Справа № 522/22202/23-Е
Провадження № 2/522/1607/24
27 листопада 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Запольської А.М.,
сторони в судове засідання не з'явились ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 95 000,00 доларів США,
ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 95 000,00 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.06.2020 та 10.09.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори безвідсоткової позики, за умовами яких позичальник передав позикодавцю у власність грошові кошти у загальній сумі 95 000,00 доларів США зі строком повернення до 31.12.2022.
30.05.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
19.07.2024 на виконання ухвали суду від 17.06.2024 від Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації надійшла відповідь.
27.09.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме відомості щодо доходів ОСОБА_1 за 2007 - 2020 роки.
01.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки через військовий стан в Україні він позбавлений можливості належним чином працювати та віддавати борг у строк, встановлений договорами. Зазначає, що неодноразово пропонував позивачу продовжити строк повернення боргу, від виконання своїх зобов?язань по поверненню грошових коштів у сумі 95 000,00 доларів США не відмовляється.
02.10.2024 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
14.10.2024 на виконання ухвали суду від 17.06.2024 від Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації надійшла відповідь.
15.10.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
30.10.2024 на виконання ухвали суду від 17.06.2024 від Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації надійшла відповідь.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.
Суд дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2020 та 10.09.2020 між ОСОБА_1 (позикодавеуь) та ОСОБА_2 (позичальник) були укладені договори безвідсоткової позики, за умовами яких позичальник передав позикодавцю у власність грошові кошти у загальній сумі 95 000,00 доларів США зі строком повернення до 31.12.2022.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку встановленому договором.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно з вимогами ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд враховує, що наявність оригіналів Договорів безвідсоткової позики грошових коштів у Позивача свідчить про неповернення боргу Відповідачем.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Зазначена позиція наведена у постанові ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.
Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 14-134цс18.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Оскільки між сторонами існують договірні правовідносини з позики, доказів виконання позичальником зобов'язання перед позикодавцем суду не надано, навпаки, у відзиві на позовну заяву відповідач визнає наявність у нього заборгованості перед позивачем у сумі 95 000,00 доларів США, а акож враховуючи встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договорами позики від 15.06.2020 та від 10.09.2020 в сумі 95 000,00 доларів США
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 13 420,00 грн.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 95 000,00 доларів США задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) 95 000,00 доларів США заборгованості за договорами позики від 15.06.2020 та від 10.09.2020.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) 13 420,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
У зв'язку з застосуванням тривалих графіків відключення світла, повний текст рішення складено 12.12.2024.
Суддя І.А. Павлик