Номер провадження: 33/813/2830/24
Номер справи місцевого суду: 501/4069/24
Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю. О.
Доповідач Дришлюк А. І.
13.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі головуючого судді Дришлюка А.І.
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 30 вересня 2024 року по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,0 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн (а.с. 13).
10.10.2024 року адвокатом Рева Світланою Леонідівною в інтересах ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 30 вересня 2024 року, в якій просила суд оскаржувану постанову скасувати та провадження по справі закрити (а.с. 20-23). Постановою Одеського апеляційного суду від 01.11.2024 року (головуючий суддя - Копіца О.В.) апеляційну скаргу було повернено апелянту, у зв'язку із відсутність в матеріалах апеляційної скарги доказів на підтвердження наявності повноважень адвоката на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції (а.с. 26, 26 зворот). Копію даної постанови суду, згідно супровідного листа наявного в матеріалах справи, було направлено представнику апелянта на її електронну пошту 01.11.2024 року (а.с. 27).
04.11.2024 року на адресу апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 30.09.2024 року, в якій просить суд оскаржувану постанову скасувати та провадження по справі закрити. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неправомірну відмову особі участі, у зв'язку із чим особа була позбавлена права надавати свої заперечення та клопотання про закриття провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції не враховано факт керування останній самокатом, а не електросамокатом, а також факт наявності порушення з боку працівників поліції порядку проходження огляду, закріпленого відповідною Інструкцією. Разом з тим, апелянт також звертається до суду із клопотанням щодо поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження (а.с. 31-47).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.11.2024 року було відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду (а.с. 50-51).
В судове засідання 10.12.2024 року особа, яка притягується до відповідальності - ОСОБА_1 , повідомлений щодо дати, часу та місця проведення судового розгляду не з'явився. 09.12.2024 року від представника апелянта - адвоката Реви Світлани Леонідівни надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (а.с. 53-54).
Відповідно до положень ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Дослідивши матеріали справи, наведенні доводи апелянта, апеляційним судом встановлено наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що вина останнього у вчиненні правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 579847 від 14.09.2024 року, рапортом, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, роздруківкою за результатами перевірки на стан алкогольного сп'яніння та відеозаписом, на якому зафіксовано, як притягуваний проходить огляд на стан сп'яніння та результатами приладу - 1,44 ‰.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Стосовно посилань апелянта щодо розгляду справи з відсутності особи, яка притягується до відповідальності та його захисника, слід зазначити наступне.
Матеріалами справи в свою чергу вбачається, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , був повідомлений щодо дату, час та місце розгляду справи, а сам6: 30.09.2024 року в Іллічівському міському суді Одеської області, про що міститься відповідна відмітка в протоколі, засвідченому підписом даної особи (а.с. 4), в тому числі й вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про надсилання судової повістки особі на контактний номер телефону (а.с. 12), котрий був зазначений ним особисто як засіб зв'язку, згідно заяви про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою смс-повідомлення (а.с. 8). При цьому, особа, яка притягається до відповідальності, будучи обізнана щодо дати та місця розгляду справи, в судове засідання не з'явився, повідомлення щодо наявності обґрунтованих підстав для такої неявки матеріали справи в свою чергу не містять. Заява про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи представника даної особи - адвоката Реви Світлани Леонідівни, направлена на адресу суду першої інстанції, та яку на думку апелянта не враховано під час розгляду справи по суті, свою чергу будь-яких доказів на підтвердження існування наведених в даній заяві підстав для відкладення не містить (а.с. 14-16). З огляду на наведене, враховуючи положення ст. 268 КУпАП, згідно якого присутність особи, яка пригнується до адміністративної відповідальності не є обов'язкова за наявності даних про своєчасне повідомлення такої особи щодо дати, часу та місця розгляду справи, зважаючи при цьому на необґрунтованість поданої представником ОСОБА_1 заяви від 30.09.2024 року, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта в цій частині.
Відносно інших доводів апелянта слід зазначити наступне. Згідно п. 2.9 а ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Матеріалами протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 579847 встановлено, що 18.09.2024 року близько 23 год.15 хв. ОСОБА_1 в м. Чорноморськ, Одеської області, по вул. Паркова, 28 керував транспортним засобом електросамокат JET в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 4). Огляд на алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку, із застосуванням приладу Драгер 6820 та результати огляду становлять - 1, 44 проміле (а.с. 3).
Відповідно, в даному протоколі, складеному відносно ОСОБА_1 містяться відомості щодо керування останнім саме електросамокатом JET, що в свою чергу також вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису з боді камер працівників поліції (а.с. 7).
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, зазначено, що при розгляді адміністративних справ вказаних категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття "транспортні засоби", зокрема примітки до ст. 286 КК, ч. 7 ст. 121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху України.
За положеннями ст. 121 КУпАП, під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
У відповідності до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, а саме п. 1.10 транспортний засіб визначається як пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Відповідно, наведений в положеннях ПДР України термін в свою чергу охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
При цьому, ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року містить визначення поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
Тобто, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Відповідні положення в тому числі були викладені й в ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Окрім наведеного, також слід зазначити, що визначення електросамокату як транспортного засобів в свою чергу також відповідає й правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 по справі № 127/5920/22, згідно якої, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Електросамокат в свою чергу розуміється як легкий, портативний електричний транспортний засіб, який зазвичай складається з двох коліс, рульової колонки із ручками та електричного мотора, що живиться від акумулятора (згідно загальнодоступної інформації).
Відповідно, з огляду на вищенаведене в своїй сукупності, в тому числі й наявних матеріалів справи, а саме - протоколу про адміністративне правопорушення із відміткою щодо керування особою електросамокатом JET та відеозапису подій, вказаний електросамокат, яким керував ОСОБА_1 є транспортним засобом, оскільки має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей, а тому доводи апелянта в цій частині відхиляються апеляційним судом.
Окрім того, на підтвердження факту керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння до матеріалів справи працівниками поліції також було долучено роздруківку з приладу Драгер, із зазначенням результату огляду - 1, 44 проміле (а.с. 3), в тому числі й направлення ОСОБА_1 на відповідний огляд із зазначенням ознак сп'яніння та отриманого результату (а.с. 5). Наявні в матеріалах справи відеозаписи в свою чергу в повній мірі фіксують момент проходження особою огляду на стан алкогольного сп'яніння безпосередньо на місці зупинки, в тому числі й отримані результати огляду (відео 2). При цьому, порядок проходження огляду особи на стан алкогольного сп'яніння та результати такого огляду в свою чергу апелянтом не оскаржувалися. Будь-яких інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції апелянтом також наведено не було.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Таким чином, враховуючи вищенаведене в сукупності, оскільки наведені доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростували правильні по суті висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновкупро залишення апеляційної скарги без задоволення та оскаржуваної постанови Іллічівського міського суду Одеської області від 30 вересня 2024 року без змін.
На підставі викладеного та керуючись 294 КУпАП України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 30 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк