справа №380/24920/24
з питань забезпечення позову
12 грудня 2024 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Грень Н.М., розглянувши заяву представника публічного акціонерного товариства «Оператор газороподільної системи «Львівгаз» про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Оператор газороподільної системи «Львівгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про визнання протиправним та скасування розпорядження,
12.12.2024 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Оператор газороподільної системи «Львівгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 03.09.2024 №249-р «Про внесення зміни до Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 27.12.2023 №371-р».
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 03.09.2024 №249-р «Про внесення зміни до Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 27.12.2023 №371-р» до завершення розгляду справи.
В обґрунтування заяви зазначено, що розпорядженням від 03.09.2024 №249-р НКРЕКП внесла зміни у розпорядження від 27.12.2023 №371-р, таким чином зобов1язавши АТ «Львівгаз» направити кошти за провадження діяльності з розподілу природного газу на погашення заборгованості перед ТОВ «Оператор ГТС України», ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна», НАК «Нафтогаз України», АТ «УКРТРАНСГАЗ». Зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено право НКПЕКП розпорядженням направляти кошти за провадження діяльності з розподілу природного газу на погашення заборгованості перед іншими учасниками ринку природного газу. Відтак вважає, що своїми діями Регулятор вийшов за межі наданих йому повноважень чим порушив ст.19 Конституції України. З урахуванням цього, просить зупинити дію розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 03.09.2024 №249-р «Про внесення зміни до Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 27.12.2023 №371-р» до завершення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши зазначені у заяві про забезпечення позову доводи позивача, враховуючи відсутність необхідності у виклику позивача для подачі ним пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, суддя вважає за можливим здійснити розгляд даної заяви без проведення судового засідання та виклику позивача.
Розглянувши подану позивачем заяву, суддя зазначає про таке.
Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.
Розглядаючи та вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову, а також запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З огляду на приписи наведеної статті небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
У силу ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При вирішенні заяви про забезпечення позову, суд бере до уваги, що інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Суд враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 15.11.2007 по справі «Бендерський проти України», в якому Високий Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим вимогам та обставинам справи.
Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення даного позову, заявник стверджує про істотність ускладнення ефективного захисту його інтересів виникненню яких слугувало незаконне розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 03.09.2024 №249-р «Про внесення зміни до Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 27.12.2023 №371-р».
З огляду на наведене суд зазначає, що частиною 5 ст. 151 КАС України визначено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Крім цього, суд зазначає, що позивачем не наведено жодних аргументів та доказів, щодо доцільності зупинення діїї розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 03.09.2024 №249-р «Про внесення зміни до Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 27.12.2023 №371-р» до завершення розгляду справи.
Суд наголошує, що наведені у заяві доводи не свідчать про наявність очевидних ознак протиправності розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 03.09.2024 №249-р «Про внесення зміни до Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 27.12.2023 №371-р», та потребують з'ясування та перевірки їх доказами на стадії розгляду справи по суті та не можуть бути підставою для зупинення дії оскаржуваного рішення шляхом забезпечення позову. Обставини прийняття оскаржуваного рішення, та докази, покладені в основу такого рішення, підлягають дослідженню та оцінці судом під час розгляду справи по суті та прийняття рішення у справі.
Заявлений спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 03.09.2024 №249-р «Про внесення зміни до Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 27.12.2023 №371-р» матиме на меті фактичне вирішення справи судом до постановлення рішення у справі, що є неприпустимим та порушує принцип рівності сторін, регламентований ст. 8 КАС України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 150-154, 241, 242, 243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви представника акціонерного товариства «Оператор газороподільної системи «Львівгаз» про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Оператор газороподільної системи «Львівгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про визнання протиправним та скасування розпорядження - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, що передбачені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, що передбачені ст.ст.295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Грень Н.М.