Іменем України
10.12.2024 Справа №607/18986/24 Провадження №3/607/8035/2024
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Марциновська І.В., за участю захисника Шевчука В.В., представника Тернопільської митниці Державної митної служби України Лось О.Р., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, які надійшли від Тернопільської митниці Державної митної служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України,
02.09.2024 на розгляд Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від Тернопільської митниці Державної митної служби України надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України (далі за текстом - МК України).
У протоколі про порушення митних правил № 0045/40300/24 від 26.07.2024 зазначено, що 29.12.2023 о 12 год. 48 хв. через пункт пропуску «Угринів - Долгобичув» Львівської митниці ОСОБА_1 на транспортному засобі АС 4085 НВ/АС 5486 XР ввіз товар, а саме: «автомобіль легковий, такий, що використовувався, марки «КІА», моделі «Niro Hybrid», номер кузова « НОМЕР_2 », календарний рік випуску: 2017 року».
В якості підстави до переміщення вказаного товару разом із митною декларацією типу ЕЕ № 23UA403070006421U0 ОСОБА_1 подав до митного органу такі документи: договір купівлі-продажу (інвойс) № 36520196 від 27.07.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 24.07.2023; довіреність від 22.12.2023, зареєстровану в реєстрі за № 2366.
Відповідно до указаної довіреності ОСОБА_2 (власник товару) уповноважує ОСОБА_1 (перевізника товару) бути її представником в усіх установах, у тому числі з питання отримання, експедирування, супроводження та оформлення вантажів. Довіреність видана та посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петренком Петром Івановичем.
Вартість товару згідно з договором купівлі-продажу (інвойс) № 36520196 від 27.07.2023 складає 3903 доларів США (на день переміщення товару згідно з курсом НБУ складає 148245,30 грн).
30.12.2023 товар доставлений ОСОБА_1 до митниці призначення (Тернопільська митниця), що знаходиться за адресою: вул. Д.Лук'яновича, буд. 8, м. Тернопіль. 02.01.2024 відділом митного оформлення № 3 митного поста «Тернопіль» Тернопільської митниці оформлений у вільний обіг товар за митною декларацією типу ДЕ № 24UA403070000030U6 «автомобіль легковий, такий що використовувався, марки «КІА», моделі «Niro Hybrid», номер кузова « НОМЕР_2 », календарний рік випуску: 2017 року».
Під час здійснення перевірки документів, а саме довіреності від 22.12.2023, зареєстрованої в реєстрі за № 2366, встановлено, що в Єдиному реєстрі нотаріусів приватний нотаріус Петренко Петро Іванович, який засвідчував печаткою та підписував вказану довіреність, відсутній.
З метою перевірки законності переміщення через митний кордон України вказаного товару, правдивості поданих до митного контролю документів, а саме довіреності від 23.12.2023, зареєстрованої в реєстрі за № 2366, як підстави для пропуску товару на митну територію України, яка була видана та посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петренком Петром Івановичем, 15.04.2024 Тернопільською митницею до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлений лист № 7.25-2/20-1/5.13/2451 з проханням підтвердити або спростувати факт видачі даної довіреності.
Листом № 26964/08.2-24 від 293.04.2024 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомило, що ОСОБА_3 не реєстрував приватну нотаріальну діяльність у м. Одеса та Одеській області та серед працівників державних нотаріальних контор ОСОБА_3 також відсутній.
За даним фактом отримані пояснення від ОСОБА_2 , у яких остання зазначила, що ОСОБА_1 їй невідомий. При підписанні довіреності від 22.12.2023, що зареєстрована в реєстрі за № 2366, ОСОБА_2 не була присутня та не уповноважувала ОСОБА_1 бути її представником в усіх установах, у тому числі з питання отримання, експедирування, супроводження та оформлення вантажів.
Таким чином ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товару підроблених документів, а саме довіреності від 22.12.2023, зареєстрованої в реєстрі за № 2366.
Дії ОСОБА_1 посадовою особою митного органу кваліфіковані за ч. 1 ст. 483 МК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Шевчук В.Ф. пояснив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки останній не є суб'єктом вчинення даного адміністративного правопорушення. Захисник зазначив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була укладена цивільно-правова угода про перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якої перевізник зобов'язався виконати перевезення автомобіля із порту доставки до зони митного оформлення Тернопільської митниці. Виконання даного перевезення було доручене ОСОБА_1 , тобто останній виконував лише обов'язки перевізника транспортного засобу. Щодо дати укладення договору зазначив, що, ймовірно, при укладенні договору сторони помилково вказали рік укладення 2024 замість 2023. Крім цього, у матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази умислу ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. При цьому подання нібито підробленої довіреності жодним чином не спрощувало перетин кордону ОСОБА_1 та така довіреність не впливала на зменшення митної вартості транспортного засобу, а відтак жодного економічного інтересу для ОСОБА_1 у даній ситуації не було. Також захисник зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 знав та розумів, що довіреність підроблена. Крім цього, захисник просив не брати до уваги доводи митного органу про те, що довіреність оформлена не на спеціальному бланку, що було очевидним для ОСОБА_1 , оскільки даний документ був прийнятий посадовими особами Прикордонної служби України та у подальшому посадовою особою Тернопільської митниці.
У судовому засіданні представник Тернопільської митниці Лось О.Р. зазначила, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, що підтверджується доданими до протоколу документами. Просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 483 МК України.
У судове засідання заінтересована особа власник товару ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про дату, час та місце цього засідання, не з'явилася без повідомлення про причини неявки.
Заслухавши пояснення захисника та представника митного органу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Так, ч. 1 ст. 7 МК України визначено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч. 1 ст. 486 МК України).
Статтею 489 МК України визначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У контексті рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Так, зі змісту протоколу про порушення митних правил № 0045/40300/24 від 26.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується те, що 29.12.2023 о 12 год. 48 хв. через пункт пропуску «Угринів - Долгобичув» Львівської митниці ОСОБА_1 на транспортному засобі АС 4085 НВ/АС 5486 XР ввіз товар, а саме: «автомобіль легковий, такий, що використовувався, марки «КІА», моделі «Niro Hybrid», номер кузова « НОМЕР_2 », календарний рік випуску: 2017 року».
В якості підстави до переміщення вказаного товару разом із митною декларацією типу ЕЕ № 23UA403070006421U0 ОСОБА_1 подав до митного органу такі документи: договір купівлі-продажу (інвойс) № 36520196 від 27.07.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 24.07.2023; довіреність від 22.12.2023, зареєстровану в реєстрі за № 2366.
Відповідно до указаної довіреності ОСОБА_2 (власник товару) уповноважує ОСОБА_1 (перевізника товару) бути її представником в усіх установах, у тому числі з питання отримання, експедирування, супроводження та оформлення вантажів. Довіреність видана та посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петренком Петром Івановичем.
Вартість товару згідно з договором купівлі-продажу (інвойс) № 36520196 від 27.07.2023 складає 3903 доларів США (на день переміщення товару згідно з курсом НБУ складає 148245,30 грн).
30.12.2023 товар доставлений ОСОБА_1 до митниці призначення (Тернопільська митниця), що знаходиться за адресою: вул. Д.Лук'яновича, буд. 8, м. Тернопіль. 02.01.2024 відділом митного оформлення № 3 митного поста «Тернопіль» Тернопільської митниці оформлений у вільний обіг товар за митною декларацією типу ДЕ № 24UA403070000030U6 «автомобіль легковий, такий що використовувався, марки «КІА», моделі «Niro Hybrid», номер кузова « НОМЕР_2 », календарний рік випуску: 2017 року».
У подальшому митний орган, здійснивши перевірку достовірності поданих ОСОБА_1 документів, встановив подання останнім як підстави для переміщення товару підробленого документа, а саме довіреності від 22.12.2023, зареєстрованої за № 2366 та вчиненої ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Такі обставини встановлені митним органом з відповіді Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 26964/08.2/24 від 29.04.2024 та з листа ОСОБА_2 , направленого на адресу Тернопільської митниці.
Таким чином ОСОБА_1 інкримінується вчинення дій, спрямованих на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товару підроблених документів, а саме довіреності від 22.12.2023, зареєстрованої в реєстрі за № 2366.
Надаючи оцінку доводам митного органу, суд зазначає таке.
Статтею 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України полягає у переміщення або діях, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю прямого умислу, коли особа, яка вчинила правопорушення, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх. Тобто правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу як підставу для переміщення товару, є підробленими чи одержані незаконним шляхом або містять неправдиві дані, але бажає шляхом подання цих документів незаконно перемістити товар.
Так, згідно з роз'ясненнями, що викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.
Відтак визначальним для встановлення наявності у діях особи складу порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, є доведеність прямого умислу особи.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені ст. 335 МК України.
Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 4 МК України перевізником є особа, яка переміщує товари або бере на себе зобов'язання та відповідальність за переміщення товарів через митний кордон України та/або митною територією України, зокрема для змішаного (комбінованого) перевезення - особа, яка використовує (експлуатує) транспортний засіб, що безпосередньо приводить у рух або перевозить розміщені на ньому інші транспортні засоби як активний транспортний засіб.
При цьому ч. 2 ст. 460 МК України визначено, що перевізники несуть відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості (стаття 483 цього Кодексу), виключно у разі якщо ці відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а перевізниками не вжито заходів до перевірки правдивості зазначених відомостей або у разі неможливості такої перевірки не внесено відповідного запису до міжнародної автомобільної накладної (CMR).
Крім цього, наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118 затверджені Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України (далі за текстом - Правила).
Відповідно до п. 3 розділу І Правил транспортні засоби (товари, що класифікуються за кодами 8701 - 8705, 8711, 8716 згідно з УКТЗЕД, і номерні вузли до них) для здійснення митного контролю та митного оформлення можуть бути пред'явлені митному органу як власником, так і вповноваженою особою. Пунктом 2 розділу І Правил визначено, що уповноважена особа - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом учиняти дії, пов'язані з пред'явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами та транспортними засобами.
Пунктом 7 розділу І Правил передбачено, що власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів.
Суд встановив, що 29.12.2023 о 12 год. 48 хв. через пункт пропуску «Угринів - Долгобичув» Львівської митниці ОСОБА_1 на транспортному засобі АС 4085 НВ/АС 5486 XР ввіз товар, а саме: «автомобіль легковий, такий, що використовувався, марки «КІА», моделі «Niro Hybrid», номер кузова « НОМЕР_2 », календарний рік випуску: 2017 року».
В якості підстави до переміщення вказаного товару разом із митною декларацією типу ЕЕ № 23UA403070006421U0 ОСОБА_1 подав до митного органу, зокрема довіреність від 22.12.2023, зареєстровану в реєстрі за № 2366.
Разом з тим під час судового розгляду цієї справи митним органом не доведено, що ОСОБА_1 під час переміщення через митний кордон товару усвідомлював, що відомості, які містяться у довіреності від 22.12.2023, зареєстрованій за № 2366, не відповідають дійсності, та що ОСОБА_2 не вчиняла на користь ОСОБА_1 такої довіреності. Так само суду не доведено, що ОСОБА_1 передбачав шкідливі наслідки подання митному органу зазначеної вище довіреності та бажав їх настання.
Також суд не встановив, що ОСОБА_1 вчиняв будь-яку іншу дію з передбачених ч. 1 ст. 483 МК України чи сприяв їх вчиненню.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 4 МК України декларацією митної вартості є документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим.
Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
У ст. 257 МК України вичерпно сформульоване поняття «декларування», яке здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, в тому числі необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
За приписами ч. 4 ст. 266 МК України у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.
Таким чином представник власника товару підлягає відповідальності лише в тому випадку, коли він здійснював декларування товару або з метою приховування від митного контролю особисто вчиняв будь-які дії, що складають об'єктивну сторону такого порушення.
Натомість суд встановив, що декларантом у даній справі є агент з митного оформлення та митний брокер ОСОБА_4 , який здійснював свою діяльність та діяв в інтересах ОСОБА_2 , здійснюючи митне оформлення транспортного засобу в момент його переміщення через кордон.
У свою чергу особою, відповідальною за фінансове врегулювання, та покупцем товару в інвойсі від 27.07.2023 зазначена ОСОБА_2 .
Відтак надані суду докази дають підстави дійти висновку, що відповідальним за ввезення товару є саме ОСОБА_4 , який виступив уповноваженою особою власника автомобіля ОСОБА_2 , з яким остання уклала договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів. Усі документи, пов'язані з реєстрацією транспортного засобу, оформляв безпосередньо саме ОСОБА_4 .
У доданих до протоколу матеріалах відсутні будь-які відомості на підтвердження того, що службовими особами митного органу, якими здійснювалось оформлення вказаних матеріалів та складення протоколу про порушення митних правил, вживались заходи з метою встановлення особи ОСОБА_4 , не дивлячись на те, що вказана особа, здійснюючи митне оформлення транспортного засобу марки «КІА», моделі «Niro Hybrid», номер кузова « НОМЕР_2 », календарний рік випуску: 2017 року в момент його переміщення через кордон, діяла в інтересах ОСОБА_2 та зазначена як декларант.
Натомість ОСОБА_1 був лише водієм, який здійснював перевезення транспортного засобу та договір купівлі-продажу (інвойс) самостійно не укладав. Як пояснив у судовому засіданні захисник, усі документи, що були необхідні для переміщення транспортного засобу через митний кордон України, ОСОБА_1 отримав в електронному вигляді на мобільний пристрій, доступу до оригіналів цих документів не мав, при складанні та оформленні вказаних документів присутнім не був. Відтак ОСОБА_1 був позбавлений об'єктивної можливості визначити достовірність зазначених у вказаних документах відомостей чи їх автентичність.
Як видно, вказані обставини правоохоронним органом не досліджувалися, щосвідчить про відсутність підстав для однозначного висновку про те, що в даному випадку саме ОСОБА_1 , яким декларування транспортного засобу не здійснювалось, повинен нести відповідальність за подання недостовірних відомостей.
При цьому, як пояснила у судовому засіданні представник Тернопільської митниці, усі митні податки та збори під час переміщення ОСОБА_1 товару через кордон та здійснення митного оформлення були сплачені у визначеному чинним законодавством розмірі.
Крім цього, згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року № 8, не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України.
При цьому суду не надані докази того, що саме ОСОБА_1 здійснив підроблення довіреності, яка є знаряддям інкримінованого йому порушення, а відтак відсутні підстави вважати, що останній умисно, знаючи про фіктивність цього документу, надав такий документ митному органу. Таким чином зазначені обставини дають підстави для обґрунтованого сумніву, що в діях ОСОБА_1 був умисел, спрямований на подання підробленого документу як підстави для переміщення товару, належного власнику ОСОБА_2 .
Більше того, як зазначив суд вище, об'єктивна сторона порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України передбачає подання як підроблених документів, так і документів, що містять неправдиві відомості. При цьому ОСОБА_1 інкримінується подання митному органу саме підробленої довіреності від 22.12.2023, а не довіреності, що містить недостовірні відомості.
Разом з тим митний орган лише зазначив про факт підроблення цього документа, однак докази на підтвердження таких обставин суду не надав.
Суд зазначає, що сама по собі відповідь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не може доводити ці обставини, оскільки вирішення даного питання потребує спеціальних знань та можливе лише шляхом проведення відповідної експертизи.
Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази того, що митний орган додатково здійснював необхідні заходи з метою встановлення факту підроблення довіреності від 22.12.2023 за № 2366
При цьому обов'язок щодо збирання доказів та доказування вини особи покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів, тобто у даному випадку на митний орган (ст. 251 КУпАП).
За змістом ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так само Європейський суд з прав людини неодноразово, зокрема, у справах «Кобець проти України» (рішення від 14.02.2008), «Берктай проти Туреччини» (рішення від 08.02.2001), «Леванте проти Латвії» (рішення від 07.11.2002) вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
При цьому судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягується до відповідальності, і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів. Суд не має збирати з власної ініціативи докази, позаяк в протилежному випадку суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може бути визнаний безстороннім.
З урахуванням викладеного суд встановив, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв'язку доводили б наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема постанову про закриття провадження у справі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
За таких підстав суд доходить висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
При цьому суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи зі змісту норм ч. 2 ст. 284, ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору за розгляд цієї справи.
Керуючись ст. 4, 458, 483, 495, 526, 527, 528 Митного кодексу України, ст. 7, 9, 40-1, 173, 245, 247, 251-252, 283-285, 287, 294 КУпАП, суддя
Закрити відносно ОСОБА_1 провадження у справі про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про порушення митних правил набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяІ. В. Марциновська