справа №380/19328/24
з питань залишення позову без розгляду
11 грудня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого-судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з квітня 2020 року по день фактичної виплати 24.09.2024 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з квітня 2020 року по день фактичної виплати 24.09.2024 року.
Ухвалою судді від 18.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Від представника відповідача надійшло клопотання, в якому просить залишити позов без розгляду на підставі ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування клопотання посилається на те, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.02.2023 року №187-ос позивача звільнено з військової служби та наказом від 10.03.2023 року №253-ос - виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 10.03.2023 року. Тобто остаточною датою проходження військової служби слід вважати 10.03.2023 року. частиною 5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є спеціальною нормою, встановлено місячний строк у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Натомість позивач звернувся до суду з даним позовом через більше як 1 рік 6 місяців з моменту виключення зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення; при цьому, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску встановленого законом місячного строку позивачем не надано. З огляду на наведене, посилаючись на приписи ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд залишити позов без розгляду.
При постановленні ухвали суд враховує таке.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022 року), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, суддя враховує, що положення розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним ч.2 ст.233 КЗпП України та не містять жодних застережень щодо застосування цього Закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, главу XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України доповнено пунктом такого змісту:
« 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року №1423) на території України карантин установлений з 19.12.2020 року до 30.06.2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, обмеження щодо застосування строків, визначених ч.2 ст.233 КЗпП України, скасовано.
Як видно з матеріалів позовної заяви, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 10.03.2023 року №253-ос позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 10.03.2023 року.
Проте, як у подальшому було встановлено, при звільненні позивачу не було виплачено належне йому грошове забезпечення (у повному обсязі), у зв'язку з чим останній був змушений звернутися за захистом свої прав до суду.
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2024 року у справі №380/13867/23 відповідач виплатив позивачеві заборгованість по грошовому забезпеченню за період з квітня 2020 року по вересень 2024 року у загальному розмірі 296703,48 грн. Заборгованість була виплачена шляхом перерахування на поточний рахунок позивача 15.08.2024 року та 24.09.2024 року (двома платежами).
У справі, що розглядається, позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування передбаченої Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати» компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати за період з квітня 2020 року по день фактичної виплати - 15.08.2024 року та 24.09.2024 року, а тому звернуся до суду з даним позовом.
Таким чином, датою виникнення спірних правовідносин є 15.08.2024 року.
З даним позовом про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію частини втрачених доходів на суми індексації грошового забезпечення позивач звернувся 16.09.2024 року.
Верховний суд у постанові від 06.03.2024 року у справі №600/5050/23-а зазначив таке «…Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Отже, в аспекті спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що поняття «оплата праці» і «заробітна плата», які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір у цій справі в частині вимог стосується не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, на яку працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством (є належною працівнику заробітною платою), охоплюється застосованим у ч.2 ст.233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці», у зв'язку з чим, застосуванню належить тримісячний строк звернення до суду з позовом про її нарахування та стягнення.».
Тому, з урахуванням предмету даного позову, а також вищенаведених правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2024 року у справі №600/5050/23-а, зважаючи на приписи норми ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено встановлений ч.2 ст.233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, відтак відсутні підстави для застосування положень ч.3 ст.123 КАС України, - а саме залишення позову без розгляду.
Як наслідок, у задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.
Керуючись ст.ст.122, 123, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ланкевич А.З.