Справа № 369/6019/22
Провадження № 2/369/548/24
29.11.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
при секретарі Херенковій К.К.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представників відповідача Ващенко М.Г., Макарчука С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/6019/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що з 07 грудня 1980 року до 11 червня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі. У 2008 році у позивача виник спір з ОСОБА_4 , який вимагав у позивача суми 340 000 дол. США і 140 000 грн. 09 квітня 2013 року за заявою ОСОБА_4 було порушене кримінальне провадження стосовно позивача ОСОБА_1 . З метою недопущення накладення арешту на спільне сумісне майно подружжя його титульним власником залишилася дружина ОСОБА_3 , а шлюб було формально розірвано за згодою позивача та відповідача. 11 червня 2013 року шлюб між позивачем та відповідачем був розірваний. 09 вересня 2013 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення. Після зазначених подій сторони прийняли рішення про юридичне оформлення шлюбу, який був зареєстрований 31 липня 2015 року. В період з 11 червня 2013 року до 30 липня 2015 року сторони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство.
Станом на час перебування у шлюбі у спільній власності подружжя перебуває рухоме та нерухоме майно, а саме: готельний комплекс з добудовою закладу громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1 , інші нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2 , титульним власником якого є ОСОБА_3 . Також земельна ділянка площею 0,33 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5080 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, земельна ділянка площею 0,0534 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5081 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, титульним власником яких є ОСОБА_3 . Адміністративна будівля площею 4 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , титульним власником якої є ОСОБА_3 . Транспортний засіб Volkswagen Toureg, 2012 року випуску, та транспортний засіб Volkswagen Transporter, 2018 року випуску, титульним власником яких є ОСОБА_3 .
Титульним власником земельної ділянки площею 0,0659 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5577, та земельної ділянка площею 0,0986 га, кадастровий номер 3210900000:01:086:0029, є ОСОБА_3 . Житловий будинок літ. А, загальною площею 293,5 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 також належить ОСОБА_3 на праві власності.
Враховуючи наведене, позивач просить суд:
1.встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 11 червня 2013 року до 30 липня 2015 року;
2.визнати об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 :
?готельний комплекс з добудовою закладу громадського харчування загальною площею 3 728,1 кв. м. замощення І, огорожа № 1-2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
?земельну ділянку площею 0,33 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5080 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, за адресою: АДРЕСА_1 ;
?будівлю котельні загальною площею 39,5 кв. м, замощення І, огорожу № 1-2 за адресою: АДРЕСА_2 ;
?земельну ділянку площею 0,0534 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5081 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за адресою: АДРЕСА_2 ;
?адміністративну будівлю (будинок охорони) площею 4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
?Житловий будинок літ. «А» площею 293,5 кв. м за адресою АДРЕСА_3 ;
?земельну ділянку площею 0,0986 га, кадастровий номер 3210900000:01:086:0029 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 ;
?земельну ділянку площею 0,0659 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5577 за адресою: АДРЕСА_2 ;
?транспортний засіб Volkswagen Toureg, 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 ;
3.в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності:
?на готель літ.“А» загальною площею 1 997,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Припинити право власності ОСОБА_3 на готельний комплекс з добудовою закладу громадського харчування загальною площею 3 728,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 13 181,00 грн за відхилення від ідеальної частки у спільному майні;
?на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,33 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5080 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, за адресою: АДРЕСА_1 ;
?на 1/2 частину будівлі котельні “Р» загальною площею 39,5 кв. м, замощення І, огорожу № 1-2 за адресою: АДРЕСА_2 ;
?на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0534 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5081 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, за адресою: АДРЕСА_2 ;
?на 1/2 частину адміністративної будівлі (будинок охорони) площею 4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
?на 1/2 частину житлового будинку літ. А загальною площею 293,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ;
?на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0986 га, кадастровий номер 3210900000:01:086:0029 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 ;
?на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0659 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5577 за адресою: АДРЕСА_2 ;
?на 1/2 частини транспортного засобу Volkswagen Toureg, 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 ;
4.визнати за ОСОБА_3 право власності на:
?на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,33 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5080 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, за адресою: АДРЕСА_1 ;
?на 1/2 частину будівлі котельні “Р» загальною площею 39,5 кв. м, замощення І, огорожу № 1-2 за адресою: АДРЕСА_2 ;
?на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0534 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5081 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, за адресою: АДРЕСА_2 ;
?на 1/2 частину адміністративної будівлі (будинок охорони) площею 4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
?на 1/2 частину житлового будинку літ. А загальною площею 293,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ;
?на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0986 га, кадастровий номер 3210900000:01:086:0029 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 ;
?на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0659 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5577 за адресою: АДРЕСА_2 ;
?на 1/2 частини транспортного засобу Volkswagen Toureg, 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 ;
?стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 348 061,30 грн у рахунок компенсації 1/2 частини вартості проданого автомобіля Volkswagen Transporter, 2018 року випуску;
5.вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
У серпні 2022 року суд отримав відзив ОСОБА_3 на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач посилається на те, що вимоги ОСОБА_1 визнає частково, а саме в частині визнання права власності за позивачем:
?на 1/2 частку будівлі котельні “Р» загальною площею 39,5 кв. м, замощення І, огорожу № 1-2 за адресою: АДРЕСА_2 ;
?на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0534 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5081 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, за адресою: АДРЕСА_2 ;
?на 1/2 частину житлового будинку літ. «А» загальною площею 293,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ;
?на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0986 га, кадастровий номер 3210900000:01:086:0029 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 ;
?на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0659 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5577 за адресою: АДРЕСА_2 ,
та в частині визнання права власності на іншу 1/2 частку зазначеного майна за ОСОБА_3 . У іншій частині вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Так позивач заперечує проти витрат виручених за продаж квартири коштів на суму 430 000 дол. США для будівництва об'єкта нерухомості, наполягаючи на відсутності доказів цієї обставини. Відповідач наполягає на тому, що в період після розірвання шлюбу, тобто з 11 червня 2013 року спільно з позивачем не проживали. Не вважає у належний спосіб доведеними і посилання позивача на спільний відпочинок, проведення спільних заходів, проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства. Відповідач заперечує проти розповсюдження режиму спільного сумісного майна подружжя на готель літ. «А», який будувала як фізична особа-підприємець за особисто зароблені кошти. Також особисто зароблені кошти відповідач вкладала в розбудову особистого бізнесу та будівництво і облаштування будинку в АДРЕСА_3 . Водночас відповідач наголошує на тому, що з 2002 року і до моменту розлучення вперше позивач мав невисокий рівень доходу. Також відповідач пропонує поділити між подружжям автомобіль Volkswagen Toureg шляхом компенсації їй половини вартості автомобіля, оскільки майно перебуває у володінні позивача.
