Справа № 624/1114/24
№ провадження 2-а/624/12/24
12 грудня 2024 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Богачової Т.В., секретаря судового засідання Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Кегичівка, Берестинського району, Харківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Представник позивача звернулася до суду з позовом про скасування постанови №668 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 29 жовтня 2024 року, вих.№4419 від 29.10.2024, прийняту начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 і закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом про скасування постанови №668 від 29 жовтня 2024 року.
Позовна заява обґрунтована тим, що 29 жовтня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 була прийнята постанова №668 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до постанови ОСОБА_1 , який працює директором (керівником) ПСП «ДРОМА» притягнуто до адміністративної відповідальності, накладено штраф у розмірі 34000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У постанові вказується, що порушення було виявлено 25.10.2024 в ході аналізу виконання розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач стверджує, що позивачу 10.10.2024 було вручено 10 розпоряджень (№4081, №№4084-4092) та 51 повістка на оповіщення 51 працівника підприємства «з метою визначення призначення в особливий період, проходження медичного огляду». Відповідач також посилається на те, що позивач направив листа №69 від 15.10.2024 у відповідь на одне із розпоряджень, а саме №4084. В цьому листі позивач просить надати дозвіл на видачу повісток та уточнити адресу прибуття для працівників, які мають бути оповіщені. Однак лист не утримує інформації про результати оповіщення та виконання резервістами, військовозобов'язаними вимог законодавства. Виходячи з викладеного зроблено висновок про порушення позивачем низки нормативних актів законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (перелічено в Постанові №668). Позивач отримавши розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 про оповіщення військовозобов'язаних не видав відповідний наказ, не організував оповіщення шляхом вручення повісток, письмово не повідомив з наданням витягів з наказів ІНФОРМАЦІЯ_3 про осіб, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або відрядженні, не забезпечив здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям військовозобов'язаних. Такі дії за висновком відповідача є порушенням ч.3 ст.210-1 КУпАП України та підставою для притягнення до адміністративної відповідальності з накладанням штрафу. Позивач вважає постанову такою, що прийнята з грубим порушенням вимог КУпАП та без належної оцінки обставин справи при прийнятті відповідачем даної постанови. Так відповідач не склав протокол про правопорушення. Постанова не утримує жодного посилання на складання та наявність протоколу про адміністративне правопорушення, яким має бути зафіксований факт останнього. Відповідач порушив ст.254 КУпАП, якою, крім іншого, визначено, що протокол складається у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вручення протоколу позивачу не відбулось. Відповідач порушив ст.256 КУпАП, якою, крім іншого, встановлено, що: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; протокол підписується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Відповідач позбавив позивача можливості надати пояснення, отримати протокол та бути обізнаним про його можливе притягнення до адміністративної відповідальності, можливості скористатись правами, передбаченими КУпАП. Крім, того відповідач порушив вимоги Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року №3, зареєстрованої в Мінюсті України 05.01.2024р. за № 36/41381, яка встановлює: що протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст статті 63 Конституції України та роз'яснюються права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами. Уповноважена посадова особа, яка склала протокол, пропонує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, ознайомитися із складеним протоколом, дати письмове пояснення по суті вчиненого правопорушення із проставлянням свого підпису та дати. Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, можуть бути викладені на окремому аркуші з відміткою про це в протоколі. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право робити зауваження і надавати пояснення щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Постанова також не містить посилань на докази. Як наведено вище у справі про адміністративне правопорушення відсутній протокол як основний доказ. Відповідач у постанові №668 посилається на вручення позивачу 10 розпоряджень та 51 повістки для оповіщення військовозобов'язаних працівників. Однак позивачу не вручались вказані розпорядження ані особисто, ані поштовим відправленням. Щодо розпорядження №4086 від 11.10.2024, то позивачу його не було вручено, а випадково було виявлено в офісному приміщенні ПСП «ДРОМА». До того ж даний документ не був оригіналом, а лише копією. Вочевидь, що такий документ викликав сумніви, за відсутності офіційного вручення, відсутності оригіналу та дефекту форми (наявних помилок в тексті). Тому позивач направив лист з метою уточнення адреси виклику, враховуючи, що станом на 11.10.2024 - дату розпорядження №4086 вже відбулось з 26.09.2024 перейменування району з Красноградського на Берестинський, і це мало бути враховано як у тексті розпорядження, так і в реквізитах розпорядження (зокрема, в штампі відповідача в частині адреси). Тим самим намагаючись впевнитись в офіційності виявленого розпорядження. За таких обставин, позивач не мав підстав для виконання обов'язків, що передбачені діючим законодавством у зв'язку з отриманням розпоряджень про оповіщення військовозобов'язаних. Отже, факт правопорушення відсутній. Також відповідачем порушена процедура розгляду справи, а саме ст. 277-2 та ч.1 ст. 268 КУпАП, тобто не вручив повістки та не повідомив про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідач порушив ч.1 ст.285 КУпАП та пункт 14 Інструкції №3, тобто не вручив/не вислав позивачу копію постанови №668 протягом трьох днів, фактично направив за спливом 12 днів з дати прийняття постанови. Постанова №668 містить посилання (у правому верхньому куті першого аркушу), що цей документ є формою відповідно Додатку №5 до Інструкції №3 (пункт 13 розділу ІІ). Однак Додатком №5 є форма «Постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення».
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення процесуального строку на подання позову, представник позивача зазначає, що копію постанови позивач отримав лише 27 листопада 2024 року рекомендованим листом №6400300021956.
Ухвалою суду від 06 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Позивач в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву в якій просив провести розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник позивача - адвокат Солонинка С.П. у судове засідання не з'явилася, але надіслала на адресу суду заяву в якій просила провести розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Направив на адресу суду відзив на позовну заяву, де просили відмовити у позові з підстав того, що постанова про адміністративне правопорушення винесена у відповідності до закону, просили провести розгляд справи у відсутності представника відповідача. В обґрунтування відзиву зазначили, що 25.10.2024 в ході проведення аналізу виконання розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо виклику військовозобов'язаних до ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію керівником приватного сільськогосподарського підприємства «ДРОМА» директором ОСОБА_1 . 10 жовтня 2024 року близько 10:00 другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 представнику ПСП «Дрома» були вручені 10 розпоряджень та 51 повістка на оповіщення 51 працівника підприємства з метою визначення призначення в особливий період, проходження медичного огляду. Номери розпоряджень: 4081, 4084, 4085,4086, 4087, 4088, 4089, 4090, 4091, 4092. Натомість директором ПСП «Дрома» ОСОБА_1 була надана відповідь на розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 (вих. № 69 від 15.10.2024; надійшла до другого відділу 22.10.2024 вх. № 4680). Зі змісту відповіді вбачається, що вона надається лише на одне розпорядження із десяти (на розпорядження № 4084), а також нібито керівнику незрозуміло адресу за якою треба прибути призовникам та керівник підприємства просить надати дозвіл на видачу повісток призовникам, хоча дозвіл на видачу повісток підприємству не потрібен. Також наданий лист ПСП «Дрома» вих. № 69 від 15.10.2024 не містить жодної інформації про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов'язаними вимог законодавства. Згідно абзацу 4 частини 1 статті 16 Закону України «Про оборону» «Підприємства, установи та організації усіх форм власності: здійснюють згідно із законодавством заходи щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації». Відповідно до абзаців 6 та 7 частини 1 статті 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підприємства, установи і організації зобов'язані: сприяти територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню та/або регіональним органам Служби безпеки України, відповідним підрозділам розвідувальних органів України у їхній роботі в мирний час та в особливий період; забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів із подальшою компенсацією витрат за здійснення такого процесу з Державного бюджету України, яка здійснюється не пізніше ніж через місяць після подання відповідного звернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року (зі змінами), у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів, керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані: видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю); письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні; забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу. Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, «Керівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних районного (міського) територіального центру комплектування: видають наказ керівника підприємства (установи, організації) про проведення оповіщення резервістів та військовозобов'язаних, у якому зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов'язаних, інші питання; організовують через відповідальних осіб здійснення оповіщення у робочий час працівників підприємства (установи, організації) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис; здійснюють на підприємстві (в установі, організації) інформаційне забезпечення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації; повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов'язаними вимог законодавства; забезпечують прибуття резервістів та військовозобов'язаних шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин чи звільнення їх від виконання обов'язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та