про закриття провадження у справі
12 грудня 2024 рокусправа № 380/17732/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в порядку письмового провадження, у м. Львові питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо неправильного нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь період затримки виплати;
- встановити, що суму податку з доходів фізичних осіб, утриману з нарахованої на виконання цього рішення суду ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, відповідачу слід компенсувати позивачу відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, - одночасно з виплатою індексації грошового забезпечення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі №380/2716/23 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця січня 2016 року, квітня 2017 року, червня 2017 року, серпня 2017 року та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
Повідомляє, що у відповідь на адвокатський запит, представником позивача отримано лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 серпня 2023 року №50/11-М-1941 яким повідомлено, що розмір нарахованої індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення становив 12235 грн. 87 коп., виплачено (після утримання податків та зборів) 12052 грн. 34 коп. Нарахування індексації грошового забезпечення здійснювалось з урахуванням положень частини п'ятої статті 4 Закону Укаїни «Про індексацію грошових доходів населення» та абзаців 9 - 11 пункту5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Розмір нарахованої компенсації втрати частини доходів становив 10407 грн. 57 коп., виплачено (після утримання податків та зборів) 8378 грн. 09 коп.
Вказує також, що 27.06.2024 представника позивача ознайомлено з матеріалами виконавчого провадження №75037769, з якого вбачається, що листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.05.2024 №50/12-1692 повідомлено, що вимоги, викладені у виконавчому документі - виконавчий лист №380/2716/23 від 24.08.2023, виданим Львівським окружним адміністративним судом виконано 26 липня 2023 року шляхом перерахування коштів на рахунок стягувача ОСОБА_1 в сумі 20430,43 (двадцять тисяч чотириста тридцять гривень 43 коп.), згідно платіжної інструкції №1630 від 26 липня 2023 року.
Позивач, не погоджуючись із сумою виплаченої індексації на виконання судового рішення, звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою судді від 26.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
З відомостей автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ), яка полягала в ухиленні від нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) нарахувати на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь період затримки виплати;
- встановити, що суму податку з доходів фізичних осіб, утриману з нарахованої на виконання цього рішення суду ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, відповідачу слід компенсувати позивачу відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, - одночасно з виплатою індексації грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі № 380/2716/23 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця січня 2016 року, квітня 2017 року, червня 2017 року, серпня 2017 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, а також компенсацією втрати частини грошових доходів вже були вирішені судом у справі №380/2716/23, рішення у якій набрало законної сили.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 серпня 2023 року №50/11-М-1941 повідомлено позивача, що розмір нарахованої індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення становив 12235 грн. 87 коп., виплачено (після утримання податків та зборів) 12052 грн. 34 коп. Нарахування індексації грошового забезпечення здійснювалось з урахуванням положень частини п'ятої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та абзаців 9 - 11 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Розмір нарахованої компенсації втрати частини доходів становив 10407 грн. 57 коп., виплачено (після утримання податків та зборів) 8378 грн. 09 коп.
Таким чином, ОСОБА_1 фактично не погоджується зі сумою нарахованої та виплаченої відповідачем індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі №380/2716/23, при цьому, ненавидячи жодних нових аргументів та не надаючи жодних доказів неправильного розрахунку індексації грошового забезпечення, позивач знову звернувся до суду з цим позовом, де повторно просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь період затримки виплати; встановити, що суму податку з доходів фізичних осіб, утриману з нарахованої на виконання цього рішення суду ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, відповідачу слід компенсувати позивачу відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, - одночасно з виплатою індексації грошового забезпечення.
З огляду на наведене, суд звертає увагу, що аналогічні за змістом позовні вимоги вже були вирішенні судом у справі №380/2716/23, зі змісту позову слідує, що в даній справі відкрито виконавче провадження №75037769 та відсутні докази його закриття або закінчення на дату звернення позивача до суду з цим позовом.
Водночас, відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частина 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Також частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до положень частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що приписами статтей 382-383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (частина 2 статті 382 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 382), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Необхідно також зауважити, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі також - Закон № 1404-VIII).
За змістом ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у такій категорії справ, яка викладена у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15, від 21 грудня 2020 року у справі № 440/1810/19 та ухвалі від 06 серпня 2021 року у справі №640/3322/21.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Також подібна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18) та Верховним Судом в постанові від 08.06.2021 у справі № 1.380.2019.004275.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки подання нового позову, щодо виконання судового рішення, яке набрало законної сили у іншій справі з аналогічними позовними вимогами, суперечить нормам КАС України. Тому вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, а відкрите провадження у даній справі підлягає закриттю.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15.
Суд встановив, що позовні вимоги у цій справі, є тотожним вимогам у справі №380/2716/23, що вже вирішені Львівським окружним адміністративним судом, даний спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, при цьому у цій справі позивач ненаводить жодних нових аргументів та не надає жодних доказів неправильного розрахунку індексації його грошового забезпечення, які б свідчили про вчинення відповідачем нового порушення прав позивача.
Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, суд приходить висновку про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України підстави для закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а наявність інших судових витрат судом не встановлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 238, 239, 243, 248, 250, 256, 293-295 КАС України, суд, -
закрити провадження у справі №380/17732/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна