Справа № 367/13011/24
Провадження №1-кс/367/1667/2024
Іменем України
12 грудня 2024 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання адвоката ОСОБА_2 , поданого в порядку ст. 206 КПК України в інтересах ОСОБА_3 ,
12.12.2024 у провадження слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України, в якому вона просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно доставити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи та негайно звільнити ОСОБА_3 , який незаконно утримується в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що 11.12.2024 о 08.20 ОСОБА_3 був затриманий інспектором взводу 1 роти 2 БПП в с. Чайка УПП у Київській області ДПП ст. лейтенантом поліції ОСОБА_4 , доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 та переданий капітану ОСОБА_5 , про що складений протокол АЗ № 150812 від 11.12.2024. Станом на момент подання скарги ОСОБА_3 є затриманою особою, яка утримується в ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Термін затримання складає понад 3 години, що свідчить про незаконність затримання особи без передбаченого законом дозволу. Крім того, згідно з протоколом про затримання АЗ № 150812 від 11.12.2024 підставою для затримання стало необхідність складання матеріалів за ст. 210 та ст. 210-1 КУпАП. Однак станом до теперішнього часу стосовно ОСОБА_3 не винесено жодної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаними статтями КУпАП, що свідчить про протиправність затримання ОСОБА_3 .
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до положень ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту - КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством України.
Одним з головних принципів, якому повинні відповідати зміст та форма кримінального провадження, є принцип законності, згідно з яким суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (частина перша статті 9 КПК України).
За приписами ст. 3 КПК України кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, а слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
При цьому, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України (частина третя статті 26 КПК України).
Нормою статті 206 КПК України визначено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.
Відповідно до ст. 207 КПК України ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у статтях 482 і 482-2 цього Кодексу: 1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення; 2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.
Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов'язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
Підстави затримання особи уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді встановлені нормою статті 208 цього Кодексу, якою передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України. 4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
Ще однією підставою затримання особи без ухвали слідчого судді в умовах воєнного стану є наявність обґрунтованих обставин, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину (пункт 6 частини першої статті 615 КПК України).
Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати строк, визначений статтею 211 цього Кодексу.
Стаття 211 цього Кодексу визначає, що строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу.
Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
За приписами статті 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Порядок попереднього ув'язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України.
Стаття 4 цього Закону визначає, що установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
З огляду на зазначене можна дійти висновку, що передбачені статтею 206 КПК України загальні обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини поширюються не на усі обставини, які розцінюються особою як порушення її права на свободу та особисту недоторканість, а лише на випадки, коли особа позбавляється свободи у процедурі здійснення кримінального провадження.
Як вбачається зі змісту клопотання та доданих до нього документів, у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП, для складання матеріалів за ст. 210 та 210-1 КУпАП ОСОБА_3 було піддано адміністративному затриманню з 08.20 год. 11.12.2024 та доставлено за адресою: АДРЕСА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_6 , після чого об 11.05 год. 11.12.2024 ОСОБА_3 було звільнено та передано капітану ОСОБА_5 як службовій ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Разом з тим, згідно з нормами кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи ІНФОРМАЦІЯ_4 чи військової частини не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення прав чи інтересів ОСОБА_3 службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_4 при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Ураховуючи наведені обставини, слідчий суддя вважає, що прийняття цього клопотання до розгляду буде суперечити завданням та основним засадам кримінального провадження, а тому підстави для застосування положень ст. 206 КПК України у даному випадку відсутні.
Порядок розгляду суддею питань, визначених статтею 206 КПК України, положення цього Кодексу не регулюють, а тому слідчий суддя вважає, що у правовій ситуації, яка склалась в рамках розгляду даної справи, слід застосувати норму частини четвертої статті 304 КПК України щодо відмови у відкритті провадження за скаргою (клопотанням), яка подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Відповідно до ч. 6 ст. 304 КПК України ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Керуючись ст..ст. 2, 7, 9, 24, 26, 206, 304, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у відкритті провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_2 ,поданого в порядку ст. 206 КПК України в інтересах ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1