Іменем України
13 грудня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1140/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем, до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач), поданим в його інтересах адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем (далі - представник позивача), до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (далі - відповідач), в якому представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви від 04 жовтня 2024 року б/н просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області щодо непроведення перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та неоформлення і ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) визначених з посадового окладу, та окладу за військове звання, перерахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01 лютого 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області перерахувати розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) визначених з посадового окладу, та окладу за військове звання, перерахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01 лютого 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач є військовим пенсіонером, який звільнений зі служби, і на теперішній час перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Представник позивача зазначає, що посадовий оклад, оклад за військове звання та процентна надбавка за вислугу років, які включені в довідку про розмір грошового забезпечення позивача, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
У зв'язку з визнанням протиправними та скасування пунктів 1, 2 та 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а відповідно і відновленням попередньої редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, тобто у зв'язку зі змінами в законодавстві, позивач звернувся до відповідача з заявою, якою просив оформити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для перерахунку пенсії довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», для проведення з 01 лютого 2023 року перерахунку основного розміру його пенсії.
Відповідач листом від 11 вересня 2024 року № 51/17/Е-2816/24 повідомив позивача про те, що списки осіб від органу Пенсійного фонду України щодо надання довідки станом на 01 січня 2023 року про розмір грошового забезпечення з урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму до нього не надходили і оскільки відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт з додатками 1, 12, 13 і 14, то відповідно, на думку відповідача, у нього відсутні правові підстави для оформлення нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року для перерахунку пенсії із зазначенням іншого розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
З посиланням на положення статей 19, 46, 92 Конституції України, статей 9, 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), представник позивача вважає, що з 01 лютого 2023 року грошове забезпечення позивача має бути перераховане в сторону збільшення шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області адміністративний позов не визнало, про що 22 жовтня 2024 року за вхідним реєстраційним № 8568/2024 через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» подало відзив на позовну заяву від 16 жовтня 2024 року № 51/14-49166, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач зазначив, що саме Кабінет Міністрів України згідно із статтями 6, 113, пунктом 3 статті 116 Конституції України станом на 01 січня 2023 року, раніше та надалі залишається уповноваженим на встановлення: розміру грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України на підставі абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; порядку перерахунку пенсій пенсіонерам Служби безпеки України на підставі частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ІІ.
Кабінетом Міністрів України не встановлювалась станом на 01 січня 2023 року та надалі залежність розміру грошового забезпечення військовослужбовців, який (розмір) визначений на підставі абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і перевищував, перевищує величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб, від зростання цієї величини згідно із законами України про Державний бюджет України. Запровадження такої залежності висновками про застосування норм права у порядку, передбаченому частинами п'ятою-шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та/або іншою судовою практикою за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України виходило б за межі повноважень, визначених суддям цим Законом і Конституцією України, тобто не відповідало б вимогам частини другої статті 19 Конституції України. Разом з тим, суд уповноважений зобов'язати Кабінет Міністрів України виконувати вимоги закону, зокрема й у частині, що стосується врахування залежності розміру грошового забезпечення військовослужбовців, який (розмір) визначений на підставі абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і перевищував, перевищує величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб, від зростання цієї величини згідно із законами України про Державний бюджет України.
Грошове забезпечення, з розміру якого на підставі частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ обчислювалась і обчислюється пенсія позивача та яке перевищувало і перевищує величину прожиткового мінімуму, відповідало і відповідає вимогам Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб із 01 січня 2023 року не підвищувалось; єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачено виключно із фактично нарахованого і виплаченого Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області військовослужбовцям розміру цього грошового забезпечення без урахування зростання із 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму.
Збільшення числового значення фактичного розміру грошового забезпечення на величину обумовленого позивачем з урахуванням зростання станом на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб приросту, із якого за відсутності підстав не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, для обчислення пенсії позивача суперечить вимогам частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, тобто таке збільшення у цьому випадку є неможливим у правовому полі. Аналогічні суттєві обставини, як вбачається із змісту постанов Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, у межах розгляду цих справ не досліджувалися, тобто не враховані у ході формування викладених у них (постановах) висновків про застосування норм права, на яких (висновках) ґрунтуються позовні вимоги позивача у цій справі.
Положення абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», якими встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року у сумі 1762,00 грн, залишаються незмінними і чинними дотепер, а наявний розмір пенсії позивача відповідав станом на 01 січня 2023 року і відповідає донині державним гарантіям, передбаченим частиною третьою статті 46 Конституції України, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», тобто перевищує актуальну величину і перевищував усі попередні величини прожиткового мінімуму. Саме це числове значення (1762,00 грн) визначено Кабінетом Міністрів України як базову величину для обчислення грошового забезпечення згідно із нині чинною редакцією положень абзацу першого пункту 4 Постанови № 704.
Встановивши на підставі абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Постановою № 704 із 01 березня 2018 року розмір грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України із прив'язкою до прожиткового мінімуму, визначеного для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року в сумі 1762,00 грн дотепер чинними положеннями абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», Кабінет Міністрів України, незважаючи на скасування положень абзацу першого пункту 4 Постанови № 704 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, не змінював цього розміру грошового забезпечення. Оскільки й жоден суд, не будучи спроможним подолати конституційного розподілу державної влади, не був та не є уповноваженим ні позбавляти військовослужбовців гарантованого їм Верховною Радою України грошового забезпечення, ні встановлювати, замість Кабінету Міністрів України, його (грошового забезпечення) розмір, виплата якого до ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 вже здійснювалась військовослужбовцям Служби безпеки України у порядку, визначеному Службою безпеки України на підставі абзацу другого частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то правомірні підстави для припинення виплати військовослужбовцям Служби безпеки України щомісячного грошового забезпечення були і залишаються відсутніми, а його (грошового забезпечення) розмір не міг і не може бути іншим, аніж той, що встановлений згідно із абзацом першим частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виключно Кабінетом Міністрів України, а не будь-яким іншим суб'єктом владних повноважень. І саме такий, а не намріяний позивачем розмір у силу частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ був із 01 березня 2018 року і залишається дотепер єдиною фінансовою основою для обчислення його пенсії.
Відповідач зауважує, що у разі задоволення силою судового рішення позовних вимог позивача учиниться незаконне спонукання до внесення пенсійному органу відомостей про недійсний розмір фактично нарахованого і виплаченого військовослужбовцям грошового забезпечення та обчислення пенсії, зокрема, із обумовленого позивачем уявного приросту величини грошового забезпечення, з якого (приросту) за відсутності підстав не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тобто схиляння до порушення вимог частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, скоєння правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (складання довідки із неправдивими даними про фактичний розмір грошового забезпечення, який у дійсності у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму не підвищувався і з підвищенням військовослужбовцям не виплачувався), та неправомірної виплати на користь позивача в якості компенсації його судових витрат (зокрема, сплати судового збору) бюджетних коштів відповідача, призначених для використання не на оформлення всупереч визначеного згідно із частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ Порядку № 45 відповідної довідки, а на забезпечення національної безпеки.
Разом з цим, як вбачається із змісту офіційного листа відповідача від 11 вересня 2024 року № 51/17/Е-2816/24, позивачу вчасно надано усі достовірні відомості про розмір і структуру грошового забезпечення, на підставі яких (відомостей) у разі їх подання позивачем разом із своєю заявою згідно із частиною другою статті 63 Закону № 2262-ХІІ, пункту 23 (у попередній редакції) та пункту 3 розділу І (у чинній редакції) Порядку № 3-1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві останнє було і залишається уповноваженим на прийняття не всупереч Порядку № 45 із використанням прошеної позивачем незаконної довідки, а на виконання безпосередньо положень частини другої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, пункту 23 (у попередній редакції) і пункту 3 розділу І (у чинній редакції) Порядку № 3-1 правомірного рішення щодо перерахунку пенсії позивача, якщо результат здійснених компетентним пенсійним органом досліджень й аналізу зазначених відомостей засвідчить факт підвищення вираженого ними розміру грошового забезпечення. Тобто відповідач у межах своїх законних повноважень заздалегідь забезпечив право позивача у повному обсязі, ще й роз'яснивши вказаним листом можливий законний порядок його (права) ефективної реалізації, у відповідь на що позивач, замість виконання покладеного на нього як пенсіонера положеннями частини першої статті 60 Закону № 2262-ХІІ, частиною першою статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» обов'язку, безпідставно ініціював цю судову справу. Як ураження обмеженого бюджету відповідача наслідками безпідставних і несправедливих судових витрат, спричинених помилковим вибором позивача способів захисту своїх прав, так й створення умов для незаконного (всупереч Порядку № 45) оформлення незаконної довідки (із внесенням до неї відомостей про недійсний розмір фактично нарахованого і виплаченого військовослужбовцям за відповідною посадою грошового забезпечення, тобто про розмір, з якого не було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) вбачаються шкідливими для держави актами поведінки, якої спільними правомірними зусиллями потрібно уникнути у даному випадку й уникати надалі.
Щодо надання витребуваних ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року пояснень з приводу повноважень ГУ СБУ на видачу пенсійному органу довідки за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням місця звільнення позивача зі служби, відповідач зазначив, що він мав і має такі повноваження щодо позивача у зв'язку з перебуванням останнього на пенсійному обліку саме у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. Водночас обумовлена позовними вимогами довідка може складатися і надаватися до пенсійного органу виключно з дотриманням Порядку № 45 на підставах, визначених рішенням Кабінету Міністрів України, яке передбачене пунктом 2 цього Порядку.
З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач порушує низку питань, а саме:
щодо підсудності цієї справи Луганському окружному адміністративному суду;
щодо дотримання позивачем шестимісячного строку звернення до суду;
щодо відступлення від висновку, викладеного у підпункті 2 (абзац третій) пункту 62 постанови Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, у тій його частині, що стосується твердження про виникнення в осіб з числа військовослужбовців у зв'язку із зростанням станом на 1 січня календарного року прожиткового мінімуму для працездатних осіб права на отримання довідки за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, для перерахунку пенсії, і складених на його підставі у формах, обумовлених частинами п'ятою-шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», інших висновків судів, оскільки такий висновок суду у справі № 440/6017/21 сформований з порушенням вимог частини четвертої статті 7, частини другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та суперечить рішенню Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, зокрема й змісту пункту 3 його резолютивної частини;
щодо зобов'язання на підставі частини першої статті 68 Конституції України ОСОБА_1 виконати покладений на нього як пенсіонера положеннями частини першої статті 60 Закону № 2262-ХІІ, частиною першою статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» обов'язок щодо повідомлення Головному управлінню ПФУ в м. Києві як органу пенсійного забезпечення про викладені в офіційному листі відповідача від 11 вересня 2024 року № 51/17/Е-2816/24, у Законі України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та у цьому відзиві відповідачем обставини, якщо вони спричиняють зміну (збільшення та/або зменшення) розміру його (позивача) пенсії;
щодо розгляду питання про постановлення згідно із статтею 249 КАС України та внесення на виконання до Кабінету Міністрів України окремої ухвали щодо усунення причин і умов, які заважають як підвищенню на підставі частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і викладеного у підпункті 1 пункту 62 мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах розміру грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України, зокрема й шляхом здійснення його (грошового забезпечення) перерахунку з 01 січня 2023 року, у зв'язку із зростанням станом на 1 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, так й подальшому виконанню вимог Порядку № 45, у тому числі з метою дотримання обумовленого пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, частини другої статті 242 КАС України принципу законності у ході досягнення повноти забезпечення відповідно до частини другої статті 3 Конституції України прав ОСОБА_1 , за судовим захистом яких він звернувся у справі № 360/1140/24.
Ухвалою від 02 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 14 жовтня 2023 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом серед іншого вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); зобов'язано адвоката Хомича Івана Олександровича та Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, з огляду на положення абзацу другого пункту 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, надати суду письмові пояснення щодо повноважень у відповідача на видачу спірної довідки, враховуючи що позивач звільнений зі служби з посади начальника головного відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБУ в Луганській області.
