Справа № 368/988/20
2/368/34/24
Рішення
Іменем України
"29" листопада 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
за участю секретарів Варлам Є.Р. та Кравець І.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвокатів Васильчук І.М.
відповідача ОСОБА_2
та представника відповідача адвоката Буряк Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик в режимі відео конференції цивільну справу загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки, -
встановив:
позивач ОСОБА_1 та його представник просять суд провести поділ спадкового житлового будинку та господарських споруд за АДРЕСА_1 відповідно до часток та та провести поділ земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222288801:01:357:0008, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарської будівель і споруд /присадибна ділянка/ та земельна ділянка, площею 0,1300 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222288801:01:357:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства згідно часток та , обґрунтовуючи позов наступним.
Він та відповідачка по справі є рідними брат і сестра та являються співвласниками спадкового майна, після смерті їхньої матері ОСОБА_3 , на частку кожний, а саме: домоволодіння за № 9 з відповідними прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 31.07.2019 року виданого державним нотаріусом Кагарлицької райдержнотконтори Київської області та земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222288801:01:357:0008, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарської будівель і споруд /присадибна ділянка/ та земельна ділянка, площею 0,1300 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222288801:01:357:0007, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства.
Але між ним та відповідачкою склалися вкрай неприязні стосунки, її чоловік забороняє йому та його дружині користуватися належним його на праві власності вищевказаним спадковим майном. Обзиває його та дружину нецензурними словами, погрожує їм фізичною розправою.
Оскільки він не може в повній мірі розпоряджатися вільно, безперешкодно та без будь яких обмежень своїм спадковим майном із-за неприязних стосунків, які виникли між його сім'єю та відповідачки, виникла необхідність здійснити поділ вищевказаного спадкового житлового будинку та земельних ділянок.
Отже, житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 необхідно поділити між ним та відповідачкою та виділити у власність частину житлового будинку, яка б відповідала розміру їхніх часток у праві спільної часткової власності з урахуванням поділу земельної ділянки та встановлення її частки для кожного із співвласників.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб / співвласників, належить їм на праві спільної власності /спільне майно/. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно с. 1 ст. 356 ЦК України та ч. 1 ст. 86 ЗК України, є спільною частковою власністю.
Таким чином, з моменту набуття сторонами права спільної часткової власності на житловий будинок та земельні ділянки, сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуватися спільним майно, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дії, які б не були узгоджені усіма співвласниками.
Як випливає з положення ч. 1 та ч. 3 ст.367 ЦК України та ст. 88 ЗК України , поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленості між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов'язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.
Проте, в тому випадку, якщо будь хто із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ /виділ/ спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.
В зв'язку з тим, що він з відповідачкою не може спільно проживати та утримувати разом вищезазначене спадкове майно та мирним шляхом здійснити поділ його в натурі, він вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернуться до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин /фактів/, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до практики розгляду справ про поділ житлового будинку та земельної ділянки Верховним судом України, з метою забезпечення правильного і однозначного застосування судом норм матеріального права, які регулюють даний спір, зокрема: відповідно до абз.1 п.6 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.10 1991 року /з подальшими змінами та доповненнями/, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом /квартиру/. Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Верховний Суд України в п.7 вищевказаної постанови ПВС роз'яснив судам, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку,яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилася.
Крім того, в абзаці 4 п.7 та п. 8 даної постанови Пленум ВС роз'яснив, що при поділі житлового будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику. Різні господарські будівлі /літні кухні, сараї тощо/ є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.
Щодо порядку користування земельною ділянкою, такий виділ землі базується за тими ж принципами та методичними підходами, які застосовуються до поділу житлового будинку, за виключенням того правила, що у випадку виділу в натурі частки земельної ділянки, співвласнику якому вона виділяється надається право саме на ту частину землі на якій розташована відокремлена частина житлового будинку, що виділяється співвласнику.
Відповідно до вимог ч. 4 ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю або споруд до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі або споруди, якщо інше не передбачене у договорі відчуження будівлі і споруди .
Відповідно до ст. 316 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, право власності - це право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону, по своїй волі і незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності складаються із володіння, користування і розпорядження. Володіння майном має на увазі юридично закріплену можливість фактично володіти майном, впливати на нього у будь-який момент, здійснювати відносно такого майна свою волю.
Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, отримувати з цього користь, вигоду. Розпорядження майном - це можливість власника встановлювати, змінювати, припиняти юридичне існування майна.
Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.10 1991 року /з подальшими змінами та доповненнями/, що судам підвідомчі спори, пов'язані з правом приватної власності на жилий будинок, зокрема про виділ частки з будинку /поділ будинку/, що є спільною власністю /частковою або сумісною/. У п. 6 роз'яснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст..115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнання приміщення в ізольовані квартири.
Отже,частка його та відповідачки у спільній часткові власності згідно свідоцтв про право за законом становлять по 1/2, тому з вищевказаного спадкового будинку може бути виділено відокремлену частку будинку з самостійним виходом, тобто поділений на дві самостійні квартири із самостійними виходами та відповідно поділені і земельні ділянки.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник просять суд провести поділ спадкового житлового будинку та господарських споруд за АДРЕСА_2 відповідно до часток та , провести поділ земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222288801:01:357:0008, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарської будівель і споруд /присадибна ділянка/ та земельна ділянка, площею 0,1300 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222288801:01:357:0007, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства згідно часток та , відмовити в задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача - ОСОБА_2 , судових витрат, а саме судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи в повному обсязі та врахувати різницю у вартості майна, обґрунтовуючи наступним. В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває справа № 368/988/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна. Відповідно до частини першої статті 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає обставини, які визнаються відповідачем. По перше, позивачем не було здійснено досудового врегулювання спору. Позивач не звертався та не повідомляв відповідача про наміри звернутися до суду з позовною заявою про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки. Натомість, відповідач кілька разів наголошувала позивачу та його дружині, що не має наміру заперечувати проти поділу в натурі житлового будинку та земельної ділянки та ніяким чином не порушувала права та законні інтереси позивача. Відповідач не заперечує проти поділу в натурі житлового будинку та земельної ділянки. Але, враховуючи, що позивач не здійснив досудового врегулювання спору, не надав доказів, що звертався до відповідача з проханням щодо поділу в натурі житлового будинку та земельної ділянки та не надав доказів врегулювання даного питання мирним шляхом, відповідач заперечує щодо стягнення з ОСОБА_2 судових витрат в повному обсязі.
Суд, вислухавши сторони та їх представників, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Так, у відповідності до положень ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
При цьому, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом, зокрема поділу (виділу) в натурі майна, що є у спільній (частковій та сумісній) власності.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Згідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньої згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Частиною 1 ст. 183 ЦК України передбачено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності за заповітом від 31.07.2019 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є власниками по частині кожний домоволодіння АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Черніхівською сільською радою від 27.03.2003 року за № 383.
Згідно свідоцтва про право власності за заповітом від 31.07.2019 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є власниками по частині кожний земельної ділянки, площею 0,2500 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222288801:01:357:0008, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), що належав спадкодавцю - ОСОБА_3 на підставі Державного акта про право власності на землю ІІ-КВ № 099183, виданого 15.07.1999 року Черніхівською сільською радою.
Згідно свідоцтва про право власності за заповітом від 31.07.2019 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є власниками по частині кожний земельної ділянки, площею 0,1300 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222288801:01:357:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарство, що належав спадкодавцю - ОСОБА_3 на підставі Державного акта про право власності на землю ІІ-КВ № 099183, виданого 15.07.1999 року Черніхівською сільською радою.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності та встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (стаття 179 ЦК України).
Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 183 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Аналіз зазначених вище норм права свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з частинами першою, другою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 545/3753/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15, від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц
У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце не виділ, а поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Згідно з частиною першою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності визначається насамперед угодою співвласників залежно від розміру їхніх часток у спільній власності, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів потрібно брати до уваги цю угоду.
Визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна, зокрема земельної ділянки, в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є усталений порядок користування цим майном, розмір часток співвласників, технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 06 листопада 2020 року по справі було призначено судову будівельно - технічну та земельно - технічну експертизу ( т. 1 а.с. 85-87).
Відповідно до висновку судового експерта № 26869/21-43 від 17.05.2024 року за результатами проведеної судової будівельно - технічної та земельно - технічної експертизи ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_1 станом на дату оцінки становить: 668 394,00 грн., в тому числі 217824 грн. - оціночна вартість земельних поліпшень (будинку, будівель і споруд) домоволодіння; 343006 грн. - ринкова вартість земельної ділянки - кадастровий номер 3222288801:01:357:0008 площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; 107564 грн. - ринкова вартість земельної ділянки - кадастровий номер 3222288801:01:357:0007 площею 0,1300 га з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Поділити житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 між співвласниками з дотриманням ідеальних часток, які належать кожній стороні: ОСОБА_1 - 1/2 частка, та ОСОБА_2 - 1/2 частка неможливо.
Поділити житловий будинок АДРЕСА_1 між співвласниками, технічно можливо лише з відступом від рівності часток співвласників та при умові проведення одночасно з поділом будівельних робіт з реконструкції будинку для приведення частин будинку у відповідність до вимог пунктів 5.18, 5.19, 5.20, 5.21, 5.22, 5.23, 7.1 ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення».
Можливі варіанти поділу домоволодіння (будинку з господарськими будівлями і спорудами) по АДРЕСА_1 у частках 1/2 та 1/2 розраховані, описані в дослідницькій частині та зображені на схемах в додатку 2, аркушах 1 і 2.
При першому варіанті поділу домоволодіння розмір компенсації другому співвласнику за виділені об'єкти нерухомого майна меншої вартості, ніж розмір належної йому частки, становить 3182 грн.
При другому варіанті поділу домоволодіння розмір компенсації другому співвласнику за виділені об'єкти нерухомого майна меншої вартості, ніж розмір належної йому частки, становить 7373 грн.
Поділити земельну ділянку кадастровий номер 3222288801:01:357:0008 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та земельну ділянку 3222288801:01:357:0007 площею 0,13 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з дотриманням розміру часток та між співвласниками, а з урахуванням розташування приміщень які виділяються співвласникам у власність, можливо. Варіанти поділу ділянок описані у дослідницькій частині та зображені на схемах додатку 3 до висновку на аркушах 1 і 2.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
У постанові Об'єднаної палати КЦС у складі Верховного Суду у від 06 листопада 2023 року, погоджуючись з висновком судів попередніх інстанцій у справі № 707/2516/18, зауважила, що під час поділу будинку, який знаходиться у спільній частковій власності, на окремі частки, розглядаючи варіанти такого поділу на підставі наданих висновків відповідної технічної експертизи, суд має сукупно враховувати, керуючись принципом розумності, певний перелік ключових критеріїв:
1) відповідність такого поділу найкращим інтересам сторін спору;
2) наближеність кінцевого результату такого поділу до ідеальних часток кожного із співвласників будинку;
3) забезпечення можливості експлуатації частин будинку після його поділу як окремих об'єктів нерухомості;
4) мінімальний обсяг переобладнань будинку, затрат матеріального характеру та фізичних зусиль, які необхідні для реалізації відповідного поділу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку № 26869/21-43 від 17.05.2024 року, що варіант поділу № 1 житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами враховує в комплексі всі обставини, а саме, що цей варіант розподілу відповідає фактичному користуванню сторонами спірним будинком, наближеність кінцевого результату такого поділу до ідеальних часток кожного із співвласників будинку, забезпечення можливості експлуатації частин будинку після його поділу як окремих об'єктів нерухомості, та забезпечує баланс прав та законних інтересів сторін.
Окрім того, для забезпечення ізольованого користування власниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно буде провести ОСОБА_1 наступні роботи: закласти дверний проріз між приміщеннями 1-2 (площею 7,4 кв.м. ) та 1-5 (площею 9,1 кв.м.), а ОСОБА_2 закласти дверний проріз між приміщеннями 1-1 (площею 6,1 кв.м. ) та 1-6 (площею 8,2 кв.м.), влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-5 (площею 9,1 кв.м. ) та 1-6 (площею 8,2 кв.м.) та облаштувати вхід в будинок, а також для забезпечення ізольованого користування власниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно переобладнати на дві частини електропостачання та газопостачання.
У результаті поділу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по варіанту № 1 з урахуванням поправок зі сторони сторін, позивачу передається (виділяється) 1/2 ідеальна частка, вартість якої перевищує вартість 1/2 ідеальної частки, яка передається відповідачу на 9991,00 грн., тому з позивача підлягає стягненню на користь відповідача відповідна грошова компенсація.
Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно зі статтею 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ці норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового врегулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (частина перша, четверта статті 88 ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно висновку експерта земельну ділянку кадастровий номер 3222288801:01:357:0008 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та земельну ділянку 3222288801:01:357:0007 площею 0,13 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 можливо виділити з дотриманням розміру часток та між співвласниками, а також з урахуванням розташування приміщень які виділяються співвласникам у власність, можливо. Встановлено два варіанти розподілу земельних ділянок.
Після проведеної експертизи № 26869/21-43 від 17.05.2024 року сторони ще провели погодження меж землекористування, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 3222288801:01:357:0007 площею 0,13 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 сторони погодили залишити у власності позивачу, тому суд вважає за необхідне виділити в натурі позивачу ОСОБА_1 у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222288801:01:357:0007 площею 0,13 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 3222288801:01:357:0008 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , то з урахуванням експертизи № 26869/21-43 від 17.05.2024 року суд вважає за необхідне поділити її на три частини, а саме: земельну ділянку, площею 0,0560 га із земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222288801:01:357:0008, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 виділити позивачу; частину земельної ділянки, площею 0,1740 га із земельної ділянки, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222288801:01:357:0008, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 виділи відповідачу ОСОБА_2 , а також залишити у спільному користуванні позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 0,0200 га із земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222288801:01:357:0008, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом також встановлено про неможливість у позасудовому порядку здійснити поділ будинку та земельних ділянок (на договірних засадах).
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, суд також враховує, що визначальним для виділу у судовому порядку частки нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Враховуючи можливі варіанти поділу будинку та земельних ділянок між сторонами, суд дійшов висновку про необхідність проведення розподілу будинку та земельних ділянок саме в судовому порядку, а тому позовні вимоги позивача слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Із наведеного слідує, що понесені позивачем та документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з даним позовом в розмірі 2996 грн. 67 грн., витрати, пов'язані із проведенням експертизи в розмірі 16 131,34 грн. та з урахуванням компенсації вартості другому співвласнику за виділені об'єкти нерухомого майна меншої вартості в розмірі 9991,00 грн., у зв'язку із задоволенням позову, підлягають компенсації за рахунок відповідача в розмірі 9 137 грн.. 01 коп.
На підставі викладеного та керуючись ЦК України, ЗК України, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки - задовольнити.
Виділити в натурі ОСОБА_1 та визнати право особистої власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: наступні приміщення: веранду - 1 площею 6,5 кв.м. вартістю 7789,00 грн., коридор 1-1 площею 6,1 кв.м. вартістю 14200,00 грн., кімнати житлового будинку - кімнату 1-2 площею 7,4 кв.м. вартістю 17226,00 грн., кімнату 1-3 площею 15,5 кв.м. вартістю 36082,00 грн., ганок вартістю 566,00 грн., а всього в будинку загальною площею 35,5 кв.м. вартістю 75863,00 грн. та господарські будівлі та споруди - частина сараю під літерою «Б» вартістю 21502,50 грн., колодязь під літерою «L» вартістю 2845,00 грн., ворота № 1 вартістю 3449,00 грн., огорожі під літерою «h» вартістю 3631,00 грн., частина огорожі № 2 вартістю 6619,00 грн., а всього в будинковолодінні вартістю 113 905,50 грн.
Виділити в натурі ОСОБА_2 та визнати право особистої власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: наступні приміщення: житлову кімнату 1-4 площею 12,8 кв.м. вартістю 29797,00 грн., кухню 1-5 площею 9,1 кв.м. вартістю 21184,00 грн., кухню 1-6 площею 8,2 кв.м. вартістю 19089,00 грн., а всього в будинку загальною площею 30,1 кв.м. вартістю 70 070,00 грн. та господарські будівлі та споруди - частина сараю під літерою «Б» вартістю 21502,50 грн., сараю під літерою «В» вартістю 1286,00 грн., погріб під літерою «Д» вартістю 3241,00 грн., літній душ під літерою «З» вартістю 1196,00 грн., частина огорожі № 2 вартістю 6619,00 грн., а всього в будинковолодінні вартістю 103 914,50 грн.
Для забезпечення ізольованого користування власниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно провести ОСОБА_1 наступні роботи: закласти дверний проріз між приміщеннями 1-2 (площею 7,4 кв.м. ) та 1-5 (площею 9,1 кв.м.), а ОСОБА_2 закласти дверний проріз між приміщеннями 1-1 (площею 6,1 кв.м. ) та 1-6 (площею 8,2 кв.м.), влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-5 (площею 9,1 кв.м. ) та 1-6 (площею 8,2 кв.м.) та облаштувати вхід в будинок.
Для забезпечення ізольованого користування власниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно переобладнати на дві частини електропостачання та газопостачання.
Виділити ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку, площею 0,1300 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222288801:01:357:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , межі якої описуються наступним чином: від точки 2 до точки 3, від точки 3 до точки 4, від точки 4 до точки 6, від точки 6 до точки 5, від точки 5 до точки 2 (по варіанту № 1).
Виділити ОСОБА_1 в натурі частину земельної ділянки, площею 0,0560 га із земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222288801:01:357:0008, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , межі якої описуються наступним чином: від точки 5 по прямій лінії до точки 6; від точки 6 по прямій лінії до точки Б1, від точки Б1 по прямій лінії до точки Б4, від точки Б4 до точки 2.0, від точки 2.0 по прямій лінії до точки А4, від точки А4 по прямій лінії до точки А3, від точки А3 по прямій лінії до точки А, від точки А зигзагом до точки А2, від точки А2 по прямій лінії до точки А1, від точки А1 по прямій лінії до точки 3, від точки 3 по прямій лінії до точки 4, від точки 4 по прямій лінії до точки 5 (по варіанту № 1 з уточненням шляхом погодження меж).
Виділити ОСОБА_2 в натурі частину земельної ділянки, площею 0,1740 га із земельної ділянки, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222288801:01:357:0008, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , межі якої описуються наступним чином: від точки Б1 по прямій лінії до точки Б6, від точки Б6 по прямій лінії за 3,58 до точки 8, паралельно від точки 8 до точки 1 по прямій лінії, по прямій лінії за 3,59 до точки 1 до точки А1, від точки А1 по прямій лінії до точки А2, від точки А2 зигзагом до точки А, від точки А по прямій лінії до точки А3, від точки А3 по прямій лінії до точки А4, від точки А4 по прямій лінії за 2,0 м. до точки А5, за 2,0 м. до точки А5 до точки Б4, від точки Б4 по прямій лінії до точки Б1 (по варіанту № 1 з уточненням шляхом погодження меж).
Залишити у спільній користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 0,0200 га із земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222288801:01:357:0008, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , межі якої описуються наступним чином: від точки 8 до точки 9, від точки 9 до точки В3, від точки В3 до точки 1, від точки 1 в сторону земельної ділянки ОСОБА_2 шириною 3,39 м до точки 8 за 3,58, за 3,58 до точки 8 (по варіанту № 1 з уточненням шляхом погодження меж).
Вхід (в'їзд) на територію частини земельної ділянки площею 0,1740 га із земельної ділянки, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222288801:01:357:0008, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювати через ворота та хвіртку, яку буде зроблено ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, які були понесені позивачем та з урахуванням компенсації вартості другому співвласнику за виділені об'єкти нерухомого майна меншої вартості становить 9 137 (дев'ять тисяч сто тридцять сім) грн.. 01 коп. (суму сплаченого судового збору в розмірі 2996 грн. 67 грн. + суму вартості за проведення експертизи в сумі 16 131,34 грн. - компенсації вартості другому співвласнику за виділені об'єкти нерухомого майна меншої вартості 9991,00 грн.)
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб -адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13.12.2024 р.
Суддя І.І. Шевченко