДПП № 27 від 01.02.2024 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», призначено службове розслідування у формі письмового провадження. Створено дисциплінарну комісію в складі: - голова дисциплінарної комісії - майор поліції Пилат Ірина, заступник начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП; - члени дисциплінарної комісії: 1) капітан поліції Демків Михайло, оперуповноважений Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України; 2) майор поліції ОСОБА_13 , старший інспектор відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП.

Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Положення №893 за листом керівника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України чи його заступника, а також керівника територіального (відокремленого) підрозділу цього органу до складу дисциплінарної комісії може(уть) бути включений(і) представник(и) підрозділу внутрішньої безпеки.

Тобто, станом на дату призначення службового розслідування 01.02.2024 в УПП у Львівській області ДПП був наявний лист керівника ЛУ ДВБ НПУ із зазначенням уповноваженого представника ЛУ ДВБ НПУ, що свідчить про те, що ОСОБА_12 правомірно був залучений до складу дисциплінарної комісії.

Також суд зазначає, що вказаний склад комісії був визначений наказом УПП у Львівській області ДПП № 27 від 01.02.2024 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», який позивач вправі був оскаржити окремо, зважаючи на те, що службове розслідування, на його думку, проводить дисциплінарна комісія, яка має неповноважний склад.

Таким чином, твердження представника позивача про порушення відповідачем п. 3 Розділу ІІ Положення №893 під час прийняття наказу УПП у Львівській області ДПП від 01.02.2024 №27 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», що стосується кількісного та персонального складу комісії, не заслуговують уваги.

Крім того, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 Верховний Суд зазначив наступне:

«Порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18».

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття спірного наказу, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Більш того, факт вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 підтверджуються матеріалами справи, зокрема відеодоказами наявними в матеріалах справи, що свідчить про те, що кількісний та персональний склад комісії, який затверджений наказом УПП у Львівській області ДПП від 01.02.2024 №27 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», ніяк не змінює факт виявлення та фіксування вчиненого позивачем дисциплінарного проступку, який описаний у висновку службового розслідування від 15.02.2024.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Дисциплінарним статутом не визначено, що настання очевидних негативних наслідків є обов'язковою умовою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Протиправні дії позивача становлять порушення присяги працівника поліції, визначеної ст.64 Закону України «Про національну поліцію».

Поза розумним сумнівом, негативним наслідком вчинення діяння, яке є несумісним з посадою поліцейського, внаслідок вчинення проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, є те, що такий проступок підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 року у справі №815/4478/16.

Суд вважає, що дії ОСОБА_1 , які виразились у розголошенні персональних даних водія таксі, а саме прізвищі, імені, по-батькові та дати народження, користуючись службовим планшетним пристроєм та інформацією наявною в системі ІПНП, має негативні наслідки для авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

Щодо долученого представником позивача рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 року у справі № 380/6923/24 до матеріалів даної справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 року у справі № 380/6923/24, на момент розгляду даної справи не набрало законної сили і стосується виключно позивача ОСОБА_4 , у рішенні якого надано оцінку саме його діям під час виконання службових обов'язків.

Більш того, у мотивувальній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 року у справі № 380/6923/24 зазначено: «Згідно з наявними у матеріалах справи відомостями, які досліджувались дисциплінарною комісією, лейтенант поліції ОСОБА_4 розголосив інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома під час виконання службових обов'язків, а саме отриману із системи ІПНП.

З огляду на вищезазначене, суд вважає обґрунтованим висновок дисциплінарної комісії відповідача про те, що позивач протиправно розголосив інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома під час виконання службових обов'язків.

Відтак відповідач обґрунтовано дійшов до висновку про вчинення позивачам дисциплінарного проступку».

Таким чином, суд окремо надає оцінку діям позивача ОСОБА_1 та оцінює їх виходячи з наявних у справі матеріалів та дій вчинених особисто ОСОБА_1 без прив'язки та зв'язці до дій ОСОБА_4 в рамках розгляду даної справи.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.

У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає, що пункт 2 наказу Департаменту патрульної поліції № 142 від 15.03.2024 «Про застосування до працівників УПП у Львівській області ДПП дисциплінарних стягнень», яким до інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність винесено з урахуванням ступеню вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та керуючи нормами Законів України «Про Національну поліцію», «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», а тому наказ прийнятий на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, та обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є правомірним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу в частині.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя Гавдик З.В.

Попередній документ

123754218

Наступний документ

123754220

Інформація про рішення:

№ рішення:	123754219
№ справи:	380/6835/24
Дата рішення:	13.12.2024
Дата публікації:	16.12.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (02.04.2024)
Дата надходження:	29.03.2024
Предмет позову:	про скасування дисциплінарного стягнення

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ГАВДИК ЗІНОВІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

3-я особа:

Департамент патрульної поліції України

відповідач (боржник):

Департамент патрульної поліції Національної поліції України

позивач (заявник):

Паславський Андрій Степанович

представник позивача:

Торопчин Олексій Дмитрович