вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4767/24
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/4767/24
за позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради
до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 29.10.2024 за вих. №б/н до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (далі - відповідач) про стягнення 491.502,87 грн, з яких: 366.357,04 грн заборгованості, 88.568,48 грн пені, 11.465,13 грн трьох процентів річних, 25.112,22 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4767/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024.
Ухвалою від 01.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2024 надсилалася відповідачу на адресу: 49008, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КРИВОРІЗЬКА, будинок 1; за трек-номером 0610204004938.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду 15.11.2024 з відміткою про отримання 13.11.2024.
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2024 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Так, суд встановив, що ухвала від 01.11.2024 вважається врученою відвідачу коли зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду 15.11.2024 з відміткою про отримання 13.11.2024.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 01.11.2024 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 28.11.2024.
Станом на час винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 1553 від 07.07.2012 та договором № 1/6 від 12.10.2022 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком №100586 в частині повного та своєчасного погашення заборгованості у терміни, погоджені сторонами у Графіку погашення заборгованості за особовим рахунком № 100586, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 366.357,04 грн. За прострочення виконання зобов'язання, позивач також просить стягнути з відповідача 88.568,48 грн пені, 11.465,13 грн трьох процентів річних, 25.112,22 грн інфляційних втрат.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзив на позов не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; надання послуг; наявності/відсутності доказів часткової/повної оплати послуг; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Суд встановив, що 07.07.2021 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - позивач) та Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (далі - відповідач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 1553.
Договір набув чинності з моменту підписання та діяв до 07.07.2015, але відповідно до його пункту 11.2., вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Оскільки заяв від відповідача про припинення договору не надходило, він продовжував свою дію та Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради здійснювало постачання теплової енергії до приміщень Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова", зокрема і за особовим рахунком №100586, за яким станом на 12.10.2022 утворилась заборгованість за теплопостачання в розмірі 2.747.677,6 грн, яку відповідач визнав у повному обсязі, про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт звіряння (арк. 16, том 1).
12.10.2022 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - позивач) та Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (далі - відповідач) було укладено договір № 1/6 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком №100586 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. якого споживач визнає та підтверджує право виконавця на стягнення боргу, який обліковується за особовим рахунком № 100586 та підтверджений відповідним Актом звіряння взаємних розрахунків за особовим рахунком № 100586.
Згідно з пунктом 1.2. договору підтверджена споживачем заборгованість за особовим рахунком № 100586, на момент укладання договору в сукупному розмірі складає: 2.747.677,69 грн.
Відповідно до пункту 1.3. договору в порядку та на умовах, визначених договором, споживач зобов'язується оплатити належним чином передбачену її предметом заборгованість впродовж шістдесяти місяців згідно з передбаченим додатком № 1 графіком погашення заборгованості в повному обсязі, а виконавець зобов'язується прийняти таку оплату у разі правильного заповнення споживачем призначення платежу відповідно до пункту 2.2. договору.
Погашення заборгованості, визначеної предметом даного договору здійснюється споживачем шляхом внесення відповідних коштів у розмірі та в порядку, що передбачені додатком № 1 "Графік погашення заборгованості", який є невід'ємною частиною договору (п. 2.1. договору).
Споживач здійснює щомісячний відповідний платіж за конкретно визначений період (розрахунковий місяць) виключно у національній валюті України, не пізніше 20-го числа цього розрахункового місяця (п.2.3. договору);
У випадку виникнення переплати за відповідний розрахунковий місяць, сторони погодили, що така переплата зараховується в рахунок погашення наступного платежу, відповідно до затвердженого додатком 1 графіку погашення заборгованості (п. 2.4. договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками повноваженими представниками сторін до 20.10.2027, але в будь якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 4.2. договору).
Додатком № 1 сторони погодили графік погашення заборгованості за особовим рахунком № 100586, в якому встановили порядок погашення заборгованості з листопада 2022 року по жовтень 2027 року рівними частинами (щомісячно відповідач мав сплачувати 45.794,63 грн) на загальну суму 2.747.677,69 грн (арк. 20, том 1).
Як у позові зазначає позивач, відповідачем вказані вище зобов'язання були порушені, платежі внесені лише частково на суму 503.851,90 грн. наступним чином:
16.11.2022 - на суму 45.794,63 грн за листопад 2022 року (зобов'язання не порушено);
19.12.2022 - на суму 45.794,63 грн за грудень 2022 року (зобов'язання не порушено);
18.01.2023 - на суму 45.794,63 грн за січень 2022 року (зобов'язання не порушено);
06.03.2023 - на суму 45.794,63 грн за лютий 2023 року;
29.05.2023 - на суму 45.794,63 грн за березень 2023 року;
21.06.2023 - на суму 45.794,63 грн за квітень 2023 року;
23.08.2023 - на суму 45.794,63 грн за травень 2023 року;
11.10.2023 - на суму 45.794,63 грн за червень 2023 року;
10.01.2024 - на суму 91.589,26 грн за червень, липень 2023 року.
Платежі були зараховані позивачем відповідно до їх призначень.
Також позивачем 12.04.2024 було направлено на адресу відповідача претензію за №722/5 від 10.04.2024 з актом звіряння взаємних розрахунків та іншими додатками, яка була направлена засобами поштового зв'язку, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та службовим чеком. Претензія була залишена без відповіді.
Таким чином, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 1553 від 07.07.2012 та договором № 1/6 від 12.10.2022 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком №100586 в частині повного та своєчасного погашення заборгованості у терміни, погоджені сторонами у Графіку погашення заборгованості за особовим рахунком № 100586, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 366.357,04 грн. За прострочення виконання зобов'язання, позивач також просить стягнути з відповідача 88.568,48 грн пені, 11.465,13 грн трьох процентів річних, 25.112,22 грн інфляційних втрат.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 366.357,04 грн заборгованості, 88.568,48 грн пені, 11.465,13 грн трьох процентів річних, 25.112,22 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договорів, господарський суд встановив, що сторонами погоджено їх істотні умови.
Договори підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договори у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсними.
Таким чином укладені між сторонами договори є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договором поставки теплової енергії та договір № 1/7 від 12.10.2022 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № 100586.
Двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору теплопостачальна організація-продавця бере на себе обов'язок поставити відповідачу теплову енергію, в свою чергу відповідач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, платежі у погоджений сторонами графік та у встановленій сторонами сумі на користь позивача не здійснив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 366.357,04 грн.
З долученого до позову розрахунку суми заборгованості вбачається, що позивач здійснював розрахунок за період з листопада 2022 року по квітень 2024 року (це 18 календарних місяців); щомісячний платіж складає 45.794,63 грн, отже загальна сума платежів за вказаний період становить 824.303,34 грн (45.794,63 х 18).
Судом встановлено, що у вказаному періоді відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором, а саме: загальна сума оплат, здійснених відповідачем в період з 16.11.2022 по 10.01.2024, становить 457.946,30 грн.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази оплати на загальну суму 457.946,30 грн (арк. 8, том.1), а також беручи до уваги заявлену до стягнення позивачем заборгованість 366.357,04 грн, суд приходить до висновку, що, фактично, позивачем заявлена до стягнення заборгованість, яка утворилась за період з вересня 2023 року по квітень 2024 року включно, тобто за 8 календарних місяців.
Так, за вказаний період загальна сума платежів становила 366.357,04 грн (45.794,63 грн щомісячний платіж) х 8 (кількість місяців в періоді).
Таким чином, за період з листопада 2022 року по квітень 2024 року включно (це 18 календарних місяців) у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 366.357,04 грн (824.303,34 - 457.946,30).
Отже, строк оплати основної заборгованості у період з листопада 2022 року до квітня 2024 року є таким, що настав.
Доказів оплати заборгованості за період з листопада 2022 року по квітня 2024 року на загальну суму 366.357,04 грн матеріали справи не містять.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.
Таким чином, заявлені до стягнення 366.357,04 грн основної заборгованості визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, умовами пункту 5.3. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем строків оплати за договором, він зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 5.1. договору, у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) розв'язуються в судовому порядку. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), в тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, 3 % річних, інфляційних витрат становить п'ять років.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 21.02.2023 по 21.10.2024 на загальну суму 88.568,48 грн При цьому розрахунки здійснював по кожному періоду оплати окремо.
Господарський суд перевірив розрахунок пені визнав його арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем 88.568,48 грн.
Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних загальний період прострочення з 21.02.2023 до 29.10.2024 у загальному розмірі 11.465,13 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних визнав його арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню 11.465,13 грн.
Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2023 року до жовтня 2024 року на загальну суму 25.112,22 грн
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню 25.112,22 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; арифметичну правильність вимоги не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також судом враховано, що 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до абз. 1 п. 1постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування, в тому числі процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Згідно із п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» дія абзаців 1 та 3 п. 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі коли такі юридичні особи не мають право на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об'єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.
Відповідно до п. 2 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Відповідач не надав доказів того, що у приміщенні, до якого подавалась теплова енергія, розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, а відповідач не має право на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об'єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.
Відтак положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не можуть застосовуватися у даній справі.
Подібна правова позиція висвітлена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №904/4862/22.
При цьому, відповідач у даній справі не відноситься до категорії населення, на яку розповсюджується дія вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у розмірі 5.898,03 грн.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (49008, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КРИВОРІЗЬКА, будинок 1; ідентифікаційний код 14308368) на користь Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ПРОСПЕКТ СЛОБОЖАНСЬКИЙ, будинок 29, офіс 504; ідентифікаційний код 32688148) 366.357,04 грн (триста шістдесят шість тисяч триста п'ятдесят сім грн 04 к.) основної заборгованості, 88.568,48 грн (вісімдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят вісім грн 48 к.) пені, 11.465,13 грн (одинадцять тисяч чотириста шістдесят п'ять грн 13 к.) три проценти річних, 25.112,22 грн (двадцять п'ять тисяч сто дванадцять грн 22 к.) інфляційних втрат, 5.898,03 грн (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім грн 03 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк