Справа № 455/2194/24 Головуючий у 1 інстанції: Кушнір А.В.
Провадження № 33/811/1712/24 Доповідач: Гончарук Л. Я.
05 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2024 року,
встановив:
цієї постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП - закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до постанови, 24.06.2024 о 01 год 19 хв в с. Буньковичі, на вул. Хирівська, 65, Самбірського району Львівської області, ОСОБА_1 керував скутером марки «Honda Foresight», б/н, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України.
Крім того, 24.06.2024 о 01 год 19 хв в с. Буньковичі, на вул. Хирівська, 65, Самбірського району Львівської області, ОСОБА_1 керував скутером марки «Honda Foresight», б/н, будучи обмеженим права керування транспортним засобом постановою державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом №55390061 від 29.09.2022, чим порушив вимоги п.2.1а Правил дорожнього руху України.
На вказану постанову особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2024 року, оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування зазначає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.
Зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні його пояснення як особи яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення.
Вказує, що свою вину у вживанні алкоголю він заперечував.
Стверджує, що в момент його фактичного затримання працівник поліції не роз'яснив йому його прав та не надав змоги одержати кваліфіковану правову допомогу.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що в судових засіданнях він участі не брав, а оскаржувану постанову ним було отримано 14 листопада 2024 року, відтак вважає такий пропущено з поважних причин.
Апеляційна скарга подана в частині оскарження постанови судді про притягнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, в частині, що стосується закриття провадження у справі за ч. 3 ст. 126 КУпАП постанова судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2024 року не оскаржується.
В судове засідання до суду апеляційної інстанції, призначене на 05 грудня 2024 року ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причину неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від такого не надходило.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП за таких обставин неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 998685 від 08.09.2024, який складений уповноваженою на те посадовою особою та відповідає вимогам ст. 256 КУпАП(а.с.5); рапортом інспектора СРПП ВП№1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області Яремко В. від 08.09.2024(а.с.2); довідкою про повторність ВП № 1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області(а.с.3); копією постанови судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 03.11.2023 (а.с.4); рапортом слідчого СВ ВП№1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області Терлецького С. від 29.08.2024(а.с.6); рапортом старшого інспектора - чергового ВП№1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області Душного І. від 23.06.2024(а.с.7); копією протоколу допиту потерпілого ОСОБА_1 від 09.08.2024(а.с.8); копією протоколу огляду місця ДТП від 24.06.2024 зі схемою до нього(а.с. 9-14); копією висновку експерта №2135/2024-т від 26.08.2024(а.с15); відеозаписом (а.с.16), та іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Частинами 1, 2 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 998685, 24.06.2024 о 01 год 19 хв в с. Буньковичі, на вул. Хирівська, 65, Самбірського району Львівської області, ОСОБА_1 керував скутером марки «Honda Foresight», б/н, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 998685 від 08.09.2024 ОСОБА_1 ознайомився, про що свідчить його підпис, проставлений у відповідних графах. Жодних зауважень чи заперечень не висловлював.
При цьому, як слідує з довідки про повторність ВП № 1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області, така видана про те, що 07.07.2023 громадянином ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителем АДРЕСА_1 , вчинено адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за яке постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 03.11.2023 №455/1536/24, яка набрала законної сили 14.11.2023 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Відповідно до рапорта інспектора СРПП ВП №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області Яремко В. від 08.09.2024, в якому зазначено, що в ході розгляду матеріалів ЄО № 5150 від 29.08.2024 було встановлено, що 24.06.2024 01:19 год на автодорозіьТ-1401 КПП Смільниця-Старий Самбір в с. Буньковичі відбулось зіткнення між автомобілем марки “Опель Астра» н.з. НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та скутера “Хонда» під керуванням гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 житель АДРЕСА_1 , який перевозив пасажира неповнолітнього сина гр. ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані в лікувальний заклад. Згідно відповіді від № 2135/2024-т від 26.08.2024 стало відомо, що водій гp. ОСОБА_1 поступив в даний медичний заклад в стані алкогольного сп'яніння. Результат огляду 0,68 проміле.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення, та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9а Правил дорожнього руху за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду.
Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду першої інстанції не містить посилання на належні докази його вини є безпідставними.
Протокол про адміністративне правопорушення серії АДД № 998685 від 08.09.2024 року складений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідають вимогам діючого законодавства і є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджують подію і обставини правопорушення. Крім цього, дані зазначеного протоколу узгоджуються з іншими доказами у справі. Отже, такий є належним та допустимим доказом у справі, який суд обґрунтовано поклав в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 130 КУпАП, а висновок суду першої інстанції, про керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушено вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху України, жодним чином не спростовано.
Тому, підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено.
Стягнення накладене судом на ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, за змістом якої, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, не враховуються.
Апеляційний суд вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, накладене у межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та є безальтернативним.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги в цілому та вважає, що підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд-,
постановив:
поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2024 року.
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончарук