«03» грудня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12017150190002114,
за апеляційною скаргою прокурора Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 грудня 2021 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Спорне Ягоднинського району Магаданської області рф, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого за ч. 4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Воєводське Арбузинського району Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- обвинуваченого за ч. 4 ст. 358 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 грудня 2021 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожен, визнані невинуватими у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та кожен виправданий за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення. Вирішено питання про судові витрати та речові докази.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Прокурор просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнати винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, кожному.
На підставі ст. 44, 49 КК України провадження у справі щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закрити, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Зазначив, що виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК), оскільки висновки суду першої інстанції не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Вважає, що суд не повною мірою взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Прокурор вказав, що у порушення вимог ст. 94 КПК України, судом не надано оцінки кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, що на думку апелянта, стало підставою для ухвалення необґрунтованого та невмотивованого виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
На думку прокурора, суд вибірково підійшов до оцінки окремих доказів, надавши перевагу одним, і без наведення мотивів, які б указували на їх недостовірність, недопустимість чи суперечність, відкинув інші. Вважає, що необхідно критично ставитися до показань обвинувачених про фактичне проходження лікування в умовах КУ «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», оскільки зазначені твердження повністю спростовуються показаннями свідків і дослідженими в ході судового засідання письмовими доказами.
На думку прокурора, сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку з показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , доводить поза розумним сумнівом факт використання ОСОБА_22 та ОСОБА_7 завідомо підроблених довідок № 14 та 15 про перебування на лікарняних, за обставин, зазначених у обвинувальному акті.
Зазначив, що суд першої інстанції, в обґрунтування своєї позиції про відсутність в діях обвинувачених складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, послався на постанови Верховного Суду у адміністративних провадженнях від 29.04.2020 (справа №814/1126/17 адміністративне провадження №К/9901/22887/18), від 10.12.2019 у справі №814/893/17 та від 31.07.2019 у справі №815/810/18, які, на думку прокурора, регулюють відмінні кримінально-правові відносини, не стосуються даного кримінального провадження та не можуть бути покладені в основу вироку.
Зазначив, що в ході судового розгляду шляхом дослідження письмових доказів та допиту свідків з'ясовано, що надані обвинуваченими довідки Вознесенського міського центру первинної медико-санітарної допомоги» №14 від 20.07.2017 на ім'я ОСОБА_6 про його перебування на лікуванні в умовах денного стаціонару з 07.07.2017 по 20.07.2017, а також №15 від 22.07.2017 на ім'я ОСОБА_7 про його перебування на лікуванні з 10.07.2017 по 22.07.2017, послугували підтвердженням поважних причин для їх тимчасової відсутності на роботі, підставою виплати грошових коштів за час тимчасової відсутності на роботі до моменту звільнення за прогул, тобто документами, які потягли наслідки правового характеру.
Вказав, що вищезазначені довідки мали всі ознаки офіційного документу: дату та номер їх видачі, дані щодо закладу та особи, яка їх видала, інформацію про час тимчасової непрацездатності, наявний діагноз, були скріплені печаткою закладу охорони здоров'я та відповідали загальним вимогам форми такого роду документів. Разом з тим, дослідженими в суді доказами встановлено, що фактично обвинувачені до закладу охорони здоров'я не звертались, а тому надані ними довідки є завідомо підробленими.
Зазначив, що судом першої інстанції не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 (справа №727/12903/18 провадження №51-4088км20), відповідно до якої склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, наявний навіть у разі надання довідки невстановленого зразка, яка не відповідає критеріям офіційного документу, якщо особа усвідомлювала те, що інформація, яка міститься в ній, не відповідає дійсності, проте може вплинути на вирішення цивільної справи за її позовом, тобто здатна спричинити наслідки правового характеру.
На думку апелянта, надання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 завідомо підроблених довідок № 14 і № 15 потягло наслідки правового характеру для обвинувачених. Тому вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про виправдання обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КПК України.
Узагальнені доводи інших учасників судового провадження.
В запереченнях на апеляційну скаргу, захисник ОСОБА_8 вважав вирок суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України за таких обставин.
Наказом начальника ГУНП в Миколаївській області № 8 o/c вiд 16.01.2017, ОСОБА_6 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Вознесенського відділу поліції Головного управління Націонaльної поліції в Миколаївській області, та тим же наказом ОСОБА_23 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Вознесенського відділу пoлiції Головного упрaвління Національної поліції в Миколаївській області, яких було поновлено на посадах відповідно до постанов Миколаївського окружного суду № 814/1604/16 вiд 30.11.2016 та №814/1504/16 вiд 19.12.2016, відповідно.
Ha початку липня 2017 року ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_24 , перебуваючи на вищевказаних посадах інспекторів сектору реагування патрульної поліції № 3 та 4 Вознесенського відділу поліції Головного управління Націонaльної поліції в Миколаївській області, вирішили уникнути несення служби y курортних зонах Миколаївської області та уникнути патрулювання y зазначених місцях y курортний період.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_25 , перебуваючи y попередній змові із ОСОБА_6 звернувся до раніше знайомого йому лікаря ОСОБА_26 , який раніше працював на посаді лікаря в КУ «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» та надавав медичну допомогу ОСОБА_27 , з метою отримання документів, що підтвердять перебування їx на лікарняному. ОСОБА_25 , повідомив ОСОБА_26 , про те, що він та його товариш ОСОБА_6 захворіли та попрохав останнього зареєструвати їх в КУ «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», як хворих ociб.
У зв'язку з чим, ОСОБА_26 попрохав своїх колег із КУ «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_28 та ОСОБА_29 зареєструвати в журналі реєстрації довідок непрацездатності прізвища про нібито перебування на лікарняному ОСОБА_6 та ОСОБА_23 , та зареєструвaли довідки в журналі реєстрації довідок непрацездатності під № 14 вiд 20.07.2017 відносно ОСОБА_6 та № 15 вiд 22.07.2017 відносно ОСОБА_23 .
Після цього, невстановлена досудовим розслідуванням особа, перебуваючи y невстановленому місці за невстановлених обставин виготовила завідомо неправдиві довідки № 14 на iм'я ОСОБА_6 щодо перебування на лікуванні в умовах денного стаціонару в КУ «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» з 07.07.2017 по 20.07.2017 із діагнозом: «Хронічний гломерулонефрит y стадії нестійкої peмicії, сечовий синдром, вторинна артеріальна гіпертензія II cт 2 ст, ризик високий, кризовий перебіг з частими змішаними кризами СН0-Iст», видано вiд імені ОСОБА_18 , та довідки № 15 на ім'я ОСОБА_7 щодо перебування на лікуванні в умовах КУ «Вознесенський міський центр первинної мeдико-санітарної допомоги» з 10.07.2017 по 22.07.2017 із діагнозом: «ГРВI Гострий бронхіт з астматичним компонентом ДН0ст», видано, також, від імені лікаря ОСОБА_30 .
У подальшому, невстановлена y ході досудового розслідування особа передала ОСОБА_6 та ОСОБА_27 ідентичні за фоpмою та змістом довідки № 14 та 15, щодо перебування на лікуванні з внесеними до них їх анкетними даними з підробленими штампами, печатками, підписами від iмeнi лікаря та внесеними неправдивими відомостями про перебування на лікyванні в період з 07.07.2017 по 20.07.2017 ОСОБА_6 та в перiод з 10.07.2017 по 22.07.2017 ОСОБА_7 .
У кінці липня - на початку серпня 2017 року, після спливу терміну лікарняного, вказаного y довідках ОСОБА_6 та ОСОБА_23 , перебуваючи y приміщенні Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області, який знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Київська, 24, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, достовірно знаючи, що вони не проходили лікування та в установленому законом порядку не отримували листа непрацездатності, надали старшому інспектору СКЗ Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_12 завідомо підроблені довідки № 14 та 15 про перебування на лікарняних, видані на їх власні імена, які містять завідомо неправдиві відомості про те, що вони перебувaли на лікуванні в медичному закладі КУ «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. 228-ї Стрєлкової Дивізії, 26, таким чином, використавши завідомо підроблені документи.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного, кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: використання завідомо підробленого документу.
Виправдовуючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за висунутим обвинуваченням, суд послався на те, що надані стороною обвинувачення докази, не підтверджують винуватість обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, a саме у використанні завідомо підробленого документа.
За висновком суду першої інстанції, довідки Вознесенського міського центру первинної медико-санітарної допомоги» №14 від 20.07.2017 на ім'я ОСОБА_6 про його перебування на лікуванні в умовах денного стаціонару з 07.07.2017 по 20.07.2017 та №15 від 22.07.2017 на ім'я ОСОБА_7 про його перебування на лікуванні в умовах КУ «Вознесенська МЦ ПМСД» з 10.07.2017 по 22.07.2017, не відповідають формі, визначеній для листка непрацездатності, оскільки в довідках не вказано військове звання, місце проходження служби, час на який особа звільняється від служби, з якого часу слід приступити до виконання обов'язків.
Також судом першої інстанції зазначено, що вищезазначені довідки не відповідають вимогам наказу Міністерства Внутрішніх Справ №201 від 23.03.2016 «Про затвердження форми довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України», яким затверджена форма довідки про тимчасову непрацездатність працівників поліції.
Тому суд першої інстанції вважав, що вищезазначені довідки не є офіційним документом, оскільки дані довідки, не відповідають встановленим вимогам чинного законодавства до їх форми та реквізитів, а також констатують лише факт звернення особи до медичного закладу і не підтверджують непрацездатність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а отже, на переконання суду першої інстанції, інформація, яка міститься в вищезазначених довідках, не має юридично значущого характеру.
Також суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи прокурора про те, що лише ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 КК України, передбачена відповідальність за підроблення, збут офіційних документів, тоді, як ч. 4 ст. 358 КК України передбачає відповідальність за використання завідомо підробленого будь-якого документу, і предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, може бути не обов'язково документ, який містить всі передбачені законом реквізити.
Тому, хоча довідка Вознесенського міського центру первинної медико-санітарної допомоги» №14 від 20.07.2017 на ім'я ОСОБА_6 та довідка Вознесенського міського центру первинної медико-санітарної допомоги» №15 від 22.07.2017 на ім'я ОСОБА_7 , і не містять в собі всіх необхідних реквізитів та не відповідають наказу Міністерства Внутрішніх Справ №201 від 23.03.2016, але сам факт надання даних довідок, які містять відповідну неправдиву інформацію, обвинуваченими за місцем проходження служби, містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Суд першої інстанції вважав, що дані доводи прокурора не відповідають вимогам закону, оскільки за ст. 358 КК України, передбачена кримінальна відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток та бланків.
В обґрунтування вказаних висновків, суд першої інстанції послався на постанову Верховного Суду від 10.12.2019 справа №711/530/18, згідно якої предметом злочинів, передбачених ст. 358 КК України, є офіційний документ (примітка ст. 358 КК). Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв у примітці ст. 358 КК України, перешкоджає визнанню його офіційним, що також узгоджується з правовими висновками, викладеними у Постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №701/1114/16-к, від 01.03.2018 у справі №461/7315/15-к, від 13.09.2018 у справі №607/10931/14-к.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що доказів, на які посилається сторона обвинувачення, недостатньо для доведення винуватості обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також їх захисник ОСОБА_8 вважали вирок суду законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, повторно дослідивши обставини кримінального провадження шляхом дослідження доказів, суд встановив наступне.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожен, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, за наступних обставин.
Наказом начальника ГУНП в Миколаївській області № 8 o/c вiд 16.01.2017 ОСОБА_6 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Вознесенського відділу поліції Головного управління Націонaльної поліції в Миколаївській області, та тим же наказом ОСОБА_23 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Вознесенського відділу пoлiції Головного упрaвління Національної поліції в Миколаївській області, яких було поновлено на посадах відповідно до постанов Миколаївського окружного суду № 814/1604/16 вiд 30.11.2016 та №814/1504/16 вiд 19.12.2016, відповідно.
Ha початку липня 2017 року ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_24 , перебуваючи на вищевказаних посадах інспекторів сектору реагування патрульної поліції № 3 та 4 Вознесенського відділу поліції Головного управління Націонaльної поліції в Миколаївській області, вирішили уникнути несення служби y курортних зонах Миколаївської області та уникнути патрулювання y зазначених місцях y курортний період.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_25 перебуваючи y попередній змові із ОСОБА_6 звернувся до раніше знайомого йому лікаря ОСОБА_26 , який раніше працював на посаді лікаря в КУ «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» та надавав медичну допомогу ОСОБА_27 , з метою отримання документів, що підтвердять перебування їx на лікарняному. ОСОБА_25 , повідомив ОСОБА_26 , про те, що він та його товариш ОСОБА_6 захворіли та попрохав останнього зареєструвати їх в КУ «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», як хворих ociб.
У зв'язку з чим, ОСОБА_26 попрохав своїх колег із КУ «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_28 та ОСОБА_29 зареєструвати в журналі реєстрації довідок непрацездатності прізвища про нібито перебування на лікарняному ОСОБА_6 та ОСОБА_23 , та зареєструвaли довідки в журналі реєстрації довідок непрацездатності під № 14 вiд 20.07.2017 відносно ОСОБА_6 та № 15 вiд 22.07.2017 відносно ОСОБА_23 .
Після цього, невстановлена досудовим розслідуванням особа, перебуваючи y невстановленому місці за невстановлених обставин виготовила завідомо неправдиві довідки № 14 на iм'я ОСОБА_6 щодо перебування на лікуванні в умовах денного стаціонару в КУ «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» з 07.07.2017 по 20.07.2017 із діагнозом:
«Хронічний гломерулонефрит y стадії нестійкої peмicії, сечовий синдром, вторинна артеріальна гіпертензія II cт 2 ст, ризик високий, кризовий перебіг з частими змішаними кризами СН0-Iст», видано вiд імені ОСОБА_18 та довідки № 15 на ім'я ОСОБА_7 щодо перебування на лікуванні в умовах КУ «Вознесенський міський центр первинної мeдико-санітарної допомоги» з 10.07.2017 по 22.07.2017 із діагнозом: «ГРВI Гострий бронхіт з астматичним компонентом ДН0ст», видано, також, від імені лікаря ОСОБА_30 .
У подальшому, невстановлена y ході досудового розслідування особа передала ОСОБА_6 та ОСОБА_27 ідентичні за фоpмою та змістом довідки № 14 та 15, щодо перебування на лікуванні з внесеними до них їх анкетними даними з підробленими штампами, печатками, підписами від iмeнi лікаря та внесеними неправдивими відомостями про перебування на лікyванні в період з 07.07.2017 по 20.07.2017 ОСОБА_6 та в перiод з 10.07.2017 по 22.07.2017 ОСОБА_7 .
У кінці липня - на початку серпня 2017 року, після спливу терміну лікарняного, вказаного y довідках ОСОБА_6 та ОСОБА_23 , перебуваючи y приміщенні Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області, який знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Київська, 24, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, достовірно знаючи, що вони не проходили лікування та в установленому законом порядку не отримували листа непрацездатності, надали старшому інспектору СКЗ Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_12 завідомо підроблені довідки № 14 та 15 про перебування на лікарняних, видані на їх власні імена, які містять завідомо неправдиві відомості про те, що вони перебувaли на лікуваннi в медичному закладі КУ «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. 228-ї Стрєлкової Дивізії, 26, таким чином, використавши завідомо підроблені документи.
Апеляційний суд (в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта) кваліфікує дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного, за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу.
Обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, не визнав та пояснив, що він хворіє з 2005 року і періодично лікується у різних лікарнях. В 2017 році ОСОБА_6 він протягом року перебував на лікарняному 5 разів, двічі з яких був на стаціонарному лікуванні. 07.07.2017 він звернувся до лікаря в амбулаторію, яка розташована в районі «Болгарка», але хто саме був лікарем, обвинувачений вже не пам'ятає.
Після чого лікар виписав йому лікування і він лікувався амбулаторно. По закінченню лікування, йому видали відповідну довідку, яку він надав за місцем проходження служби до Вознесенського ВП ГУНП. Про те, що він захворів, ОСОБА_6 повідомив безпосереднього керівника одразу 07 липня. Наголосив на тому, що він дійсно хворів, проходив лікування і довідка, яку він надав, відповідає дійсності.
Обвинувачений ОСОБА_7 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, не визнав та пояснив, що в липні 2017 року він перебував на лікарняному. До лікаря звертався в амбулаторію, яка розташована в районі «Болгарка». Зазначив, що прізвище лікаря, який призначав йому лікування, - ОСОБА_31 . Після лікування він знову звернувся до амбулаторії, де йому видали довідку про лікування, які він здав до відділу кадрів Вознесенського ВП ГУНП. Зазначив, що дійсно проходив лікування, а також те, що вони з ОСОБА_6 працювали у різних відділеннях і ні про що не домовлялись.
