11.12.2024 року м.Дніпро Справа № 908/58/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Іванов О.Г. (доповідача),
судді: Паруснікова Ю.Б., Чередко А.Є.,
секретар судового засідання: Логвиненко І.Г.
Представники сторін:
від прокуратури: Тавлєєв О.О.( в залі суду)
від відповідача: Уткін І.Г. ( в залі суду)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укрзалізниця» в особі Акціонерного товариства “Регіональна філія “Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства “Укрзалізниця» на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2024 (суддя Науменко А.О., повний текст якого підписаний 08.05.2024) у справі № 908/58/24
за позовом: Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області м. Запоріжжя в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах -
позивача: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) м. Запоріжжя
до відповідача: Акціонерного товариства “Укрзалізниця» м. Київ в особі Акціонерного товариства “Регіональна філія “Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства “Укрзалізниця» м. Дніпро
про стягнення 425 861 грн 51 коп
До Господарського суду Запорізької області звернувся Перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) з позовом до Акціонерного товариства “Укрзалізниця» в особі Акціонерного товариства “Регіональна філія “Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства “Укрзалізниця» про стягнення на користь держави збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в сумі 425 861 грн 51 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами Регіональної філії “Придніпровська залізниця» АТ “Українська залізниця», усупереч вимогам ст. ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України, п. п. 2, 4 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761, не забезпечено належне використання лісових ресурсів, які перебувають у постійному користуванні вказаного держлісгоспу, що призвело до незаконної вирубки дерев, чим заподіяно шкоди на загальну суму 425 861 грн 51 коп. Особу, яка здійснила незаконні порубки дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, тому збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №922/2317/21.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.05.2024 у справі № 908/58/24 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства “Укрзалізниця» м. Київ в особі Акціонерного товариства “Регіональна філія “Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства “Укрзалізниця» м. Дніпро на користь держави збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в сумі 425861 грн 51 коп. на користь Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) м. Запоріжжя, зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок UA738999980333119331000008489;Отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ с.Матвіївка 24062100; Код ЄДРПОУ отримувача: 37941997; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Стягнуто з Акціонерного товариства “Укрзалізниця» м. Київ в особі Акціонерного товариства “Регіональна філія “Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства “Укрзалізниця» м. Дніпро на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури м. Запоріжжя кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 6387,92 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство “Укрзалізниця» в особі Акціонерного товариства “Регіональна філія “Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства “Укрзалізниця», в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення.
При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що:
позовну заяву від імені прокуратури підписано особою, яка не мала на це відповідних повноважень;
позивачем неправильно визначено правовий статус нерухомого майна (землі, лісу);
Публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до ЗУ "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", набуло лише право на постійне користування земельною ділянкою, зазначеною в Акті на право постійного користування землею серії “І-ЗП» №003535, який виданий на підставі розпорядження від 22.12.1994, №170, - зареєстрований 02.02.1999 за №850 в Книзі записів державних актів Вільнянської районної ради народних депутатів Вільнянського району Запорізької області. (пп. “г» ч. 2 ст. 92 ЗК України);
вчинення дій, пов'язаних з перевіркою на предмет збереження лісів та майна, яке знаходиться під охороною матеріально-відповідальних осіб державної лісової охорони, здійснення ними комплексу лісогосподарських та лісоохоронних заходів, покладено на Державне підприємство “Запорізьке лісомисливське господарство», правонаступником якого згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.09.2021, №509 є Державне підприємство “Пологівське лісомисливське господарство» та на 05.01.2024 - правонаступником є Державне спеціалізоване господарське підприємство “ЛІСИ УКРАЇНИ»;
позивач (представник) заявлені позовні вимоги обґрунтовує посиланнями виключно на матеріали кримінального провадження №12020080210000023 (витяги, висновок експертизи). Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 ст.222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. До матеріалів позовної заяви не надано жодного належного доказу існування дозволу-згоди (зокрема, на використання копій матеріалів кримінального провадження №12020080210000023) під час звернення до господарського суду на розголошення матеріалів кримінального провадження. Такий дозвіл відсутній і в матеріалах самого кримінального провадження№12020080210000023 (в реєстрі вчинених на стадії досудового розслідування кримінально-процесуальних дій).
Запорізька обласна прокуратура у відзиві просить рішення господарського суду Запорізької області від 01.05.2024 у справі № 908/58/23 залишити без змін, апеляційну скаргу AT «Укрзалізниця» в особі AT «Регіональна філія «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» - без задоволення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 30.05.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/58/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
06.06.2024 матеріали справи №908/58/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду від 01.05.2024 у справі №908/58/24; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 25.09.2024; сторонам наданий строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.
25.09.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з відрядженням судді Верхогляд Т.А.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024, справу № 908/58/24 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.
В судовому засіданні 25.09.2024 оголошено перерву до 11.12.2024.
В судовому засіданні 11.12.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанову у даній справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
08.01.2020 у лісосмузі на перегоні станції Запоріжжя Ліве -Вільнянськ 8 км пк 0-00 до пк 9+00 (права сторона колії) виділ 316, 318 квартал 121, Придніпровської залізниці при огляді лісосмуги працівниками структурного підрозділу “Запорізька дистанція захисних лісонасаджень» Регіональної філії “Придніпровська залізниця» АТ “Укрзалізниця» виявлено факт незаконної порубки невстановленими особами лісових насаджень у кількості 58 дерев породи “Акація біла» та “Ясень».
За вказаним фактом інспектором з охорони та захисту лісу Скрипник Т.С. 08.01.2020 складено акт огляду вчинення правопорушення лісового законодавства, відповідно до якого виявлено факт порубки дерев породи акація у кількості 40 штук та дерев породи ясень у кількості 18 дерев.
Згідно з довідкою щодо розрахунку шкоди, заподіяної Придніпровській залізниці самовільною рубкою дерев на перегоні станції Запоріжжя Ліве -Вільнянськ 8 км пк 0+00 до пк 9+00 (права сторона колії) Придніпровської залізниці, внаслідок зазначеної порубки 58 дерев завдано шкоду на суму 323 750 грн 40 коп.
За вказаним фактом Вільнянським ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області 08.01.2020 внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020080210000023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України.
Крім того, 13.01.2020 у лісосмузі на перегоні станції Запоріжжя Ліве-Вільнянськ 7 км пк 1+00 до пк 3+00 (ліва сторона колії), квартал 128, виділ 371, працівниками структурного підрозділу “Запорізька дистанція захисних лісонасаджень» Регіональної філії “Придніпровська залізниця» АТ “Укрзалізниця» виявлено факт незаконної порубки лісових насаджень невстановленими особами у кількості 40 дерев породи акація біла та ясеня.
За вказаним фактом інспектором з охорони та захисту лісу 13.01.2020 складено акт огляду вчинення правопорушення лісового законодавства, відповідно до якого виявлено факт порубки дерев породи акація у кількості 9 штук.
Згідно з довідкою щодо розрахунку шкоди, заподіяної Придніпровській залізниці самовільною рубкою дерев на перегоні станції Запоріжжя Ліве -Вільнянськ 8 км пк 1+00 до пк 3+00 (ліва сторона колії) Придніпровської залізниці, внаслідок зазначеної порубки 58 дерев завдано шкоду на суму 323 750 грн 40 коп.
Відповідно до висновку експертів № 13073/13074/18052/18053 за результатами проведення комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 12020080210000023 від 18.11.2020 загальний розмір завданих державі збитків складає 425 861, 51 грн.
Згідно з вимогами п. 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями), з метою логічної послідовності викладення результатів дослідження, порядок розгляду питань експертами змінений, питання 1,2,3 та 4,5 розглядаються сумісно у наступній редакції та послідовності:
1, 2 та 3 питання
Який порядок видалення лісових насаджень у полезахисних смугах, які знаходяться за межами населених пунктів та не надані у користування для ведення лісового господарства?
Чи завдана істотна шкода довкіллю внаслідок незаконної порубки 58 дерев породи ясень та акація біла, у лісосмузі, яка знаходиться на 8 кілометрі між пікетами 0+00 та 9+00 Придніпровської залізниці, поблизу с. Матвіївка, Вільнянського району, Запорізької області?
Чи завдана істотна шкода довкіллю внаслідок незаконної порубки 40 дерев породи ясень та акація біла у лісосмузі яка знаходиться на 7 кілометрі між пікетами 1+00 та 3+00 (ліва сторона колії) Придніпровської залізниці, поблизу с. Матвіївка, Вільнянського району, Запорізької області?
4 та 5 питання
Чи підтверджується арифметично розрахунок розміру шкоди внаслідок самовільної рубки дерев в лісосмузі, яка знаходиться на перегоні ст. Запоріжжя Ліве - Віьнянськ 8 км пк 0+00 до пк 9+00 (права сторона колії) Придніпровської залізниці складений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 та наведений у Довідці структурного підрозділу "Запорізька дистанція захисних лісонасаджень" регіональна філія "Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" № 65 від 09.01.2020?
Чи підтверджується арифметично розрахунок розміру шкоди внаслідок самовільної рубки дерев в лісосмузі, яка знаходиться на перегоні ст. Запоріжжя-Ліве - Вільнянськ 7 км пк 1+00 до пк 3+00 (ліва сторона колії) Придніпровської залізниці, складений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 та наведений у Довідці структурного підрозділу "Запорізька дистанція захисних лісонасаджень" регіональна філія "Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" № 86 від 13.01.2020?
На вказані питання судовим експертами надано такі відповіді.
По першому питанню:
Проведення рубки дерев у полезахисних смугах, що знаходяться за межами населених пунктів та не надані у користування для ведення лісового господарства (спеціальне використання лісових ресурсів) проводиться у відповідності до вимог лісового законодавства, а саме згідно з Постановою КМУ від 23 травня 2007 р. № 761 “Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» у відповідності до вимог “Порядку спеціального використання лісових ресурсі» та “Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів» затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23 травня 2007 р., а також згідно з “Правилами поліпшення якісного складу лісів», затверджених Постановою КМУ від 12.05.2007 № 724. На місцевому рівні питання проведення рубок у полезахисних смугах вирішується шляхом звернення у дозвільний центр місцевого самоврядування.
По другому питанню:
З екологічної точки зору, внаслідок порубки 58 дерев породи ясень та акація біла у лісосмузі, яка знаходиться на 8 кілометрі між пікетами 0+00 та 9+00 Придніпровської залізниці, поблизу с. Матвіївка, Вільнянського району, Запорізької області, за ознаками, вказаними в дослідницькій частині висновку, довкіллю було завдано істотну шкоду.
По третьому питанню:
З екологічної точки зору, внаслідок порубки 40 дерев породи ясень та акація біла у лісосмузі, яка знаходиться на 7 кілометрі між пікетами 1+00 та 3+00 (ліва сторона, колії) Придніпровської залізниці, поблизу с. Матвіївка, Вільнянського району, Запорізької області, за ознаками, вказаними в дослідницькій частині висновку, довкіллю було завдано істотну шкоду.
По четвертому питанню:
В обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта-економіста, розрахунок розміру шкоди внаслідок самовільної рубки дерев в лісосмузі, яка знаходиться на перегоні ст. Запоріжжя Ліве - Вільнянськ 8 км пк 0+00 до пк 9+00 (права сторона колії) Придніпровської залізниці, складений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07,2008 р. та наведений у Довідці структурного підрозділу "Запорізька дистанція захисних лісонасаджень" регіональна філія "Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" №65 від 090120, арифметично підтверджується в сумі 314374,86 грн.
По п'ятому питанню:
В обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта-економіста, розрахунок розміру шкоди внаслідок самовільної рубки дерев в лісосмузі, яка знаходиться на перегоні ст. Запоріжжя Ліве - Вільнянськ 7 км пк 1+00 до пк 3+00 (ліва сторона колії) Придніпровської залізниці, складений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 р. та наведений у Довідці структурного підрозділу "Запорізька дистанція захисних лісонасаджень" регіональна філія "Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" № 86 від 13.01.2020 р., арифметично підтверджується в сумі 111486,65 грн.
Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор зазначає, що збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем - АТ “Укрзалізниця» в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця» АТ “Укрзалізниця».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що оскільки, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди у розмірі 425 861, 51 грн.
Суд визнав необґрунтованими доводи відповідача, що матеріали справи не містять доказів належності земельної ділянки до земель транспорту та відсутності вини у спірних правовідносинах.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із частинами першою-третьою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).
Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов'язання; збитки; причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; вина.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Апеляційний суд відзначає, що даний судовий спір про стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою дерев, не є першим й існує чисельна практика касаційного суду щодо подібних питань з незначними змінами фактичних обставин.
