Справа № 760/16240/23
Провадження № 2/369/4374/24
12.12.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
при секретарі Херенковій К. К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу № 760/16240/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання батьківства та внесення змін до акту про народження дитини, -
У липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання батьківства та внесення змін до акту про народження дитини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що з літа 2011 року до літа 2013 року позивач ОСОБА_1 перебував у стосунках з ІНФОРМАЦІЯ_3 .. 22 листопада 2013 року ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина - ОСОБА_4 , батьком якого згідно ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України був записаний ОСОБА_2 . З лютого 2014 року ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 припинили проживати разом та 17 серпня 2020 року шлюб між ними було розірвано. З осені 2017 року позивач відновив стосунки з ІНФОРМАЦІЯ_3 та 23 вересня 2021 року між ними було укладено шлюб. 08 березня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомила позивачу, що він є батьком малолітнього ОСОБА_4 .
У зв'язку із чим, позивач просив суд:
-Визнати батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-Виключити із актового запису № 569, серія НОМЕР_1 від 22 лютого 2014 року, що складений Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Київського міського управління юстиції, про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відомості про батька дитини « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України»;
-Внести зміни до актового запису № 569, серія НОМЕР_1 , вчиненого 22 лютого 2014 року Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Київського міського управління юстиції, про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінити прізвище дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та змінити по-батькові дитини з « ОСОБА_4 на « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва Коробенко С.В. від 27 липня 2023 року провадження в справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
06 вересня 2023 року на адресу Солом'янського районного суду м. Києва від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив, в якому остання підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та просила задовольнити.
06 вересня 2023 року на адресу Солом'янського районного суду м. Києва від ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому відповідач визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва Коробенко С.В. від 01 грудня 2023 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва Коробенко С.В. від 02 лютого 2024 року справу було направлено за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 квітня 2024 року прийнято до провадження цивільну справу та призначено підготовче судове засідання.
Позивач у підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Відповідач у підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Третя особа у підготовче судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена належним чином. Надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Прийнявши визнання позову відповідачем та дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 22 листопада 2013 року Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, між громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровано шлюб, про що 22 листопада 2013 року Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області складено відповідний актовий запис № 369. Після реєстрації шлюбу сторони прізвища не змінювали.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22 лютого 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 22 лютого 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві складено відповідний актовий запис № 569. Батьками дитини вказані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_8 .
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 760/5969/20 від 14 серпня 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 розірвано.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 23 вересня 2021 року Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), між громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровано шлюб, про що 23 вересня 2021 року Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис № 2367. Після реєстрації шлюбу дружина отримала прізвище - « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Відповідно до звіту Endeavor DNA LABORATORIES складеного 22 листопада 2023 року про встановлення батьківства ДНК, передбачуваний батько - ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_4 не може бути виключений як біологічний батько, ймовірність встановлення батьківства 99,99998%, тестування проведене компанією Endeavor DNA Inc. акредитованою лабораторією A2LA та ISO/IEС 17025:2017, номер сертифіката A2LA 4049.01.
Положеннями ст. 121 та ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України регламентовано, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Статтею 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, передбачено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини (ст. 133 Сімейного кодексу України).
В даному випадку судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 та третя особа ІНФОРМАЦІЯ_3 під час народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини - ОСОБА_4 , перебували у зареєстрованому шлюбі, а отже відомості про батька дитини внесено відповідно до ст. 133 СК України на підставі ст. 122 СК України.
Разом із тим, згідно з ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
У відповідності до приписів частин 1 та 3 ст. 128 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Згідно ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
В даному випадку позивачем дотримано строк звернення до суду з відповідним позовом.
Як передбачено ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 6 своєї Постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Згідно із ст. 129 Сімейного кодексу України зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.
У п. 10 вказаної вище Постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, роз'яснено судам, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, який визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини (статті 126, 127 СК України).
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це (пункт 9 Постанови Пленум Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2023 року у справі № 180/568/19 (провадження № 61-11401св22), на яку міститься посилання в касаційній скарзі, зазначено, що «питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин 2, 3 ст. 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до «Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17 січня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995року за № 252/788, і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами.
При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».
Згідно із пунктом 3 наведених Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.
У даній справі, як вже зазначалось, за результатом дослідження Endeavor DNA LABORATORIES складеного 22 листопада 2023 року про встановлення батьківства ДНК, передбачуваний батько - ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_4 не може бути виключений як біологічний батько, ймовірність встановлення батьківства 99,99998%, тестування проведене компанією Endeavor DNA Inc. акредитованою лабораторією A2LA та ISO/IEС 17025:2017, номер сертифіката A2LA 4049.01.
Даний факт також визнали учасники справи, зокрема позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , та не оспорювали його.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, приймаючи до уваги визнання позову відповідачем та відсутність заперечень щодо позову з боку третьої особи, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини - ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві.
Також суд враховує, що у ст. 52 Конституції України обумовлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.
Статтею 8 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
Як вже зазначалось вище позивач у своєму позові просив виключити з актового запису про народження дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як батька дитини та внести відомості до актового запису про народження дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як батька дитини.
Статтею 28 ЦК України визначено, що ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається з прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Ім'я фізичній особі надається відповідно до закону.
Відповідно до ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як вже зазначалося стаття 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, визнає за дитиною право на ім'я.
Вибір імені дитини здійснюється за взаємною згодою батьків.
Згідно з положеннями ст. 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо батьки мають спільне прізвище, то це прізвище присвоюється і дітям. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.
Якщо батьки дитини перебувають у шлюбі, ім'я дитини визначається за згодою батьків. Ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається матір'ю дитини. При державній реєстрації народження іншою особою власне ім'я дитини присвоюється за її вказівкою. У разі відсутності при державній реєстрації народження згоди батьків щодо присвоєння дитині власного імені спір вирішується органами опіки й піклування або судом (ст. 146 СК України).
Відповідно до абзацу 12 пункту 20 глави 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, затверджено «Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», згідно з пунктом 1.7 яких зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
Відповідно до пункту 2.13.1 розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі - Правила), рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
За наявності рішення суду щодо оспорювання батьківства або материнства в актовому записі про народження дитини виправляються відомості, про які зазначено в рішенні суду (пункт 2.13.2 розділу ІІ Правил).
Пунктами 2.16.4 та 2.16.7 розділу II наведених Правил визначено, що на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду. На підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у ст. 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
З урахуванням викладених обставин, а саме того факту, що запис відповідача - ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був здійснений з підстав того, що дитина народжена у шлюбі; прийнявши до уваги, що способом спростування презумпції шлюбного батьківства матір'ю дитини є оспорювання батьківства за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство, з урахуванням визнання позивачем, ОСОБА_1 , себе біологічним батьком дитини, зачатої та народженої у шлюбі з іншим чоловіком; прийнявши до уваги той факт, що закон припускає, що мати дитини володіє реальною інформацією про батька, суд вважає за можливе визнати факт того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку із визнанням судом вказаного факту, позовні вимоги про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька та внесення відповідних змін підлягають задоволенню.
При вирішенні даного спору, суд також виходить з того, що визнання позивачем батьком малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідає інтересам останнього. Негативних наслідків з цього приводу для дитини судом не встановлено.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, враховуючи визнання позову відповідачем, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також те, що достатність вказаного ДНК-тесту не спростована сторонами в належний процесуальний спосіб, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивач не ставить вимогу про відшкодування судових витрат.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1-5, 7, 10-13, 17-19, 76-81, 83, 89, 141, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання батьківства та внесення змін до акту про народження дитини - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва.
Виключити із актового запису № 569, складеного 22 лютого 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, як батька дитини.
Внести зміни до актового запису № 569, складеного 22 лютого 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Києва, а саме: вказати в графі батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_3 », по батькові з « ОСОБА_4 на « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА