79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.12.07 Справа№ 3/335А
Суддя Н.Березяк при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи
за позовом Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства, м. Золочів
до відповідача : Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001881501/1 від 18.10.2007 р.
За участю представників:
Від позивача: Наконечна О.М., Коваль Р.В. -представники
Від відповідача: Сембай О.Р. -представник
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки , передбачені ст.ст.49,51 КАС України.
Суть спору: Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001881501/1 від 18.10.2007 р.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив їх задоволити з підстав і мотивів, наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
Відповідач позов заперечив з підстав і мотивів, викладених в своїх поясненнях, просив позов залишити без задоволення.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.12.2007 року.
Повний текст рішення підписаний та оголошений 18.12.2007 року.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:
10.08.2007 року ДПІ у Золочівському районі проводилась перевірка Золочівського міського виробничо житлово-комунального підприємства з питань дотримання вимог п.п 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за період з 22.01.2002 р. по 30.06.2005 року. За результатами перевірки складено Акт №20/15-213/03348703 від 10.08.2007 року на підставі, якого винесено податкове повідомлення-рішення:
- №0001881501/1 від 18.10.2007 р., яким зобов»язано сплатити штраф в розмірі 20% в сумі 13918,79 грн. за затримку на 205 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов»язання в сумі 69593,95 грн.
Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство не погоджується із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням, що стало підставою його оскарження в судовому порядку.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов не обґрунтований не підлягає до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що платник податків зобов»язаний самостійно сплатити суму податкового зобов»язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст. 4 цього ж закону, для подання податкової декларації.
Згідно з підпунктом 4.1.4 п.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з п.7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» оподатковуваним періодом є один календарний місяць.
Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у пп. 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.
У позовній заяві позивач, посилаючись на п.15.1 і п.15.2 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) зазначає, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкового зобов»язання ( в тому числі штрафні санкції) не пізніше закінчення 1095 дня граничного строку сплати податкового боргу, та вважає, що податковим органом безпідставно застосовано штрафні санкції, тобто з порушенням терміну, визначеного п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону.
Такі доводи позивача необгрунтовані і не заслуговують на увагу суду.
Відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених п.п.15.1.2. цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов»язань платника податків у випадках, визначених цим законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов»язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов»язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону 2181-ІІІ, штрафна санкція (штраф) -плата у фіксованій сумі або в вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушення ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Положеннями п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 зазначеного Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003р. №550-IV) і п.п.6.1.7 п.6.1 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001 року №110 і (зі змінами і доповненнями) передбачено, що розмір штрафу за несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов'язання розраховується виходячи з фактично сплаченої (погашеної) суми податкового боргу, а штраф може застосовуватися виключно за фактом сплати (погашення) податкового боргу.
Тобто, для застосування штрафу згідно п.п.17.1.7. п.17.1 ст.17 потрібна така обов'язкова умова, як сплата податкового боргу. Саме момент сплати податкового зобов'язання, а не момент декларування даного зобов'язання є визначальним при застосуванні штрафних санкцій.
Визначений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" термін давності стосується лише податкових зобов'язань, які визначаються ДПІ у випадках, передбачених пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4. Норма вище зазначених підпунктів не передбачає застосування строку давності 1095 днів у разі нарахування штрафних санкцій по пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.
Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідач належними і допустимими доказами обґрунтував правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування найвищою судовою інстанцією України та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги необґрунтовані і не підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 21, 69, 70, 71,160-163, 167 КАС України, суд:
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.
Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України, 18.12.2007р.
Суддя Березяк Н.Є.