Зокрема, в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, в якій мова стосувалася відповідальності за незаконну порубку лісу НПП "Гуцульщина", яка виявлена в результаті перевірка на підставі наказу Державної екологічної інспекції, листа прокуратури Івано-Франківської області та ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду "Щодо проведення перевірки", суд дійшов таких висновків:
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4. Вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно з ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, за висновками Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, на думку Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 09.08.2018 у справі №909/976/17 вказала, що обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
В свою чергу колегія суддів відзначає, що як у вказаному судовому акті касаційного суду, так і подібних, на які посилається прокурор, немає відповіді на наступні питання:
1) як розмежувати правомірні дії лісокористувача щодо забезпечення обов'язку з організації охорони і захисту лісів в частині здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок від протиправної бездіяльності? За яких умов наступає протиправна поведінка у вигляді протиправної бездіяльності, як елемент цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди?
2) чи може наставати цивільно-правова відповідальність постійного лісокористувача у вигляді шкоди за порушення лісового законодавства (у вигляді протиправної бездіяльності) у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами, за умови, що а) такий лісокористувач самостійно виявив порубку та повідомив правоохоронців про неї, б) кримінальне провадження за таким зверненням було закрито на підставі відсутності істотної шкоди інтересам держави, в) незаконна рубка здійснена в технологічній смузі залізниці і відновлення таких захисних лісів здійснює такий лісокористувач?
3) якій особі заподіяно шкоду від вирубки лісонасаджень, які знаходяться на землях залізничного транспорту уздовж залізничної колії?
Щодо протиправної поведінки постійного лісокористувача у вигляді протиправної бездіяльності в аспекті обов'язку з організації охорони і захисту лісів в частині здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок.
При розгляді даної справи апеляційний суд має надати відповідь на таке питання: «Яка поведінка відповідача (постійного лісокористувача) мала б бути, щоб уникнути незаконної порубки, що є обов'язковою умовою для висновку про протиправну бездіяльність».
Таке питання у суду виникло в першу чергу у зв'язку із особливостями постійного лісокористувача в межах справи №908/58/24 - Акціонерного товариства "Українська залізниця" та характером лісових насаджень, в яких була здійснена незаконна рубка дерев.
Загальновідомою обставиною є, що в силу технологічної необхідності безпеки транспорту, як автошляхи, так і залізничні шляхи з метою уникнення негативної дії а) шквальних бокових вітрів на транспорт, який рухається, та б) існування снігових наметів, зумовлених дією вітрів та переміщенням снігових мас на автодороги та полотно залізниці, вздовж таких транспортних артерій розміщуються лісові посадки.
Згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України лісом є тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Частиною 1 статті 55 Земельного кодексу України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Натомість, згідно статті 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
З наведених положень законодавства вбачається, що за змістом ст. 55 Земельного кодексу України, Лісового кодексу України лісові посадки вздовж залізничних колій віднесені до земель лісогосподарського призначення, а за змістом ст. 68 Земельного кодексу України та ст. 23 Закону України "Про транспорт" є землями залізничного транспорту, до яких віднесено захисні та укріплюючі насадження.
Попри наведене, частиною 3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно загальнодоступної інформації, яка розміщена в мережі Інтернет, загальна довжина залізничних шляхів загального користування України становить 22,3 тис. км.
Як правило, лісонасадження, які розміщені на землях залізничного транспорту, становлять вузьку полосу уздовж залізничного полотна, в переважній більшості випадків - з обох боків.
Очевидно, що для висновку про протиправну бездіяльність суду мають бути зрозумілі визначені законом чи здоровим глуздом заходи (комплекс заходів, про який йдеться як в статті 86 Лісового кодексу України, так і в перелічених судових актах Верховного Суду), які б за умови правомірної поведінки мав б вчинити відповідач (Акціонерне товариство "Українська залізниця") з метою унеможливлення порубки 58 дерев породи ясень та акація біла у лісосмузі, яка знаходиться на 8 кілометрі між пікетами 0+00 та 9+00 Придніпровської залізниці, поблизу с. Матвіївка, Вільнянського району, Запорізької області та 40 дерев породи ясень та акація біла у лісосмузі, яка знаходиться на 7 кілометрі між пікетами 1+00 та 3+00 (ліва сторона, колії) Придніпровської залізниці, поблизу с. Матвіївка, Вільнянського району, Запорізької області.
Правова поведінка - це передбачена нормами об'єктивного права соціально значуща свідомо-вольова поведінка індивідів або їхніх об'єднань, яка, як правило, спричиняє або здатна спричинити певні юридичні наслідки.
За своїм характером і правовими наслідками правова поведінка поділяється на два основні види:
1) правомірна поведінка - така, що відповідає приписам права;
2) неправомірна поведінка (правопорушення) - така, що порушує приписи права.
Правопорушення - це протиправне, винне, таке, що завдає шкоди особі, суспільству або державі, діяння деліктоздатної особи, за яке передбачена юридична відповідальність.
Однією із ознак правопорушення є протиправність. Правопорушення суперечить конкретному правовому припису і є невиконанням обов'язку або порушенням заборони.
Відтак, для висновку про протиправність необхідно встановити невиконання обов'язку або порушення заборони.
Прокурор вказує, що відповідач порушив обов'язок, який визначений у статтях 63, 86 Лісового кодексу України та полягає в протиправній бездіяльності (порушенні зобов'язання) у організації охорони і захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
За змістом статті 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Слід зазначити, що саме по собі формулювання "здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок" носить загальний характер, як і відсутня конкретизація обов'язку охорони у статтях 19, 63, 64, 86 Лісового кодексу України.
Відтак, суд мав надати відповідь на питання - які конкретні заходи (комплекс заходів) мав би проводити постійний лісокористувач задля унеможливлення незаконної порубки 08.01.2020 року 98 дерев у захисних лісонасадженнях (у лісосмузі) на перегоні станції Запоріжжя Ліве -Вільнянськ 8 км пк 0-00 до пк 9+00 (права сторона колії) виділ 316, 318 квартал 121, Придніпровської залізниці та 13.01.2020 на перегоні станції Запоріжжя Ліве -Вільнянськ 8 км пк 0+00 до пк 9+00 (права сторона колії) Придніпровської залізниці уздовж залізничного полотна протяжністю 22 300 км, а також: «Де визначений перелік такого комплексу заходів?».
Ні прокурор, ні позивач у позовній заяві, у поясненнях таких відповідей не надають та не зважають увагу на те, що при цьому вартість заходів по охороні майна в будь-якому випадку має бути співмірною із цінністю об'єкту охорони, комплекс таких заходів має бути реальним та виконуваним.
В межах даної справи встановлені такі фактичні обставини: а) постійний лісокористувач (відповідач) самостійно виявив порубку та повідомив правоохоронців про неї, б) кримінальне провадження за таким зверненням перебуває на стадії розслідування у відділі Національної поліції; в) незаконна рубка здійснена в технологічній смузі залізниці і відновлення таких захисних лісів здійснює такий лісокористувач з метою безперебійної роботи та безпеки руху на залізничному транспорті.
З урахуванням не наведення прокурором та позивачем конкретних обов'язків, які були порушені Акціонерним товариством "Українська залізниця", суд не може не взяти до уваги дії відповідача, завдяки яким і була виявлена така порубка.
Якби відповідач не звернувся до поліції із усною (а пізніше письмовою) заявою про злочин, то прокурор та позивачі очевидно ніколи б не дізналися про таку порубку.
Саме відповідач склав розрахунок шкоди та приклав її до заяви, а правоохоронці допитали лише лісника відповідача.
В аспекті поведінки відповідача вона була послідовною, що не можна сказати про поведінку державних органів (екологічної інспекції, поліції та прокуратури).
Після потрапляння у поле зору Запорізької окружної прокуратури матеріалів кримінального провадження №№12020080210000023, процесуальний керівник (прокурор) у своїх вказівках, що направлені з січня 2020 року - по травень 2023 року, а також у позовній заяві вказує про існування істотної шкоди інтересам держави.
В очах стороннього спостерігача може скластися враження, що заходи у кримінальному провадженні здійснено формально, адже, орган досудового розслідування або не хотів протягом з 08.01.2020 по грудень 2023 року витрачати ресурси для його розкриття, або розумів безперспективність пошуку злочинця/ів, який/і зрубали 98 дерев за відсутності свідків такого злочину.
Щодо доводів прокурора щодо порушення відповідачем норм закону в частині не здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, суд зазначає наступне.
У рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків. Дії або рішення суб'єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб'єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються). Правомірне очікування виникає в особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб'єкта владних повноважень в особи наявне розумне сподівання, що стосовно неї суб'єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.
Отже, принцип "належного урядування" покладає обов'язок на орган діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Таким чином, будь який закон (нормативно-правовий акт) має бути чітким, виконуваним та передбачуваним.
Частиною 1 статті 86 Лісового кодексу України унормовано, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Аналіз наведених норм права діє підстави для таких висновків:
по-перше, пошкодження лісів від настання тих загроз, яким має своїм комплексом заходів охороняти лісокористувач, не є абсолютним. Тобто, пошкодження лісу від пожежі не завжди знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із протиправною бездіяльністю лісокористувача. Суд наводить такі приклади: а) пожежа в лісі внаслідок влучання блискавки призводить до знищення дерев, проте чи доцільно звинувачувати лісокористувача у незабезпеченні блискавкозахисту біля кожного дерева?, б) інвазія комах-шкідників лісу призводить до пошкодження дерев, проте чи є підстави звинувачувати лісокористувача у цьому?, в) аналогічне питання у разі випадкової хвороби дерев та можливому звинуваченні лісокористувача у бездіяльності щодо превентивної обробки лісу від якоїсь хвороби?, г) незаконна порубка лісу при застосуванні до лісника, який перешкоджає незаконній вирубці лісу, фізичного насильства з обґрунтуванням "бездіяльності" відсутністю воєнізованої охорону лісу?.
Наведені випадки так само охоплюються диспозицією частини 1 статті 86 Лісового кодексу України (разом із незаконною порубкою) та за логікою прокурора мають охоронятися лісокористувачем за допомогою "комплексу заходів".
Тобто, саме по собі заподіяння шкоди лісу внаслідок настання обставин, що перелічені в частині 1 статті 86 Лісового кодексу України (однієї із яких є незаконна порубка), саме по собі не є достатнім свідченням про протиправну бездіяльність лісокористувача, яка зумовлює підстави для стягнення з нього шкоди;
по-друге, частина 1 статті 86 Лісового кодексу України має системно тлумачитися із приписами частини 2 такої статті.
Відповідно до частини 2 статті 86 Лісового кодексу України власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Крім обов'язку власників лісів і постійних лісокористувачів розробити та проводити комплекс протипожежних та інших заходів, Лісовий кодекс України покладає на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування обов'язок щодо визначення переліку таких заходів.
Тобто, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування мають визначити перелік заходів на базі яких, власники лісів та постійні лісокористувачі розробляють і проводять власні комплекси заходів.
Апеляційний суд констатує, що держава, з моменту викладення статті 86 Лісового кодексу України у новій редакції законом №3404-IV від 08.02.2006 (набрав чинності 29.03.2006), не спромоглася розробити та затвердити перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів, які зобов'язані впроваджувати власники лісів та постійні лісокористувачі.
Такий перелік заходів не розроблявся і Матвіївською селищною радою Вільнянського району Запорізької області, як власником лісів на земельних ділянках спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області.
З наведеного вбачається, що жодного чіткого, виконуваного та передбачуваного нормативно-правового акту, який би визначав перелік протипожежних та інших заходів, вимог щодо складання планів цих заходів, у спірний період (у 2020 році) ні центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, ні органом місцевого самоврядування не визначалось.
Таким чином, для розмежування правомірної поведінки постійного лісокористувача в умовах правової невизначеності (за відсутності затвердженого державним органом переліку протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів) від його бездіяльності в аспекті порушення обов'язку із збереження лісів, особа, яка звертається із позовом про стягнення шкоди має довести:
а) які заходи повинен був зробити постійний лісокористувач,
б) в чому полягає нездійснення цих заходів.
Обов'язковою умовою для стягнення шкоди є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю та наслідками, які наступили. Іншими словами, для даної справи, суду необхідно надати відповідь, які ж заходи не вжив відповідач, які б за умови їх вчинення, унеможливили б порубку 98 спірного дерева.
Порушення конкретних реальних зобов'язань із охорони лісу, які повинен був вчинити лісокористувач має знаходитися у причинно-наслідковому зв'язку із незаконною порубкою - якби виконав обов'язок - не було б незаконної порубки.
Заходи з охорони, які має вжити особа для належного виконання свого обов'язку з охорони, залежать від об'єкта охорони. І якщо відносно одного об'єкту є очевидними та зрозумілими заходи, якими охоплюється обов'язок з охорони, то щодо інших - масштабних за площею та протяжністю об'єктів (таких як великі за площею та протяжністю масиви лісів / земельні ділянки) такі заходи не є очевидними.
Відтак, саме по собі словосполучення "зобов'язаний охороняти" відносно смуги лісу уздовж такого об'єкту охорони як залізничне полотно протяжністю 22 300 км не є конкретним обов'язком за порушення якого, особливо з урахуванням не розробки державою на виконання ч. 2 ст. 86 ЛК України переліку таких заходів, може наступати відповідальність за протиправну бездіяльність. В кожному такому випадку, позивач має доводити, які саме дії повинні були вжиті лісокористувачем і в чому полягає їх невжиття.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В межах справи №908/58/24 ні прокурором, ні позивачем не доведено: «Які саме заходи (комплекс заходів) для збереження дерев у захисних лісонасадженнях від незаконної порубки 08.01.2020 року 98 дерев у захисних лісонасадженнях (у лісосмузі) на перегоні станції Запоріжжя Ліве -Вільнянськ 8 км пк 0-00 до пк 9+00 (права сторона колії) виділ 316, 318 квартал 121, Придніпровської залізниці та 13.01.2020 на перегоні станції Запоріжжя Ліве -Вільнянськ 8 км пк 0+00 до пк 9+00 (права сторона колії) Придніпровської залізниці» мало вжити АТ "Українська залізниця" та в чому полягає не вжиття таких заходів. Відтак, прокурором не доведено наявність протиправної поведінки відповідача та причино-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою.
Щодо особи, якій завдано шкоди внаслідок незаконної порубки дерев в лісосмузі вздовж залізничної колії.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" зазначає, що у випадку виявлення особи, що вчинила відповідне кримінальне правопорушення, будь-яких претензій прокурором/поліцією до лісокористувача не заявляється. А судова практика в частині особи, на користь якої стягується шкода, заподіяна таким злочином, є суперечливою.
Із аналізу судової практики у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається наступна практика визнання потерпілою особою АТ "Українська залізниця" та стягнення шкоди за порубку захисних лісонасаджень у кримінальних провадженнях за ст. 246 КК України.
У справі №910/13759/23 вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.09.2023 у справі №676/394/23, з якого вбачається, що у наведеному проваджені за ст. 246 КК України первісно потерпілим є АТ "Українська залізниця".
В той час, як у вироку Макарівського районного суду Київської області від 07.11.2023 у провадженні №1-кп/371/162 за ст. 246 Кримінального кодексу України колоди зрізаних дерев повернуто ДТГО "Південно-західна залізниця" АТ "Українська залізниця".
Із аналізу судової практики у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається наступна практика визнання потерпілою особою АТ "Українська залізниця" та стягнення шкоди за порубку захисних лісонасаджень у кримінальних провадженнях за ст. 246 Кримінального кодексу України:
- ухвала Білопільського районного суду Сумської області від 07.06.2023 у справі №573/1706/22: потерпілою особою визнаний Виробничий підрозділ "Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця". Прокурор у засіданні не заперечував проти залучення потерпілого і суд залучив АТ "Українська залізниця" як потерпілого у кримінальному провадженні. Із обвинувального акту вбачається, що збитки від незаконної порубки дерев у лісосмузі, яка належить АТ "Укрзалізниця", завдані виробничому підрозділу "Бахмутська дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця";
- ухвала Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.05.2021 у справі №682/893/20: потерпілим є структурний підрозділ Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень регіональної філії Південно-Західної залізниці АТ "Українська залізниця";
- вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07.07.2021 у провадженні №1-кп/718/72/21: в результаті вчинення кримінального правопорушення потерпілій юридичній особі - Виробничому підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" РФ "Львівська залізниця" AT "Українська залізниця" завдано матеріального збитку у розмірі 175 430,88 грн, яка не відшкодована;
- вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06.03.2019 у справі №632/988/18: цивільний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково. Стягнуто з винуватця на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 56 862,52 грн.;
- рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.03.2023 у справі №185/3415/22: стягнуто солідарно з винуватців на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, у розмірі 44 061,61 грн.;
- вирок Любашівського районного суду Одеської області від 29.11.2021 у справі №507/1974/21: задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі АТ "Українська залізниця" та стягнуто на користь АТ "Українська залізниця" матеріальну шкоду за незаконну порубку лісу;
- вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.06.2023 у справі 607/5990/23: цивільний позов ВСП "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" до винуватця про відшкодування матеріальної шкоди задоволено та стягнуто з винуватця на користь АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" майнову шкоду в розмірі 270 217,32 грн.
Більше 350 судових актів містить реєстр судових рішень за контекстним пошуком "246 порубка залізниця потерпілий" і суд не буде перелічувати всі наявні.
В багатьох випадках прокурори не тільки не заперечують проти стягнення на користь АТ "Українська залізниця" шкоди, спричиненої незаконною порубкою лісу, який знаходиться у захисних лісових насадженнях залізниць, а й визнає таку особу потерпілою та є випадки задоволення судом заявленого прокурором цивільного позову в інтересах держави в особі АТ "Укрзалізниця".
Стаття 6 Закону України "Про залізничний транспорт" відносить до земель залізничного транспорту смугу відведення залізниць під захисними та укріплювальними насадженнями.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про залізничний транспорт" збитки, що виникли у разі порушення безперебійної роботи та безпеки руху на залізничному транспорті загального користування внаслідок блокування його комунікацій та інших навмисних незаконних дій, збитки за пошкодження та знищення лісонасаджень, інженерних споруд, земляного полотна та колій відшкодовуються винними юридичними та фізичними особами в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Такий закон є спеціальним по відношенню до загального Лісового кодексу України, адже обов'язок по утриманню таких лісових насаджень лежить на монополістові залізничних перевезень та утриманні залізничної інфраструктури.
Зміст статті 25 Закону України "Про залізничний транспорт" прирівнює відшкодування збитків за знищення захисних лісових насаджень на землях залізничного транспорту до порядку відшкодування іншої залізничної інфраструктури, відповідно суб'єктом, якому заподіюється шкода від незаконної вирубки лісів вздовж залізничних колій, є АТ "Українська залізниця".
За викладених обставин відсутні підстави сумніватися у правильності висновку про необхідність відшкодування шкоди за пошкодження залізничної колії не на користь екологічної інспекції, а - на користь АТ "Українська залізниця", а відтак, не може бути іншою потерпілою особою за знищення такого виду інфраструктури, як захисні лісонасадження вздовж залізничних колій, які у диспозиції наведеної норми перелічені через кому з полотном, колією та інженерними спорудами.
Із Державного акту на право постійного користування від 02.02.1999 (т.1. а.с. 23-24) вбачається, що земельну ділянку загальною площею 135,89 га на території Матвіївської сільської ради Вільнянського району Запорізької області в смузі відведення залізниця було передано у постійне користування відповідачу для виробних потреб.
Із протоколів огляду місця події від 08.01.2020 та від 13.01.2020 вбачається, що незаконна порубка нібито мала місце в захисній смузі залізниці; із заявою про злочин звернувся Виробничий підрозділ "Запорізька дистанція захисних лісонасаджень" Придніпровської залізниці.
За таких обставин, саме АТ "Українська залізниця" є суб'єктом, якому спричинені збитки (шкода), внаслідок незаконної порубки спірних 98 дерев, а відтак, позов прокурора про стягнення цих коштів із особи, якій спричинені збитки, не може бути задоволений безвідносно до того чи було вжито відповідних заходів.
Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Пронін проти України" зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Таким чином, інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як в матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.
Зокрема, доводам відповідача щодо відсутності повноважень у прокурора на представництво інтересів держави в особі позивачів в межах справи №908/58/24 господарським судом надано оцінку.
За таких обставин, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу та відмовляє в задоволенні позову Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області).
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повістю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, не з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким в задоволені позову слід відмовити.
В силу вимог ч. 1 ст. 129 ГПК України, зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені Скаржником, підлягають відшкодуванню та покладаються на Запорізьку окружну прокуратуру Запорізької області.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укрзалізниця» в особі Акціонерного товариства “Регіональна філія “Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства “Укрзалізниця» на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2024 у справі № 908/58/24 задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2024 у справі № 908/58/24 скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області до Акціонерного товариства “Укрзалізниця» в особі Акціонерного товариства “Регіональна філія “Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства “Укрзалізниця» про стягнення 425 861 грн 51 коп відмовити у повному обсязі.
Судові витрати по справі за подачу позову покласти на позивача.
Стягнути з Запорізької окружної прокуратури Запорізької області на користь Акціонерного товариства “Укрзалізниця» в особі Акціонерного товариства “Регіональна філія “Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства “Укрзалізниця» - 7 665,51 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 13.12.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Ю.Б. Парусніков