Справа № 369/4538/23
Провадження № 2/369/1005/24
13.12.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
при секретарі Херенковій К. К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/4538/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі», Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія», третя особа - Національна компанія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про захист прав споживача та зобов'язання вчинити дії,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом д о ПрАТ “ДТЕК Київські регіональні електромережі», ТОВ “Київська обласна енергопостачальна компанія» про захист прав споживача та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилаються на те, що за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється постачання електроенергії на підставі договору від 01 січня 2019 року, укладеного з ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 проте, свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , не отримав, але продовжує користуватися послугами з електропостачання, здійснювати оплату послуг тощо.
24 грудня 2020 року за зазначеною адресою був встановлений новий засіб обліку. Проте, починаючи з січня 2022 року позивач отримує рахунки за спожиту електроенергію з боргом. Ще за життя ОСОБА_2 неодноразово зверталася до ПрАТ “ДТЕК Київські регіональні електромережі» щодо встановлення природи утвореної заборгованості на абонентському рахунку. За змістом остаточної відповіді від 02 березня 2023 року електропостачальник повідомив, що була виявлена помилка в завантаженні показників автоматичною системою контролю обліку електроенергії, яка була виправлена. Позивач зауважує, що є розбіжності у інформації, розміщеній у рахунках щодо сплати за спожиту електроенергію, та у інформації в особовій картці споживача. Позивач зауважує, що на своє ім'я не укладав договір про постачання електроенергії, однак продовжує користуватися послугою та сплачувати її вартість, проте не погоджується як споживач з діями відповідача, а саме на неналежне формування ціни за електроенергію та нарахування вартості за спожиту послугу
Враховуючи наведене, позивачі просять суд:
1.визнати борг за спожиту електроенергію, який утворився за період січня 2022 року - січня 2023 року у розмірі 672,56 грн безпідставним та зобов'язати списати його з особового рахунку № НОМЕР_1 ;
2.зобов'язати ПрАТ “ДТЕК Київські регіональні електромережі» провести звірку фактично використаних обсягів електричної енергії за період з січня 2022 року до січня 2023 року у кожному розрахунковому періоді за адресою споживача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , відповідно до фактичних показників лічильника електричної енергії, скласти за його участі акт звіряння обсягів спожитої електроенергії, один екземпляр якого надати споживачу;
3.зобов'язати ТОВ “Київська обласна ЕК» на підставі акту обсягів спожитої електричної енергії здійснити корегування нарахувань вартості спожитої електроенергії за період січень 2022 року-січень 2023 року у кожному розрахунковому періоді, скласти акт звірки спожитої та сплаченої електроенергії.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
У травні 2023 року до суду надійшов відзив ТОВ “Київська обласна ЕК», в обґрунтування якого відповідач посилається на те, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні правовідносини, в зв'язку з чим положення про захист прав споживачів не можуть бути застосовані. Також відповідач зауважує, що не здійснює функції з обліку електричної енергії споживачами. Крім того, відповідач зауважує, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, а також не має жодного відношення до особового рахунку № НОМЕР_2 . Враховуючи наведене, відповідач вважає, що позивач не довів порушення свого права.
У травні 2023 року до суду надійшов також відзив ПрАТ “Київські регіональні електромережі», в обґрунтування якого відповідач посилається на те, що між відповідачем та позивачем відсутні договірні правовідносини. Відповідач стверджує, що електропостачання та облік вартості спожитої електроенергії здійснюються за особовим рахунком, відкритим на підставі договору про електропостачання, укладеним з ОСОБА_2 , а тому вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту.
Також у червні 2023 року до суду надійшли пояснення третьої особи по суті спору, в яких третя особа наполягає на відсутності договірних правовідносин станом на час надання відповіді Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 вересня 2023 року № 232 справу передано для повторного автоматизованого розподілу та призначено судді Фінагеєвій І. О.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки не повідомили.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила.
Відповідно до вимог частини першої, третьої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У зв'язку з неявкою сторін в силу частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з частини п'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд встановив, що 22 травня 2000 року ОСОБА_3 уклала з ДАЕК “Київобленерго» договір про користування електричною енергією № 12574017. Споживач згідно з договором проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_3 відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 .
ОСОБА_3 була єдиним власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до копії довідки від 16 липня 2007 року № 48.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Під час ухвалення рішення на суд покладено обов'язок вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями частини п'ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Частинами четвертою-шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Між сторонами виникли правовідносини щодо правильності нарахування заборгованості за договором постачання електроенергії до об'єкта нерухомості, належного позивачу на праві власності..
Відповідно до приписів пунктів 1, 2 частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Виникнення, зміна та припинення спірних правовідносин врегульоване приписами Глави 63 ЦК України.
За змістом частини першої статті 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором
Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, оплата вартості спожитої електроенергії за договором визначається виключно умовами договору. Іншої альтернативи цивільне законодавство не визначає.
Поняття договору розкрите законодавцем у Главі 52 Розділу ІІ ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом частин першої та другої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом
За змістом приписів статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За своїми ознаками договір про надання послуг з електропостачання побутовим споживачам є публічним.
Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Так суд встановив, що з 22 травня 2000 року договірні правовідносини з електропостачання за адресою: АДРЕСА_2 здійснювалося відповідачем на підставі договору, укладеного з власником нерухомого майна ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Суд надає оцінку доказам в матеріалах справи, що згідно з наданими до суду копіями квитанцій про оплату вартості спожитої електроенергії платником зазначалася ОСОБА_3 , навіть у квитанціях після смерті останньої, наприклад в платіжних документах від 24 грудня 2022 року.
Отже згідно з матеріалами справи послуги з електропостачання продовжували надаватися за адресою: АДРЕСА_2 , ними користувалися споживачі та сплачували вартість послуги у визначеному законом порядку.
За таких обставин відносини щодо порядку, способу та розміру сплати коштів за спожиту електроенергію було у визначеному законом порядку узгоджене у письмовому договорі між постачальником послуги та ОСОБА_3 .
Доказів того, що умови надання послуги з електропостачання були погоджені ОСОБА_1 та постачальником послуги матеріали справи не містять. За таких умов суд позбавлений можливості відповідно до принципів договірного права проаналізувати умови постачання електроенергії, вартість послуги, можливі штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати послуги тощо, стосовно яких сторони шляхом вільного волевиявлення досягли згоди надавати послугу та сплачувати її вартість. Суд позбавлений можливості надати оцінку обставинам справи через призму саме тих умов, на які погодилися сторони спору.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі», Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія», третя особа - Національна компанія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про захист прав споживача та зобов'язання вчинити дії.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І. О. Фінагеєва