Всупереч вказаним поясненням обвинувачених, колегія суддів вважає доведеною вину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Вина ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного, підтверджується наступними доказами:
- довідкою Вознесенського міського центру первинної медико-соціальної допомоги №15, згідно якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає в АДРЕСА_2 , перебував на лікуванні в умовах КУ «Вознесенський МЦ ПМСД» з 10.07.2017 по 22.07.2017 з діагнозом ГРВІ гострий бронхіт з астматичним компонентом. Довідка видана за місцем вимоги (т. 2 а. с. 168, т. 2 а. с. 55);
- довідкою Вознесенського міського центру первинної медико-соціальної допомоги №14, згідно якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає в АДРЕСА_3 , перебував на лікуванні в умовах КУ «Вознесенський МЦ ПМСД» з 07.07.2017 р. по 20.07.2017 р. з діагнозом хронічний гломерулонефрит в стадії нестійкої ремісії. Сечовий сіндром. Вторинна артеріальна гіпертензія ІІ ст.. 2 ст Ризик високий. Кризовий перебіг з частими змішанними кризами. СНО - 1 ст. Довідка видана за місцем вимоги (т. 2 а. с. 167, т. 2 а. с. 54);
- висновком експерта №195 від 08.05.2018, згідно якого відбиток печатки «Лікар ОСОБА_18 » в довідках №15 від 22.07.2017 та №14 від 20.07.2017 нанесений за допомогою знакодрукуючого пристрою струменевого способу друку.
Відбиток штампу КУ «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» та відбиток печатки «Для довідок та листків непрацездатності АЗПСМ №2» КУ «Вознесенський МЦ ПМСД» в довідці №15 від 22.07.2017 та довідці №14 від 20.07.2017 нанесені за допомогою знакодрукуючого пристрою струменевого способу друку (т. 1 а. с. 205-208);
- висновком експерта №417 від 17.12.2018, згідно якого підпис від імені лікаря ОСОБА_18 в довідці №14 від 20.07.2017 на ім'я ОСОБА_6 та №15 від 22.07.2017 на ім'я ОСОБА_7 , які видані Комунальною установою «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», виконані не ОСОБА_18 , а іншою особою (т. 2 а. с. 12-18).
Згідно повідомленню головного лікаря КУ «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 03.10.2017 №424/06, ОСОБА_6 в період з 07.07.2017 по 20.07.2017 та ОСОБА_7 в період з 10.07.2017 по 22.07.2017 на лікарняному не перебували (т. 1. а. с. 187, 91, т. 2 а. с. 15).
Згідно повідомленню головного лікаря КУ «Вознесенський міський центр первинної медичко-санітарної допомоги» від 10.11.2017 №512/06, ОСОБА_7 в період з 10.07.2017 по 22.07.2017 за медичною допомогою в даний заклад не звертався (т. 1. а. с. 183, т. 2 а. с. 54).
Згідно повідомленню головного лікаря КУ «Вознесенський міський центр первинної медичко-санітарної допомоги» від 10.11.2017 №513/06, ОСОБА_6 в період з 07.07.2017 по 20.07.2017 за медичною допомогою в даний заклад не звертався (т. 1 а. с. 166).
Відповідно до інформації в.о. начальника управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації та доданих до неї документів, перевіркою встановлено, що ОСОБА_7 в період з 10.07.2017 по 22.07.2017 та ОСОБА_22 в період з 07.07.2017 по 20.07.2017 до КУ «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» не звертались, медичні документи, які підтверджували б їх амбулаторне або стаціонарне лікування відсутні (т. 1 а. с. 139-146).
Отже, досліджені апеляційним судом письмові докази беззаперечно доводять, що фактично обвинувачені до закладу охорони здоров'я не звертались.
Окрім вищенаведених письмових доказів, які підтверджують, що фактично обвинувачені до закладу охорони здоров'я не звертались, зазначене підтвердили допитані в суді свідки.
Так, свідок ОСОБА_18 - лікар сімейної медицини у Вознесенській лікарні, підтвердив, що довідки № 14 та 15 про перебування на лікарняному ОСОБА_7 та ОСОБА_22 він не видавав, на довідках не його підпис та не його печатка.
Свідок ОСОБА_28 пояснила суду, що вона працювала медичною сестрою у лікаря ОСОБА_32 . На той час вона перебувала у відпустці. Їй зателефонував лікар ОСОБА_33 і попросив записати в журнал довідок інформацію щодо двох осіб, зазначивши номери довідок, прізвища, ім'я та по батькові цих пацієнтів, а також їх рік народження та дати лікування. Так, як ОСОБА_28 була у відпустці вона попросила це зробити медичну сестру ОСОБА_21 .
