Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/1301/23
12.12.2024 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Вознюка Р.В.,
за участі секретаря судового засідання Федченко Л.В.,
справа № 677/1301/23,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Красилівська міська рада Хмельницької області,
третя особа - державний нотаріус Красилівської державної нотаріальної контори Тиховська В.В.,
предмет позову - про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом,
провівши по справі відкрите судове засідання в залі суду в м. Красилів, в порядку загального позовного провадження,-
«І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача»
30.08.2023 позивач звернувся до Красилівського районного суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який постійно проживав у належному для нього житловому будинку по АДРЕСА_1 .
До складу спадщини ОСОБА_2 входить вищевказаний житловий будинок та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,39 га., кадастровий номер 6822787400:06:011:0063.
За життя ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповів позивачу усе своє майно.
Після смерті ОСОБА_2 позивач подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини. Окрім нього заяву про прийняття спадщини подала дружина ОСОБА_3 .
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 13.03.2013 року по справі №2209/2130/12 ОСОБА_3 усунуто від права на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_2 та визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право на частку в житловому будинку по АДРЕСА_1 , як на майно колишнього колгоспного двору, що належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15.10.2020 року державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку кадастровий номер 6822787400:06:011:0063.
Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок позивачу нотаріусом було відмовлено у зв'язку із наявністю спору з дружиною померлого ОСОБА_2 , а саме його належності для ОСОБА_2 на праві особистої власності або ж на праві спільної сумісної власності останнього та ОСОБА_3 .
Позивач зазначає, що такий висновок нотаріуса є помилковим, оскільки станом на 15.04.1991 року ОСОБА_2 був єдиним членом колгоспного двору по АДРЕСА_2 , в той час як його дружина ОСОБА_3 втратила своє право на частку у майні цього двору, вказаний житловий будинок належить спадкодавцю.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . Спадкова справа після її смерті не відкривалась, із заявами спадкоємці не звертались, а тому позов пред'явлено до Красилівської міської ради Хмельницької області, як органу місцевого самоврядування за місцем знаходження спадкового майна.
Зважаючи на вказане просить визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 54,2 кв. м., житловою площею 43,3 кв. м., по АДРЕСА_1 .
Відзиву на позов відповідач не подав.
«ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи»
Позивач та його представник в судове засідання не з'явився, представник позивача адвокат Сидорук Д.В. надіслав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу за відсутності позивача та його представника.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав заяву, в якій справу просив розглянути на розсуд суду та у відсутність представника міської ради.
«ІІІ. Процесуальні дії у справі»
31.08.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 09.10.2024, витребувано у державного нотаріуса Красилівської державної нотаріальної контори Тиховської В.В. інформацію чи заводилась спадкова справа щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09.10.2023 ухвалою суду витребувано копію спадкової справи №264/2008 до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
08.12.2023 справу прийнято до свого провадження суддею Вознюком Р.В.
13.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
01.10.2024 ухвалою суду витребувано копію актового запису про смерть ОСОБА_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
«IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин»
ОСОБА_2 11.09.1968 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Згідно заповіту від 14.04.1999 року, реєстровий №33, ОСОБА_2 заповів позивачу усе своє майно де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, взагалі все те що буде йому належати на день смерті ОСОБА_5 .
До складу спадщини ОСОБА_2 входить:
- житловий будинок загальною площею 54,2 кв. м., житловою площею 43,3 кв. м., по АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,39 га., кадастровий номер 6822787400:06:011:0063, що розташована на території митинецької сільської ради.
Після смерті ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися позивач ОСОБА_1 та дружина спадкодавця ОСОБА_3 .
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 13.03.2013 року у справі №2209/2130/12 ОСОБА_3 , як таку, що ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_2 , який через похилий вік, тяжку хворобу і каліцтво був у безпорадному стані, усунуто від права на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право на частку в житловому будинку по АДРЕСА_1 , як на майно колишнього колгоспного двору, що належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набрало законної сили 06.04.2013 року та в апеляційному порядку не оскаржувалося.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, про що складено актовий запис №516.
