вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4586/24
За позовом Заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь Донецької області
до Фізичної особи - підприємця Григоревської Ірини Вікторівни, м. Дніпро
про стягнення 311 539,67грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 50106/24 від 29.10.2024) просить стягнути з Фізичної особи - підприємця Григоревської Ірини Вікторівни заборгованість у розмірі у розмірі 311 539,67грн, з яких:
- пеня у розмірі 158 502,34грн;
- штраф у розмірі 60 629,31грн;
- 3 % річних у розмірі 35 568,44грн;
- втрати від інфляції у розмірі 56 839,58грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №148 від 08 листопада 2022 року в частині повної та своєчасної поставки товару.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023:
стягнуто з Фізичної особи-підприємця Григоревської Ірини Вікторівни, м. Дніпро на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області 866 133,00грн попередньої оплати, 12991,37грн судового збору за подачу позову;
зобов'язано Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області виконати в натурі умови договору поставки №148 від 08 листопада 2022 року, шляхом прийняття від ФОП Григоревської І.В. товару - курток зимових для дівчаток, курток зимових для хлопчиків у кількості 479 штук на загальну суму 478 521,00 грн. за видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором;
стягнуто з Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області на користь Фізичної особи - підприємця Григоревської Ірини Вікторівни 1342,00грн судовий збір;
стягнуто з Фізичної особи-підприємця Григоревської Ірини Вікторівни на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області 22080,21грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.02.2024 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №904/562/23 залишено без змін.
У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з поставки товару у строк, передбачений договором №148 від 08 листопада 2022 року та повернення попередньої оплати, прокурором нараховані штраф, пеня, 3% річних та втрати від інфляції.
Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області підтримує позовні вимоги Заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури (в редакції заяви про зменшення позовних вимог), погоджується із обраним періодом нарахувань та вважає вірними здійснені розрахунки.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що прокурор не довів невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, зокрема в частині обґрунтування саме розумності строку та доказів нездійснення або неналежним чином здійснення відповідних повноважень.
У відповіді на відзив прокурор не погоджується із запереченнями відповідача та зазначає, що:
- прокуратура неодноразово повідомляла компетентний орган - Виконавчий комітет Маріупольської міської ради про наявність порушення інтересів держави у зв'язку з невиконанням Фізичною особою-підприємцем Григоревською І.В. умов договору №148 від 08.11.2022, що підтверджується листами Маріупольської окружної прокуратури № 55/1-1463ВИХ-24 від 01.04.2024, № 55/1- 3472ВИХ-24 від 24.07.2024. З відповідей Виконавчого комітету Маріупольської ради №12.8.-671-06 від 11.04.2024 та № 12.8-1381-04 від 21.08.2024 вбачається, що заходи, спрямовані на стягнення з відповідача встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох відсотків річних, пені та штрафу виконавчим комітетом не вживались;
- прокуратура 08.10.2024 на реалізацію положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила компетентний орган - Виконавчий комітет Маріупольської міської ради про звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до Фізичної особи-підприємця Григоревської Ірини Вікторівни про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені та штрафу за договором № 148 від 08.11.2022;
- прокуратурою неодноразово повідомлявся виконавчий комітет про порушення умов договору № 148 від 08.11.2022 та надавалась можливість вжити заходів щодо стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені та штрафу, однак з моменту першого повідомлення 01.04.2024 виконавчий комітет протягом більше ніж шести місяців не вживав необхідних заходів, спрямованих на захист інтересів держави в частині стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені та штрафу за договором № 148 від 08.11.2022;
- виконавчий комітет ще у 2023 році був обізнаний про порушення інтересів держави у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору №148 від 08.11.2022, що підтверджується фактом подання виконавчим комітетом позовної заяви до відповідача. Водночас виконавчим комітетом проігноровано (не вжито повноважень щодо стягнення) неодмінний наслідок такого порушення, який закріплений в п. 6.3. договору та має своє вираження в обов'язку сплати відповідачем пені та штрафу за невиконання взятого на себе обов'язку з поставки товару, а також проігноровано положення ст. 625 ЦК України щодо стягнення 3 процентів річних від простроченої суми неповернутої попередньої оплати та інфляційних витрат.
У додаткових поясненнях відповідач просить застосувати ч. 3 ст. 559 ЦКУ та зменшити розмір неустойки.
Так, прокурором не надано жодних доказів понесення збитків позивачем, а в розумінні ст. 16 ЦК України позивачу взагалі не були завдані збитки. Окрім того, відповідач зазначає, що внаслідок воєнної агресії проти України, економічна ситуація в країні суттєво погіршилась, та відповідач перебуває у складному матеріальному становищі. З метою виконання умов договору відповідач всі доступні обігові кошти вклав в закупівлю визначеного договором товару, відповідно відмова позивача від його отримання фактично зупинила підприємницьку діяльність відповідача, у зв'язку з відсутністю коштів. Вказані обставини підтверджуються податковою декларацією Фізичної особи-підприємця Григоревської І.В. за 2023 рік, згідно якої загальна сума доходу за 2023 рік становить лише 130 110,00грн, що менше сум штрафних санкцій згідно договору, а також довідками про рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця за періоди з 01.01.2023 - 31.12.2023 та з 01.01.2024 - 19.11.2024. У зв'язку з виконанням рішення суду про стягнення основної заборгованості державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження, в рамках якого з ФОП Григоревської І.В. стягуються грошові кошти. Внаслідок відмови позивача від отримання товару, у відповідача утворився залишок індивідуально визначеного товару (дитячі куртки в конкретних розмірах), який не вдалось реалізувати, а тому відповідач звернувся до ДВС щодо звернення стягнення на таке майно. Наведені обставини, на думку відповідача, є підставами зменшення неустойки.
У відповіді на додаткові пояснення прокурор заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки:
- так, розмір заявленої до стягнення неустойки (219 131,65грн) не перевищує розміру неповернутої попередньої оплати (866 133,00грн) за договором та становить лише 25 % від вартості товарів з яких допущено прострочення виконання. Розмір пені не є непропорційним наслідкам порушення, оскільки відповідальність Фізичної особи-підприємця Григоревської І.В. за неналежне виконання обов'язків за договором чітко обмежена самими сторонами, зокрема не лише розміром пені у їх відсотковому вираженні, а й періодом протягом якого нараховується пеня, який погоджено сторонами, а відтак сторони завчасно були обізнані про відповідальність за невиконання своїх зобов'язань та самостійно погодились з видом та мірою відповідальності;
- твердження відповідача про відсутність наслідків від невиконання взятих на себе зобов'язань є помилковим, оскільки за договором відповідач повинен поставити Виконавчому комітету Маріупольської міської ради товар за кодом ДК 021:2015 - Спеціальний одяг, а саме куртки дитячі для здійснення заходів з підтримки внутрішньо-переміщених або евакуйованих осіб. Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару, який призначений для вразливої категорії населення, а саме дітей внутрішньо-переміщених або евакуйованих осіб, тобто осіб які були змушені залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації. Відтак, не поставка товару є суттєвим негативним наслідком від порушення взятих на себе господарських зобов'язань;
- в межах розгляду справи № 904/562/23 встановлено, що саме відповідач, маючи заявки на поставку товару, без поважних причин не виконав взяті на себе зобов'язання на суму 866 133,00грн. Водночас, відповідач отримав грошові кошти у сумі 478 521,00грн ще до поставки товару у якості попередньої оплати, а відтак твердження про те, що виконавчий комітет фактично зупинив підприємницьку діяльність відповідача суперечить фактичним обставинам справи;
- відповідач не поставивши товар, не дотримався свого обов'язку повернути сплачені за товар грошові кошти у якості попередньої оплати в строк по 30.12.2022. Прострочення повернення попередньої оплати існувало і станом на момент подання позову, тобто протягом 1 року та 11 місяців, так як в повному обсязі попередню оплату так і не повернуто. Відтак, поведінка відповідача свідчить про те, що ним не вжито належних та достатніх заходів щодо виконання своїх зобов'язань, встановлених п. 1.1, 4.6, 5.5 договору, що, відповідно, унеможливлює зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки;
- відповідач поставив лише 10,6% товару від загального обсягу, мінімальний ступень виконання основного зобов'язання, за яке відповідач завчасно отримав грошові кошти у якості попередньої оплати, а не за фактом поставки товару, не надає підстав для зменшення розміру неустойки;
- сторони в договорі погодили, що ціна за одиницю товару становить від 998,80грн до 999,00грн. Згідно відомостей, що містяться в мережі Інтернет, станом на теперішній час вартість товару (дитячі зимові куртки для хлопчиків та дівчаток) є більшою від закупленої за договором та наразі становить 1705,00грн, 1197,00грн, 2329,00грн, 1646,00грн та 2296,00грн. Таким чином, твердження відповідача про відсутність збитків у виконавчого комітету, на думку прокурора, є помилковим, оскільки невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань призвело до нездійснення поставки зимових дитячих курток, вартість яких станом на теперішній час зросла.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2024 справу №904/4586/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 28.10.2024 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Ухвалою суду від 01.11.2024 прийнято до розгляду заяву Заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури про зменшення позовних вимог, яка надійшла до суду 29.10.2024 (вх. №50106/24); в задоволенні клопотання Заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 у справі №904/562/23:
в задоволенні первісного позову відмовлено;
зустрічний позов задоволено;
зобов'язано Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області виконати в натурі умови договору поставки №148 від 08 листопада 2022 року в повному обсязі, шляхом прийняття від ФОП Григоревської І.В. товару - курток зимових для дівчаток, курток зимових для хлопчиків на загальну суму 4 484 510,00грн за видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором;
стягнуто з Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області на користь Фізичної особи - підприємця Григоревської Ірини Вікторівни 2684,00грн судовий збір (а.с. 112-114 том 1).
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023:
рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 у справі №904/562/23 скасовано;
прийнято у справі нове рішення, яким позовні вимоги Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області до Фізичної особи-підприємця Григоревської Ірини Вікторівни про стягнення 1 344 654,00грн задоволено частково;
стягнуто з Фізичної особи-підприємця Григоревської Ірини Вікторівни, м. Дніпро на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області 866 133,00грн попередньої оплати, 12 991,37грн судового збору за подачу позову;
в решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено;
зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Григоревської Ірини Вікторівни до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області про зобов'язання виконати умови договору поставки №148 від 08.11.2022 задоволено частково;
зобов'язано Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області виконати в натурі умови договору поставки №148 від 08 листопада 2022 року, шляхом прийняття від ФОП Григоревської І.В. товару - курток зимових для дівчаток, курток зимових для хлопчиків у кількості 479 штук на загальну суму 478 521,00грн за видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором;
стягнуто з Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області на користь Фізичної особи - підприємця Григоревської Ірини Вікторівни 1342,00грн судовий збір;
стягнуто з Фізичної особи-підприємця Григоревської Ірини Вікторівни на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області 22 080,21грн судового збору за подачу апеляційної скарги (а.с. 114 на звороті - 120 том 1).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №904/562/23, встановлено таке.
08.11.2022 між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області та Фізичною особою - підприємцем Григоревською Іриною Вікторівною підписано договір №148 (а.с. 28 на звороті - 30).
В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцеві, покупець приймає та оплачує куртки дитячі для здійснення заходів і підтримки внутрішньо-переміщених або евакуйованих осіб (далі - товар), за кодом ДК 021:2015 -18410000-6 - Спеціальний одяг. Загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у Специфікації, що є додатком №1 до цього договору (п. 1.1 договору).
Ціни на товар, що поставляється постачальником вказуються у Специфікації. сторони визначають, що ціни на товар, вказані у Специфікації, є дійсними на дату укладання цього договору та погоджені сторонами (п. 3.1 договору).
Загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим договором, становить 4 484 510,00грн без ПДВ (п. 3.3 договору).
Зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаними в повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця, у разі відсутності претензії щодо якості товару від покупця. приймання-передача товару по кількості та якості проводиться відповідно до товаросупровідних документів (п. 4.3 договору).
Термін поставки товару: по 20.11.2022 (п. 4.6 договору).
Протягом 3 робочих днів з дати укладання договору постачальник має надати покупцю рахунок для здійснення попередньої оплати за товар (п. 5.2 договору).
Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 30% від загальної вартості товару (партії товару), а саме 1 344 654,00грн, без ПДВ, протягом 7 (семи) робочих днів з дати надання рахунку на оплату, решта 70% суми 3 139 856,00грн, без ПДВ протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання товару, відповідно до дати накладної про прийняття товару (п. 5.3 договору).
У разі невикористання попередньої оплати у вказаний термін, повного або часткового невиконання зобов'язань, щодо постачання товару згідно з укладеним договором, невикористану за призначенням суму отриманої попередньої оплати постачальник повертає на розрахунковий рахунок покупця протягом 5 робочих днів. У разі неповернення суми попередньої оплати, постачальник зобов'язується сплатити покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України) у розмірі подвійної ставки НБУ від суми неповернутої попередньої оплати за кожен день затримки, починаючи від дня її отримання (п. 5.5 договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору, та закінчується 31.12.2022, а в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання сторонами. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 8.2 договору).
08.11.2022 Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області та Фізичною особою - підприємцем Григоревською Іриною Вікторівною підписано Специфікацію (додаток 1 до договору №148 від 08.11.2022), якою погоджено поставку товару: куртка зимова для дівчаток, р.р 86-180см, у кількості 2141од.; куртка зимова для хлопчиків, р.р. 86-180см, у кількості 2343од., куртка зимова для хлопчиків, р.р. 185-190см, у кількості 5од. Загальна вартість товару, що поставляється по даній специфікації становить 4 484 510грн без ПДВ (а.с. 31).
Додатковими угодами №1 від 18.11.2022, №2 від 15.12.2022 до договору сторонами погоджено термін поставки товару по 15.12.2022 та по 25.12.2022.
Згідно з платіжним дорученням №171 від 24.11.2022 Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області перераховано Фізичній особі - підприємцю Григоревській Ірині Вікторівні 1 344 654,00грн, в якості передоплати за куртки дитячі для здійснення заходів з підтримки ВПО та евакуйованих осіб, що передбачено умовами п. 5.3 договору (а.с. 82 том 1).
Матеріалами справи №904/562/23 підтверджено, що на виконання умов договору, постачальником поставлено лише частину товару за адресами: м. Калуш, вул. Грушевського, 13 та м. Дніпро, вул. Воскресенська, 23.
Судом встановлено, що постачальником поставлено лише частину товару за адресами: м. Калуш, вул. Грушевського, 13 на суму 25 974,00грн та м. Дніпро, вул. Воскресенська, 23 на суму 452 547,00грн, а всього на суму 478 521,00грн.
Отже, матеріали справи свідчать про виконання ФОП Григоревською І.В. зобов'язання щодо поставки лише частини обумовленого та оплаченого позивачем товару, з огляду на що сума передплати, на яку товар не було поставлено та яка підлягає поверненню позивачу первісним позовом за його вимогою, становить 866 133,00грн (1 344 654,00грн - 478 521,00грн).
Апеляційним судом встановлено неналежне виконання відповідачем умов договору щодо поставки товару.
Зі змісту цієї постанови вбачається, що на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області стягнуто 866 133,00грн попередньої оплати, 12 991,37грн судового збору за подачу позову, 22 080,21грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.02.2024 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №904/562/23 залишено без змін.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
Факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).
З огляду на положення частини четвертої ст. 75 ГПК України постанова Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №904/562/23 носить преюдиційний характер для даної справи, відповідно факти встановлені в судовому рішенні у справі №904/562/23 не підлягають доказуванню в даній справі.
18.12.2023 на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023, яка набрала законної сили 20.11.2023 видано наказ №904/562/23 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Григоревської Ірини Вікторівни на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області 866 133,00грн попередньої оплати, 12 991,37грн судового збору за подачу позову.
На запит Заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури №55/1-3472ВИХ-24 від 24.07.2024 Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області листом №128-1381-04 від 21.08.2024 повідомив, що наказ №904/562/23 від 18.12.2023 перебуває на виконанні в Другому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Станом на дату надання відповіді з ФОП Григоревської Ірини Вікторівни стягнуто на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області 94 708,63грн. Від Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) на рахунок Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області надійшли грошові кошти: 14.05.2024 у розмірі 31 708,63грн; 16.05.2024 у розмірі 9 000,00грн; 25.06.2024 у розмірі 9 000,00грн; 05.07.2024 у розмірі 9 000,00грн; 18.07.2024 у розмірі 18 000,00грн; 26.07.2024 у розмірі 18 000,00грн. До відповіді долучені виписки з рахунку (а.с. 88 на звороті - 91 том 1).
16.09.2024 Заступником керівника Маріупольської окружної прокуратури скеровано запит №55/1-4512ВИХ-24 на адресу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса), з проханням надати інформацію та копії документів, щодо виконання ФОП Григоревською Іриною Вікторівною наказу суду №904/562/23 від 18.12.2023 (а.с. 98-99 том 1).
Другим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) на запит прокуратури надано відповідь №240986 від 23.09.2024 (а.с. 99 том 1).
Так в межах виконавчого провадження № ВП 73829756 з ФОП Григоревської Ірини Вікторівни стягнуто на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області грошові кошти у розмірі 276 469,37грн, що підтверджується платіжними інструкціями:
№7456 від 14.05.2024 на суму 12 991,37грн (судовий збір) (а.с. 103);
№7457 від 14.05.2024 на суму 31 708,63грн (а.с. 103 на звороті том 1);
№25081 від 16.05.2024 на суму 9 000,00грн (а.с. 104 том 1);
№30814 від 25.06.2024 на суму 9 000,00грн (а.с. 104 на звороті том 1);
№32454 від 05.07.2024 на суму 9 000,00грн (а.с. 105 том 1);
№8667 від 08.07.2024 на суму 12 991,37грн (а.с. 105 на звороті том 1);
№34416 від 18.07.2024 на суму 18 000,00грн (а.с. 106 том 1);
№35716 від 26.07.2024 на суму 18 000,00грн (а.с. 107 том 1);
№10060 від 19.08.2024 на суму 55 578,00грн (а.с. 107 на звороті том 1);
№42584 від 19.09.2024 на суму 20 700,00грн (а.с. 108 том 1);
№12865 від 07.10.2024 на суму 30 000,00грн (а.с. 15 том 2);
№13537 від 22.10.2024 на суму 49 500,00грн (а.с. 15 на звороті том 2).
Прокурор посилається на невиконання відповідачем зобов'язань в частині повернення попередньої оплати з 31.12.2022 по 13.05.2024. Період визначений з урахуванням того, що згідно пункту 4.6 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 15.12.2022) термін поставки товару - по 25.12.2022, згідно пункту 5.5 договору невикористану за призначенням суму отриманої попередньої оплати постачальник повертає на розрахунковий рахунок покупця протягом 5 робочих днів, тобто 30.12.2022, перший платіж щодо повернення попередньої оплати відбувся 14.05.2024 (платіжна інструкція №7457 від 14.05.2024 на суму 31 708,63грн).
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача пені, штрафу, які нараховані у зв'язку з порушенням строків поставки товару та 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання в частині повернення попередньої оплати.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За змістом загальних положень щодо виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Частиною другою цієї статті установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи зі змісту частини першої статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Підстави виникнення зобов'язань визначені у статтях 11, 509 ЦК України це юридичні факти, у складі яких включаються договір і правопорушення (делікт).
Згідно з частиною першою ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч.5 цієї статті).
Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Матеріали справи містять докази часткового виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №904/562/23.
