Справа № 369/14795/23
Провадження № 2/369/2200/24
03.12.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
при секретарі Херенковій К. К.,
за участю:
представника відповідачів ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/14795/23 за позовом Житлово-будівельного кооперативу “Дружба» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про скасування рішення про державну реєстрацію речового права,
У вересні 2023 року ЖБК “Дружба» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про скасування рішення про державну реєстрацію речового права.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилаються на те, що на початку серпня 2023 року власниками квартири АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювалися будівельні роботи.
Одночасно стало відомо, що відповідачі мають намір реконструювати квартиру та в подальшому використовувати її як нежитлове приміщення, при цьому реконструкцію бажають здійснити шляхом будівництва вхідної групи з використанням прибудинкової території. Позивач зауважує, що на підставі даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що квартира була перетворена на нежитлове приміщення, яке відповідачі збираються використовувати в якості аптеки. Збори співвласників багатоквартирного будинку висловили незгоду на таке самочинне будівництво, оскільки вхід у нежитлове приміщення запланований через вхідну групу будинку, оскільки не має власного входу. Також збільшення площі приміщення може вплинути на захоплення місця загального користування або на самочинну прибудову на земельній ділянці, яка відповідачам не належить. Позивач посилається на численні на його думку порушення, пов'язані з перетворенням відповідачами квартири в нежитлове приміщення та його експлуатацію
Враховуючи наведене, позивач просить суд:
1.скасувати рішення виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області від 15 серпня 2023 року, індексний номер рішення 68875860 про здійснення реєстрації змін розділу, яким змінено об'єкт житлової нерухомості на групу нежитлових приміщень. Загальна площа квартири 43,2 кв. м змінено на загальну площу 51,8 кв. м, Об'єкт нерухомості знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
2.вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
У листопаді 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на те, що підстави позову є надуманими та задоволенню не підлягають. Відповідачі наголошують на тому, що співвласники багатоквартирного будинку не надавали згоду на перевлаштування житлового приміщення, а відповідачі самостійно не вчиняли таких дій. Державним реєстратором були передчасно внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак такі порушення були останнім завчасно усунуті. За таких умов відповідачі переконані, що відсутній предмет спору, а отже і факт порушення права позивача, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити, а судові витрати покласти на позивача.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив.
Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , в судовому засіданні заперечував проти обґрунтованості позовних вимог, просив у їх задоволенні відмовити.
Відповідач ВК Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив.
Відповідно до вимог частини першої, третьої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд встановив, що на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2021 року ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 купили квартиру АДРЕСА_3 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Дорменком С. М. та зареєстрований в реєстрі за номером 3693.
За змістом договору купівлі-продажу від 12 липня 2023 року ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 купила 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Гончар Т. М. та зареєстрований в реєстрі за номером 1093
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 серпня 2023 року № 34446717 право власності на групу нежитлових приміщень площею 51,8 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , група нежитлових приміщень 51, зареєстроване за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме по 1/2 за кожним зі співвласників.
Згідно з інформацією у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 жовтня 2023 року № 5004051991169, сформованого за допомогою додатку “Реєстр нерухомості» за адресою: АДРЕСА_4 зареєстрована квартира № 43,2 кв. м, житловою площею 28,8 кв. м, право спільної часткової власності на яку належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках по 1/2 кожному.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Під час ухвалення рішення на суд покладено обов'язок вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями частини п'ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Частинами четвертою-шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Так позивач оспорює рішення державного реєстратора, яким змінено тип нерухомого майна, належного на праві власності відповідачам.
Відповідно до приписів пунктів 1, 2 частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Аналізуючи спірні правовідносини на предмет порушення прав позивача та можливості поновлення її порушеного права у запропонований у позовній заяві спосіб, суду слід з'ясувати наявний обсяг прав та обов'язків, яким володіє позивач щодо предмета спору.
Так у позовній заяві ЖБК “Дружба» зазначає, що її право порушується прийнятим державним реєстратором рішенням про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, яка полягала у реєстрації змін типу квартири на групу нежитлових приміщень. Позивач переконаний, що в подальшому відповідачі можуть розпочати розширення належного їм об'єкту нерухомості шляхом вчинення самочинного будівництва на належній позивачу земельній ділянці.
В статті 13 ЦПК України законодавець роз'яснив принцип диспозитивності цивільного судочинства, зокрема зазначив, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Таким чином, при вирішенні позову про скасування рішення державного реєстратора підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 22 вересня 2022 року у справі № 924/1146/21, від 06 жовтня 2022 у справі № 922/2013/21, від 17 листопада 2022 року у справі № 904/7841/21).
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19).
Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з'ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.
Так у цій справі позивач зауважує, що внаслідок зміни типу приміщень є ймовірність здійснення позивачами самочинного будівництва та зайняття в зв'язку з цим земельної ділянки, яка належить позивачу. Крім того, ЖБК “Дружба» вважає, що внаслідок зміни типу приміщення на групу нежитлових приміщень матиме місце використання додаткових площ загального користування.
У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями частини п'ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Частинами четвертою-шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до пункту 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).
Так в матеріалах справи відсутні докази того, що ЖБК “Дружба» належить на праві власності багатоквартирний будинок, в якому знаходиться належна на праві власності відповідачам квартира.
Суд надає оцінку тому, що відповідачі не заперечують проти вимог ЖБК “Дружба» як власника багатоквартирного будинку, водночас в контексті статті 82 ЦПК України за відсутності належних та достатніх доказів така поведінка відповідачів для суду не є достатньою для того, щоб вважати доведеним факт впливу будь-яких дій з належним відповідачам на праві власності нерухомим майном на права ЖБК “Дружба» як власника багатоквартирного будинку.
З огляду на відсутність порушення прав і законних інтересів ЖБК “Дружба» будь-якими діями відповідачів щодо належного їм нерухомого майна є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, доводи, викладені у позовній заяві, з урахуванням тих пояснень, які стосуються суті спору, суд до уваги не бере.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу «Дружба» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про скасування рішення про державну реєстрацію речового права - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І. О. Фінагеєва