у разі потреби часу на зворотній шлях; невідкладно інформують відповідний районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про працівників, які відмовилися від отримання повісток, та працівників, які написали заяви про звільнення». Директор ПСП «Дрома» ОСОБА_1 в особливий період, в порушення вимог абз. 4 ч. 1 ст. 16, абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оборону», абзаців 6 та 7 частини 1 статті 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, п. 13 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, не сприяючи ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримавши розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо оповіщення військовозобов'язаних, не видав наказ (розпорядження) про оповіщення військовозобов'язаних, не організував через відповідальних осіб здійснення оповіщення шляхом вручення повісток під їх особистий підпис, письмово не повідомив з наданням витягів з наказів (розпоряджень) ІНФОРМАЦІЯ_3 про осіб з числа військовозобов'язаних, які тимчасово не працездатні, перебувають у відпустці або відрядженні, не забезпечив здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям військовозобов'язаних, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. З періоду оголошення Президентом України загальної мобілізації (Указ від 17.03.2014 №303/2014) в Україні настав особливий період, який діє на сьогодні, тому відповідальність за встановлене правопорушення передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. 29 жовтня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 була прийнята Постанова №668 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 29 жовтня 2024 року, вих.№4419 від 29.10.2024р. (далі - Постанова №668). Відповідно до Постанови №668 до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_1 , який працює директором (керівником) Приватного сільськогосподарського підприємства «ДРОМА». На Позивача накладено штраф у розмірі 34000,00 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Частина 3 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Враховуючи положення ст. 286 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справи за відсутністю сторін на підставі наявних матеріалів.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 286 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, настання адміністративної відповідальності передбачено законодавцем за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинене в особливий період.
Норма вказаної статті є бланкетною нормою, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч.1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов'язані на вимогу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України сповістити призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, забезпечити їх своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомити відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст.245 КУпАП).
Згідно з ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представниками громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 КУпАП.
Згідно змісту ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення (крім справ передбачених частиною другою цієї статті) розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно постанови № 668 від 29.10.2024, ухваленою начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зокрема (далі дослівний зміст постанови), у тому, що «Директор ПСП «Дрома» ОСОБА_1 в особливий період, в порушення вимог абз. 4 ч. 1 ст. 16, абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оборону», абзаців 6 та 7 частини 1 статті 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, п. 13 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, не сприяючи ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримавши розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо оповіщення військовозобов'язаних, не видав наказ (розпорядження) про оповіщення військовозобов'язаних, не організував через відповідальних осіб здійснення оповіщення шляхом вручення повісток під їх особистий підпис, письмово не повідомив з наданням витягів з наказів (розпоряджень) ІНФОРМАЦІЯ_3 про осіб з числа військовозобов'язаних, які тимчасово не працездатні, перебувають у відпустці або відрядженні, не забезпечив здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям військовозобов'язаних, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП».
Доказів щодо отримання ОСОБА_1 розпоряджень, виконання/не виконання вказаних розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковника ОСОБА_2 , іншої з цього приводу інформації тощо - сторонами адміністративного провадження суду не надано.
При цьому дійсно, згідно пп.13 ч.1 ст. 21 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підприємства, установи і організації зобов'язані надавати відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування інформацію, необхідну для планування і здійснення мобілізаційних заходів.
Окрім вказаного, відповідно до п.47 Постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 р., якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, У разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:
видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки у визначені ним строки, та надіслати копію наказу (розпорядження) у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки;
вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки (за наявністю);
письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки.