У серпні 2022 року суд отримав відповідь ОСОБА_1 на відзив, в якому посилається на те, що позивач не надала доказів неможливості своєчасного надання доказів на підтвердження обставин, на які посилається як на підставу своїх доводів. Також позивач продовжує наполягати на обґрунтованості вимог щодо поділу майна подружжя, зауважуючи, що на зазначене майно розповсюджується режим спільного сумісного майна подружжя.
Також у серпні 2022 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання майна особистою приватною власністю, визнання права власності на майно у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя. В обґрунтування вимог ОСОБА_3 посилається на те, що сума отриманого нею як фізичною особою - підприємцем доходу за період з 2011 року до 2021 року склала 59 587 007 грн і зазначені кошти були витрачені на будівництво та упорядкування належного їй нерухомого майна, зокрема готелю, який вона вважає особистою приватною власністю, оскільки всі правовідносини щодо облаштування будівлі-готелю оформлювалися фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 . Крім того, в період шлюбу ОСОБА_3 продала належне їй на праві приватної власності успадковане нерухоме майно на суму 5 000 000 грн, які також були витрачені на будівництво та облаштування спільного готелю. Крім того, ОСОБА_3 наголошує на можливості технічного виділу у окремий об'єкт нерухомого майна готель літ. «А» відповідно до висновку експерта. Заперечує проти поділу між подружжям адміністративної будівлі (будинку охорони) з огляду на те, що об'єкт нерухомості знаходиться на наданій в оренду ФОП ОСОБА_3 земельній ділянці, а отже є особистою приватною власністю. Не погоджується ОСОБА_3 і з розподілом майна подружжя ОСОБА_5 , оскільки зазначений автомобіль перебуває у розпорядженні ОСОБА_1 , а отже на її користь підлягає стягненню компенсацію 1/2 частки вартості зазначеного автомобіля у розмірі 384 000 грн.
На підставі наведеного просить суд:
1.Поділити в натурі об'єкт нерухомого майна готельний комплекс з добудовою закладу громадського харчування загальною площею 3 728,1 кв. м, замощення І, огорожа № 1-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на об'єкт нерухомого майна готель “А» загальною площею 1997,1 кв. м. та готель “П» загальною площею 1 731,0 кв. м;
2.Визнати готель “А» загальною площею 1997,1 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_3 ;
3.поділити в натурі земельну ділянку площею 0,33 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5080 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1 на дві земельні ділянки: одна площею 0,1259 га, інша - 0,2041 га;
4.визнати земельну ділянку площею 0,1259 га для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_3 ;
5.визнати адміністративну будівлю (будинок охорони) площею 4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 особистою приватною власністю ОСОБА_3 ;
6.у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на:
?1/2 частку готелю приміщення “П» загальною площею 1 731,00 кв. м за адресою АДРЕСА_1 ;
?1/2 частку земельної ділянки площею 0,2041 га для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване приміщення готелю “П»;
?1/2 частку будівлі котельні “Р» загальною площею 39,5 кв. м, замощення І, огорожа № 1-2 за адресою АДРЕСА_1 ;
?1/2 частку земельної ділянки площею 0,0534 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5081 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за адресою: АДРЕСА_2 ,;
?1/2 частку житлового будинку літ. “А», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;
?1/2 частку земельної ділянки площею 0,0986 га, кадастровий номер 3210900000:01:086:0029 для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ;
?1/2 частку земельної ділянки площею 0,659 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5577 для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ;
?1/3 частку земельної ділянки площею 0,1021 га кадастровий номер 3222486201:01:042:0025, для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 ;
7.в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:
?1/2 частку готелю приміщення “П» загальною площею 1 731,00 кв. м за адресою АДРЕСА_1 ;
?1/2 частку земельної ділянки площею 0,2041 га для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване приміщення готелю “П»;
?1/2 частку будівлі котельні “Р» загальною площею 39,5 кв. м, замощення І, огорожа № 1-2 за адресою АДРЕСА_1 ;
?1/2 частку земельної ділянки площею 0,0534 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5081 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за адресою: АДРЕСА_2 ,;
?1/2 частку житлового будинку літ. “А», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;
?1/2 частку земельної ділянки площею 0,0986 га, кадастровий номер 3210900000:01:086:0029 для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ;
?1/2 частку земельної ділянки площею 0,659 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5577 для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ;
?1/3 частку земельної ділянки площею 0,1021 га кадастровий номер 3222486201:01:042:0025, для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 ;
8.виділити в особисту приватну власність ОСОБА_1 автомобіль Volkswagen Touаreg, 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 ;
9.стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля Volkswagen Touаreg, 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 у розмірі 384 000 грн
10.стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля BMW X1, 2015 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , на суму 329 100 грн;
11.вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року прийнято зустрічний позов до розгляду.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги визнав частково.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні зустрічні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, первісні позовні вимоги визнала частково.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд встановив, що 02 липня 1998 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 № 040129.
