10.12.2024 року м.Дніпро
Справа № 904/5692/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.
представники сторін:
від скаржника: Луценко Н.В.
від відповідача: Стасовська Є.А., представник;
відповідач: Ицкович О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 року у справі № 904/5692/23 (суддя Татарчук В.О.)
за позовом Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)
до Фізичної особи-підприємця Ицковича Олега Марковича (м. Дніпро)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Дніпровська міська рада (м. Дніпро)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості, -
Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради звернулося з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ицковича Олега Марковича про стягнення заборгованості в розмірі 58 800,00 грн. Судові витрати по сплаті судового збору просило покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за інвестиційним договором на встановлення та утримання зупиночних комплексів м. Дніпра з подальшим їх обслуговуванням №14/7 1140 від 11.12.2018 року в частині своєчасної та повної оплати за користування об'єктом інвестування за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського в районі буд. 1, у період з 01.10.2019 року по 31.10.2023 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 року у справі №904/5692/23 в задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов інвестиційного договору №14/7 1140 на встановлення та утримання зупиночних комплексів м. Дніпра з подальшим їх обслуговуванням від 11.12.2018 року.
Суд дійшов до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості зі сплати платежів за користування об'єктом інвестування за період з 01.10.2019 року по 31.10.2023 року у сумі 58 800,00 грн, є менш вірогідними, ніж докази, надані Фізичною особою-підприємцем Ицковичем Олегом Марковичем на підтвердження обґрунтування своєї позиції щодо об'єктивної неможливості використовувати переданий в користування об'єкт інвестування через обставини, за які він не відповідає, а саме через те, що обєкт інвестування - зупиночний комплекс по вул. Володимира Вернадського, біля буд. 1 тимчасова споруда знесено 20.06.2019 року.
Не погодившись з рішенням суду, з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду звернувся позивач.
В обгрунтування поданої апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду першої інстанції є передчасними та такими, що не відповідають дійсності в силу не дослідження та не з'ясування всіх фактичних обставин по справі та доказів, які ці обставини підтверджували, невірного застосування норм матеріального права та порушення процесуального права.
Скаржник вказує, що:
- судом не повно та не всебічно досліджено інші фактичні дані та обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та докази, які підтверджували ці обставини та були наявні в матеріалах справи, що призвело до неправильного вирішення справи;
- інвестиційний договір № 14/7 1140 на встановлення та утримання зупиночних комплексів м. Дніпра з подальшим їх обслуговуванням набирає чинності з моменту його підписання сторонами строком на 10 років та 3 місяці і діє до 11 березня 2029 року. В будь-якому разі права користування інвестором приміщенням в складі об'єкта інвестування триває не менш як 10 років, строк обліку яких розпочинається від дати підписання сторонами акта про готовність об'єкта інвестування на умовах договору (п. 7.1 договору);
- комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради не є стороною по договору, а відповідно до п. 1. 3 договору є балансоутримувачем;
- при реалізації свого права на використання приміщення згідно з умовами п. 3.1 договору інвестор, як користувач об'єкта інвестування, зобов'язаний сплачувати балансоутримувачу за право розміщення рекламних носіїв на фасаді приміщення в складі об'єкта інвестування 1000, 00 грн. за кожний календарний місяць; зазначені кошти сплачуються щомісячно до 10 числа поточного місяця шляхом безготівкового перерахунку;
- господарський суд у своєму рішенні посилається на ч. 6 ст.762 ЦК України, якою передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, однак, для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
Апелянт вважає, що ФОП Ицковичем О. М. не було надано належних доказів, які б звільняли його від виконання договірних зобов'язань, зокрема в частині сплати (в даному випадку не сплати) згідно умов договору, та неможливістю його використання, а посилання судом першої інстанції на ст. 762 ЦК України є недоречним та необґрунтованим оскільки ФОП Ицковичем О. М. не надано суду належних та допустимих доказів того, що він був позбавлений можливості користуватися орендованим майном.
Також зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що наразі договір є діючий, не втратив чинності. Нарахування коштів за право розміщення рекламних носіїв на фасаді приміщення в складі об'єкта інвестування відбувається у відповідності до п. 3.1 договору. Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу щодо розірвання зазначеного договору.
Щодо рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.06.2019 року № 625 "Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста" (далі - рішення № 625), на яке посилається суд першої інстанції, позивач повідомляє суду наступне:
Зазначене рішення № 625 ніяким чином не стосується інвестиційного договору на встановлення та утримання зупиночних комплексів м. Дніпра з подальшим їх обслуговуванням від 11.12.2018 року №14/7 1140. Пунктом 3 рішення № 625 зобов'язано розірвати відповідні договори між комунальним підприємством. Спірний договір укладений між Дніпровською міською радою та ФОП Ицковичем О. М. Дніпровська міська рада не є комунальним підприємством. Рішення не є документом, який підтверджує знесення об'єкту інвестування, не встановлює факт, а тільки вказує на його знесення.
Апелянт підсумовує, що:
- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (в т.ч. група доказів), які б підтвердили обставини, що унеможливлюють використання об'єкту та використання положень ст. 762 ЦК України.
- договір є діючим, його не було розірвано відповідною угодою сторін, його не було визнано у судовому порядку нікчемним чи неукладеним, не розірвано у судовому порядку.
- згідно зі ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
- відсутні підстави та належні докази для звільнення ФОП Ицкович О. М. від виконання договірних зобов'язань, зокрема, від сплати орендної плати.
За таких обставин рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та немотивованим, у зв'язку із чим підлягає перегляду судом вищої інстанції та скасуванню в повному обсязі.
Просить задовольнити апеляційну скаргу та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи скаржника. Вважає висновки оскаржуваного рішення обґрунтованими. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання з'явилися представники сторін та надали пояснення суду.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2018 року між Дніпровською міською радою (далі - замовник, третя особа-1, в особі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директора Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради) та Фізичною особою-підприємцем Ицковичем Олегом Марковичем (далі - інвестор, відповідач) підписано інвестиційний договір №14/7 1140 на встановлення та утримання зупиночних комплексів м. Дніпра з подальшим їх обслуговуванням (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є здійснення фінансування інвестором усіх витрат та вчинення інших дій, пов'язаних з проектуванням, установленням, благоустроєм та утриманням об'єктів інвестування (далі - об'єкт інвестування) - місць зупинок громадського транспорту у м. Дніпрі, що є об'єктами благоустрою вуличної транспортної мережі, розміщені на земельних ділянках, що на дату укладання договору перебувають у комунальній власності, метою використання яких є обслуговування наземного транспорту, не передані в користування третім особам, не мають обмежень відповідно до генерального плану розвитку м. Дніпра та використовуються за договором для облаштування інвестором “Зупиночного комплексу. Зупинки громадського транспорту», що відповідають затвердженим типам зовнішнього архітектурного вигляду зупинок громадського транспорту, можуть використовуватись інвестором із комерційною метою відповідно до вимог чинного законодавства за умовами договору відповідно до конкурсної пропозиції протягом строку дії договору, за адресою: м. Дніпро, вул. Вернадського, біля буд. 1 згідно з протоколом конкурсної комісії від 17.10.2018 року №7, затвердженим рішенням виконавчого комітету міської ради від 20.11.2018 року №1140.
Згідно п.1.2 договору замовник інвестиційного проекту забезпечує та гарантує те, що зазначені адреси розміщення об'єктів інвестування є погодженими у встановленому порядку як місця зупинок громадського транспорту, та земельні ділянки місць розташування зупинок громадського транспорту відповідають умовам договору, на дату укладання договору перебувають у комунальній власності, метою використання їх є обслуговування наземного транспорту, не передані в користування третім особам, не мають обмежень відповідно до генерального плану розвитку м. Дніпра, а також надає відомості про затверджені типи зовнішнього архітектурного вигляду зупинок громадського транспорту (зупиночних комплексів у м. Дніпрі) та надає їх опис, техніко-економічні показники для об'єктів інвестування, визначені на дату оголошення про проведення інвестиційного конкурсу, забезпечує надання встановлених погоджень до приєднання об'єктів інвестування до електричних мереж.
Умовами п. 1.3 договору передбачено, що інвестор володіє, користується і розпоряджається результатами інвестицій у формі права користування приміщенням у складі об'єкта інвестування відповідного типу зовнішнього архітектурного вигляду, з комерційною метою відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням зобов'язань, установлених договором, щодо передачі на баланс Комунального підприємства “ДніпроТрансКомплекс» Дніпровської міської ради (далі - КП “ДніпроТрансКомплекс» ДМР) об'єкта інвестування. Укладанням цього договору щодо проведення фінансування інвестором проектування, встановлення та утримання об'єкта інвестування вважається також погодженим здійснення використання інвестором в майбутньому на умовах цього договору приміщення в складі об'єкта інвестування відповідного типу зовнішнього архітектурного вигляду, з комерційною метою відповідно до вимог чинного законодавства, на строк не менш як 10 років після оформлення акта про готовність до експлуатації об'єкта інвестування відповідно до умов договору.
Виконання обов'язку інвестора щодо здійснення влаштування об'єкта інвестування та його фінансування підтверджується актом про готовність об'єкта інвестування, що підписується сторонами, а також представником КП “ДніпроТрансКомплекс» ДМР, як балансоутримувачем об'єкта інвестування. Зазначений акт про готовність об'єкта інвестування має бути підписаний сторонами протягом трьох календарних днів з дати повідомлення інвестором замовника інвестиційного проекту про завершення робіт зі встановлення та влаштування об'єкта інвестування (п. 2.8 договору).
Відповідно до п. 2.10 договору акт про готовність об'єкта інвестування встановлює загальну суму інвестицій, вчинену інвестором на користь замовника інвестиційного проекту відповідно до умов договору, яка є грошовим еквівалентом вартості об'єкта інвестування як результату інвестування, та визначається як початкова балансова вартість об'єкта інвестування на дату прийняття його на баланс КП “ДніпроТрансКомплекс» ДМР. Акт про готовність об'єкта інвестування є підставою для прийняття замовником інвестиційного конкурсу, в особі КП “ДніпроТрансКомплекс» ДМР, на баланс об'єкта інвестування протягом трьох календарних днів з дати його складання сторонами.
Згідно з п. 2.11 договору частина об'єкта інвестування, що має в своєму складі приміщення, передається в користування інвестору в строк не пізніше п'яти календарних днів з дати оформлення акта про готовність об'єкта інвестування, або вчинення дій, встановлених п. 2.9 договору, з можливістю використання з комерційною метою відповідно до вимог чинного законодавства, а також з боку замовника інвестиційного проекту як органу місцевого самоврядування вважається погодженим здійснення використання інвестором такого приміщення на строк 10 років після підписання сторонами акта про готовність об'єкта інвестування.
Умовами п. 3.1 договору передбачено, що джерела повернення інвестицій за цим договором визначаються як права інвестора на використання приміщення, зазначеного в п. 2.11 договору, з дозволеною комерційною метою самостійно та/або надання його в користування третім особам на свій власний розсуд без отримання додаткових погоджень. інвестор має право передавати приміщення в користування третім особам після направлення повідомлення про такий намір замовнику інвестиційного проекту та балансоутримувачу об'єкта інвестування без отримання додаткового погодження від замовника інвестиційного проекту.
Відповідно до п. 3.2 договору при реалізації свого права на використання приміщення згідно з умовами п. 3.1 договору інвестор, як користувач об'єкта інвестування, зобов'язаний сплачувати балансоутримувачу - КП “ДніпроТрансКомплекс» ДМР за право розміщення рекламних носіїв на фасаді приміщення в складі об'єкта інвестування 1000,00грн за кожен календарний місяць. Зазначені кошти сплачуються щомісячно до 10 числа поточного місяця шляхом безготівкового перерахунку. До обрахунку зазначеного платежу інфляційні втрати не застосовуються, сума платежу не підлягає індексації. Зміна суми платежу, встановленого у цьому пункті, може бути проведена не раніше ніж через п'ять років з дати укладання договору шляхом коригування на розмір поточного індексу інфляції та збільшення не більш як на 10%.
По закінченню 10-річного терміну, встановленого на підставі п. 2.11 договору, інвестор має першочергове право на продовження використання приміщення в складі об'єкта інвестування на новий термін на умовах, що будуть погоджені сторонами додатково (п. 3.4 договору).
За змістом пунктів 4.2, 4.2.1 договору інвестор має право: використовувати приміщення в складі об'єкта інвестування з комерційною метою відповідно до вимог чинного законодавства, вести діяльність у ньому відповідно до цільового призначення та умов договору.
За змістом пунктів 4.3, 4.3.3 договору замовник зобов'язаний: забезпечити право інвестора здійснювати експлуатацію зупиночного комплексу і вести комерційну діяльність у ньому протягом всього терміну використання комплексу як об'єкта благоустрою вуличної дорожньої мережі, тобто на період не менш 10 років із настанням обставин, зазначених у п. 2.11.
Відповідно до пунктів 4.4, 4.4.1 договору замовник інвестиційного проекту має право контролювати в установленому законодавством порядку виконання інвестором своїх зобов'язань.
Умовами пункту 5.2 договору передбачено, що замовник інвестиційного проекту несе відповідальність за погіршення інвестиційних умов співпраці, яке сталося через прийняття замовником рішень, дії та/або бездіяльність, що негативно вплинуть на діяльність інвестора. Зазначені дії/бездіяльність та/або прийняті рішення, що призведуть до неможливості користування інвестором приміщенням у складі об'єкта інвестування з комерційною метою відповідно до вимог чинного законодавства на умовах та в строки, встановлені відповідно до пп. 1.1, 2.11 договору, в тому числі прийняття рішень про скасування зупинки громадського транспорту в місці розміщення об'єкта інвестування, передачу земельної ділянки в користування, інші обмеження права користування, вважаються для цілей договору підставами настання для замовника інвестиційного проекту відповідальності перед інвестором за умови дострокового розірвання договору та настання відповідальності за порушення умов договору, зазначених у п. 5.3 договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами строком на 10 років та 3 місяці і діє до “ 11» березня 2029 року. В будь-якому разі права користування інвестором приміщенням в складі об'єкта інвестування триває не менш як 10 років, строк обліку яких розпочинається від дати підписання сторонами акта про готовність об'єкта інвестування на умовах договору (п. 7.1 договору).
Згідно з п. 7.4 договору зміни та доповнення до договору оформлюються додатковими угодами та набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами. Додаткові угоди є невід'ємними частинами договору за умови їх підписання уповноваженими представниками сторін.
11.12.2018 року між Дніпровською міською радою та відповідачем підписано додаткову угоду №1 до інвестиційного договору № 14/7 1140 на встановлення та утримання зупиночних комплексів м. Дніпра з подальшим їх обслуговуванням.
Даною додатковою угодою сторони погодили проектно-кошторисну документацію на встановлення об'єкта інвестування за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, біля буд.1 на суму 589 787,00грн (п'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 00 коп.), що складає, попередню орієнтовну суму інвестицій у відповідності до п. 2.4 інвестиційного договору.
Також, 11.12.2018 року між Дніпровською міською радою та відповідачем підписано додаткову угоду №2 до інвестиційного договору № 14/7 1140 на встановлення та утримання зупиночних комплексів м. Дніпра з подальшим їх обслуговуванням.
Сторони вказаною додатковою угодою погодили нижченаведений графік виконання робіт із влаштування об'єкта інвестування за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, біля буд. 1: поставка зупиночного комплексу 1 шт, період виконання 12.12.18-29.12.18 (18 к.д.), монтаж зупиночного комплексу 1 шт 30.12.18-08.01.19 (10 к.д.), благоустрій прилеглої території 09.01.19-19.01.19 (11 к.д). Сторони визначили, що загальний строк виконання робіт, встановлених в графіку виконання робіт, за умовами інвестиційного договору, не буде перевищувати 30 календарних днів.
В подальшому 21.01.2019 року Дніпровською міською радою та відповідачем складено акт про готовність об'єкту інвестування та передачу інвестору в користування частини об'єкту інвестування на підставі інвестиційного договору на встановлення та утримання зупиночних комплексів м. Дніпра з подальшим їх обслуговуванням (а.с. 28, 29 том 1).
Згідно з п. 1 акту інвестор виконав своє зобов'язання у відповідності до інвестиційного договору, вчинивши у строк, визначений графіком виконання робіт, влаштування об'єкту інвестування за адресою: м. Дніпро, вул. Вернадського, біля буд. 1 та провівши відповідне фінансування в межах погодженої сторонами проектно-кошторисної документації.
Умовами п. 2 акту передбачено, що замовник та балансоутримувач до підписання цього акту оглянули об'єкт інвестування, встановивши його відповідність проектно-кошторисній документації та встановленому типу зовнішнього архітектурного вигляду зупинок громадського транспорту м. Дніпра, затвердженого рішенням виконавчого комітету №354 від 22.05.2018 року та вказавши, що не мають претензій щодо якості та властивостей об'єкту інвестування, на момент огляду скриті дефекти не встановлені.
Замовник та балансоутримувач підтверджують відповідність влаштування об'єкту інвестування в межах встановленого місця зупинки громадського транспорту, що встановлено у відповідності до рішення виконавчого комітету №891 від 04.09.2018 року (п. 3 акту).
Пунктом 6 акту встановлено, що замовник приймає у власність об'єкт інвестування та передає його на баланс балансоутримувачу за початковою балансовою вартістю в розмірі 471 829,00 грн (чотириста сімдесят одна тисяча вісімсот двадцять дев'ять гривень 00 коп.), що відповідає загальній сумі інвестицій інвестора. Балансоутримувач у відповідності до цього акту вчиняє всі необхідні дії бухгалтерського обліку об'єкту інвестування та повідомляє про це інвестора.
Відповідно до п. 7 акту підписанням цього акту замовник та балансоутримувач підтверджують настання обставин, встановлених п. 2.11 інвестиційного договору, та передачу інвестору права користування приміщенням у складі об'єкта інвестування для використання з комерційною метою з дати підписання цього акту на строк дії інвестиційного договору, тобто до 11.03.2029 року, а інвестор підтверджує прийняття в користування приміщення у складі об'єкта інвестування.
Вказаний акт у якості балансоутримувача підписано директором комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" ДМР.
10.02.2021 року рішенням Дніпровської міської ради №6/3 “Про затвердження структури виконавчих органів Дніпровської міської ради та її виконавчих органів», пунктом 9.24 вирішено реорганізувати КП “Дніпротранскомплекс» ДМР, КП “Дніпродорсервіс» ДМР та КП “Міські причали» ДМР шляхом їх приєднання до КП “Міськавтопарк» ДМР та змінити найменування новоствореного комунального підприємства на Комунальне підприємство “Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради (далі - балансоутримувач, позивач).
За доводами позивача, відповідач не виконує належним чином умови договору в частині оплати за користування об'єктом інвестування, у зв'язку з чим за період з 01.10.2019 року по 31.10.2023 року у нього є заборгованість у розмірі 58 800 грн., стягнення якої стало причиною даного спору.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст.626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч.1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно зі ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.ч.1,4 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 року у справі №910/7495/16 зазначила, що підставою для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі №910/14244/20.
Отже, для застосування ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі №910/14244/20, від 07.06.2022 року у справі №922/1010/21, від 07.12.2022 року у справі №911/1064/21.
Таким чином, підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
На думку колегії суддів такі обставини встановлені судом і апелянт їх не спростовує.
Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.06.2019 року №625 "Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста" (а.с. 91-93 том 1) вирішено: усунути наслідки порушень Правил благоустрою території міста Дніпра, затверджених рішенням міської ради від 27.11.2013 року №44/43 (зі змінами) (далі - Правила), шляхом припинення функціонування та демонтажу встановлених тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування згідно з переліком (додаток).
Також, в рішенні вказано Комунальним підприємствам Дніпровської міської ради: за наявності відповідних договорів щодо використання об'єктів благоустрою міста, - договорів передачі в платне користування об'єктів благоустрою вулично-дорожньої мережі та інших договорів оренди тимчасових споруд здійснити їх розірвання відповідно до чинного законодавства. Забезпечити укладання договорів на демонтаж, транспортування та зберігання тимчасових споруд і матеріалів.
Додатком до рішення виконавчого комітету міської ради від 18.08.2019 року №625 визначено перелік тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування, що підлягають демонтажу до якого входить по вул. Володимира Вернадського, біля буд. 1 тимчасова споруда (зупиночний комплекс).
Факт демонтажу 20.06.2019 року об'єкту інвестування - зупиночного комплексу по вул. Володимира Вернадського, біля буд. 1 підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 101 том 1), а також постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.05.2022 року у справі №160/10310/19.
У згаданій судовій справі розглядався позов ФОП Ицкович О.М. про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 25.05.2022 року визнано протиправними дії Комунального підприємства "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради щодо демонтажу частин об'єктів інвестування за адресами: м. Дніпро, вул. Вернадського в районі буд. № 1.
Отже, є доведеним належними та допустимими доказами той факт, що відповідач своє право на використання приміщення - зупиночний комплекс, зупинка громадського транспорту за адресою: м. Дніпро вул. Вернадського, біля буд. 1 згідно з умовами інвестиційного договору не використовує з 20.06.2019 року у зв'язку з тим, що здійснено демонтаж частини об'єктів інвестування за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського біля буд.1 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 625 від 18.06.2019 р. "Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста".
Отже, суд першої інстанції вірно встановив наявність підстав для застосування ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном.
Вказані висновки суду скаржником не спростовано. У звязку з цим доводи позивача що договір є діючим та підлягає виконанню колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.
Відповідно до ч.1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У даному випадку, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 року у справі №904/5692/23 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова складена та підписана 13.12.2024 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя О.Г.Іванов