ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.12.2024Справа № 910/12787/24
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімтехнолоджі»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн»
про стягнення 9.776.263,47 грн.
Представники сторін:
від позивача: Коломієць І.С.;
від відповідача: не з'явився.
17.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімтехнолоджі» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» про стягнення 9776263,47 грн, з яких 8920509,38 грн основного боргу, 595682,29 грн пені, 68732,57 грн 3% річних та 191339,23 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024 не у повному обсязі поставив позивачу товар, вартість якого була оплачена позивачем шляхом попередньої оплати, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 8920509,38 грн, а також нараховані 595682,29 грн пені, 68732,57 грн 3% річних та 191339,23 грн інфляційних втрат.
Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої судом було відмовлено ухвалою від 21.10.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 відкрито провадження у справі №910/12787/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.11.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
У підготовчому засіданні 13.11.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляд по суті на 04.12.2024.
Представник позивача у судовому засіданні 04.12.2024 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 04.12.2024 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача, що підтверджується інформацією з бази «Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У судовому засіданні 04.12.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімтехнолоджі» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» (постачальник) укладено Договір поставки товарів №240118/1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність), в погоджені строки на умовах, викладених в договорі та додатках до нього, товари сільськогосподарського призначення, а саме: мінеральні добрива, в кількості, якості, асортименті, за ціною та в строки, що визначені в додатках до цього договору, що іменуються далі по тексту «товар», а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, що передбачені в цьому договорі.
Відповідно до п. 1.2 Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024 номенклатура (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість партії встановлюються сторонами за погодженням в додатках до цього договору і вказуються в розрахункових документах та/або у вивантажувальних документах (рахунках-фактурах, видаткових накладних тощо) на товар.
Згідно з п. 1.3 Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024 товар за цим договором поставляється партіями. Під партією сторони розуміють кількість товару, що вказана в одному додатку до цього договору. Загальна кількість товару, що поставляється покупцю за цим договором, визначається сукупною кількістю всього товару, що зазначений у всіх видаткових накладних або актах приймання-передачі товару, складених сторонами на виконання зобов'язань за цим договором.
Вартість кожної окремої партії товару визначається сторонами у відповідних додатках на кожну окрему партію товару. Загальна вартість товару, що постачається за даним договором (загальна сума договору) визначається шляхом складання вартості всього товару, поставленого за цим договором (п. 1.4 Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024).
Згідно з п. 1.5 Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024 сторони в письмовій формі у відповідних додатках до цього договору узгоджують найменування товару, одиниці виміру, кількість товару, ціну за одиницю товару без ПДВ, загальну вартість партії товару без ПДВ, суму ПДВ (20%), загальну вартість партії товару з ПДВ (20%), грошовий валютний еквівалент ціни за одиницю товару та загальної вартості партії товару, умови поставки (відвантаження) товару відповідно до ІНКОТЕРМС-2010, місце поставки, умови щодо транспорту, умови, за наявності яких здійснюється відвантаження товару, строки оплати погодженої за додатком партії товару, інші умови.
Згідно з п. 3.1 Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024 кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається сторонами в додатках до цього договору, складених та підписаних обома сторонами. Фактична кількість і вартість тієї або іншої партії товару вказується в видаткових документах на товар (видаткові накладні та/або акти прийому-передачі товару).
Згідно з п. 4.1 Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024 товар поставляється погодженими партіями, згідно із додатками, укладеними сторонами відповідно до цього договору. Оформлені належним чином додатки є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 4.2 Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024 зобов'язання постачальника по поставці товару в рамках договору виникає після підписання сторонами відповідного додатку до даного договору та отримання від покупця попередньої оплати в порядку та у строки, визначені в додатках до цього договору.
Згідно з п. 4.6 Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024 зобов'язання постачальника щодо поставки партії товару вважаються виконаними і право власності на партію товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцеві при умові виконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару на умовах попередньої оплати (пункт 7.1. Договору).
Поставка товару підтверджується видатковими документами на товар (видатковими накладними та/чи актами приймання-передачі), які підписані уповноваженими представниками обох сторін. Обов'язок по складанню видаткових накладних та/чи актів приймання-передачі товару покладається на постачальника. Документи оформляються згідно з порядком, вказаним у розділі 6 цього Договору (п. 4.9 Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024).
Відповідно до п. 4.1 Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024 ціна за одиницю товару в гривні та, відповідно, загальна ціна партії товару встановлюється сторонами в додатках до договору.
Орієнтовна загальна сума договору на момент укладення становить до 120000000 грн., в тому числі ПДВ 20000000 грн (п. 4.2 Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024).
Згідно з п. 5.3 Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024 загальна вартість товару, що постачається за даним договором (загальна вартість договору) визначається шляхом складання вартості всього товару, поставленого за цим договором.
У п. 6.8 Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024 сторонами погоджено, що за результатами поставки товару сторони підписують видаткову накладну або акти прийому-передачі товару, які складаються постачальником. Видаткові накладні або акти прийому-передачі товару формуються на підставі даних про кількість товару, зазначених в залізничних накладних, товаротранспортних накладних тощо, відповідно до обраного базису поставки товару. Датою підписання видаткових накладних або актів прийому-передачі товару є дата вказана у зазначених документах (у видаткових накладних та/або в актах приймання-передачі товару).
Відповідно до п. 7.1 Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024 покупець зобов'язується оплатити товар прямим банківським переказом на умовах 100% (сто відсоткової) попередньої оплати повної вартості партії товару (якщо інше не передбачене сторонами в додатках до даного договору), у тому числі ПДВ, яка зазначена у додатку до цього договору або в рахунках на кожну окрему партію товару. Строки оплати певної партії товару зазначаються сторонами у відповідному додатку до цього договору.
Відповідно до п. 11.1 Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024 цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє по « 31» грудня 2024 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених цим договором і додатками до нього, якщо їх виконання розпочалося чи повинно було розпочатись до закінчення дії договору.
20.06.2024 між сторонами було укладено Додаток №4 до Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024, яким сторони погодили умови поставки наступної партії товару: гранульована сечовина (карбамід) марки В, кількістю 500,000 тонн, загальною вартістю 9500010,00 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024 не у повному обсязі поставив позивачу товар, вартість якого була оплачена позивачем шляхом попередньої оплати, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 8920509,38 грн, а також нараховані 595682,29 грн пені, 68732,57 грн 3% річних та 191339,23 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №240620-2 від 20.06.2024 на суму 9500010,00 грн позивач (покупець) 20.06.2024 сплатив відповідачу (постачальнику) грошові кошти (попередню оплату) у сумі 9500010,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2802 від 20.06.2024.
У п. 7 Додатку №4 від 20.06.2024 сторони погодили, що відвантаження партії товару покупцю за цим додатком здійснюється тільки після надходження на поточний банківський рахунок постачальника, зазначений в Договорі, 100% (сто відсоткової) попередньої оплати загальної вартості партії товару за цим Додатком. Строк оплати: до 21.06.2024.
Відповідно до п. 8 Додатку №4 від 20.06.2024 терміни поставки товару: до 15-го липня 2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи, лише 03.08.2024 відповідач поставив позивачу частину товару на суму 427500,46 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).
Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.
Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар.
Позивачем долучено до позовної заяви копію листа вих. №23-08/24-03 від 23.08.2024, адресованого відповідачу, про повернення суми попередньої оплати у розмірі 9072509,54 грн.
Відповідно до платіжної інструкції від 17.09.2024, відповідач повернув позивачу частину попередньої оплати у сумі 152000,16 грн. (у призначенні платежу відповідач послався на лист вих. №23-08/24-03 від 23.08.2024).
Доказів повернення грошових коштів у сумі 8920509,38 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» з повернення суми попередньої оплати у розмірі 8920509,38 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімтехнолоджі» в часині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» суми попередньої оплати у розмірі 8920509,38 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 595682,29 грн за період з 16.07.2024 по 15.10.2024 (за прострочення поставки товару).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 8.4 Договору поставки товарів №240118/1 від 18.01.2024 за порушення строків поставки товару з вини постачальника, постачальник зобов'язується сплатити на вимогу покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення строків поставки товару.
Як встановлено судом, відповідач повинен був поставити позивачу товар на суму 9500010,00 грн у строк до 15.07.2024, отже, прострочення з виконання вказаного обов'язку виникло з 16.07.2024.
Крім того, як встановлено судом, оскільки відповідач не поставив у встановлений строк товар, позивач звернувся до нього з листом вих. №23-08/24-03 від 23.08.2024 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 9072509,54 грн.
Доказів надсилання вказаного листа позивачем суду не надано. Так само як і доказів отримання у будь-який спосіб (електронною поштою, факсом, поштовим відправленням, тощо) відповідачем вказаного листа.
Про такі обставини також не повідомляє позивач у позовній заяві.
Втім, відповідно до платіжної інструкції від 17.09.2024, відповідач повернув позивачу частину попередньої оплати у сумі 152000,16 грн. (у призначенні платежу відповідач послався на лист вих. №23-08/24-03 від 23.08.2024).
Отже, в будь-якому випадку станом на 17.09.2024 відповідач отримав лист вих. №23-08/24-03 від 23.08.2024 про повернення суми попередньої оплати.
Суд зазначає, що покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.
Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар.
Таким чином, так як позивач реалізував своє право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати, то у відповідача припинився обов'язок поставити товар та виник обов'язок повернути покупцю попередню оплату.
Одночасно вказані два обов'язки існувати не можуть.
Так як матеріали справи не містять доказів того, що відповідач отримав від позивача лист вих. №23-08/24-03 від 23.08.2024 в будь-яку іншу дату, ніж 17.09.2024, то обґрунтованим для нарахування пені за прострочення поставки відповідачем товару є період з 16.07.2024 до 17.09.2024.
Оскільки розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, є необґрунтованим, суд здійснив власний розрахунок пені (за прострочення відповідачем поставки товару), та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені є 417835,36 грн.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімтехнолоджі» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» пені у розмірі 595682,29 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 417835,36 грн.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 68732,57 грн та інфляційні втрати у розмірі 191339,23 грн за період з 16.07.2024 по 15.10.2024.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат можливо за невиконання/прострочення виконання виключно грошового зобов'язання.
У правовідносинах між сторонами грошовим зобов'язанням є повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати.
При цьому, такий обов'язок виник у відповідача лише після того, як позивач звернувся до нього з претензією про повернення суми попередньої оплати, так як до цього існував обов'язок відповідача поставити позивачу оплачений товар, виконання якого відповідачем хоч і було прострочено, однак прострочення виконання зобов'язання не припиняє існування такого обов'язку, а є підставою для застосування до відповідача відповідної санкції, якою в даному випадку є пеня за прострочення поставки товару (стягнута судом вище).
Існування одночасно обов'язку і поставити товар, і повернути суму попередньої оплати неможливе.
Як встановлено судом, у відповідача припинився обов'язок поставити позивачу товар у зв'язку з отриманням від позивача листа про повернення суми попередньої оплати та одночасно виник обов'язок з повернення суми попередньої оплати, з огляду на що обґрунтованим для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є період з 18.09.2024 до 15.10.2024 (в межах заявлених позовних вимог).
За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 20473,30 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімтехнолоджі» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» 3% річних у розмірі 68732,57 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 20473,30 грн.
Що стосується інфляційних втрат, то як вбачається з тексту позовної заяви, позивач їх нараховує за серпень-вересень 2024 року, за період з 18.09.2024 по 15.10.2024 інфляційні втрати становлять нуль (0,00), про що також вказує позивач у позовній заяві.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімтехнолоджі» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» інфляційних втрат у розмірі 191339,23 грн задоволенню не підлягають.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 117315,17 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як вбачається з платіжної інструкції №4363 від 16.10.2024 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 146643,95 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 29328,78 грн.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 15, офіс 10; ідентифікаційний код: 44950104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімтехнолоджі» (03022, м. Київ, вул. Козацька, буд. 120/4; ідентифікаційний код: 41896055) суму основного боргу у розмірі 8920509 (вісім мільйонів дев'ятсот двадцять тисяч п'ятсот дев'ять) грн 38 коп., пеню у розмірі 417835 (чотириста сімнадцять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн 36 коп, 3% річних у розмірі 20473 (двадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн 30 коп. та судовий збір у розмірі 112305 (сто дванадцять тисяч триста п'ять) грн 82 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімтехнолоджі» (03022, м. Київ, вул. Козацька, буд. 120/4; ідентифікаційний код: 41896055) судовий збір у розмірі 29328 (двадцять дев'ять тисяч триста двадцять вісім) грн 78 коп, сплачений за платіжною інструкцією №4363 від 16.10.2024.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 13.12.2024.
Суддя О.М. Спичак