Справа № 738/2846/24
№ провадження 1-в/738/290/2024
12 грудня 2024 року м. Мена
Менський районний суд Чернiгiвської областi в складi:
судді - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засiданнi клопотання Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» про приведення вироку суду стосовно ОСОБА_2 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-ІХ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_3
учасників судового розгляду:
прокурора - ОСОБА_4
Суть питання, що вирішується ухвалою.
До Менського районного суду Чернігівської області надійшло клопотання Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» про приведення вироку Київського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2022 року у частині засудження ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України по епізоду від 22 червня 2022 року (викрадення майна потерпілої ОСОБА_5 ), у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-ІХ.
Виклад позиції учасників судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання.
Представник установи виконання покарань та засуджений в судове засідання не з'явилися, надали до суду заяви про розгляд клопотання без їх участі.
Встановлені судом обставини.
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2022 року ОСОБА_2 засуджено за ч.4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Згідно з розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, вирок Київського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2022 року набрав законної сили 03 листопада 2022 року.
Строк відбування покарання обчислюється з 22 червня 2022 року.
Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.
В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч. 2 ст. 74 КК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та ст. 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі. Так, згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК).
Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України чи виконання вироку відстрочене ст. 536 КПК України). При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов'язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року, відповідно до якого у новій редакції викладено статтю 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна».
Положеннями частини першої статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-ІХ) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною другою статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-ІХ) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статтею 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового Кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1. ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Як убачається з вироку Київського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2022 року, ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна 22 червня 2022 року у потерпілої ОСОБА_5 на суму 1 255 грн, а у потерпілого ОСОБА_6 на суму 4500 грн.
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481,00 грн, а відповідно 50 відсотків від його розміру (соціальна пільга) становило 1240,50 грн.
З огляду на указані норми, на момент вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України становив 2481,00 (1240,50 * 2 = 2481,00).
Як убачається з вироку вартість майна, яке ОСОБА_2 викрав 22 червня 2022 року у потерпілої ОСОБА_5 складала 1255 грн, тобто не перевищувала 2481,00 грн.
Отже, ОСОБА_2 вчинено таємне викрадення чужого майна на суму, що становить менше 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час їх вчинення (менше 2481,00 грн).
Вартість викраденого майна у ОСОБА_6 становила 4500 грн, що перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час їх вчинення (більше 2481,00 грн).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Враховуючи, що згідно з вироком Київського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2022 року, ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна 22 червня 2022 року у потерпілої ОСОБА_5 на суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день вчинення крадіжки, суд дійшов висновку про необхідність звільнити засудженого ОСОБА_2 від призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Керуючись п.13 ч.1 ст. 537, ч. 2 ст. 539 КПК України, ч.1 ст. 5, ч.4 ст. 74 КК України, суд -
Клопотання Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» про приведення вироку суду стосовно ОСОБА_2 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-ІХ - задовольнити.
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2022 року, привести у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року:
Звільнити засудженого ОСОБА_2 від покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2022 року, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (по епізоду від 22 червня 2022 року, потерпіла ОСОБА_5 ), на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння, негайно.
Вважати ОСОБА_2 таким, що засуджений вироком Київського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2022 року, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1