10 грудня 2024 року Справа № 915/595/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.
за участі секретаря Дюльгер І.М.
та представників сторін:
від позивача - Коляди В.М.;
від відповідача ? Хомин О.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/595/23
за позовом Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661);
в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ідентифікаційний код 20915546)
до MG Klimatechnik GmbH,
28309, Німеччина, м.Бремен, Варер штрасс, 133;
про стягнення грошових коштів у загальній сумі 11312,77 Євро.
встановив:
Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», правонаступником якого є акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (АТ “НАЕК “Енергоатом») в особі філії відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (далі ? ВП “ПУ АЕС») пред?явлено позов про стягнення з MG Klimatechnik GmbH грошових коштів у загальній сумі 11312,77 Євро, із яких: 6033,47 Євро ? пеня; 5279,29 Євро ? штраф, з посиланням на неналежне виконання MG Klimatechnik GmbH зобов?язань за укладеним з позивачем договором від 02.07.2019 № 53-123-01-19-05546 на постачання частин універсальних машин, а саме, зобов?язань щодо своєчасної поставки замовленого позивачем товару, внаслідок чого ВП “ПУ АЕС» за період прострочення здійснені нарахування пені та штрафу в порядку п. 4.1 договору.
Ухвалою від 12.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено підготовче засідання на 29.08.2023 об 11:00. Судом також зазначено, що у випадку неотримання судом до 29.08.2023 від компетентного органу Федеративної Республіки Німеччина підтвердження про вручення судових документів відповідачу резервною датою судового засідання є 24.10.2023.
Засідання 29.08.2023 не відбулося у зв'язку з неотриманням судом від компетентного органу Федеративної Республіки Німеччина підтвердження про вручення судових документів відповідачу.
Підготовче засідання 24.10.2023 не відбулося, наступне судове засідання ухвалою від 25.10.2023 призначено на 22.11.2023.
Ухвалою від 2.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 30.01.2024.
Ухвалою від 30.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 26.03.2024.
Ухвалою від 26.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 27.05.2024.
Судове засідання, призначене на 27.05.2024, не відбулося, оскільки у час проведення засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку від 27.05.2024.
Ухвалою від 27.05.2024 призначено наступне підготовче засідання на 01.07.2024.
01.07.2024 підготовче засідання не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне підготовче засідання призначено на 23.07.2024.
Підготовче засідання в даній справі 23.07.2024 не відбулося, наступне підготовче засідання призначено на 10.09.2024.
Ухвалою від 10.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та з урахуванням ухвали від 09.10.2024 призначено справу до судового розгляду по суті на 28.10.2024.
Ухвалою від 28.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання за клопотанням відповідача відкладено на 21.11.2024.
21.11.2024 судове засідання не відбулося у призначений час у зв'язку з перебуванням судді Давченко Т.М. в нарадчій кімнаті в іншому судовому засіданні, після чого у Миколаївській області була оголошена тривала повітряна тривога. Наступне підготовче засідання призначено на 10.12.2024.
Суд зауважує, що 19.01.2024 від АТ “НАЕК “Енергоатом» надійшла заява про заміну позивача у справі, мотивована тим, що з 11.01.2024 акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» стало правонаступником усіх прав і обов'язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Розглянувши зазначену указану заяву, та замінив позивача у справі № 915/595/23 - Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруча компанія “Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція» (промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ідентифікаційний код 20915546) на його правонаступника - Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ідентифікаційний код 20915546).
Щодо позицій сторін у справі.
Як зазначалося вище, предметом спору в даній справі є стягнення з MG Klimatechnik GmbH на користь ВП “ПУ АЕС» грошових коштів у загальній сумі 11312,77 Євро, із яких: 6033,47 Євро ? пеня; 5279,29 Євро ? штраф, з посиланням на неналежне виконання MG Klimatechnik GmbH зобов?язань за укладеним з позивачем договором від 02.07.2019 № 53-123-01-19-05546 на постачання частин універсальних машин, а саме, зобов?язань щодо своєчасної поставки замовленого позивачем товару, внаслідок чого ВП “ПУ АЕС» за період прострочення здійснені нарахування пені та штрафу в порядку п. 4.1 договору.
Відповідач у відзиві від 21.08.2023 позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, з посиланням на те, що позивачем не враховано фактичної дати поставки продукції відповідно до вимог договору.
На думку відповідача, системний аналіз положень правил Інкотермс 2000, ст.ст. 4, 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст.ст. 258, 263 Митного кодексу України, а також положень п. 3.3 договору, дозволяє стверджувати, що датою поставки товару є дата відмітки в CMR.
У позивача була наявна накладна на відвантаження товару (CMR №R24197ME) з відмітками Миколаївської митниці ДФС та підписом і печаткою безпосередньо вантажоодержувача (ДП «НАЕК «Енергоатом» в графі 24 «отримання товару»), які датовані ще 03.12.2019. Відтак, саме 03.12.2019, а не 18.02.2020 є датою поставки товару, а тому єдино можливий розмір санкцій, який би міг бути нарахований до сплати відповідачу, може становити 226,26 євро (пеня в розмірі 0,1% вартості непоставленого товару).
Крім того, відповідач вважає, що оскільки прострочення поставки товару тривало лише 3 дні і позивач не надав суду будь-якого доказу, котрий би підтверджував завдані майнові втрати внаслідок такого прострочення, як і інформації про збитки, які понесені через триденне прострочення здійснення поставки, компенсаційний характер предмета позовних вимог виключається.
Позивач у відповіді на відзив від 06.09.2023 та 28.03.2024 (аналогічні за змістом) виклав незгоду з доводами відповідача та наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з посиланням на безпідставність тверджень MG Klimatechnik GmbH щодо дати постачання товару 03.12.2019, оскільки відповідно до п. 3.3 договору № 53-123-01-19-05546 від 02.07.2019 датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару; сторони в договорі погодили дату постачання товару.
Відповідач здійснив поставку товару в повному обсязі 19.02.2020, але з простроченням в термінах поставки, про що свідчать відмітки на відвантаження товару на митній декларації UA508190/2020/200268, Invoice/рахунку № DPNAEK- 2/2019 від 22.11.2019. Відповідно до умов укладеного договору строк прострочення поставки товару становить: 01.12.2019 по 18.02.2019 = 80 днів.
Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.
Вислухавши пояснення представників сторін, які наполягали на доводах, викладених у поданих сторонами документах по суті справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
02.07.2019 між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (надалі - покупець, позивач) та MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) (надалі - постачальник, відповідач), укладений договір № 53-123-01-19-05546 на постачання товару (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV 42950000-0 по ДК 021:2015 - Частини універсальних машин (ЗІП до СКО Tanporre) (далі - товар) у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору. Рік виготовлення товару - не пізніше 2018 року (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.3. Договору місцем виконання цього Договору є місто Южноукраїнськ.
Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість товару є твердою та складає 75418,42 Євро.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що постачання здійснюється на протязі 120 календарних днів з дати публікації договору в системі РгоZогго, але не пізніше 30.11.2019, на умовах: DDU м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП “Складське господарство» відповідно до правил Інкотермс-2000.
Відповідно до п. 3.3. Договору датою постачання товару є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що у разі порушення зобов'язань по договору, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання товару понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.
Пунктами 7.1-7.3 Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладання даного договору. Якщо будь-які з таких обставин безпосередньо вплинули на виконання зобов'язань у термін, встановлений у договору, то цей термін відсувається відповідно до часу дії відповідної обставини. Форс-мажорні обставини визнаються тільки у випадку їх виникнення в період терміну дії даного договору. Про настання і припинення форс-мажорних обставин кожна сторона зобов'язана інформувати іншу сторону протягом 10 днів. Настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом органів, у компетенцію яких входять повноваження видавати сертифікати, що підтверджують настання подій непереборної сили. Недотримання терміну повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до п.п. 8.1-8.3. Договору, всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв'язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно претензійного порядку. Сторона, яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов'язана поновити їх, не чекаючи на пред'явлення претензії або позову. Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання. У разі незадоволення претензії або не отримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей у претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 12.1. Договору він вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою.
Відповідно до п. 12.2. Договору дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1. цього Договору, та закінчується 31.12.2020.
Відповідно до п. 12.3. Договору закінчення терміну дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього Договору, та виконання діючих зобов'язань.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Між сторонами також була погоджена та підписана Специфікація № 1, яка є Додатком №1 до Договору, у відповідності до якої узгоджено поставку товару загальною вартістю 75418,42 Євро.
На виконання умов договору відповідачем поставлено позивачу обумовлені у Специфікації № 1 товари, що підтверджується митною декларацією за № UА508190/2020/200268 з відміткою про відвантаження товару 19.02.2020, рахунком (invoice) від 22.11.2019 № DPNAEK-2/2019 на суму 75418,42 Євро, виставленим відповідачем позивачу, а також поданою відповідачем накладною на відвантаження товару CMR № R24197ME.
Згідно зазначених вище документів відповідачем у повному обсязі поставлено позивачу товари, перелік та номенклатура яких узгоджені у Специфікації № 1, на суму 75418,42 Євро.
Підставою для звернення з позовом є порушення відповідачем строку поставки, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню в сумі 6033,47 Євро та штраф у сумі 5279,29 Євро у порядку п. 4.1 договору.
Відповідачем не заперечується прострочення поставки товарів за договором, проте між сторонами відсутня згода щодо строку зазначеного прострочення.
На переконання позивача, датою поставки товарів за договором слід вважати 19.02.2020 - дату отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару; відповідач же вважає, що датою поставки товару є 03.12.2019 - дата поставки згідно відмітки в накладній на відвантаження товару (CMR №R24197ME) з відмітками Миколаївської митниці ДФС та підписом і печаткою безпосередньо вантажоодержувача ДП «НАЕК «Енергоатом» в графі 24 «отримання товару», датованими саме 03.12.2019.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1-2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 статті 267 ГК України передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий договір на постачання товару від 02.07.2019.
В силу законодавства та умов договору MG Klimatechnik GmbH зобов'язане було здійснити поставку товару позивачу не пізніше 30.11.2019.
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до п. 3.3. Договору датою постачання товару є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Крім того, пунктом 3.1. Договору встановлено, що постачання здійснюється на протязі 120 календарних днів з дати публікації договору в системі РгоZогго, але не пізніше 30.11.2019, на умовах: DDU м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП “Складське господарство» відповідно до правил Інкотермс-2000.
Відповідно до Інкотермс-2000 DDU розшифровується як “delivered duty unpaid», тобто "поставка без сплати мита".
Термін "поставка без сплати мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких "мит" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Обов'язки щодо такого "мита" покладаються на покупця, так само як будь-які витрати і ризики, що виникнуть у зв'язку з тим, що він не здійснить своєчасно митного очищення товару для імпорту.
Проте, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо проходження ввізних митних процедур і несення витрат і ризиків, пов'язаних із цим, або сплати деяких витрат, якими супроводжується імпорт товару, сторони повинні включити чітке застереження про це у договір купівлі-продажу.
У даному випадку, сторони не погоджували покладення на продавця обов'язки щодо проходження ввізних митних процедур і несення витрат і ризиків, пов'язаних із цим. Тобто відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів покладається на покупця. Крім того, на покупця покладено і ризики, що виникнуть у зв'язку з тим, що він не здійснить своєчасно митного очищення товару для імпорту.
Враховуючи зазначені вище умови договору, датою постачання товару є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Тобто належними доказами дати постачання товару є накладна на відвантаження товару з відміткою про дату отримання товару на складі вантажоодержувача.
У даному випадку в матеріалах справи наявна копія накладної на відвантаження товару СМR №R24197МЕ, в якій наявна наступна інформація:
- найменування відправника;
- найменування отримувача;
- місце розвантаження;
- місце та дата завантаження;
- перелік доданих документів;
- назва товару, його кількість, пакування;
- умови поставки;
- дані про перевізника у вигляді штампу;
- печатка та підпис підприємства перевізника;
- місце і дата складання накладної (у даному випадку це 29.11.2019 у місті Рейнбек);
- підпис та штамп відправника;
- інформація про митне очищення, а саме штамп Волинської митниці ДФС від 30.11.2019 про взяття під митний контроль, штамп Миколаївської митниці ДФС від 03.12.2019 про взяття під митний контроль;
- відмітка про отримання 03.12.2019 вантажу Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція", скріплена підписом та печаткою позивача.
Така позиція викладена колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у постанові від 12.10.2024 у справі № 915/1443/
Таким чином, суд доходить до висновку, що накладна на відвантаження товару СМR №R24197МЕ є належним доказом отримання позивачем товару, оскільки містить відмітку про отримання 03.12.2019 вантажу Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція".
Позивач не оспорює проставлення відповідних відміток у примірнику накладної на відвантаження товару СМR №R24197МЕ.
З огляду на викладене вище, суд доходить до висновку, що позивач отримав товар 03.12.2019, що підтверджується накладною на відвантаження товару СМR №R24197МЕ.
Крім того, як було встановлено вище, саме на покупця покладено і ризики, що виникнуть у зв'язку з тим, що він не здійснить своєчасно митного очищення товару для імпорту. Тобто проходження митного оформлення товару тривалий час з 03.12.2019 відбулося виключно з вини позивача.
Таким чином, позивач дійсно отримав товар 03.12.2019, тобто з пропуском встановленого у Договорі строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Як зазначалось вище, відповідно до пункту 4.1 Договору, у разі порушення зобов'язань по договору, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання товару понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.
Відповідач здійснив поставку товару в повному обсязі 03.12.2019, тобто з простроченням в термінах поставки на 2 дні.
Отже, за період прострочення з 01.12.2019 по 02.12.2019 підлягає нарахування пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.
Здійснивши розрахунок пені, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню на суму 150,84 Євро (75418,42 Євро х 0,1% х 2 дні = 150,84 Євро).
В той же час позовні вимоги щодо стягнення штрафу взагалі не підлягають задоволенню, оскільки термін прострочення складає всього 2 дні, тоді як штраф накладається у разі прострочення постачання товару понад 30 днів.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог лише в частині стягнення пені у сумі 150,84 Євро, тоді як решта позовних вимог є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат з оплати судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру має бути сплаченим судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем оплачено звернення до суду з позовом у даній справі судовим збором згідно платіжного доручення від 14.04.2023 № АЕС/2897 на суму 8210,58 грн.
Судом визнано обґрунтованими позовні вимоги у загальній сумі 150,84 Євро, еквівалентній сумі 6007,96 грн. по курсу НБУ станом на час подання позову, яка підлягала оплаті судовим збором у сумі 2684 грн. (мінімальна сума судового збору на 2023 рік).
Отже, таку суму судового збору належить відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Позивач у клопотанні від 08.04.2024 також просить суд стягнути з відповідача витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи, в сумі 12420 грн.
Матеріалами справи, зокрема, договором від 10.10.2023 № 37-123-08.23.08575, розрахунком до цього договору, актом надання послуг від 26.10.2023 на суму 12420 грн. та платіжним дорученням від 07.11.2023 на таку ж суму підтверджується, що позивачем сплачено ФОП Калюжному Д.Д. 12420 грн. за надання послуг з письмового перекладу документів в межах розгляду даної справи.
Зазначені витрати також підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволені в розмірі 1,33% ((150,84/ 11312,77)*100).
Отже, з відповідача підлягають стягненню витрати на перекладача в сумі 165,19 грн. (12420*1,33%).
У судовому засіданні 10.12.2024 згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з MG Klimatechnik GmbH (28309, Німеччина, м.Бремен, Варер штрасс, 133; номер в торговому реєстрі HRB 29835 HB, податковий номер 60 122 14292) на користь Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ідентифікаційний код 20915546) пеню у сумі 150,84 Євро та витрати на оплату судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2684 грн., а також витрати, понесені на переклад документів у справі в сумі 165,19 грн.
3.Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2024.
Суддя Т.М. Давченко