10 вересня 2002 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу набула у власність житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
За іншим договором купівлі-продажу від 10 вересня 2002 року ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 25 січня 2003 року затверджено технічну документацію зі складання проекту відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 .
Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 09 січня 2006 року надано ОСОБА_3 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення під будівництво готельного комплексу з автостоянкою, рестораном та допоміжними спорудами в АДРЕСА_2 , розміром 0,3834 га.
20 червня 2008 року Софіївсько-Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області уклала з ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, кадастровий номер 3222486201:01:042:0033, площею 0,0709 га.
24 грудня 2010 року ОСОБА_3 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії АЛ № 20560, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 .
31 травня 2011 року Інспекція ДАБК у м. Києві зареєструвала Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а саме переобладнаного житлового комплексу з офісами та приміщеннями в готельному комплексі за адресою: АДРЕСА_2 . Замовник - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 .
12 липня 2011 року ФОП ОСОБА_3 отримала Ліцензію серії АГ № 403600 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Місце торгівлі - АДРЕСА_2 , ресторан. Строк дії ліцензії до 15 липня 2012 року. В подальшому ОСОБА_3 за закінченням строк дії ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями неодноразово отримувала Ліцензії зі строком дії до 10 серпня 2023 року включно.
26 травня 2012 року за ОСОБА_3 зареєстрований транспортний засіб Volkswagen Touareg VIN НОМЕР_3 , 2012 року випуску.
30 грудня 2012 року Інспекцією ДАБК у Київській області зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а саме житлового будинку літ. “А», замовником будівництва якого був ОСОБА_1 .
30 серпня 2013 року ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_6 . Сума продажу квартири становила 3 435 700,00 грн, що еквівалентно за чинним курсом валют 430 000 дол. США. Відповідно до пункту 17 Договору продаж квартири вчинено за згодою дружини ОСОБА_3
09 вересня 2013 року постановою Святошинського РУ СВ відділення розслідування господарських злочинів РУ УМВС України в м. Києві закрито кримінальне провадження № 12013110080005698 стосовно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 від 25 червня 2014 року ОСОБА_3 набула у приватну власність зазначений готельний комплекс. Право власності на нерухоме майно було зареєстроване 16 червня 2014 року.
15 січня 2015 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на земельну ділянку було зареєстроване 22 грудня 2014 року відповідно до копії витягу від 15 січня 2015 року № 32234679.
Також 15 січня 2015 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:042:5010 за адресою: АДРЕСА_2 .
25 травня 2015 року ТОВ ФБК “Ра-Груп» видало ОСОБА_3 технічний паспорт на готельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 .
31 липня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 .
01 грудня 2015 року Департамент ДАБІ у Київській області зареєстрував Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а саме готельного комплексу з добудовою закладу громадського харчування на АДРЕСА_1 . Замовником будівництва була ФОП ОСОБА_3
13 квітня 2017 року ОСОБА_3 зареєструвала право власності на готельний комплекс з добудовою закладу громадського харчування літера “А» загальною площею 1 997,10 кв. м.
19 червня 2019 року за ОСОБА_7 зареєстрований транспортний засіб Volkswagen Transporter, номер транспортного засобу НОМЕР_6 .
24 червня 2021 року ОСОБА_3 отримала висновок ФОП ОСОБА_8 (вих. № 2525) щодо технічної можливості об'єднання об'єкта нерухомого майна. За змістом зазначеного висновку об'єкт нерухомого майна готельний комплекс з добудовою закладу громадського харчування літера “А» загальною площею 1 997,10 кв. м., розташований на АДРЕСА_1 , належний на праві приватної власності ОСОБА_3 , та об'єкт нерухомого майна готель “П» площею 1 731 кв. м за адресою АДРЕСА_2 . Зазначені будівлі розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486201:01:042:5080 площею 0,3300 га. Зазначені будівлі складають єдиний майновий комплекс, пов'язані між собою призначеннням, обладнанням, без зміни конфігурації будівель. Загальна площа готельного комплексу складає 3 728,1 кв. м. Комплекс складається з готелю літ. “А» площею 1 997,1 кв. м., готелю літ. “П» площею 1 731,0 кв. м, замощення - І, огорожа № 1-2.
На підставі зазначеного висновку ФОП ОСОБА_8 24 червня 2021 року видав технічний паспорт на готельний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Замовником технічної інвентаризації була ФОП ОСОБА_3 .
Право власності на об'єднаний об'єкт нерухомого майна зареєстроване 16 червня 2021 року.
26 серпня 2021 року ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку площею 0,0659 з кадастровим номером 3222486201:01:042:5577, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу.
Відповідно до висновку експерта № 23/06 за результатами проведення судової комплексної будівельно-технічної та земельної-технічної експертизи наявна технічна можливість поділу об'єкта нерухомого майна, а саме готельного комплексу з добудовою закладу громадського харчування загальною площею 3728,1 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виділу одному співвласнику 1/2 частину готельного комплексу площею 1 997,10 кв. м., а іншому - 1/2 частку площею 1 731 кв. м. Експерт вказав також на відсутність технічної можливості розділити земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:042:5080 відповідно до рівних часток співвласників та запропонував її залишити у спільній власності співвласників без поділу в натурі. Наголосив на неможливості розділу котельні “Р», замощення І, огорожі № 1-2 відповідно до рівних часток співвласників та земельної ділянки площею 0,0534, кадастровий номер 3222486201:01:042:5081 запропонувавши їх залишити у спільній власності без поділу в натурі. У висновку експерт Контимирова В. зазначила, що попереджена про кримінальну відповідальність, що засвідчила власним підписом.
Відповідно до висновку про вартість об'єкта незалежної оцінки від 19 червня 2022 року вартість автомобіля Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_7 становить 696 122,59 грн.
За змістом листа ГСЦ МВС в Київській області від 23 червня 2022 року № 32/01 автомобіль Volksvagen Transporter, VIN НОМЕР_6 в період з 19 червня 2019 року до 07 травня 2022 року був зареєстрований за ОСОБА_3 , а після 07 травня 2022 року - за ОСОБА_7 .
Відповідно до листа ГСЦ МВС в Київській області від 15 серпня 2022 року ОСОБА_1 набув у власність автомобіль BMW X1, VIN НОМЕР_2 , який в період з 02 квітня 2016 року до 21 червня 2022 року значився зареєстрованим за ОСОБА_1 , а 21 червня 2022 року на підставі договору купівлі-продажу був зареєстрований за іншим власником.
Відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна від 06 липня 2022 року, а саме готелю літ. “А» площею 1 997,10 кв. м. та готелю літ. “П» площею 1 731 кв. м. вартість зазначеного майна станом на 06 липня 2022 року становить 109 919 600,00 грн.
Вартість житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_3 становить 7 695 800 грн відповідно до звіту від 06 липня 2022 року, виготовленого ТОВ “Інжиніринговий центр “Ескон».
Відповідно до висновку ТОВ «Експертна оцінка майнових прав» від 17 серпня 2022 року вартість автомобіля BMW X12015 року випуску, VIN НОМЕР_8 становить 658 200,00 грн.
Відповідно до висновку ТОВ «Експертна оцінка майнових прав» від 17 серпня 2022 року вартість автомобіля Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, становить 768 000 грн.
За змістом висновку експерта від 05 грудня 2022 року № 55/11 поділ земельної ділянки площею 0,33 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5080, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на дві земельні ділянки площею 0,1259 га для експлуатації та обслуговування готелю літ. “А» та площею 0,2041 га для експлуатації та обслуговування готелю “П» (або на земельні ділянки площею 0,1284 га та 0,2016 га відповідно) в натурі є можливим. Однак, необхідним є встановлення права земельного сервітуту для користування земмельною ділянкою з кадастровим номером 3222486201:01:042:0033 з метою організації проходу людей, проїзду та тимчасової стоянки транспортних засобів.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що з 2015 року почав допомагати матері ОСОБА_3 в обслуговуванні готелю, який був готовий у 2011 році. В подальшому організував власне ТОВ ГРК “Сієста», на посаду директора товариства запросив свого батька ОСОБА_1 , який в подальшому став котельщиком. Свідку невідомо про участь батька у веденні готельного бізнесу, яким займалася його мати ОСОБА_3 . Також свідку нічого невідомо щодо спільного проведення часу батьками.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що про причини розірвання шлюбу їй відомо від матері, яка пояснила, що причиною розірвання шлюбу стало порушення кримінального провадження щодо ОСОБА_1 . На погляд свідка між батьками існували добрі відносини. З травня 2014 року до листопада 2015 року свідок проживала з батьками та не помітила жодних змін у їх відносинах. Батько ОСОБА_1 в цей час чергував в готелі. Інколи його заміняв чоловік ОСОБА_9 . Свідок вказує, що готель “Сієста» будувався спільно на гроші від продажу квартири, доходу від діяльності ФОП ОСОБА_3 та від стягнутих коштів за рішенням суду. Свідок також зазначила, що батьки в період після розірвання шлюбу разом проводили відпочинок, подорожували. Згодом у свідка з матір'ю ОСОБА_3 зіпсувалися відносини, а саме після купівлі квартири. З братом відносини також погіршилися, оскільки той звільнив батька ОСОБА_1 з посади директора готелю, що було одним з багатьох принижень батька її братом.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що з ОСОБА_1 давно знайомий. Їх відносини виникли з 2014 року по роботі, а саме був інженером з технагляду за готелем “Роут». Всі робочі питання, включаючи питання щодо фінансування, вирішував з ОСОБА_1 . З ОСОБА_3 познайомився під час роботи в готелі, водночас вперше побачив в судовому засіданні. Щодо обставин сплати послуг з будівництва готелю, участі учасників справи у будівництві свідку не відомо нічого.
Свідок ОСОБА_11 пояснив, що з серпня-вересня 2013 року він почав проживати в будинку сім'ї ОСОБА_12 , як чоловік ОСОБА_9 . В травні 2013 року свідок дізнався про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фіктивно розлучилися. Свідок повідомив, що в період розірвання шлюбу між сторонами він разом з дружиною та її батьками їздив до Туреччини та Єгипту на відпочинок, де ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали в одному номері. Також свідок повідомив, що для вирішення робочих питань проводилися спільні зустрічі, на яких були присутні: сам свідок, позивач, відповідач, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , під час однієї з таких зустрічей сім'я вирішила продати квартиру, яка належала ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а кошти спрямувати на будівництво готелю Роут. Свідок пояснив, що всі рішення з питань будівництва готелю в період з 01.01.2014 по 01.12.2015 приймалися ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільно.
Свідок ОСОБА_13 повідомила про те, що з подружжям ОСОБА_12 перебуває в дружніх відносинах. Протягом 2012-2015 років подружжя ОСОБА_12 та свідок зустрічалися 3-4 рази на рік в кафе, де позивач та відповідач завжди поводили себе як пара. До 2022 року ніхто із подружжя не розповідав свідку про припинення шлюбних відносин.
