Справа № 569/10937/24
13 грудня 2024 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О. В.,
за участі секретаря судового засідання Янка М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділ ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів
учасники справи у судове засідання не з'явилися
В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділ ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29.11.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділ ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів - відмовлено.
На адресу суду надійшла заява представника відповідача адвоката Курис О. С. про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн, яка ухвалою суду від 05.12.2024 призначена до розгляду у судовому засіданні на 13.12.2024.
13.12.2024 представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, згідно якого вважає, що такі витрати не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак просить суд у задоволенні заяви відмовити. Однак у разі, якщо суд дійде висновку про задоволення заяви, то зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Крім того, 13.12.2024 від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду заяви, у зв'язку з перебуванням у відрядженні.
Розглядаючи заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.
За змістом ч.ч3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до положень частин 1-2 статті 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Така правова позиція викладена Верховним Судом 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
Окрім того, суд зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Приймаючи до уваги обмеження строків розгляду заяви, які встановлені процесуальним законом, суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними у справі документами. Крім того, явка учасників справи у судове засідання не визнавалася судом обов'язковою.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
За змістом ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом невирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним щодо предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Суд звертає увагу, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі №757/13974/21-ц, до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським об'єднанням чи бюро.
При цьому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Вказане узгоджується із правовим висновком, зробленим Верховним Судом у справі № 922/1163/18.
Крім того, відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Так, на підтвердження витрат на правову допомогу представником відповідача було надано договір про надання правничої допомоги №178/24 від 19.09.2024, рахунок від 04.12.2024 та акт про надання правничої допомоги від 04.12.2024 до договору про надання правничої допомоги №128/24 від 26.06.2024, однак акту про надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги №178/24 від 19.09.2024 представником відповідача до матеріалів справи долучено не було.
Необхідно вказати, що у договорі про надання правничої допомоги №178/24 від 19.09.2024 вказуються, зокрема, види правової допомоги, які надаються адвокатським об'єднанням При цьому, такий договір не містить відомостей, що адвокатські послуги надаються саме у зв'язку зі справою №569/10937/24.
Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутній акт про надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги №178/24 від 19.09.2024 з переліком наданих послуг, укладений між відповідачем та адвокатським об'єднанням, а також відсутність у договорі про надання правничої допомоги №178/24 від 19.09.2024 відомостей, що адвокатські послуги надаються саме у зв'язку зі справою №569/10937/24, суд позбавлений можливості, в тому числі, пересвідчитись щодо пов'язаності витрат на правничу допомогу зі справою №569/10937/24, дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, тощо.
Суд наголошує, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у справі № 922/2604/20.
З огляду на викладене вище, а також враховуючи той факт, що фактичні витрати відповідача на професійну правничу допомогу не підтвердженні належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про відмову задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-261, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділ ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги або прийняття ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );
третя особа: Відділ ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул.Замкова, буд. 22а, м. Рівне, 33000, ІК 35007146).
Повний текст ухвали складено та підписано 13.12.2024.
Суддя Левчук О. В.