15.10.2020 року державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори Тиховською В. В. на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,39 га, яка розташована на території Митинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області. Кадастровий номер 6822787400:06:011:0063.
Листом державного нотаріуса Красилівської державної нотаріальної контори Тиховської В.В. №325/01-16 повідомлено позивача про неможливість видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на цілий житловий будинок загальною площею 54,2 кв. м., житловою площею 43,3 кв. м., по АДРЕСА_1 у зв'язку із подачею ОСОБА_3 заяви про видачу їй свідоцтв про право власності на 1/2 частку майна згідно ст. 60 СК України.
Зважаючи на те, що виникає спір щодо статусу набуття права власності померлим ОСОБА_2 на житловий будинок по АДРЕСА_1 рекомендовано звернутися до суду.
Згідно технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_2 житловий будинок збудовано в 1969 році. Житлова площа становить 42,5 кв.м., загальна площа 53,4 кв.м.
Зазначені обставини підтверджуються: відомостями з позовної заяви; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , копією актового запису про шлюб №24 від 11.09.1968 року, копією заповіту, посвідченого 14.04.1999 секретарем виконавчого комітету Митинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області Шульгою М.І., реєстровий №33; копією державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №815059; копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.10.2020 року, реєстровий № 2-2135; Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №223158678 від 08.09.2020, копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно серії ССМ №157930; копією рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 13.03.2013 року у справі №2209/2130/12, листом державного нотаріуса Красилівської державної нотаріальної контори Тиховської В.В. №325/01-16 від 28.03.2023 року; копією технічного паспорту на житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_2 від 09.03.2023 р.; довідкою КП «Красилівське БТІ» від 28.03.2023 р. № 6; копією спадкової справи № 264/2008 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , копією актового запису про смерть №516 від 01.08.2022 року.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1222, 1223 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцям з часу її відкриття.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
«V. Оцінка суду»
У силу вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкодавця, який не одержав або втратив свідоцтво про право на майно.
Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Подібним чином питання спільної власності подружжя регулює і чинний СК України.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України, зокрема, відповідно до Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка ч. 1 зазначеної норми особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи Житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 мав статус колгоспного двору та право власності на це домоволодіння було зареєстровано за ОСОБА_2 , оскільки на час оформлення права власності на колгоспні двори він був головою двору та його єдиним членом. Інший член двору - ОСОБА_2 вибула з двору 12.09.1978 року.
Частинами першою, другою статті 120 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР) передбачено, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю.
Відповідно до частини другої статті 123 ЦК Української РСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 30.08.2023 року у справі №677/2073/19 встановлено ОСОБА_6 визнано такою, що втратила право на частку в житловому будинку по АДРЕСА_1 , як на майно колишнього колгоспного двору, що належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, але в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 року у справі № 404/1515/16-ц та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова Верховного Суду від 19.12.2019 року по справі №520/11429/17).
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 13.03.2013 року у справі №2209/2130/12 в апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому суд вважає, що наданих позивачем суду доказів достатньо для висновку про те, що житловий будинок загальною площею 54,2 кв. м., житловою площею 43,3 кв. м., по АДРЕСА_1 належав на праві особистої приватної власності спадкодавцю ОСОБА_2 , а тому позов ОСОБА_1 , який є його єдиним спадкоємцем за заповітом, підлягає задоволенню.
«VI. Розподіл судових витрат між сторонами»
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 1307 грн 08 коп. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 142, 206, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 392, 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1268 ЦК України,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок загальною площею 54,2 кв. м., житловою площею 43,3 кв. м., по АДРЕСА_1 .
Стягнути з Красилівської міської ради Хмельницької області на користь ОСОБА_1 1307 грн 08 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Красилівська міська рада Хмельницької області, місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, м. Красилів, площа Незалежності, 2; код ЄДРПОУ 04060737.
Суддя Р. В. Вознюк