Ухвалою від 28 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотань Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про залучення відповідачів до участі у справі та надання позивачем пояснень у справі за позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем, до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 06 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні клопотань Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про заміну неналежного відповідача та залучення Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, у справі за позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем, до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
22 жовтня 2024 року за вхідним реєстраційним № 8568/2024 через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові пояснення від 21 жовтня 2024 року б/н, в яких представник позивача зазначив, що згідно з матеріалами справи Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області на ім'я позивача вже видавались довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року та 05 березня 2019 року за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення зі служби), а саме начальника головного відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБУ в Луганській області. Спір у цій справі стосується відмови відповідача у видачі позивачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, з мотивів ненадходження від органів пенсійного фонду України списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та відсутністю змін у розмірах видів грошового забезпечення, на підставі яких могла б перераховуватись пенсія. При цьому, відповідач жодним чином не зазначає, що він не є уповноваженим органом на видачу оспорюваної довідки. З урахуванням вищезазначеного, резюмує представник позивача, Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області є належним відповідачем у справі № 360/1140/24.
Дослідивши матеріали судової справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії за вислугу років, про що свідчать пенсійне посвідчення від 24 лютого 2015 року № НОМЕР_1 , видане Пенсійним фондом України, та матеріали пенсійної справи № 2602026749 (СБУ).
За матеріалами пенсійної справи № 2602026749 (СБУ) судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби з Управління Служби безпеки України в Луганській області з посади начальника головного відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління Служби безпеки України в Луганській області 30 грудня 2014 року.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, пунктами 1, 2 якої встановлено перерахувати з 01 січня 2018 року пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.
Вказаний перерахунок був здійснений Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 січня 2018 року на підставі довідки від 06 квітня 2018 року № 51/19-336 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій згідно з Постановою № 103, із таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 8600,00 грн; оклад за військовим званням (полковник) - 1480,00 грн, надбавка за вислугу років 50 % - 5040,00 грн, всього грошове забезпечення - 15120,00 грн, яку склало Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, про що свідчить протокол про перерахунок від 19 квітня 2018 року по пенсійній справі № 2602026749 (СБУ).
Позивач звернувся до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області із заявою від 09 серпня 2024 року про виготовлення та надіслання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року за посадою, відповідною або аналогічною останній штатній посаді позивача, із зазначенням в такій довідці відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою станом на 01 січня 2023 року для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 лютого 2023 року.
Листом від 11 вересня 2024 року № 51/17/Е-2816/24 Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області відмовило позивачу у виготовленні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року у зв'язку з відсутністю підстав для її видачі.
Ключовим правовим питанням у цій справі є встановлення наявності або відсутності у Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області повноважень для складання спірної довідки в розрізі положень Порядку № 45.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої - четвертої статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон № 2262-ХІІ, який застосовується у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин.
Згідно з частиною третьою частини 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ:
перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку;
якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону;
усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», визначений Порядком № 45.
До Порядку № 45 пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) були внесені зміни.
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29 січня 2020 року Порядок № 45 діє в редакції без змін, внесених пунктом 6 Постанови № 103.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 45 (в редакції, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, чинній на час виникнення спірних правовідносин) перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом (далі - особи), або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв'язку вказує, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 45 (в редакції, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).
Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
За приписами пункту 3 Порядку 3 Порядку № 45 (в редакції, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком. […].
Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 (в редакції, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, чинній на час виникнення спірних правовідносин) перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Абзацами першим-шостим пункту 5 Порядку № 45 (в редакції, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів:
посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням;
надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання «заслужений» чи «народний», службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі;
щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок;
інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію;
щомісячні надбавки за особливі умови служби (крім надбавки за службу у віддаленій місцевості) особам, звільненим з військової служби, які проходили службу та обслуговували ядерну зброю на об'єктах «С», у складальних бригадах ремонтно-технічних баз, у складі екіпажів атомних підводних човнів, на території військових полігонів, де проводилися випробування ядерної зброї або навчання із застосуванням такої зброї, та у військових частинах, що обслуговували космодром «Байконур», якщо такі надбавки виплачувалися їм на день звільнення із служби у відсотках посадового окладу, що встановлювалися до 1 січня 2008 р. для обчислення розміру пенсії, але не більше розміру надбавок за особливі умови служби відповідно до законодавства.
Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються (абзац сьомий пункту Порядку № 45 (в редакції, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 45 (в редакції, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідною вважається посада, яка за класифікаційними характеристиками, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (організації, установи, військової частини тощо) прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена.
Аналізом Порядку № 45 судом встановлено, що Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження інформації від Пенсійного фонду України списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Таким органом може бути державний орган, з якого особа була звільнена із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
У зв'язку з прийняттям Урядом Постанови № 103 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надіслало до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області список пенсіонерів, пенсії яких мали бути перераховані, зокрема включивши до нього позивача, оскільки останній на час виникнення підстав для перерахунку пенсії перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. Тобто у 2018 році відповідач був визначений органом, який уповноважений рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Разом з цим, Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
У подальшому редакція пункту 4 Постанови № 704 зазнала змін.
Так, пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Відповідно до абзацу першого пункту 4 Постанови № 704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481)) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким, зокрема в пункт 4 Постанови № 704 були внесені зміни.
Отже, з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Відтак, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.
Закон України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-ІІІ).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Відтак, на думку суду, у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Як встановлено судом у цій справі, позивач з метою отримання довідки станом на 01 січня 2023 року звернувся до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області - відповідача у цій справі.
Разом з цим, суд зазначає, що оскільки звернення позивача за оновленою довідкою для перерахунку розміру пенсії обумовлене не прийняттям рішення Урядом України, а скасуванням положень Постанови № 704, а позивач звільнений з військової служби з Управління Служби безпеки України в Луганській області, то Головне управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області не є уповноваженим органом в силу приписів Порядку № 45 на видачу спірної довідки.
Таким органом у межах спірних правовідносин є Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, як правонаступник припиненого Управління Служби безпеки України в Луганській області.
Отже, у цій справі відсутня протиправність оскаржуваних дій відповідача щодо непроведення перерахунку розміру грошового забезпечення позивача та неоформлення і ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, що, в свою чергу, виключає можливість покладення на відповідача обов'язку з перерахунку розміру грошового забезпечення позивача та з оформлення та подання спірної довідки до територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Разом з тим, обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов'язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Щодо посилання відповідача на те, що ця справа не підсудна Луганському окружному адміністративному суду, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 4 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Частиною першою статті 318 КАС України визначено, що рішення, прийняте судом першої інстанції з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу, є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Частиною першою статті 25 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Таким чином, вказаною правовою нормою передбачено альтернативну територіальну підсудність справи за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Водночас, відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Алчевським МВ УМВС України в Луганській області 15 серпня 1997 року, зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_1 з 11 лютого 2012 року є АДРЕСА_2 .
Згідно з довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, від 25 листопада 2014 року № 3009004962 фактичним місцем проживання позивача як внутрішньо переміщеної особи є адреса: АДРЕСА_3 .
Разом з тим, суд зауважує, що частина перша статті 25 КАС України передбачає можливість вибору позивачем суду лише за зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи - позивача, а не за фактичним.
Відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Наведене визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.
Натомість відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-ІV).
У статті 3 вказаного Закону надано визначення, зокрема, таких термінів:
місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 (далі - Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування)) визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.
Так, відповідно до пункту 3 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.
За приписами пункту 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування):
особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (абзац перший);
положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання (абзац другий);
особа, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) якої знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки (абзац третій);
відомості про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), що знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, вносяться до реєстру територіальної громади, яка здійснила відповідну реєстраційну дію за межами таких територій (абзац четвертий).
Згідно з статтею 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII), який набрав чинності з 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Системний аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок про те, що місце проживання - це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законом порядку місця проживання/перебування підтверджується вичерпним переліком документів, зокрема, паспортом громадянина України.
Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та визначено документи, які підтверджують таку реєстрацію.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що для застосування положень частини першої статті 25 КАС України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Оскільки зареєстрованим місцем проживанням позивача є адреса: АДРЕСА_2 , то ця справа підсудна Луганському окружному адміністративному суду.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом суд зазначає таке.
Статтею 122 КАС України визначено, що:
- позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша);
- для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга).
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Суд зазначає, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за наслідками касаційного розгляду справи № 380/1907/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій та бездіяльності протиправними у постанові від 12 грудня 2023 року зробила такі правові висновки:
«60. […] Видача довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії державними органами, зазначеними в пункті 2 Порядку № 45, є одним з етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно із частиною третьою статті 51 цього Закону перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Тому до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, та членам їх сімей, не підлягає застосовуванню встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Застосування вказаного строку звернення до адміністративного суду унеможливить реалізацію права, передбаченого статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення з урахуванням норм частини третьої статті 51 цього Закону щодо перерахунку пенсій із дати виникнення права на нього без обмеження строком у разі непроведення перерахунку з вини державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії». […]
62. Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань та посадових осіб.
63. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
64. У практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium, рішення від 17 січня 1970 року, заява № 2689/65) висловлено позицію про те, що в демократичному суспільстві, у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
65. Судова палата також ураховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04 грудня 1995 року в справі «Беллет проти Франції» (Bellet V., France, рішення від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94), в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватися таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.».
Викладене свідчить про те, що шестимісячний строк звернення до суду у спірних правовідносинах не застосовується, а отже, строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущений.
Щодо клопотання відповідача про необхідність відступлення від висновку, викладеного у підпункті 2 (абзац третій) пункту 62 постанови Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 в частині суд зазначає, частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Разом з цим, з 15 грудня 2017 року КАС України не містить норм, які б дозволяли суду першої інстанції відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Щодо клопотання відповідача про зобов'язання позивача виконати покладений на нього як пенсіонера обов'язок щодо повідомлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві про викладені в офіційному листі відповідача від 11 вересня 2024 року № 51/17/Е-2816/24, у Законі України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та у цьому відзиві обставини, якщо вони спричиняють зміну (збільшення та/або зменшення) розміру його (позивача) пенсії, суд зазначає, що у КАС України відсутні норми, які б надавали суду повноваження при вирішенні справи по суті зобов'язувати позивача вчинити певні дії з метою відновлення його порушених прав, свобод чи інтересів.
Також за наслідками розгляду цієї справи суд не знаходить підстав для постановлення окремої ухвали відносно Кабінету Міністрів України щодо усунення причин і умов, які заважають як підвищенню на підставі частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і викладеного у підпункті 1 пункту 62 мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах розміру грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України, зокрема й шляхом здійснення його (грошового забезпечення) перерахунку з 01 січня 2023 року, у зв'язку із зростанням станом на 1 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, так й подальшому виконанню вимог Порядку № 45, у тому числі з метою дотримання обумовленого пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, частини другої статті 242 КАС України принципу законності у ході досягнення повноти забезпечення відповідно до частини другої статті 3 Конституції України прав ОСОБА_1 , за судовим захистом яких він звернувся у справі № 360/1140/24.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на встановлені обставини, з урахуванням нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення від 26 травня 2015 року серії НОМЕР_3 , виданого Службою безпеки України.
Частиною другою статті 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Складовою частиною права на соціальний захист є конституційне право позивача на перерахунок пенсії, в алгоритмі здійснення якого складовою є отримання пенсіонером від державного органу, з якого особа була звільнена із служби, довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у зв'язку з чим означений спір виник щодо питань, пов'язаних з соціальним захистом позивача.
Отже, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач як учасник бойових дій у спірних правовідносинах відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не вирішується, оскільки до ухвалення рішення суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката позивачем не заявлено і суду не надано доказів, які підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), поданого в його інтересах адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем, до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код 20001792, місцезнаходження: пр. Берестейський, буд. 55/2, м. Київ, 03113) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська