Справа № 346/3886/24
Провадження № 2-п/346/21/24
про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення
12 грудня 2024 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Третьякової І.В.,
за участю:
секретаря судових засідань Дутчак Х.В.,
представника позивача - Юркевич Х.М.,
представника відповідача - Остяка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Коломия Івано-Франківської області в залі суду заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Остяка Валентина Васильовича про перегляд заочного рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, -
22.11.2024 року адвокат Остяк Валентин Васильович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою, в якій просив скасувати заочне рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.10.2024р. по цивільній справі №346/3886/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів та призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що протягом тривалого часу ОСОБА_1 проживає у м. Кракові Республіка Польща, на момент розгляду справи перебував закордоном, не був обізнаний про існування судового процесу, не міг прийняти в ньому участь та подати свої заперечення. Судові повістки, які направлялися за адресою його місця реєстрації, він не отримував, останні були повернуті до суду без вручення, а тому вважає, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Про наявність ухваленого рішення відповідач дізнався від своєї матері ОСОБА_3 , яка в свою чергу дізналася про це від онуки ОСОБА_4 . В подальшому представником було здійснено ознайомлення з матеріалами справи в суді та отримано можливість повідомити ОСОБА_1 про суть пред'явленого до нього позову. Відтак, представник вказує, що враховуючи перебування відповідача на момент розгляду справи закордоном і відповідно його відсутність за своїм місцем проживання, що унеможливило своєчасне отримання ним процесуальних документів та копії заочного рішення, то беззаперечним є те, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних на те причин. З приводу суті позовних вимог ОСОБА_5 в заяві вказав, що сторона відповідача вважає їх необґрунтованими. Зокрема зазначив, що твердження позивача про те, що ОСОБА_1 , працюючи закордоном отримує високу заробітну плату, не відповідають дійсності і насправді відповідач має нерегулярний дохід, який отримує від підробітку на об'єктах будівництва. Через скорочення робочих місць заробітки відповідача суттєво впали, протягом останнього часу ОСОБА_1 знаходиться без роботи, що ставить його у скрутне матеріальне становище. Відтак, через свій нестабільний стан доходів, відповідач не має матеріальної можливості виплачувати аліменти на утримання двох неповнолітніх синів у більшому розмірі від встановленого попереднім рішенням суду. Крім цього, просив врахувати, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває двоє непрацездатних батьків, які через похилий вік та наявність проблем зі здоров'ям потребують допомоги і відповідач змушений матеріально допомагати батькам, оплачувати їм ліки та обстеження у лікарів, висилати кошти на продукти харчування, предмети першої необхідності, оплату комунальних послуг. Також представник звертав увагу на погіршення стану здоров'я самого відповідача, у якого з 2021 року спостерігається підозра на глаукому очей, що також впливає на його можливість в працевлаштуванні. В зв'язку з даними обставинами, заявлений позивачкою розмір аліментів буде непідйомним для відповідача, адже стабільного доходу він не має. Також відповідач вважає, що пред'явлений колишньою дружиною позов має своїм підґрунтям помсту ОСОБА_2 за те, що він не захотів «відмовитися» від свого сина ОСОБА_6 .
11 грудня 2024р. представник позивача ОСОБА_7 подала до суду заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в якій зазначила, що судом були використані всі можливі способи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а факт його перебування закордоном не може бути підставою для систематичного відкладення судових засідань та не ухвалення рішення по суті спору. Посилання відповідача на скрутний матеріальний стан жодними доказами не підтверджено. Вважає, що оскільки ОСОБА_1 тривалий період часу працевлаштований закордоном, то він одержує, якщо не високий то точно достатній дохід, який дає йому змогу окрім витрат на власні потреби і розпорядження коштами на власний розсуд, надавати визначений судом розмір аліментів на утримання неповнолітніх синів, один з яких є дитиною з інвалідністю. Також представник вказує на відсутність доказів того, що ОСОБА_1 оплачує своїм батькам ліки, обстеження у лікарів, надсилає будь-які кошти чи в інший спосіб допомагає їм. Відтак вважає, що процесуальні підстави для скасування заочного рішення у справі відсутні, оскільки відповідач повідомлявся про розгляд справи та нових доказів, які б могли мати значення для суті спору не надав, а тому просила подану представником ОСОБА_1 заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 вимоги заяви про перегляд заочного рішення підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав наведених в ній.
Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала свою позицію, висловлену в письмових запереченнях, та просила заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи заяви про перегляд заочного рішення з доданими до неї документами та доводи письмових заперечень, суд прийшов до наступного.
Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.10.2024р. з урахуванням ухвали суду від 27.11.2024р. про виправлення описки позов ОСОБА_2 було задоволено. Змінено спосіб стягнення та розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання малолітніх синів: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 1/2 частки від всіх його доходів щомісяця на тверду грошову суму в розмірі по 5000,00 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, вказана правова норма передбачає необхідність наявності одночасно двох підстав для скасування заочного рішення, а саме обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання, докази, що їх підтверджують, а також докази, що можуть вплинути на ухвалене заочне рішення, тобто докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
З матеріалів справи вбачається, що з позовом до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів позивач звернулася 16.07.2024р.
Частиною 6 ст. 187 ЦПК України передбачено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
16.07.2024р. судом було направлено запит до начальника Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання в Івано-Франківській області щодо підтвердження зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1
01.08.2024р. до суду надійшла відповідь на запит в якій зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
За вищевказаною адресою відповідачу неодноразово направлялися судові повістки про виклик до суду на судові засідання. Однак, поштові відправлення були повернуті без вручення з відмітками «за закінченням терміну зберігання» (а.с.45, 86).
Відповідно до ч.7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ч.4, 10 ст. 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Абзацом 2 ч.1 ст. 131 ЦПК України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).
Таким чином, аналіз вищевказаних процесуальних норм свідчить про те, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи по якій він був стороною, з огляду на володіння судом інформації про зареєстровану адресу його проживання та відсутності від нього повідомлень про зміну даної адреси.
Згідно ч.3 ст. 130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
В зв'язку з цим, суд також вважає за необхідне зазначити, що направлені за адресою місця проживання ОСОБА_1 судові повістки, ані самим адресатом, ані будь-ким з повнолітніх членів його сім'ї отримані не були, та були повернуті до суду без вручення. Однак, копія заочного рішення, яка була направлена за тією ж адресою, вже була отримана представником адресата за довіреністю, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 103).
З приводу доводів представника відповідача про перебування ОСОБА_1 під час розгляду справи за межами України, що унеможливило отримання ним судових викликів та позбавило змоги прийняти участь в справі, суд зазначає наступне.
В частині 8 ст. 130 ЦПК України вказано, що особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.
Так, відповідно до інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що відповідач ОСОБА_10 21.08.2021р. перетнув державний кордон України через пункт пропуску «Грушів» і більше до України не повертався.
При цьому, будь-яких відомостей щодо місця проживання відповідача закордоном, а саме в якій країні, в якому населеному пункті та за якою конкретною адресою, матеріали справи не містять. Відтак, відсутність належної та достовірної інформації про проживання ОСОБА_1 за межами України, не дало можливості суду здійснити вручення йому судових повісток в порядку, визначеному міжнародними договорами.
Разом із цим, суд зазначає, що самі по собі причини неявки не можуть бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни.
Так, в якості доказів, які не були враховані при ухваленні рішення та які, на думку відповідача, матимуть значення при повторному розгляді справи, представником до заяви було долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копії пенсійних посвідчень батьків відповідача та копії медичних документів, які підтверджують наявність захворювання очей (глаукома) у ОСОБА_11 , та наявність захворювань у ОСОБА_3 (пальпульозний холецистит, хронічний панкреатит, кіста лівої нирки, гіпертрофія щитовидної залози, вузловий зоб).
В своїй заяві представник відповідача посилався на те, що окрім обов'язку утримувати дітей, ОСОБА_1 має також обов'язок утримувати своїх непрацездатних батьків, яким він надає матеріальну допомогу на придбання медикаментів, проходження медичних оглядів, придбання продуктів та сплати комунальних платежів.
Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.
Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Відповідно до ч.1 ст. 203 СК України, дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
В частині 1 ст. 205 та в ч.1 ст. 206 СК України вказано, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними.
У відповідності до ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1-2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В порушення вказаних норм, стороною відповідача не було надано належних доказів того, що батьки ОСОБА_1 дійсно перебувають на його утриманні та що він надає їм матеріальну допомогу.
Не надано представником відповідача і доказів погіршення матеріального стану ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю в нього постійного місця роботи та нестабільністю заробітків, а також погіршення його стану здоров'я, тобто дійсної наявності тих обставин, на які він посилався своїй заяві про перегляд заочного рішення суду.
В зв'язку з вищевикладеним, суд не знаходить підстав для скасування заочного рішення від 23.10.2024р. та відмовляє в задоволення заяви.
На підставі зазначеного та керуючись ст. 287 ЦПК України, суд, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Остяка Валентина Васильовича про перегляд заочного рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.
Суддя: Третьякова І. В.