Справа № 524/9811/24
Номер провадження 3/524/3411/24
12.12.2024 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області Олейнікова Г.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов із Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.184 КУпАП, -
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 19.08.2024 року, приблизно о 13 год. 36 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов'язків щодо виховання свого сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого , останній кинув повітряну кульку наповнену водою на іншого хлопчика, який отримав ушкодження ока, в результаті чого мати не виконала вимоги ст.150 ч.1,2 СК України.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , вину у вчиненому адміністративному правопорушенні визнала частково та пояснила, що 19.08.2024 року її син пішов з другом на ім,я ОСОБА_3 , погуляти , показати останньому місто , так як він приїхав з м. Горішні Плавні . Оскільки хлопцям хотілось свята , то вони вирішили піти купити кульки, щоб їх наповнити водою і обливати дівчат, а потерпілий хлопчик, який раніше грав із ними у футбол . Її син розповів , що він кульки з водою не кидав у потерпілого хлопчика , а кидав його друг ОСОБА_3 , який однією із кульок потрапив в обличчя потерпілого . Ввважає , що протокол відносно неї працівниками поліції незаконно складений , сфальсіфікований , так як її сина працівники поліції на місці події вимушували визнати , що саме він кинув кулькою , наповненою водою в обличчя неповнолітнього хлопчика .
Суддя, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, неповнолітнього потерпілого, законного представника неповнолітнього потерпілого, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Диспозиція ст. 184 ч.1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальності за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП проявляється саме у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Ухилення від виконання батьківських обов'язків може полягати у різних формах дії, бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ст. 150 Сімейного Кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: 1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов'язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме, невиконання обов'язків чітко передбачених законодавством.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №318210 від 23.08.2024 року вбачається, що 19.08.2024 року, приблизно о 13 год. 36 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов'язків щодо виховання свого сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,внаслідок чого , останній кинув повітряну кульку наповнену водою на іншого хлопчика, який отримав ушкодження ока, в результаті чого мати не виконала вимоги ст.150 ч.1,2 СК України.
Крім часткового визнання свої вини особою , яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 своє вини у вчиненому адміністративному правопорушенні, її вина підтверджується :
- поясненнями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 , який у судовому засіданні пояснив, що 19.08.2024 року він сидів біля свого будинку , де проживає, із другом на лавочці гралвся у телефоні , прийшли дорослі від них за віком хлопці і почали в них кидати кульками наповненими водою , одна із кульок йому потрапила в око, кульку в нього хлопчик кинув просто так, ні за що, вони навіть не грались з ними, після чого у нього почервоніло та та почало боліти око, від чого він сильно злякався, хлопці перед ним вибачились, і він пробачив їм за цей вчинок.Хто кидав в нього кульку з водою він точно не бачив.
- поясненнями законного представника потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні пояснила, що дату вона точна не памятає, всередині серпня 2024 року, знаходлась на кухні, як раз була повітряна тривога і зазвичай її син не гуляє на вулиці, а в цей раз він був біля під'їзду, грався з другом , у неї заздзвонив телефон і вона відволіклась , але бачила , як позаду хлопців хтось кидав повітряні кульки наповнені водою , перший раз кинули кульку , яка прилетіла хлопцям під ноги, а другий раз її дитина закричала не своїм голосом, вона кинулась дивитись у вікно та побачила , що її син тримався за око, після потрапляння кульки, у нього було червоне око, він плакав, вона пішла шукати, хто це зробив, коли вона знайшла хлопців , то у них був повний пакет кульок з водою, але вони розповідали їй, що то не вони зробили, що вони тут не проживають, вони приїхали з м. Горішні Плавні. Вона викликала поліцію , коли приїхали працівники поліції , то вони намагались викликати батьків, але хлопці надавали неправильні номери телефонів. Нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 вона не виражалась, бачила його вперше. Ії син ніколи не грав у футбол з сином ОСОБА_1 . До події вона ні ОСОБА_1 , ні її сина не знала , ніякі кошти у ОСОБА_1 вона не вимагала за те , що трапилось з її сином.
- показаннями свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив, що 19.08.2024 року отримали виклик по лінії 102, час не пам'ятає, про те, що підлітки облили водою дитину, прибувши на виклик, побачили потерпілого хлопчика, якому 8 років та двох, старших підлітків, які це зробили, в пакеті у них були кульки з водою, якими вони кидалися. Заявниця їм повідомила, що ці двоє неповнолітніх хлопців ображали, кидалися кульками з водою та одна із кульок з водою розірвалась і потрапила в око її сина. Підлітки пояснили, що вони гралися , кидаючи кульки, що цього хлопчика вони знають, дружать, кинули кульки з водою і попали під око хлопчика. Після цього вони почали телефонувати батькам підлітків, оскільки вони неповнолітні, один казав, що він не місцевий, а з м. Горішні Плавні, інший сказав, що у нього телефон розрядився, після цього вони передали інформацію до Кременчуцького РУП, для того, щоб приїхала відповідна служба, потім приїхав батько потерпілого, підлітки вибачились перед хлопчиком, погодились із тим, що відбулось, сказали що більше такого робити не будуть і попросили не викликати батьків на місце події. Потерпілий хлопчик казав, що не знає як звати цих підлітків, але казав, що раніше бачив їх,хлопчик плакав, під оком у нього було почервоніння. Він до неповнолітніх хлопців ніякого фізичного насилства та примусу не застосовував , не примушував просити вибачення у неповнолітнього потерпілого .
- показаннями свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює інспектором ювенальної превенції в Кременчуцькому РУП , 19.08.2024 року він працював в наряді слідчо-оперативної групи, надійшов виклик, щодо нанесення тілесних ушкоджень дитині, прибувши за місцем події, виявили підлітків, які сиділи під під'їздом, і пояснили їм , що сталася ситуація, при якій хлопці старшого віку кидались в них кульками з водою. Після цього він спитав одного з хлопців, в кого кинули і потерпілий хлопчик повідомив, що в нього кинули, вони попросили покликати когось із дорослих, вийшла мама хлопчика, вони допитали його в присутності мами, з сусіднього під'їзду інший хлопчик з балкону сказав, що він бачив, хто це робив і сказав як їх звати. Через навчальний заклад було встановлено батьків підлітків, яким приблизно по 15 років. Кидаючись повітряними кульками, підлітки попали потерпілому хлопчику під око і на той час у нього було почервоніння під оком, також потерпілий хлопчик злякався. Коли вони прибули на місце події, підлітків, які кидали кульки вже не було, мама потерпілого хлопчика їх наздоганяла до цього, тому при них ніхто вибачення не просив. Також зі слів працівників державної охорони, підлітки казали неправильні місця їх проживання, свої дані, розповідали, що вони переселенці, встановили, що ОСОБА_8 місцевий, а його друг з м.Горішні Плавні. Протокол відносно ОСОБА_1 він склав, після того, як встановили батьків, сама ОСОБА_1 на контакт не дуже йшла, казала, що її син не винен, що його друг з м.Горішні Плавні підштовхнув його на такий вчинок. Також, ОСОБА_1 будучи присутньою в кабінеті ювенальної превенції , заявила, що мама потерпілого вимагає від неї грошові кошти, хоча на той момент вони навіть одна одну не бачили. З протоколом ОСОБА_1 не погодилась. При спілкуванні з ОСОБА_9 , було видно, що хлопчик дуже закритий, йому мати не дає змогу виказати власну точку зору. Без участі ОСОБА_1 , її сина він навіть не опитував і спочатку він по телефону зв'язався з ОСОБА_1 та викликав її з сином до поліції. ОСОБА_10 не знаходиться на профілактичному обліку, відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст.184 КУпАП був перший раз складений , раніше подібних протоколів відносно неї не складалось.
Крім того , вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні підтверджується письмовими доказами , а саме :
- копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19.08.2024 року (а.с.4)
З урахуванням викладеного , суд вважає дії ОСОБА_1 кваліфікувати за ст. 184 ч.1 КУпАП , як ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей , оскільки судом встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , порушила вимоги ст.150 ч.1,2 СК України, у зв'язку з чим її син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , кинув повітряну кульку наповнену водою на іншого хлопчика, внаслідок чого він отримав ушкодження ока.
Часткове визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому адміністративному правопорушенні суд оцінює критично, як спробу її пом'якшити адміністративне стягнення за вчинене правопорушення та тактику захисту, оскільки її вина у вчиненому адміністративному правопорушенні, передбаченому ст. 184 ч.1 КУпАП підтверджується поясненнями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 , законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , наданими в судовому засіданні, не вірити яким суд не знаходить підстав, оскільки їх показання є стабільними, послідовними під час судового розгляду справи, не суперечать іншим доказам досліджених судом, а саме: копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19.08.2024 року (а.с.4), поясненням ОСОБА_2 (а.с.7). Також суд не приймає до уваги пояснення особи , яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , що протокол про адміністративне правопорушення відносно неї за ст. 184 ч.1 КУпАП не відповідає вимогам закону , оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 184 ч.1 КУпАП відповідає вимогам ст. 256 КУПАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції №1376 від 06.11.2015 року зі змінами.
Враховуючи вимоги ст. 252, 280 КУпАП та роз'яснення Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» у п. 7 вказано, що відповідно до вимог ст. 247 і 280 КУпАП необхідно з'ясувати таке питання: чи є особа винною у вчиненні правопорушення, що знайшло своє відображення також у п. 4.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення , суд вважає визнати винною ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч.1 КУпАП.
На підставі вище зазначеного та враховуючи вимоги ст. 247 ч. 1 п. 7 КУпАП суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст. 184 ч.1 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки правопорушення було вчинено 19.08.2024 року, дане правопорушення не є триваючим, а строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 ч. 2 КУпАП закінчились, так як в диспозиції ст. 38 ч. 2 КУпАП зазначено, що стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Керуючись ст. 38 ч. 2, 184 ч.1, 245, 247 ч. 1 п. 7, 251,252, 280 КпАП України, суд, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч.1 КУпАП закрити у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його законним представником, адвокатом, потерпілим, його представником або прокурором в Полтавський апеляційний суд, через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її винесення.
Головуючий суддя: Ганна ОЛЕЙНІКОВА