Свідок ОСОБА_21 підтвердила в суді ту обставину, що їй зателефонувала ОСОБА_28 і попросила записати в журнал реєстрації довідок двох хворих з її дільниці, пояснивши, що вона відсутня на роботі. ОСОБА_21 внесла до журналу прізвища, ім'я по батькові двох осіб, їх дату народження, адреси.
Свідок ОСОБА_26 пояснив суду, що в 2017 році він працював лікарем швидкої медичної допомоги. Чи звертались до нього обвинувачені він не пам'ятає. Також ОСОБА_26 зазначив, що на той час довідок про перебування на лікуванні він видавати не міг, а міг лише скерувати хворих до лікаря сімейної медицини.
Свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що вона працює головним лікарем вторинної медико-санітарної допомоги. До лікарні надійшов запит з поліції, чи видавались ОСОБА_6 та ОСОБА_7 довідки про перебування на лікарняному і чи дійсно вони знаходились на лікуванні. Після проведеної перевірки встановлено, що таких довідок лікарня не надавала і такі пацієнти лікування не проходили.
Дослідивши докази, колегія суддів встановила, що фактично обвинувачені до закладу охорони здоров'я не звертались, а тому надані ними довідки є завідомо підробленими.
Зазначене також підтверджується актами про відсутність працівників поліції на службі від 19.10.2017, згідно яких ОСОБА_6 з 07.07.2017 по 20.07.2017 та ОСОБА_7 з 10.07.2017 по 22.07.2017 були відсутні на службі без поважних причин (т. 1 а. с. 184, 185).
Відповідно до наказу №1301 від 18.10.2017 призначено службове розслідування за фактом використання майором поліції ОСОБА_6 та капітаном поліції ОСОБА_7 довідок про їх перебування на лікарняних, які містять неправдиві відомості щодо проходження ними лікування (т.1 а.с. 186).
Згідно висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Вознесенського ВП ГУНП майором поліції ОСОБА_6 та капітаном поліції ОСОБА_7 від 17.11.2017, за вчинення дисциплінарного проступку, що призвело до самоусунення від виконання службових обов'язків та відсутності на службі без поважних причин у робочі дні з 10.07.2017 по 14.07.2017, та з 17.07.2017 по 20.07.2017, спроби шляхом обману уникнути відповідальність за прогули, ОСОБА_6 було вирішено звільнити зі служби поліції. За вчинення дисциплінарного проступку, що призвело до самоусунення від виконання службових обов'язків та відсутності на службі без поважних причин у робочі дні 07.07.2017, з 10.07.2017 по 14.07.2017, та з 17.07.2017 по 21.07.2017, спроби шляхом обману уникнути відповідальність за прогули, ОСОБА_7 було вирішено звільнити зі служби поліції (т. 1 а. с. 125-133, т. 2 а. с. 56-64).
Зазначене підтверджується також показання допитаних судом свідків.
Так, свідок ОСОБА_9 , який в період 2017 року він перебував на посаді начальника Вознесенського відділу поліції, пояснив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали довідки про перебування на лікарняному, і ці довідки були направлені до ГУНП в Миколаївської області. Але з'ясувалося, що довідки підроблені та за результатами службового розслідування, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звільнили.
Свідок ОСОБА_10 , який працював в 2017 році на посаді заступника начальника Вознесенського ВП, пояснив суду, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були співробітниками Вознесенського ВП та згідно наказу начальника ГУНП в Миколаївської області вони повинні були їхати у відрядження до с. Коблево для несення там служби, але у відрядження вони не поїхали, так як повідомили, що захворіли. Потім, на підтвердження перебування на лікарняному, вони принесли довідки, які, як з'ясувалось не відповідали дійсності.
Свідок ОСОБА_34 , який працював начальником кадрів Вознесенського ВП ГУНП, пояснив, що у відношенні працівників зазначеного відділу поліції в 2017 році проводилось службове розслідування, за результатами якого вони були звільнені. Зазначає, що влітку 2017 року обвинувачені подали довідки про перебування на лікарняному, які були направлені до ГУНП.