За наведеними вище нормами законів та підзаконних актів вбачається, що ОСОБА_1 , який обіймає посаду директора ПСП «Дрома», повинен нести відповідальність за невиконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковника ОСОБА_2 , оскільки є керівником юридичної особи, її філії та видання наказів по підприємству, хоча б і з метою оповіщення військовозобов'язаних, згідно пункту 47 ПКМУ №1487.
У той же час, таке притягнення особи до адміністративної відповідальності у даному випадку можливе виключно у разі належного формулювання складу адміністративного правопорушення, що встановлений у діях особи та ставиться останньому у вину, а саме: його об'єктивної та суб'єктивної сторони, встановлення правосуб'єктності фізичної особи, зокрема його відношення до посадових осіб, що можуть нести відповідальність, наявність у діях такої особи повторності, вчинення дій у особливий період тощо, чого суб'єктом, наділеним правом накладати адміністративне стягнення за ст. 210-1 КУпАП, дотримано не було.
З цього приводу судом відзначається наступне.
Так, стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено обов'язок орган (посадової особи) з'ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, зокрема встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначені ст. 255 цього Кодексу.
При цьому, у відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод"(далі Конвенція), а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Відповідно до статті 17 Закону України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» N 3477 від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У розумінні Конвенції, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», особі повинно бути забезпечено реалізацію її права на захист, що у свою чергу є важливим етапом для забезпечення справедливого розгляду справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а вмотивоване і обґрунтоване рішення такого органу (посадової особи) є одним із складових елементів права особи на справедливий суд.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми правами на свій розсуд (ст.9 КАСУ України).
Відтак суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 були отримані розпорядження, також відсутні докази щодо невиконання даних розпоряджень. Також, суду не надано доказів складення відповідного протоколу та повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи 29 жовтня 2024 року, за наслідком якого винесено оскаржувану постанову. Суд, зауважує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням установленої процедури, яка створює умови об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, відповідно до ст. 268КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Порушення прав особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності та порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, є окремою підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Суд зазначає, що в ході судового розгляду відповідачем жодними належними, достовірним та достатніми доказами не доведено перед судом факту дотримання процесуальних прав позивача, зокрема, не надано жодних доказів дотримання передбаченої статтею 279 та 268 КУпАП процедури розгляду справи.
Враховуючи доводи позивача про те, що відповідач не повідомив його про розгляд справи та не виконав вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, не дотримався процедури розгляду справи та фактично не надав позивачу можливості скористатися правами, передбаченими ч. 1ст. 268 КУпАП, а також відсутність доказів на спростування таких доводів позивача, суд вважає, що відповідачем не доведено факту дотримання начальником Красноградського РТЦК процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене у сукупності оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною, наслідком чого є її скасування.
При цьому, суд наголошує, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Згідно ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оскаржувана постанова була отримана позивачем в конверті реєстрованого відправлення 27.11.2024, що підтверджується копією відомості «Укрпошти» з відміткою про вручення зазначеного відправлення.
Позивач звернувся до суду 05.12.2024.
Проаналізувавши обставини, викладені в заяві про поновлення процесуального строку, суд визнає наведені позивачем причини пропуску строку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення поважними, а тому пропущений строк для звернення до суду з даним позовом слід поновити.
З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню, із поновленням пропущеного процесуального строку.
Керуючись ст.ст. 7,9,19,90,241,243,245,250,257,286 КАС України, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову № 668 від 29 жовтня 2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 про притягнення, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 гривень - скасувати.
На підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Чернігово-Полтавське, Лозівського району, Харківської області, місце реєстрації та проживання за адресою: 64052, Харківська область, Берестинський район, с. Нова Парафіївка, РНОКПП: НОМЕР_1 .
Представник позивача: Солонинка Світлана Петрівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1097 від 26.10.2011, видане Полтавською обласною КДКА на підставі рішення № 30 від 26.10.2011, адреса: 61052, м. Харків, вул. Конторська, 7, додаткове робоче місце 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 69/1.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Представник відповідача: Конєв Олександр Олександрович, адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя Т.В. Богачова