Свідок ОСОБА_14 повідомив суд про те, що з 2011 року він працював менеджером в готельному комплексі «Сієста». Під час роботи в готелі свідок спостерігав, що всі робочі питання, які виникали в процесі управління готелем вирішували ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_7 . Позивач часто залишався ночувати в готелі. Свідок показав, що на його думку, відносини між позивачем та відповідачем після розірвання шлюбу не погіршились.
Свідок ОСОБА_15 повідомила, що вона працювала директором підприємства, яке було генеральним підрядником під час будівництва готелю «Роут». Протягом 2013 року здійснювались проектні роботи. В 2014 році розпочалися перші будівельні роботи. Під час будівництва готелю свідок всі робочі питання вирішувала з ОСОБА_1 , а з ОСОБА_3 свідок спілкувалася приблизно 1 раз на тиждень. Кошти за роботу свідок отримувала безпосередньо від ОСОБА_1 , проте розписки про отримання коштів свідок писала на ім'я ОСОБА_3 .
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У правовідносинах, які розглядаються судом, спір стосується поділу спільного майна подружжя.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
Як роз'яснено судам у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 372 ЦК України за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Указаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22).
При цьому суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).
У спірних правовідносинах об'єктами поділу майна подружжя є готельний комплекс з добудовою закладу громадського харчування загальною площею 3 728,1 кв. м. замощення І, огорожа № 1-2 за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,33 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5080 за адресою: АДРЕСА_1 ; будівля котельні загальною площею 39,5 кв. м, замощення І, огорожа № 1-2 за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,0534 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5081 за адресою: АДРЕСА_2 ; адміністративна будівля (будинок охорони) площею 4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок літ. А площею 293,5 кв. м за адресою АДРЕСА_3 ; земельна ділянка площею 0,0986 га, кадастровий номер 3210900000:01:086:0029 за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка площею 0,0659 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5577 за адресою: АДРЕСА_2 ; транспортний засіб Volkswagen Toureg, 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 та транспортний засіб BMW X1, 2015 року випуску.
Транспортний засіб Volkswagen Touareg VIN НОМЕР_3 , 2012 року випуску, зареєстрований 2012 року за ОСОБА_3 .
З копії паспорта ОСОБА_3 суд встановив, що вперше шлюб між позивачем та відповідачем був зареєстрований 07 грудня 1980 року, а розірваний - 11 червня 2013 року (а. с. 13, т. 3).
Отже, зазначений автомобіль був придбаний в період шлюбу. Доказів щодо непоширення презумпції спільного сумісного майна подружжя на зазначене майно матеріали справи не містять.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Так ОСОБА_1 в позовній заяві просив визнати за ним право власності на 1/2 частку зазначеного автомобіля. ОСОБА_3 просить виділити зазначений автомобіль у особисту приватну власність ОСОБА_1 , з огляду на ту обставину, що вона не користується автомобілем та не має посвідчення водія, та стягнути на її користь компенсацію 1/2 частки вартості автомобіля на суму 384 000,00 грн.
Стаття 16 ЦК України визначає способи захисту порушеного права особи. Цивільний закон наділяє суд правом забезпечити поновлення порушеного права особи у разі обґрунтованості такого порушення, встановленої на підставі аналізу доводів та матеріалів справи.
Стаття 71 СК України, зокрема, визначає, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними; присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації насамперед застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації.
Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.
Оцінюючи положення частини п'ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, суд робить висновок, що ця норма не вимагає обов'язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.
Аналогічні висновки висловлені, зокрема у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18) та від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18).
Водночас під час розгляду справи по суті, в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Серафимова І.М., зустрічні позовні вимоги в частині поділу автомобілів, що перебувають у спільній сумісній власності подружжя, визнав, та зазначив, що спір між подружжям існує лише в часині поділу готельного комплексу.
Відповідно до частин першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
За таких обставин, керуючись збалансованістю інтересів обох членів подружжя, врахувавши практику Верховного Суду, факт згоди ОСОБА_3 на одержання грошової компенсації, а також те, що вона особисто не користувалася транспортним засобом суд дійшов висновку про те, що спірний транспортний засіб набутий сторонами в період шлюбу, є об'єктом їх права спільної сумісної власності, а тому позивач за зустрічним позовом має право на грошову компенсацію вартості своєї частки у праві спільної сумісної власності і, як наслідок, припинення її права власності на спірне майно.
Вартість зазначеного автомобіля згідно з матеріалами справи станом на 17 серпня 2022 року становила 768 000,00 грн, в зв'язку з чим суд визнає обґрунтованою позовну вимогу про стягнення на користь ОСОБА_3 1/2 частки вартості зазначеного автомобіля.
Щодо поділу автомобіля BMW X1, VIN НОМЕР_2 , суд зазначає, що відповідно до листа ГСЦ МВС в Київській області від 15 серпня 2022 року ОСОБА_1 набув у власність автомобіль BMW X1, VIN НОМЕР_2 , який в період з 02 квітня 2016 року до 21 червня 2022 року значився зареєстрованим за ОСОБА_1 , а 21 червня 2022 року на підставі договору купівлі-продажу був зареєстрований за іншим власником.
Суд встановив, що вдруге сторони зареєстрували шлюб 31 липня 2015 року. Факт розірвання зареєстрованого вдруге шлюбу сторонами у визначений законом спосіб не доведений.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що зазначений автомобіль був придбаний в період шлюбу, а отже на нього розповсюджується режим спільного сумісного майна подружжя.
Вартість зазначеного автомобіля згідно з матеріалами справи станом на 17 серпня 2022 року становила 658 200,00 грн, в зв'язку з чим суд визнає обґрунтованою позовну вимогу про стягнення на користь ОСОБА_3 1/2 частки вартості зазначеного автомобіля в якості компенсації частки одного з подружжя у спільному сумісному майні.
Щодо поділу автомобіля Volkswagen Transporter, номер транспортного засобу НОМЕР_6 , суд керується таким міркуваннями.
Зазначений автомобіль був придбаний в період шлюбу, зареєстрований за ОСОБА_3 та відчужений нею в період шлюбу без згоди іншого з подружжя. Доказів того, що зазначене рухоме майно було особистим майном ОСОБА_3 матеріали справи не містять, в зв'язку з чим ОСОБА_1 має право на компенсацію половини вартості зазначеного автомобіля.
Суд зауважує, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази вартості автомобіля або докази суми грошових коштів, отриманих від продажу зазначеного автомобіля, а суд на власний розсуд неуповноважений визначати ціну майна, яке підлягає поділу, то у задоволенні позовної вимоги про стягнення 1/2 частки вартості автомобіля слід відмовити.
Щодо поділу між сторонами житлового будинку літ. А площею 293,5 кв. м за адресою АДРЕСА_3 та земельної ділянки площею 0,0986 га, кадастровий номер 3210900000:01:086:0029, на якій зазначений будинок розташований, суд керується такими міркуваннями.
30 грудня 2012 року Інспекцією ДАБК у Київській області зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а саме житлового будинку літ. “А», площею 293,5 кв. м за адресою АДРЕСА_3 , замовником будівництва якого був ОСОБА_1 . За змістом зазначеної декларації будинок зведений на земельній ділянці з кадастровим номером 3210900000:01:086:0029, яка належить ОСОБА_1 на праві власності відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 11 жовтня 2004 року серії КВ № 032968.
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частин першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
В судовому засіданні учасники справи визнали той факт, що зазначені житловий будинок та земельна ділянка, на якій він знаходиться, належать на праві власності ОСОБА_1 та підлягають поділу між подружжям у рівних частках, внаслідок чого зазначені обставини не підлягають доказуванню в силу вимог процесуального закону.
За таких обставин, керуючись збалансованістю інтересів обох членів подружжя, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про поділ житлового будинку літ. “А», площею 293,5 кв. м за адресою АДРЕСА_3 та земельної ділянки площею 0,0986 га, кадастровий номер 3210900000:01:086:0029, на якій зазначений будинок розташований, по 1/2 частці між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
26 серпня 2021 року ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку площею 0,0659 з кадастровим номером 3222486201:01:042:5577, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу.
Отже, зазначена земельна ділянка була придбана в період шлюбу, доказів того, що вона є особистою приватною власністю одного з подружжя матеріали справи не містять, а отже підлягає поділу між подружжям з огляду на розповсюдження на неї презумпції спільного сумісного майна подружжя.
Необґрунтованими суд вважає доводи позивача за зустрічним позовом щодо поділу між подружжям земельної ділянки шляхом визнання за кожним з подружжя по 1/3 частки земельної ділянки площею 0,1021 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:0025, за адресою: АДРЕСА_4 .
Суд зауважує, що в контексті вимог статей 12, 81 ЦПК України неуповноважений вважати доведеними той чи інший юридичний факт за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів, оскільки кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин у задоволенні зазначеної зустрічної позовної вимоги слід відмовити.
Щодо поділу між сторонами котельні «Р», реєстраційний номер 2392707632224, загальною площею 39,5 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,0534 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5081 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташована будівля котельні “Р», суд дійшов наступного висновку.
Право власності на будівлю котельні “Р» загальною площею 39,5 кв. м зареєстроване ОСОБА_3 10 червня 2021 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 червня 2022 року № 302705323.
Земельна ділянка площею 0,0534 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5081, на якій розташована будівля котельні “Р», за змістом зазначеного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 червня 2022 року № 302705323 також належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , право власності на яку зареєстроване 30 квітня 2021 року, тобто в період шлюбу.
Учасники справи визнали той факт, що зазначені об'єкти нерухомого майна, належать на праві власності ОСОБА_3 та підлягають поділу між подружжям у рівних частках, внаслідок чого зазначені обставини не підлягають доказуванню в силу вимог процесуального закону (статті 82 ЦПК України), а відтак суд вважає обґрунтованими вимоги первісного та зустрічного позовів про поділ будівлі котельні «Р», реєстраційний номер 2392707632224, загальною площею 39,5 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,0534 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5081 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташована будівля котельні “Р» по 1/2 частці між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Право власності на адміністративну будівлю (будинок охорони) загальною площею 4 кв. м набуте ФОП ОСОБА_3 30 жовтня 2018 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 червня 2022 року № 302705323.
Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що зазначене майно було придбане не за кошти подружжя, в зв'язку з чим підлягає поділу між подружжям відповідно до рівних часток у спільному сумісному майні.
Щодо вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивача та відповідача в період з 11 червня 2013 року по 30 липня 2015 року суд зазначає таке.
В судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на тому, що в період після розірвання шлюбу з 11 червня 2013 року до 30 липня 2015 року вів спільне господарство з ОСОБА_3 , на підставі чого заявив вимогу про визнання факту спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (частина друга статті 3 СК України). Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.
Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.
Так на підтвердження факту проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю ОСОБА_1 надає фотокартки, відеозаписи на яких ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільно беруть участь у різного роду заходах. Водночас, зазначені докази не є достатніми в розумінні статті 80 ЦПК України, оскільки в своїй сукупності не дають підстав для безапеляційного висновку про підтвердження факту спільного проживання позивача та відповідача в період з 11 червня 2013 року до 30 липня 2015 року, тобто в період після розірвання шлюбу та до наступної його реєстрації, а лише свідчать про хороші відносини між колишнім подружжям.
Посилання сторін на покази свідків ОСОБА_9 (дочка сторін), ОСОБА_11 (чоловік ОСОБА_9 ) та ОСОБА_7 (син сторін), суд вважає безпідставним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_9 склалися неприязні відносини з матір'ю (відповідачем), про що свідок зазначила під час допиту, а у ОСОБА_7 - з батьком (позивачем), окрім того вказані особи є близькими родичами сторін по справі.
Відтак показання вказаних свідків не можна вважати об'єктивними, оскільки є підстави вважати що вони можуть бути зацікавленими в результатах розгляду справи.
Суд бере до уваги покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 щодо відносин, які склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зазначений період, водночас такі докази також не є достатніми для доведення такого юридичного факту, оскільки підтверджують лише робочі відносини між відповідачем, як власником готельного комплексу та позивачем, як директором готелю «Сієста». Інших доказів щодо ведення спільного господарства, щодо інших ознак, притаманних подружжю, до суду не подано та матеріали справи не містять.
В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також зазначити, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц).
Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях. У постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання доведеним факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Щодо поділу готельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, на якій розташований зазначений об'єднаний готельний комплекс, площею 0,33 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5080 суд керується наступним.
Готельний комплекс, що є предметом поділу, є окремим об'єктом нерухомого майна, який зареєстрований відповідно до витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 червня 2022 року за № 302705323 та складається з готелю “А» загальною площею 1 997,10 кв.м. та готелю “П» загальною площею 1 731,00 кв.м.
Так, позивач просив суд визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя готельний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, на якій розташований зазначений об'єднаний готельний комплекс, площею 0,33 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5080 та здійснити поділ вказаного нерухомого майна шляхом визнання за ним права власності на готель “А» загальною площею 1 997,10 кв.м. та частини земельної ділянки, площею 0,33 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5080, а за відповідачем права власності на готель “П» загальною площею 1 731,00 кв.м. та частини земельної ділянки, площею 0,33 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5080.
Водночас відповідач просила суд поділити в натурі об'єкт нерухомого майна готельний комплекс з добудовою закладу громадського харчування загальною площею 3 728,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на об'єкт нерухомого майна готель “А» загальною площею 1997,1 кв.м. та готель “П» загальною площею 1 731,0 кв.м. та визнати готель “А» загальною площею 1997,1 кв.м., особистою приватною власністю ОСОБА_3 ; поділити в натурі земельну ділянку площею 0,33 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5080 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1 на дві земельні ділянки: одна площею 0,1259 га, інша - 0,2041 га; визнати земельну ділянку площею 0,1259 га для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку готелю приміщення “П» загальною площею 1 731,00 кв.м. та на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2041 га для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване приміщення готелю “П»; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку готелю приміщення “П» загальною площею 1 731,00 кв.м. та на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2041 га для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване приміщення готелю “П».
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України ( частина 1 статті 57 СК України).
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу щодо права спільної сумісної власності подружжя (стаття 74 СК України).
Водночас, судом встановлено, що відсутні підстави для визнання факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 11 червня 2013 року по 30 липня 2015 року про що було зазначено в мотивувальній частині рішення вище.
Відтак майно, набуте відповідачем у вказаний період не є спільним сумісним майном подружжя, а належить на праві особистої приватної власності відповідачу.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 травня 2011 року Інспекцією ДАБК у Київській області зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації а саме готельного комплексу літ. “П» загальною площею 1 731,0 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_2 ( зараз - АДРЕСА_2 ), замовником будівництва якого була ФОП ОСОБА_3
25 травня 2015 року ТОВ ФБК “Ра-Груп» видало ОСОБА_3 технічний паспорт на готельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 .
01 грудня 2015 року Інспекцією ДАБІ у Київській області зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації а саме готельного комплексу літ. “А» загальною площею 1997,1 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 , замовником будівництва якого була ФОП ОСОБА_3 .
Об'єднання об'єктів нерухомого майна відбулося 16 червня 2021 року, тобто в період шлюбу. Водночас, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 не визнає зазначений комплекс спільним сумісним майном, висуваючи вимогу про поділ майнового комплексу та визнання за нею право приватної власності на готель літ. “А», а готель літ. “П» просить поділити між подружжям на загальних підставах.
Так, право власності на готель літ. “А» зареєстроване за ОСОБА_3 13 квітня 2017 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 квітня 2017 року № 85145458. Водночас будівництво зазначеного нерухомого майна здійснювалось в період розірвання шлюбу між сторонами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема технічним паспортом на готельний комплекс, виданим 25 травня 2015 року ТОВ ФБК “Ра-Груп», декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, договорами, укладеними відповідачем та проектними організаціями, будівельними компаніями, показами свідка ОСОБА_15 , тощо.
В даному випадку посилання позивача на реєстрацію права власності на зазначений об'єкт нерухомості за відповідачем 13 квітня 2017 року, тобто в період шлюбу, є безпідставним, з огляду на таке.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.
Вирішальним в даному випадку є період, протягом якого особа здійснювала будівництво об'єкту нерухомого майна.
Так, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
А відтак, на зазначену частину майна не розповсюджується презумпція спільного сумісного майна подружжя, з огляду на ту обставину, що воно було створено (побудовано) відповідачем в період розірвання шлюбу між подружжям.
Разом з тим, право власності на іншу частину комплексу - готель літ. “П», було зареєстроване за ОСОБА_3 16 червня 2014 року відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 червня 2014 року № 23472328 (а. с. 102 т. 1). Проте, незважаючи на те, що готель літ. “П» був набутий у власність ОСОБА_3 в період, коли сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували, вказаний об'єкт нерухомого майна був побудований в період перебування сторін у шлюбі, що не заперечувалось позивачем та відповідачем під час розгляду справи, а відтак на вказаний готель розповсюджується режим спільного сумісного майна подружжя.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя належить готель приміщення “П» загальною площею 1 731,00 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , а інша частина готельного комплексу - готель літ. “А» загальною площею 1997,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , з огляду на ту обставину, що вказаний об'єкт нерухомого майна був створений після розлучення сторін за кошти ОСОБА_3 .
За таких умов у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності за ним на готель літ. “А», а за ОСОБА_3 на готель літ. “П».
Зустрічні позовні вимоги про поділ готельного комплексу в натурі задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 583/2924/20.
Позивач за зустрічним позовом просив суд:
-поділити в натурі об'єкт нерухомого майна готельний комплекс загальною площею 3 728,1 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на об'єкт нерухомого майна готель “А» загальною площею 1997,1 кв. м. та готель “П» загальною площею 1 731,0 кв. м;
-визнати готель “А» загальною площею 1997,1 кв. м., особистою приватною власністю ОСОБА_3 ,
-готель “П» загальною площею 1 731,00 кв. м. поділити між сторонами по частці.
Вказаний варіант поділу є неможливим з огляду на встановлені судом обставини справи. Так судом встановлено, що готель «А», який є складовою частиною готельного комплексу (реєстраційний номер 2392939532224), будувався відповідачем в період не перебування останньої у шлюбі з позивачем, з огляду на що є особистою власністю відповідача.
Відтак об'єктом поділу, як спільного майна подружжя може бути лише другий готель, що також є складовою частиною готельного комплексу (реєстраційний номер 2392939532224) відносно якого сторони не подавали доказів щодо технічної можливості його поділу та варіантів поділу в натурі з урахуванням частки зазначеного готелю в цільному готельному комплексі, тобто в об'єкті нерухомого майна, який може бути предметом поділу, з посиланнями на фактичні обставини, що могли б свідчити про відповідність кожної з частин зазначеного готелю санітарним, гігієнічним, будівельним та іншим нормам, які притаманні окремому об'єкту нерухомого майна.
За таких обставин поділ в натурі частини готельного комплексу(реєстраційний номер 2392939532224), на яку припадає готель «П» є неможливим.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про поділ готельного комплексу шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 23,2 % об'єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 2392939532224 - готельного комплексу з добудовою закладу громадського харчування загальною площею 3 728,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: частку готелю “П» загальною площею 1 731,0 кв. м. та визнати за ОСОБА_3 права власності на 76,8 % об'єкта нерухомого майна реєстраційний номер 2392939532224 - готельного комплексу з добудовою закладу громадського харчування загальною площею 3 728,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: частку готелю “П» загальною площею 1 731,0 кв. м. та готель “А» загальною площею 1997,1 кв. м.
Щодо поділу між подружжям земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:042:5080, на якому розміщений вказаний готельний комплекс, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, при відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості необхідно враховувати, що аналіз змісту норм ст. 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Враховуючи викладене, а також те, що у кожного із подружжя, який має частку у готельному комплексі, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будівель, суд дійшов висновку про визнання за позивачем права власності на 23,2% земельної ділянки площею 0,33 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5080 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, за адресою: АДРЕСА_1 , а за відповідачем - на 76,8 % вказаної земельної ділянки.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
В порядку поділу майна подружжя:
Визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб Volkswagen Touareg VIN НОМЕР_3 , 2012 року випуску.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу Volkswagen Touareg VIN НОМЕР_3 , 2012 року випуску, у розмірі 384 000 (триста вісімдесят чотири тисячі) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу BMW X1, VIN НОМЕР_2 , 2015 року випуску, у розмірі 329 100 (триста двадцять дев'ять тисяч сто) грн 00 коп.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку літ. “А», площею 293,5 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку житлового будинку літ. “А», площею 293,5 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0986 га, кадастровий номер 3210900000:01:086:0029, розташованої за адресою АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0986 га, кадастровий номер 3210900000:01:086:0029, розташованої за адресою АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0659 га з кадастровим номером 3222486201:01:042:5577, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0659 га з кадастровим номером 3222486201:01:042:5577, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0534 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5081 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0534 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5081 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку адміністративної будівлі (будинок охорони), реєстраційний номер 1684699232224, загальною площею 4 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку адміністративної будівлі (будинок охорони), реєстраційний номер 1684699232224, загальною площею 4 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку будівлі котельні «Р», реєстраційний номер 2392707632224, загальною площею 39,5 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку будівлі котельні «Р», реєстраційний номер 2392707632224, загальною площею 39,5 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 23,2% земельної ділянки площею 0,33 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5080 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 76,8 % земельної ділянки площею 0,33 га, кадастровий номер 3222486201:01:042:5080 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 23,2 % об'єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 2392939532224 - готельного комплексу з добудовою закладу громадського харчування загальною площею 3 728,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: частку готелю “П» загальною площею 1 731,0 кв. м.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 76,8 % об'єкта нерухомого майна реєстраційний номер 2392939532224 - готельного комплексу з доб удовою закладу громадського харчування загальною площею 3 728,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: частку готелю “П» загальною площею 1 731,0 кв. м. та готель “А» загальною площею 1997,1 кв. м.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 12 грудня 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_9 , АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_10 , АДРЕСА_3 .
Суддя: І. О. Фінагеєва