11 грудня 2024 рокусправа № 380/7661/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 , в якій позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд:
- стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг в розмірі 6075,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має податковий борг, який складається податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування та військового збору. Оскільки заборгованість відповідачем добровільно не погашається, просить стягнути таку у судовому порядку.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 15.04.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 22.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали подати відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України.
Копія ухвали судді від 22.04.2024 надіслана рекомендованим листом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача та адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві.. Однак конверти з судовою кореспонденцією повернуто на адресу суду.
Відповідач подала клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яким долучила квитанції. Стверджує, що податковий борг нею погашено.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи.
Фізична особа ОСОБА_1 має заборгованість перед бюджетом, яка становить 6075,00 грн.
Вказана податкова заборгованість виникла на підставі наступного:
1) по податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування становлять самостійно нараховані суми коштів, які зазначені у поданій податковій декларації від 17.04.2019 у розмірі 6075,00 грн.;
У податковій вимозі від 16 серпня 2019 року №112365-52 вказано, що станом на 14 серпня 2019 року сума податкового боргу платника податків становить 6075,74 грн.
Оскільки заборгованість відповідачем добровільно не погашається, просить стягнути таку у судовому порядку.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
У відповідності до припису норми пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 15.1. ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 16.1.4. ст. 16 ПК України).
У відповідності до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України). Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).
Отже, самостійно нараховані відповідачем суми податкового зобов'язання у податкових деклараціях по єдиному податку з фізичних осіб вважаються узгодженими.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем заявлено до стягнення суму у розмірі 6075,00 грн по податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування.
Відповідачем подано клопотання, у якому вона стверджує про погашення зазначеної заборгованості та долучає платіжну інструкцію №0.0.1356387172.1 від 17.05.2019 про оплату 6074,20 грн із зазначенням отримувача УКуЛичак.р.м.Льв./Личаківський/11010501 та квитанцію до платіжної інструкції №0.0.3610988973.1 від 25.04.2024 про оплату 1,54 грн із зазначенням отримувача ГУКЛьвів/Львівськатг/11010501.
Позивач, в свою чергу заперечує щодо погашення такого заборгованості відповідачем та вказує, що відповідачем у 2019 році сплачено кошти на інші рахунки, аніж той, на який слід було сплатити податковий борг. В підтвердження позиції контролюючого органу, Головне управління ДПС у Львівській області надає суду інтегровані картки відповідача по доходу фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування із кодами класифікації доходів бюджету 11010501 та 11010500 . В інтегрованій картці із кодом класифікації доходів бюджету 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) відображено борг по ПДФО. При цьому, в інтегрованій картці із кодом класифікації доходів бюджету 11010501 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, які не підлягають обов'язковому декларуванню) відображено сплату по ПДФО.
Суд враховує, що у платіжних інструкціях №0.0.1356387172.1 від 17.05.2019 та №0.0.3610988973.1 від 25.04.2024 відповідачем зазначено призначення платежу «*;101; НОМЕР_1 ;11010501 Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами. які не підляг; ОСОБА_1 ». Разом з тим, суд вважає, що помилкова сплата коштів на інший казначейський рахунок не може бути розцінена, як невиконання платником податку свого обов'язку.
Схожу позицію висловив Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 у справі №826/24675/15. Зокрема, у вказаній постанові зазначено, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений податковим кодексом, має кваліфікуватись, як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів.
Таким чином, оскільки помилкове перерахування відповідачем грошового зобов'язання на неналежний рахунок не вплинуло на виконання його обов'язку як платника податку, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення податкового боргу.
Відтак, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
у задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, відмовити повністю.
Розподіл судового збору не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_2 ).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна