Справа № 167/983/24
Номер провадження 2/167/401/24
12 грудня 2024 року місто Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Н.В. Шептицької,
з участю:
секретаря судового засідання О.А.Ващук,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
25.09.2024 року позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про зміну способу стягнення аліментів, мотивуючи вимоги тим, що вона та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбу з 20.07.2011 року по 04.07.2018 року і від спільного життя у них народилося четверо дітей, двоє з яких вже повнолітні, на утримання яких відповідач сплачує аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 159 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Заборгованості по сплаті аліментів відповідач немає.
На теперішній час у звязку з тим, що малолітні діти потребують більших витрат, визначений судом розмір аліментів є недостатнім для їх повноцінного утримання, незважаючи на те, що позивач теж працює, що зумовлює її звернення до суду з даним позовом до відповідача, у якого покращився матеріальний стан, оскільки з 04.03.2022 року він перебуває на військовій службі в ЗСУ та у нього є можливість сплачувати аліменти в залежності від його офіційного доходу в розмірі 1/3 частки від заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Просить змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача і стягувати з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох малолітніх дітей щомісячно в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024 року, справа передана на розгляд головуючому судді Н.В. Шептицькій (ас 20), яка ухвалою від 27.09.2024 року залишила позовну заяву без руху і надала строк для усунення недоліків (ас 21-22), які 02.10.2024 року були усунуті позивачем (ас 25-26).
02.10.2024 року на запит головуючого судді надійшла відповідь з ЄДДР про місце реєстрації сторін (ас 27, 28), оскільки це має значення для вірного визначення територіальної підсудності даної категорії справ, згідно частини 1 статті 27, частини 1 статті 28 ЦПК України.
Ухвалою головуючого судді від 02.10.2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання (ас 29-30).
Сторони, які були вчасно і належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи (ас 37, 51-54), в судове засідання не з'явилися.
Позивач 10.12.2024 року подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити (ас 57).
Відповідач відзиву не позовну заяву не подав.
Суд ухвалив: судове засідання проводити у відсутності учасників справи, згідно частини 1 статті 223 ЦПК України.
У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття рішення у цій справі є 12 грудня 2024 року - дата складення повного судового рішення.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд встановив наступне.
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбу з 20.07.2011 року по 04.07.2018 року і від спільного життя у них народилося четверо дітей, двоє з яких вже повнолітні, та на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач сплачує аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 159 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Заборгованості по сплаті аліментів відповідач немає.
У звязку з тим, що малолітні діти потребують більших витрат, визначений рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 16.10.2020 року розмір аліментів є недостатнім для їх повноцінного утримання, незважаючи на те, що позивач теж працює, що зумовлює її звернення до суду з даним позовом до відповідача, у якого покращився матеріальний стан, оскільки з 04.03.2022 року він перебуває на військовій службі в ЗСУ та у нього є можливість сплачувати аліменти в залежності від його офіційного доходу в розмірі 1/3 частки від заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідач вказані в позовній заяві обставини, зазначені позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, не заперечив і не спростував, хоча суд надав йому таку процесуальну можливість.
Встановлені обставини підтверджуються письмовими доказами: виконавчим листом Рожищенського районного суду Волинської області від 23.11.2020 року (ас 6), інформацією з Пенсійного фонду України від 23.09.2024 року (ас 7), інформацією з Державної податкової служби України від 23.09.2024 року (ас 8-9), постановою про відкриття виконавчого провадження № 63713487 (ас 10), інформацією Луцького ВДВС у Луцькому районі Волинської області щодо сплати ОСОБА_2 аліментів (ас 11-12), свідоцтвом про народження ОСОБА_5 (ас 18), свідоцтвом про народження Печко Соломії (ас 19).
Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статтями 150, 180 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною другою статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з частини 1 статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Позивач, як одержувач аліментів в інтересах дітей, довела свої вимоги щодо необхідності збільшення розміру аліментів у зв'язку з зміною прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, підвищенням цін на продовольчі та непродовольчі товари, потребою дітей в соціальному розвитку та навчанні, на що необхідні матеріальні витрати, якими позивач не може забезпечити в повній мірі.
Враховуючи, що відповідач є здоровою, працездатною людиною, з урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати своїх дітей, імперативну норму про можливість зміни розміру стягнення аліментів, у тому числі шляхом зміни способу їх стягнення, суд доходить висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дітей, їх рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Також слід враховувати, що зміна способу стягнення аліментів (ст. 181 ч. 3 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов'язані, зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
Зі змісту правової позиції позивача у справі безспірно випливає, що саме зміну (збільшення) розміру раніше стягнутих аліментів через зміну способу їх стягнення вона мала на увазі пред'являючи позов. Підставами позову слугували з'ясований факт наявності у відповідача офіційного регулярного заробітку та зростання вартості утримання двох малолітніх дітей, тобто, зміна майнового становища сторін, обставини, які відповідно до правової позиції позивачки тягнуть через зміну способу стягнення аліментів із відповідача (з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) збільшення розміру аліментів, відповідна мета позову обумовлювалася цими підставами.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, проаналізувавши зібрані і досліджені докази в їх сукупності, надавши їм правову оцінку, суд доходить висновку, що позовні вимоги є підставними, обгрунтованими і підлягають до задоволення.
Згідно частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1 211, 20 грн слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 247, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення присуджених аліментів, встановлений в судовому рішенні Рожищенського районного суду Волинської області від 29 листопада 2018 року у справі № 167/1112/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Дата складення повного тексту рішення суду: 12.12.2024 року.
Головуючий суддя Н.В. Шептицька