13 грудня 2024 року № 320/46664/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20 вересня 2023 року № 5872224024;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20 вересня 2023 року № 5870524024;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20 вересня 2023 року № 58706024024;
- визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення-рішення ГУ ДПС м. Києві від 20 вересня 2023 року № 5870824024;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС м. Києві від 20 вересня 2023 року № 5870924024;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19 вересня 2023 року № 5852024024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску у розмірі;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 вересня 2023 року № Ф-58701 в сумі 431 558,43 грн.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2023 року № Ф-63223-2615 в сумі 431 237,43 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги є безпідставними, незаконними та такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Так, Позивач зазначає, що спірні рішення прийнято на підставі висновку податкового органу про те, що позивач з 01.10.2017 втратила право на застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку із наданням поворотної безпроцентної фінансової допомоги ТОВ «Маркасон».
На думку позивача, відповідачем зроблено хибний висновок про те, що фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої-третьої груп не можуть надавати/отримувати безповоротну фінансову допомогу, оскільки такий вид діяльності не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Наголошено, що надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги жодним чином не підпадає під визначення такого виду фінансових послуг як діяльність з фінансового посередництва, оскільки не відповідає основним ознакам як безпосередньо такої діяльності, так і ознакам фінансових послуг вцілому.
Крім того, позивач вказує на порушення порядку проведення перевірки, зокрема, безпідставність проведення позапланової невиїзної перевірки, у той час, як призначено податковим органом було позапланову виїзну перевірку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 320/46664/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 4 червня 2024 року о 12:00 год.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що платник податків ОСОБА_1 порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлені ПКУ, а саме: надавала поворотну фінансову допомогу ТОВ «МАРКАСОН» відповідно до Договору поворотної фінансової допомоги X № 339/11-16/ФД від 21.11.2016 та зобов'язана була перейти на сплату інших податків і зборів з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому відбулося таке порушення, тобто з 01.01.2017.
Таким чином, дохід, отриманий платником податків ОСОБА_1 з 01.01.2017 по 01.10.2021 у сумі 11 737 347,28 грн, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Як наслідок, похідними є порушення в частині неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017-2021 роки, не декларування загального оподаткованого доходу, заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, не нарахування та не сплату військового збору, заниження єдиного соціального внеску, не визначення суми ПДВ, що підлягало сплаті та ненадання витребуваних документів до перевірки.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено про порушення процедури проведення перевірки та неналежність направлення відповідачем акту перевірки. Також зазначено про відсутність порушень норм податкового законодавства, на які посилається відповідач та безпідставність висновків про порушення правил перебування на спрощеній системі оподаткування.
В додаткових поясненнях відповідач зазначив про належність направлення прийнятих рішень на адресу позивача.
Протокольною ухвалою суду від 04.06.2024 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 18 червня 2024 року до 13:00 год.
Підготовче засідання, призначене на 18 червня 2024 року, відкладено до 21 червня 2024 року до 12:30 год.
Протокольною ухвалою суду від 21 червня 2024 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та оголошено перерву до 3 вересня 2024 року до 10:00 год.
Протокольною ухвалою суду від 3 вересня 2024 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24 вересня 2024 року до 11:00 год.
В підготовчому засіданні 24 вересня 2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 28 жовтня 2024 року на 13:00 год.
На підставі клопотань представників сторін від 28.10.2024 судом вирішено подальший розгляд справи по суті здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Платником податків ОСОБА_1 у РДА Дніпровського району отримано свідоцтво про державну реєстрацію від 18.10.2016 № 20670000000163102. На податковий облік до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДПС у м. Києві платник податків ОСОБА_1 стала 18.10.2016 року за № 265316201441. Про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності платника податків внесено запис - № 2000670060001163102 від 01.10.2021. В якості платника податків, які сплачують єдиний внесок від суми доходу, отриманого під здійснення підприємницької діяльності платник податків ОСОБА_1 перебувала на обліку з 18.10.2016 за № 10000000744395.
Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1, п. 78.2 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України від 02.12.2010 № 2755-УІ, д. 2 ст. 13 Закону України від 07.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями), відповідно до п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, зі змінами внесеними Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», наказу від 19.07.2023 № 3686-п, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Позивача, з питань дотримання платником податків вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 01.10.2021, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 18.10.2016 по 01.10.2021, за результатами якої був складений акт від 04.08.2023 року № 51886/Ж5/26-15-24-02-04/2577209762, в якому зазначено про виявлені порушення норм Податкового кодексу України, а саме:
- пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 та п.п. 177.5.2 п. 177.5, ст. 177 ПКУ від 2 грудня 2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, а саме не подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017 - 2021 роки;
- п. 177.1, п. 177.2. ст. 177 ПКУ № 2755-VІ від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 по 01.10.2021 у сумі 2112 722,51 грн.;
- п. 16-1 підр. 10 розд. XX ПКУ № 2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, в результаті чого не нараховано та не сплачено військовий збір у розмірі 176 060,21 грн.;
- абз. 3, п. 8, ст. 9. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI зі змінами та доповненнями, в частині не нарахування та не сплати сум єдиного внеску у сумі 431 558,43 грн.;
- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в частині не надання документів на перевірку;
- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 83.4 ст. 183, ст. 187, п. 201.8. ст. 201 ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами і доповненнями, в частині не визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 2 347 469,46 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20 вересня 2023 року № 5872224024, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 2 640 903,14 грн, з яких 2 112 722,51 грн сума податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 528 180,63 грн сума штрафних санкцій;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20 вересня 2023 року № 5870524024, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 2 376 193,96 грн, з яких 1 900 955,17 грн сума податку на додану вартість, 475 238,79 грн сума штрафних санкцій;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20 вересня 2023 року № 58706024024, згідно з яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 220 075,26 грн, з яких 176 060,21 грн сума військового збору, 44 015,05 грн сума штрафних санкцій;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20 вересня 2023 року № 5870824024, згідно з яким застосовано штрафні санкції за ненадання на перевірку документів 1020,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20 вересня 2023 року № 5870924024, згідно з яким застосовано штрафні санкції за неподання декларації про майновий стан і доходи 1020,00 грн;
- рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19 вересня 2023 року № 5852024024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску у розмірі 190 955,15 грн;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20 вересня 2023 року № Ф-58701 в сумі 431 558,43 грн.
У подальшому також прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2023 року № Ф-63223-2615 в сумі 431 237,43 грн.
Скориставшись своїм правом, ОСОБА_1 подано скаргу на податкові повідомлення - рішення від 20.09.2023 року № 5872224024, № 5870524004 та № 5870624024 до Державної податкової служби України.
Відповідно до п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, наказу ДПС України від 30.210.2023 № 900 «Про проведення документальної позапланової перевірки ОСОБА_1 , наказу ГУ ДПС у м. Києві від 02.11.2023 № 5465-п проведена документальна позапланова виїзна перевірки ОСОБА_1 за висновками якої складено акт перевірки від 14.11.2023 № 74421 /Ж5/26-15-24-02-07/2577209762.
За результатами проведеної документальної позапланової перевірки (акт від 14.11.2023 № 74421/Ж5/26-15-24-02-07/2577209762) висновки акту від 04.08.2023 № 51886/Ж5/26-15-24-02-04/2577209762, результати оскаржувалися, залишено без змін.
Позивачем також було оскаржено в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення від від 20.09.2023 № 5872224024, 5870524024, № 5870624024, №5870824024, № 5870924024.
Рішенням ДПС України від 27.11.2023 № 35197/6/99-00-06-01-03-06 було відмовлено у задоволенні скарги, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України).
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки відбувається згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 Податкового кодексу України).
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як установлено в абзаці п'ятому пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Дотримання цих вимог в їх сукупності може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.
При цьому, виїзна перевірка має проводиться виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. В Податковому кодексі України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку.
Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 13.02.2024 у справі №140/3135/19.
Аналогічний підхід до розуміння суті виїзної перевірки був сформульований Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, а також у постановах Верховного Суду від 17.05.2019 у справі №823/2530/18, від 23.04.2020 у справі №826/20146/15, від 24.01.2019 у справі №805/1941/17-а, від 22.04.2021 у справі № 820/2993/16.
Встановлені у цій справі обставини свідчать, що відповідачем в порушення положень податкового законодавства, за ініційованої до проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, фактично, внаслідок відсутності платника податків за адресою, було проведено невиїзну перевірку за наявними у контролюючого органу документами у приміщенні останнього, а не за місцезнаходженням позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача було складено акт від 25.07.2023 № 4007/Ж6/26-15-24-02-04 про неможливість пред'явлення наказу від 19.07.2023 № 3686-п та направлень від 20.07.2023 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платнику податків у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 за фактичним місцезнаходженням.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, а суд зобов'язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.
Стосовно посилання відповідача на неврахування пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України щодо ненадання документів під час проведення перевірки, слід зазначити, що обов'язок платника податків надавати усі первинні документи, пов'язані з предметом перевірки, знаходиться у прямій залежності від факту обізнаності платника податків із призначеною відносно нього перевіркою та її предметом і забезпечення йому можливості взяти участь у її проведенні. За змістом пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Оскільки виїзну документальну перевірку проведено у приміщенні податкового органу, не можна достеменно вважати, що контролюючий орган вчинив дії, направлені на фактичне отримання від позивача первинних документів після початку проведення перевірки.
Як вказувалося вище, документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, в той час як, документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Варто відзначити, що неможливість проведення виїзної перевірки не може мати наслідком автоматичного проведення контролюючим органом невиїзної документальної перевірки з огляду на те, що для проведення будь-якого виду податкової перевірки необхідно дотримання умов прийняття наказу та повідомлення платника про відповідну перевірку.
Крім того, у Податковому кодексі України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку, у тому числі у разі відсутності платника податків за місцезнаходженням.
При цьому проведення перевірки у встановленому законом порядку є передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень, а тому в разі недотримання встановлених вимог та, як наслідок, визнання перевірки протиправною, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень.
Крім того, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
Однак доказів на підтвердження факту пред'явлення чи ознайомлення позивача із наказом про проведення саме документальної позапланової невиїзної перевірки, яка фактично була проведена у даній справі, відповідачем не надано.
Крім того, суд зазначає, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлений у ст. 177 ПК України.
Згідно з пунктом 177.1 ст. 177 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 177.2 ст. 177 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Положеннями п. 177.4 ст. 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з пунктом 177.6 статті 177 ПК України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
За змістом пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно приписів пункту 291.4 статті 291 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку.
При цьому відповідно до підпункту 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у випадку та в строк, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Згідно з пунктом 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Приписами пункту 292.11 статті 292 ПК України визначено, що до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.
Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Судом встановлено, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства, а також законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідач обґрунтував доводами про те, що позивач у спірний період порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у ході податкової перевірки встановив, що позивач порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлені ПК України, а саме, надавала поворотну фінансову допомогу ТОВ «Маркасон» відповідно до договору поворотної фінансової допомоги. За твердженням податкового органу, відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, надання фінансової допомоги належить до коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» та є забороненим для здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
На цій підставі відповідач вважав, що першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому відбулося таке порушення, позивач втратила право перебування на спрощеній системі оподаткування, а тому отримані доходи слід оподатковувати на загальних умовах.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до розділу 3 Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 (наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 (надалі - КВЕД-2010) КВЕД побудовано за ієрархічною системою кодування із застосуванням літерно-цифрового коду. Літерні познаки секцій використовують як рубрикатор і їх не використовують у кодуванні. Подальшу деталізацію секцій КВЕД - розділ, група, клас - позначають цифровими кодами.
Розділом 5 КВЕД-2010 "Структура класифікації видів економічної діяльності" передбачено: фінансова та страхова діяльність (секція - К), надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ - 64), грошове посередництво (група - 64.1), інші види грошового посередництва (клас - 64.19).
Отже, лише визначене коло суб'єктів господарювання із зареєстрованим відповідним видом діяльності, можуть надавати фінансові послуги.
Як вбачається з акту перевірки, серед обраних позивачем видів діяльності, не значились такі її види, як надання фінансових послуг чи здійснення інших видів грошового посередництва.
Зі змісту копії договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, який був предметом податкової перевірки, встановлено, що за його умовами ФОП ОСОБА_1 , як позикодавець, надавала позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов'язувався повернути надані грошові кошти в строки, передбачені договором.
Крім того, вищезазначений договір передбачав, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування коштами не стягується.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що укладення такого договору не мало на меті отримання позивачем доходу та, виходячи з наведених вище положень чинного законодавства, не може розцінюватись як надання позивачем послуг з фінансового посередництва.
Податковою перевіркою не встановлено випадків отримання позивачем плати за надання поворотної фінансової допомоги позичальникам, так само, як і не виявлено випадків порушення позичальниками строків повернення коштів, отриманих як поворотна фінансова допомога.
Суд зазначає, що залучені до матеріалів справи копії виписок про рух коштів на рахунках містять відомості про надходження коштів на рахунки позивача з призначенням платежу: повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору.
Як наслідок, доводи відповідача про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та необхідність застосування нею з 01.10.2017 загальних умов оподаткування є безпідставними.
Враховуючи те, що вищезазначене слугувало підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань із сплати податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, військового збору, зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), суд вважає податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20.09.2023 № 5872224024, № 5870524024, № 58706024024, № 5870824024, № 5870924024, рішення від 19.09.2023 № 5852024024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20 вересня 2023 року № Ф-58701 в сумі 431 558,43 грн та 06 листопада 2023 року № Ф-63223-2615 в сумі 431 237,43 грн, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 13 420,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 01.12.2023.
Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені нею судові витрати в розмірі 13 420,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від « 20» вересня 2023 року № 5872224024.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від « 20» вересня 2023 року № 5870524024.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від « 20» вересня 2023 року № 58706024024.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення-рішення ГУ ДПС м. Києві від « 20» вересня 2023 року № 5870824024.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС м. Києві від « 20» вересня 2023 року № 5870924024.
Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від «19» вересня 2023 року № 5852024024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 вересня 2023 року № Ф-58701 в сумі 431 558,43 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2023 року № Ф-63223-2615 в сумі 431 237,43 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 13 420,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 13 грудня 2024 року.
Суддя Кочанова П.В.