Свідок ОСОБА_12 , який перебував на посаді старшого інспектором сектору кадрового забезпечення, суду пояснив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 влітку 2017 року надали дані про перебування ними на лікарняному, які він направив до відділу кадрового забезпечення ГУНП.
Свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які працювали у відділі по роботі з особовим складом ГУНП в Миколаївської області, пояснили суду, що влітку 2017 року до відділу кадрового забезпечення надійшли дві довідки, які не відповідали вимогам, передбаченим наказом МВС №201 2016 року. Під час проведення перевірки було з'ясовано, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на лікуванні не перебували. Був встановлений факт відсутності обвинувачених на роботі без поважних причин, так як фактично вони не перебували на лікуванні.
Свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що вона працює на посаді начальника відділу розрахунково-касового обслуговування відділу фінансового забезпечення ГУНП в Миколаївської області. До її відділу надходять накази про звільнення або відсутність поліцейських на роботі. Обвинуваченим спочатку було нараховано фінансове забезпечення під час хвороби, а потім прийшов наказ, що дні, які обвинувачені були відсутні на роботі, визнані прогулами і з них були стягнуті виплачені кошти.
Сукупність досліджених доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку з показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , доводить поза розумним сумнівом факт використання ОСОБА_22 та ОСОБА_7 завідомо підроблених довідок № 14 та 15 про перебування на лікарняних, за обставин, зазначених у обвинувальному акті.
На переконання колегії суддів, надання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 завідомо підроблених довідок № 14 і № 15 потягло наслідки правового характеру для обвинувачених, які зазначено вище.
Оцінюючи зібрані у кримінальному провадженні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку колегія суддів вважає, що всі вищевказані докази є належними, допустимими та достовірними, узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановленим у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, повністю підтверджують вину обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, яка є доведеною.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 червня 2018 р. у справі № 712/13361/15, провадження № 51-1604км18).
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності.
Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом».
Враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів дійшла висновку, що вина ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного) у використанні завідомо підробленого документу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, доведена поза розумним сумнівом.
Суд першої інстанції, виправдовуючи обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , дійшов необґрунтованого висновку, що довідки Вознесенського міського центру первинної медико-санітарної допомоги» №14 від 20.07.2017 на ім'я ОСОБА_6 про його перебування на лікуванні в умовах денного стаціонару з 07.07.2017 по 20.07.2017 та №15 від 22.07.2017 на ім'я ОСОБА_7 про його перебування на лікуванні в умовах КУ «Вознесенська МЦ ПМСД» з 10.07.2017 по 22.07.2017, не відповідають формі, визначеній для листка непрацездатності, оскільки в довідках не вказано військове звання, місце проходження служби, час на який особа звільняється від служби, з якого часу слід приступити до виконання обов'язків.
Також судом першої інстанції зазначено, що вищезазначені довідки не відповідають вимогам наказу Міністерства Внутрішніх Справ №201 від 23.03.2016 «Про затвердження форми довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України», яким затверджена форма довідки про тимчасову непрацездатність працівників поліції.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що довідки № 14 та № 15 про перебування обвинувачених на лікуванні не є офіційними документами, оскільки дані довідки, не відповідають встановленим вимогам чинного законодавства до їх форми та реквізитів, а також констатують лише факт звернення особи до медичного закладу і не підтверджують непрацездатність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а отже, на переконання суду першої інстанції, інформація, яка міститься в вищезазначених довідках, не має юридично значущого характеру.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.
Частиною 4 ст. 358 КК України передбачено відповідальність за використання завідомо підробленого документа.
Згідно з приміткою, під офіційним документом у цій статті слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
З матеріалів провадження вбачається, що довідки № 14 та № 15 про перебування обвинувачених на лікуванні повністю підпадають під вказані вище ознаки офіційного документу, оскільки інформація, яка міститься у них про нібито перебування обвинувачених на лікуванні, була використана обвинуваченими та надана до відділу кадрового забезпечення ГУНП в Миколаївській області на підтвердження перебування на лікуванні, якого фактично обвинувачені не проходили, чим уникнули несення служби.
Надаючи ці довідки, кожен з обвинувачених усвідомлював, що інформація, яка міститься в ній, не відповідає дійсності.
Колегія суддів зазначає, що хоча довідка Вознесенського міського центру первинної медико-санітарної допомоги» №14 від 20.07.2017 на ім'я ОСОБА_6 та довідка Вознесенського міського центру первинної медико-санітарної допомоги» №15 від 22.07.2017 на ім'я ОСОБА_7 , і не містять всіх необхідних реквізитів відповідно до наказу Міністерства Внутрішніх Справ №201 від 23.03.2016, але сам факт надання обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем проходження служби даних довідок, які містять відповідну неправдиву інформацію, містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховний Суду від 29.10.2020 (справа №727/12903/18 провадження №51-4088км20), відповідно до якої склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, наявний навіть у разі надання довідки невстановленого зразка, яка не відповідає критеріям офіційного документу, якщо особа усвідомлювала те, що інформація, яка міститься в ній, не відповідає дійсності, проте може вплинути на вирішення цивільної справи за її позовом, тобто здатна спричинити наслідки правового характеру.
Поряд з цим, в ході судового розгляду шляхом дослідження письмових доказів сторони обвинувачення встановлено, що надані обвинуваченими довідки послугували у свій час підтвердженням поважних причин для їх тимчасової відсутності на роботі, підставою виплати грошових коштів за час тимчасової відсутності на роботі до моменту звільнення за прогул - тобто документами, які потягли наслідки правового характеру.
Окрім того, вищезазначені довідки мали всі ознаки офіційного документу: дату та номер їх видачі, дані щодо закладу та особи, яка їх видала, інформацію про час тимчасової непрацездатності, наявний діагноз, були скріплені печаткою закладу охорони здоров'я та відповідали загальним вимогам форми такого роду документів.
Отже, виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК), оскільки його висновки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Суд першої інстанції не повною мірою взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
За таких обставин, відповідно до ст. 420 КПК України, колегія суддів вважає виправдувальний вирок щодо обвинувачених таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку, яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного, слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України з призначенням покарання, передбаченого санкцією цієї статті.
Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_6 , апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, який відноситься до категорії кримінальних проступків, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має позитивні характеристики з місця роботи та місця проживання.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 , передбачені ст. 66 КК України, апеляційним судом не встановлено.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , передбачені ст. 67 КК України, не встановлено.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу, про яке просив прокурор, яке, на переконання апеляційного суду, відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_35 , апеляційний суд враховує фактичні обставини провадження та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, який відноситься до категорії кримінальних проступків, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має позитивні характеристики з місця роботи та місця проживання.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_36 , передбачені ст. 66 КК України, апеляційним судом не встановлено.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_36 , передбачені ст. 67 КК України, не встановлено.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання, про яке просив прокурор, яке, на переконання апеляційного суду, відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Разом з тим, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають звільненню від відбування призначеного покарання, з огляду на таке.
Згідно обвинуваченню, визнаному апеляційним судом доведеним, у кінці липня - на початку серпня 2017 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, тобто кримінальний проступок.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Згідно ч. 8 ст. 284 КК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності можливо тільки за її згодою та на підставі відповідного клопотання.
У Постанові від 06.12.2021 по справі N 521/8873/18 (провадження N 51-413 кмо 21), Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно до положень ст. 285 КПК роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Нероз'яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
В судовому засіданні 28.02.2024 апеляційним судом обвинуваченим ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в порядку ст. 285 КПК України роз'яснені вищевказані вимоги закону. Однак, обвинувачені заперечували проти їх звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
За такого, за відсутності згоди обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на застосування відносно них положень ст. 49 КК України, суд вправі звільнити їх лише від відбування покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, за час досудового розслідування та судового розгляду обвинувачені не ухилявся від суду, нових кримінальних правопорушень не вчиняли.
За такого, визначений у п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строк давності за вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не зупинявся та не переривався й сплинув в кінці липня на початку серпня 2020 року.
У зв'язку з чим обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного, на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, слід звільнити від відбування покарання, призначеного за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
На підставі ст. 124 КПК України, з обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені прокурором витрати на проведення експертиз в сумі 4 147 грн.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 411, 412, 413, 420, 424, 532, 615 КПК України, суд,-
Апеляційну скаргу прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 грудня 2021 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.
На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 680 грн, звільнити у зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.
На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 680 грн, звільнити у зв'язку із закінченням строків давності.
Стягнути витрати на проведення судових експертиз в сумі 4 147 грн, а саме, з ОСОБА_6 - 2 073, 50 грн та ОСОБА_7 - 2 073, 50 грн.
Речові докази зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3