справа №380/20781/24
з питань залишення позову без розгляду
12 грудня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого-судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача до бюджету податковий борг у сумі 797210,97 грн.
Ухвалою судді від 14.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшло клопотання, в якому просить залишити позов без розгляду на підставі ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування клопотання посилається на те, що позивачем пропущено встановлений ч.2 ст.122 КАС України тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
При постановленні ухвали суд враховує таке.
Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Отже, наведена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі.
Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.
Згідно з п.95.2 ст.95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Приписи п.102.4 ст.102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Частинами 1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.
Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений ст.102 ПК України.
Так, положеннями п.102.4 ст.102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Тобто нараховані контролюючим органом грошові зобов'язання за результатами контрольно-перевірочної діяльності можуть бути стягнуті контролюючим органом упродовж строку 1095 календарних днів, починаючи з дня набуття такими сумами грошових зобов'язань статусу податкового боргу.
Відтак, строк звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу, з урахуванням строків, визначених п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України, складає 1095 днів (3 роки) з дня його виникнення.
Посилання відповідача на те, що при зверненні до суду з даним позовом про стягнення податкового боргу застосуванню підлягає визначений ч.2 ст.122 КАС України тримісячний строк звернення до суду, суд вважає помилковим та зазначає, що колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.02.2020 в справі №1340/5767/18 дійшла висновку, що положеннями п.п.95.1-95.3 ст.95 і п.102.4 ст.102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених п.95.2 ст.95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом. При цьому, норми п.102.4 ст.102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.
Разом з тим, суд наголошує, що податковий орган набуває право на стягнення податкового боргу (в тому числі і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов'язання протягом 60 днів після направлення платникові податків податкової вимоги.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до підп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.
Як видно з матеріалів справи, предметом позову є стягнення з відповідача на користь бюджету податкового боргу у сумі 797210,97 грн, який виник у зв'язку із несплатою у встановлений законом строк узгоджених грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (727843,19 грн), по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (60625,28 грн), по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (7722,50 грн), по адміністративних санкціях та інших санкціях (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ ДПС у Львівській області (1020,00 грн).
Суд встановив, що вказаний податковий борг виник 03.08.2023 року, про що відповідачу 18.09.2023 року було виставлено податкову вимогу №0012891-1309-1301, яку повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу контролюючого органу із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Отже, звернувшись 08.10.2024 року, позивач не пропустив строку звернення до суду з даним позовом, відтак відсутні підстави для застосування положень ч.3 ст.123 КАС України, - а саме залишення позову без розгляду.
Як наслідок, у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
Керуючись ст.ст.122, 123, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ланкевич А.З.