У зв'язку з порушенням строків поставки товару, відповідно до умов пункту 6.3. договору, прокурор нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 158 502,34грн за період з 26.12.2022 до 26.06.2023, штраф 7% у розмірі 60 629,31грн, а також за прострочення виконання грошового зобов'язання (повернення попередньої оплати) нараховано 3% річних у розмірі 35 568,44грн за період з 31.12.2022 по 13.05.2024 та інфляційні збитки у розмірі 56 839,58грн за період з січня 2023 року до квітня 2024 року.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в частині першій ст. 230 та частині шостій ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі
№ 904/562/23 на користь виконавчого комітету Маріупольської міської ради стягнуто з СПД ФО Григоревська І.В. 866 133,00 гривень попередньої оплати за договором на суму якої відповідачем не було поставлено товар. Також, апеляційним судом встановлено, що постачальником поставлено лише частину товару на загальну суму 478 521, 00 гривень.
Пунктом 6.3 договору визначено, що за порушення строків поставки товару стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за порушення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Додатковою угодою №2 від 15.12.2022 до договору №148 від 08.11.2022 сторони погодили термін поставки товару по 25.12.2022.
За приписами частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Зважаючи на те, що 25.12.2022 (неділя), строк поставки товару, є таким, що настав 26.12.2022, прострочка виконання зобов'язання настає з 27.12.2022.
Перевіркою наданого прокурором розрахунку пені та штрафу встановлено, що пеня та штраф розраховані відповідно до умов п. 6.3 договору. Однак, при розрахунку пені прокурором не враховані положення ч.5 ст. 254 ЦК України.
Так, на суму боргу 866 133,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 27.12.2022 до 26.06.2023 (182дн) у розмірі 157 636,21грн.
Розрахунок штрафу у сумі 60 629,31грн є вірним (866 133,00грн * 7%).
Суд відзначає, що частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов'язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №902/186/21).
За умовами пункту 5.5 договору у разі невикористання попередньої оплати у вказаний термін, повного або часткового невиконання зобов'язань, щодо постачання товару згідно з укладеним договором, невикористану за призначенням суму отриманої попередньої оплати постачальник повертає на розрахунковий рахунок покупця протягом 5 робочих днів. У разі неповернення суми попередньої оплати, постачальник зобов'язується сплатити покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України) у розмірі подвійної ставки НБУ від суми неповернутої попередньої оплати за кожен день затримки, починаючи від дня її отримання.
З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був повернути невикористану за призначенням суму попередньої оплати у розмірі 866 133,00грн не пізніше 02 січня 2023 року, прострочка виконання настає з 03.01.2023.
Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено, що прокурором не вірно визначено період прострочки виконання зобов'язання.
Так, на суму боргу 866 133,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 03.01.2023 до 13.05.2024 (497дн) у розмірі 35 354,88грн.
Разом з тим, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19).
Сума інфляційних втрат складає, на суму боргу 866133,00грн * 106,6% (сукупний індекс інфляції за січень 2023 року - квітень 2024 року) = 923297,78грн - 866133,00грн = 57 164,78грн.
Прокурор просить стягнути втрати від інфляції у розмірі 56 839,58грн, що є його правом.
При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач просить зменшити неустойку, зазначаючи, про відсутність завданих збитків, перебування у складному матеріальному становищі, відсутність коштів, часткове виконання рішення суду.
Вирішуючи питання стягнення неустойки суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Водночас, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зі змісту наведених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Наведене узгоджується правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.
Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Визначаючи розмір неустойки, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також керується нормативними приписами статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відсутність коштів не може бути підставою для звільнення від виконання зобов'язань.
У даній справі, вирішуючи питання зменшення неустойки, суд, врахувавши інтереси усіх сторін, виходить з того, що: договір укладений сторонами 08.11.2022, тобто під час збройної агресії проти України; умови договору, в тому числі термін поставки, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну поставку, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх; обумовлений договором товар є спеціальним одягом (куртки дитячі для здійснення заходів з підтримки внутрішньо-переміщених або евакуйованих осіб); збільшення терміну поставки за додатковими угодами; зростання вартості товару на сьогоднішній день; прострочення повернення попередньої оплати тривало протягом 18 місяців; часткове виконання рішення суду у справі №904/562/23; дохід відповідача за 2023 рік згідно податкової декларації становить 130 110,00грн.
Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, штрафу, відсотків річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 311 539,67грн) складає 35,96% суми основного боргу.
Враховуючи приписи статті 551 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 30% від розміру, яка підлягає до стягнення.
Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення становить 110 345,35грн (157 636,21грн - 30%), розмір штрафу, що підлягає до стягнення становить 42 440,52грн (60 629,31грн - 30%).
Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені та штрафу більше, ніж на 30%. Порушення строків поставки та повернення попередньої оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну поставку (повернути попередню оплату) у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк поставки, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну поставку (оплату), уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 110 345,35грн (з урахуванням зменшення на 30%), штраф у розмірі 42 440,52грн (з урахуванням зменшення на 30%), 3% річних у розмірі 35 354,88грн та втрати від інфляції у розмірі 56 839,58грн, а всього 244 980,33грн.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в даній справі.
Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності міської ради для втручання прокурора є достатньо.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, який не вжив заходів, спрямованих на стягнення пені, штрафу, 3% річних та втрат від інфляції, у зв'язку з невиконанням Фізичною особою-підприємцем Григоревською І.В. умов договору №148 від 08.11.2022, у судовому порядку.
Так, 24.07.2024 окружною прокуратурою до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надіслано повідомлення щодо виявлених порушень та необхідності вжиття заходів з приводу стягнення пені, штрафу, 3% річних та втрат від інфляції за вих. №55/1-3472ВИХ-24 (а.с. 86-87 том 1).
29.08.2024 окружною прокуратурою отримано відповідь з Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, якою повідомлено, що заходів, спрямованих на стягнення пені, штрафу, 3% річних та втрат від інфляції не здійснювало. У зв'язку із обмеженістю асигнувань на сплату судового збору комітет не заперечує щодо пред'явлення прокурором відповідного позову до суду (а.с. 87 на звороті - 88 том 1).
Нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області - він обізнаний про порушення інтересу держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам в розумні строки не здійснив належний захист інтересів держави, не використав надані йому повноваження, що підриває його авторитет як органу державної влади, а отже і авторитет держави в цілому.
Наведене узгоджується із правовою позицію Верховного Суду викладених у постановах від 17.02.2021 у справі № 912/738/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та від 26.02.2019 у справі № 905/803/18.
Також у п. 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 вказано, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).
Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.
При зверненні до господарського суду прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 3738,79грн (311 565,74грн*1,5%*0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №2135 від 02.10.2024. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 128, 131 том 1).
В подальшому прокурор зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути заборгованість у сумі 311 539,67грн. З цієї суми сплаті підлягає судовий збір у сумі 3738,48грн (311 539,67грн*1,5%*0,8).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 0,31грн (3738,79грн - 3738,48грн), як надмірно сплачена прокуратурою при зверненні з позовом до суду.
Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 3725,52грн (310 459,98грн * 3738,48грн / 311 539,67грн).
При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області до Фізичної особи - підприємця Григоревської Ірини Вікторівни про стягнення 311 539,67грн - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Григоревської Ірини Вікторівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області (ідентифікаційний код 04052784; юридична адреса: проспект Мира, буд. 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87500; фактична адреса: вул. Княгині Ольги, 11, м. Дніпро, 49038) пеню у розмірі 110 345,35грн (сто десять тисяч триста сорок п'ять гривень 35коп.), штраф у розмірі 42 440,52грн (сорок дві тисячі чотириста сорок гривень 52коп.), 3% річних у розмірі 35 354,88грн (тридцять п'ять тисяч триста п'ятдесят чотири гривні 88коп.) та втрати від інфляції у розмірі 56 839,58грн (п'ятдесят шість тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень 58коп.), видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Григоревської Ірини Вікторівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Донецької обласної прокуратури (ідентифікаційний код 25707002; юридична адреса: вул. Університетська, буд 6, м. Маріуполь, Донецька область, 87500; фактична адреса: вул. Майдан Озерний (колишня Боброва), буд. 32, м. Дніпро, 49038) судовий збір у сумі 3 725,52грн (три тисячі сімсот двадцять п'ять гривень 52коп.), видати наказ.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підписано - 13.12.2024
Суддя Н.М. Євстигнеєва